1
Справа № 2а/1570/1653/2011
06 лютого 2012 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді -Соколенко О.М.
при секретарі -Кулішенко Є.С.
за участю: позивача - ОСОБА_1;
представника відповідача -ОСОБА_2 (за довіреністю)
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Суворовському районі м. Одеси про скасування наказу,
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Суворовському районі м. Одеси про скасування наказу № 301 від 09.12.2010 року в частині визнання начальника юридичного відділу ОСОБА_1 таким, який відповідає займаній посаді за умов, викладених у додатку №3 до зазначеного наказу.
Позивач мотивує свої позовні вимоги тим, що 23 листопада 2010 року в управлінні Пенсійного фонду України в Суворовському районі м. Одеси відповідно до наказу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №122 від 08.10.2010 року проведено атестацію державних службовців, за результатами якої прийнято наказ №301 від 09 грудня 2010 року «Про результати атестації державних службовців управління у 2010 році». Позивач вважає, що наказ № 301 є незаконним, не чинним та підлягає скасуванню в частині висновку про відповідність займаній посаді начальника юридичного відділу за умовами, та проведення його повторної атестації. В обґрунтування незаконності вказаного наказу, позивач зазначає, що 17 листопада 2010 року його ознайомлено з характеристикою, на якій ним було зроблено відмітку про не згоду з викладеним, та на вказану характеристику 19 листопада 2010 року позивачем було подано зауваження керівництву, із викладенням обґрунтувань та додаткових відомостей щодо його службової діяльності. При цьому, позивач вказує, що факти, викладенні у зауваженні на характеристику, керівництвом не перевірялись, та ніяких дій щодо розгляду зауважень комісією проведено не було. Також, позивач зазначає, що комісією, всупереч вимогам пункту 11 Положення «Про проведення атестації державних службовців», не надавались рекомендації позивачу, тобто жодних ціленаправлених та конкретних рекомендацій не було зафіксовано у протоколі та внесено до атестаційного листа. Проте, комісією ухвалено рішення, що позивач відповідає займаній посаді за умови дотримання в підпорядкованому відділі належного рівня виконавської та трудової дисципліни, безумовного та своєчасного виконання доручень керівництва, своєчасного оскарження рішень суду, налагодження контролю щодо участі спеціалістів відділу в судових засіданнях, та вирішено провести повторну атестацію позивача через чотири місяці, не звертаючи уваги на те, що згідно п. 12 Положення комісія повинна рекомендувати керівникові призначити через рік повторне атестування тільки у тому випадку, якщо державний службовець погодився виконати дані йому рекомендації. Разом з тим, позивач зазначає, що комісія у відповідності з методичними рекомендаціями щодо застосування Положення про проведення атестації державних службовців в атестаційному листі не ухвалила, які саме навички начальник юридичного відділу повинен здобути чи удосконалити на протязі чотирьох місяців, за допомогою яких буде забезпечуватися якісне виконання посадових обов'язків певного фахового напряму. Крім того, позивач вказує на те, що ним під час проведення атестації на всі задані членами комісії питання були надані задовільні відповіді. Враховуючи вищевикладене, позивач просить суд скасувати оскаржуваний ним наказ № 301 від 09.12.2010 року в частині визнання начальника юридичного відділу ОСОБА_1 таким, який відповідає займаній посаді за умов, викладених у додатку №3 до зазначеного наказу.
Відповідач надав до суду письмові заперечення на адміністративний позов (а.с.33-37), в яких зазначив, про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки, по-перше, позивач проходив атестацію 23.11.2010 року, а наказ №301 «Про результати атестації державних службовців управління у 2010 році»прийнято начальником управління 09.12.2010 року, тобто, позивач мав час для оскарження рішення атестаційної комісії відповідно до п.13 Положення «Про проведення атестації державних службовців», проте не скористався цим правом, а отже відповідач вважає, що позивач погодився з результатами його атестації. Разом з тим, відповідач вказує, що доказів того, що позивач не погодився виконувати надані йому атестаційною комісією рекомендації -відсутні. Таким чином, як зазначає відповідач, вказаний наказ начальника управління про результати атестації державних службовців управління від 09.12.2010 року №301, зокрема щодо атестації позивача за певних умов, є правомірним.
Разом з тим, в обґрунтування законності прийняття оскаржуваного наказу, відповідач зазначає, що ОСОБА_1 зі своєю службовою характеристикою, затвердженою начальником управління 17.11.2010 року, був ознайомлений того ж дня, про що свідчить його підпис, та позивачем до атестаційної комісії не подавалось заяви в порядку п. 9 Положення «Про проведення атестації державних службовців», натомість, позивачем на ім'я начальника управління, 19.11.2010 року направлено зауваження на його характеристику. Крім того, відповідач зазначає, що посилання позивача на те, що атестаційною комісією порушено п. 11 Положення в частині надання рекомендацій підвищення кваліфікації з певного фахового рівня не відповідає дійсності, оскільки за результатами проведення атестації позивача, атестаційною комісією управління підготовлено атестаційний лист, в якому чітко визначені рекомендації позивачу щодо дотримання в підпорядкованому відділі належного рівня виконавської та трудової дисципліни, безумовного та своєчасного виконання доручень керівництва, своєчасного оскарження рішень суду, налагодження контролю щодо участі спеціалістів відділу в судових засіданнях, тобто, зазначені рекомендації стосуються безпосередньої фахової діяльності позивача. Разом з тим, відповідач вказує, що рекомендації позивачу щодо підвищення фахового рівня також відображені в протоколі засідання атестаційної комісії від 23.11.2010 року. Також, відповідач зазначає, що посилання позивача на те, що атестаційною комісією прийнято рішення в порушення п. 12 Положення, тобто про проведення його повторної атестації в квітні 2011 року є безпідставним, оскільки Положенням не заборонено атестаційній комісії приймати рішення щодо рекомендації начальнику проводити повторну атестацію державного службовця, атестованого за певних умов, через конкретний період, але не пізніше ніж через рік. Також, відповідач вказує, що протягом 2010 року начальник управління, за поданням безпосереднього керівника, неодноразово зменшував позивачу розмір премії, або позбавляв його премії за підсумками роботи за звітні місяці. Крім того, відповідач зазначає, що згідно відомостей, зазначених в Протоколі засідання атестаційної комісії управління №1 від 23.11.2010 р. позивач має недостатній фаховий рівень знань законодавства, що також послугувало аргументом при прийнятті рішення атестаційною комісією про його атестацію за певних умов. Водночас, відповідач вказує, що поширення недостовірної інформації стосовно позивача спростовується відомостями, викладеними в службовій характеристиці на позивача, відповідями на запитання членів атестаційної комісії, протоколом засідання атестаційної комісії, поданнями на преміювання позивача за 2010 рік, наказами про преміювання працівників управління за 2010 рік, довідками тематичних перевірок роботи юридичної служби за 2009 - 2010 роки. Також, відповідачем до суду були надані доповнення до заперечень на адміністративний позов (а.с.130-132), в яких, зокрема, зазначено, що наказом від 05.05.2011 року № 131 «Про проведення атестації державного службовця ОСОБА_1.»було призначено провести повторну атестацію начальника юридичного відділу ОСОБА_1 06 червня 2011 року, таким чином оскаржуваний позивачем в частині наказ № 301 від 09.12.2010 року взагалі ні має ні яких юридичних наслідків для позивача.
У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві та відгуку на заперечення відповідача, та просив суд позов задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав, та просив суд у задоволенні позову відмовити, посилаючись на обставини, викладені у запереченнях на адміністративний позов та доповненнях до них, а також на показання свідків.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, показання свідків, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з лютого 2009 року працював в управлінні Пенсійного фонду України в Суворовському районі м. Одеси на посаді начальника юридичного відділу та мав 11 ранг державного службовця, який йому присвоєно 24.02.2009 року.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до Положення «Про проведення атестації державних службовців»та наказу головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області «Про проведення атестації державних службовців у 2010 році»від 08.10.2010 року №122 (а.с.38), управлінням Пенсійного фонду України в Суворовському районі м. Одеси видано наказ «Про проведення атестації державних службовців у 2010 році»від 18.10.2010 року № 257 (а.с. 39). Вказаним наказом, затверджено склад атестаційної комісії по проведенню атестації державних службовців управління та графік проведення атестації керівників та спеціалістів управління.
Згідно графіку проведення атестації державних службовців управління ПФУ в Суворовському районі м. Одеси, проведення атестації ОСОБА_1 призначено на 23.11.2010 року (а.с.40).
Судом встановлено, що 23 листопада 2010 року в управлінні Пенсійного фонду України в Суворовському районі м. Одеси, відповідно до вищезазначених наказів проведено атестацію державних службовців, зокрема, позивача.
За результатами зазначеної атестації державних службовців управлінням Пенсійного фонду України в Суворовському районі м. Одеси прийнято наказ № 301 від 09 грудня 2010 року «Про результати атестації державних службовців управління у 2010 році», в якому, зокрема, зазначено про проведення повторної атестації начальника юридичного відділу ОСОБА_1 у квітні 2011 року (а.с.41).
Суд вважає, що наказ управління Пенсійного фонду України в Суворовському районі м. Одеси № 301 від 09 грудня 2010 року «Про результати атестації державних службовців управління у 2010 році»в оскаржуваній частині скасуванню не підлягає, виходячи з наступного.
Відповідно до п.15 ч.1 ст.3 КАС України публічна служба -це діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Будь-яка публічна служба є державною службою.
Суспільні відносини, пов'язані зі створенням правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами України права на державну службу, регулює Закон України «Про державну службу»(надалі -Закон). Згідно зі ст.ст. 9, 30 цього Закону правовий статус окремих категорій державних службовців регулюється Конституцією України, спеціальними законами та Кодексом законів про працю України.
Як вже встановлено судом, позивач є державним службовцем. Такими чином, регулювання правового становища державних службовців, що працюють у органах Пенсійного фонду, здійснюється з урахуванням вимог Закону України «Про державну службу».
Відповідно до вимог чинного законодавства в державних органах проводиться атестація державних службовців з метою підвищення ефективності їх діяльності та відповідальності.
Основним нормативним актом, що регламентує процедуру та наслідки проходження державними службовцями атестації є «Положення про проведення атестації державних службовців», затверджене Постановою Кабінету Міністрів України №1922 від 28.12.2000 року (надалі -Положення).
Згідно з пунктом 1 вказаного Положення, з метою підвищення ефективності діяльності державних службовців та відповідальності за доручену справу в державних органах один раз на три роки проводиться їх атестація, під час якої оцінюються результати роботи, ділові та професійні якості, виявлені працівниками при виконанні службових обов'язків, визначених типовими професійно-кваліфікаційними характеристиками посад і відображених у посадових інструкціях, що затверджуються керівниками державних органів відповідно до Закону України «Про державну службу»та інших нормативно-правових актів.
Атестації підлягають державні службовці усіх рівнів, в тому числі ті, які внаслідок організаційних змін обіймають посади менше ніж один рік, якщо їх посадові обов'язки не змінилися.
Не підлягають атестації державні службовці патронатної служби, а також ті, що перебувають на займаній посаді менше ніж один рік (крім зазначених в абз.1 п.2 Положення).
Відповідно до п.4 Положення для організації та проведення атестації наказом керівника державного органу (далі - керівник) утворюється атестаційна комісія (далі - комісія).
Кількісний та персональний склад комісії затверджується керівником.
Комісія утворюється у складі голови, секретаря та членів комісії. Головою комісії, як правило, призначається заступник керівника державного органу. До складу комісії включаються керівники структурних підрозділів, де працюють державні службовці, представники кадрової та юридичної служб. Керівник може залучати до роботи в комісії незалежних експертів.
Як вже встановлено судом, наказом в.о. начальника управління Пенсійного фонду України в Суворовському районі м. Одеси від 18.10.2010 року № 257 «Про проведення атестації державних службовців у 2010 році»затверджено склад атестаційної комісії по проведенню атестації державних службовців управління (а.с.39).
Відповідно до п.9 Положення на кожного працівника, який підлягає атестації, складається службова характеристика, що підписується його безпосереднім керівником, затверджується керівником вищого рівня і подається до комісії не пізніше ніж за тиждень до проведення атестації. Службова характеристика повинна містити аналіз виконання державним службовцем посадових обов'язків; відомості про обсяг, якість, своєчасність і самостійність виконання роботи, ділові якості (ініціативність, відповідальність), стосунки з колегами, знання та користування державною мовою під час виконання службових обов'язків, інформацію про підготовку, перепідготовку, підвищення кваліфікації тощо. Державний службовець ознайомлюється із службовою характеристикою до атестації під час співбесіди з безпосереднім керівником. У разі незгоди з відомостями, викладеними у службовій характеристиці, державний службовець може подати до комісії відповідну заяву, обґрунтування, додаткові відомості щодо своєї службової діяльності. Під час кожної атестації до комісії подаються щорічні оцінки виконання державним службовцем покладених на нього завдань та обов'язків за період, що минув після попередньої атестації, а також атестаційний лист попередньої атестації.
Судом встановлено, що на виконання вимог п.9 Положення, першим заступником начальника УПФУ в Суворовському районі м. Одеси складена службова характеристика, в якій міститься аналіз виконання позивачем його посадових обов'язків, відомості про виконання роботи, про ділові якості, тощо (а.с.43). Вказана характеристика затверджена начальником УПФУ в Суворовському районі м. Одеси 17.11.2010 року.
Як вбачається з цієї характеристики, ОСОБА_1 був ознайомлений з нею 17.11.2010 року, та позивачем на вказаній характеристиці зроблено запис про те, що з зазначеною характеристикою не згоден, та всі викладені в ній недоліки не відповідають дійсності, про що свідчить підпис ОСОБА_1 (а.с.43).
Судом встановлено, що 17.11.2010 року позивач звернувся до голови атестаційної комісії із заявою про видачу йому копії службової характеристики, яку йому було надано 18.11.2010, про що свідчить підпис позивача про її отримання (а.с.с44).
Також, судом встановлено, що 19.11.2010 року ОСОБА_1 на ім'я начальника управління Пенсійного фонду України в Суворовському районі м. Одеси були надані зауваження на характеристику позивача, в яких, зокрема, зазначено, що з вказаною характеристикою позивач не згодний, та вважає її не коректною та такою, яка визначає особисте упереджене відношення, та принижує його перед співробітниками та підлеглими, а також вона не відповідає дійсності та не характеризує ОСОБА_1, як працівника (а.с.45).
Тобто, як вбачається з викладеного, позивачем на його характеристику були подані зауваження на ім'я начальника управління, а не як передбачено п. 9 Положення - заява до атестаційної комісії щодо незгоди з відомостями, викладеними в службовій характеристиці.
Згідно п. 10 Положення, на засідання комісії запрошуються працівник, який атестується, та його безпосередній керівник.
Судом встановлено, що 23.10.2010 року позивач був присутній на засіданні атестаційної комісії.
Відповідно до п.11 Положення, на підставі всебічного аналізу виконання основних обов'язків, складності виконуваної роботи та її результативності, знання та користування державною мовою під час виконання службових обов'язків комісія приймає одне з таких рішень: відповідає займаній посаді; відповідає займаній посаді за умови виконання рекомендацій щодо підвищення кваліфікації з певного фахового напряму, набуття навичок роботи на комп'ютері тощо; не відповідає займаній посаді. Атестованими вважаються державні службовці, визнані комісією такими, що відповідають займаній посаді, або відповідають займаній посаді за певних умов.
Відповідно до п. 12 Положення у разі прийняття рішення про відповідність займаній посаді за певних умов комісія рекомендує керівникові призначити через рік повторне атестування, якщо державний службовець погодиться виконати дані йому рекомендації.
З п. 14 Положення вбачається, що засідання комісії вважається правомочним, якщо на ньому присутні не менш як 3/4 її складу. Рішення комісії приймається стосовно кожного державного службовця, який атестується, простою більшістю голосів членів комісії. Голосування проводиться у відсутності особи, яка атестується.
Відповідно до Методичних рекомендацій щодо застосування Положення, затверджених наказом Головного управління державної служби України від 02.03.2001 №16 під час атестації перевіряється чи відповідають займаній посаді ділова кваліфікація, рівень знань і навичок, інші суспільно значущі якості державного службовця. Атестація повинна сприяти поліпшенню якісного складу державних службовців, їх ефективному використанню, росту професійної компетентності, підвищенню кваліфікації, посиленню організованості, відповідальності, дисциплінованості. Атестація має здійснюватися на засадах законності, об'єктивності, гласності, колегіальності, неупередженості. Після завершення атестації її результати узагальнюються та аналізуються головою атестаційної комісії і кадровою службою державного органу. Остаточне рішення за наслідками атестації приймає керівник державного органу і видає відповідний наказ (розпорядження).
Згідно п. 15 Положення, результати атестації заносяться до протоколу засідання комісії та атестаційного листа, складеного за зразком згідно з додатком. Протокол та атестаційний лист підписуються головою та членами комісії, які брали участь у голосуванні. Результати атестації повідомляються державному службовцю, який атестувався, та його керівникові одразу після проведення атестації. Державний службовець ознайомлюється із змістом атестаційного листа під розпис.
Судом встановлено, що за результатами проведення атестації позивача, атестаційною комісією управління складено атестаційний лист, в якому зазначено, що за результатами голосування атестаційної комісії вирішено, що позивач відповідає займаній посаді за умови дотримання в підпорядкованому відділі належного рівня виконавської та трудової дисципліни, безумовного та своєчасного виконання доручень керівництва, своєчасного оскарження рішень суду, налагодження контролю щодо участі спеціалістів відділу в судових засіданнях. Рішенням атестаційної комісії визначено, що позивач відповідає займаній посаді за умови виконання рекомендацій атестаційної комісії та повторної атестації. Рекомендаціями атестаційної комісії є: дотримання в підпорядкованому відділі належного рівня виконавської та трудової дисципліни, безумовного та своєчасного виконання доручень керівництва, своєчасного оскарження рішень суду, налагодження контролю щодо участі спеціалістів відділу в судових засіданнях (а.с.46). Також, як вбачається з вказаного атестаційного листа, за дане рішення проголосували одноголосно 6 членів комісії: Голова комісії ОСОБА_2 та члени комісії -ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та секретар комісії ОСОБА_8 З результатами атестації позивач був ознайомлений 23.11.2010 року, що підтверджується його підписом на атестаційному листі.
Крім того, рекомендації позивачу щодо підвищення фахового рівня також відображені в протоколі № 1 засідання атестаційної комісії УПФУ в Суворовському районі м. Одеси від 23.11.2010р. (а.с.47-56). При цьому, судом встановлено, що з боку позивача не було відмов щодо погодження виконувати надані йому атестаційною комісією рекомендації, що також підтвердили у судовому засіданні допитані свідки.
Разом з тим, суд зазначає, що основними обов'язками державних службовців у відповідності до ст.10 Закону України «Про державну службу», зокрема, є: додержання Конституції України та інших актів законодавства України, забезпечення ефективної роботи та виконання завдань державних органів відповідно до їх компетенції, безпосереднє виконання покладених на них службових обов'язків, своєчасне і точне виконання рішень державних органів чи посадових осіб, розпоряджень і вказівок своїх керівників, сумлінне виконання своїх службових обов'язків.
Відповідно до ст. 139 Кодексу законів про працю України працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватись трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці.
У відповідності до ч.2 ст.11 Закону України «Про державну службу»конкретні обов'язки та права державних службовців визначаються на основі типових кваліфікаційних характеристик і відображаються у посадових положеннях та інструкціях, що затверджуються керівниками відповідних державних органів у межах закону та їх компетенції.
Разом з тим, відповідно до розділу 3 положення про юридичний відділ, затвердженого начальником управління Пенсійного фонду України в Суворовському районі м. Одеси, з яким позивач ознайомлений 29.09.2009 року, визначаються загальні вимоги до начальника юридичного відділу, його права, обов'язки та відповідальність (а.с.57-62). Так, зокрема, начальник юридичного відділу організує та керує роботою відділу, спрямовує його діяльність; організує та забезпечує виконання функцій, покладених на відділ, відповідно до законодавства, внутрішнього трудового розпорядку та регламенту УПФУ в Суворовському районі м. Одеси; розподіляє обов'язки між працівниками відділу, очолює та контролює їх роботу, в межах своїх повноважень дає доручення працівникам відділу, які є обов'язковими для виконання; аналізує результати роботи відділу, вживає заходи щодо підвищення її ефективності, відповідальності працівників відділу за доручені ділянки роботи; забезпечує виконання працівниками відділу розпоряджень та доручень керівництва; щорічно та щоквартально планує роботу відділу, здійснює контроль за своєчасністю виконання передбачених заходів; звітує перед керівництвом про виконання планів роботи, стан справ з питань, віднесених до компетенції відділу, про виконання завдань, покладених на відділ; сприяє своєчасному вжиттю заходів за протестами та поданнями прокуратури, окремими ухвалами суду, рішеннями, постановами, ухвалами господарського суду, відповідними документами інших правоохоронних і контролюючих органів; надає правову допомогу структурним підрозділам, готує за участю інших підрозділів матеріали для передачі до слідчих та судових органів, а також зобов'язаний, зокрема, сумлінно виконувати свої службові обов'язки; сурово додержуватися у своїй роботі вимог чинного законодавства, законних прав, інтересів і свобод людини та громадянина; знати і вміти застосовувати в практичній роботі законодавчі, інші нормативно-правові акти та розпорядчі документи; своєчасно і точно виконувати розпорядження і вказівки свого керівництва: постійно вдосконалювати організацію своєї роботи і підвищення професійної кваліфікації.
Тобто, як вбачається з викладеного, зазначені комісією рекомендації стосуються безпосередньо фахової діяльності позивача, визначеної Законом України «Про державну службу»та положенням про юридичний відділ управління.
Таким чином, враховуючи зазначене, суд вважає безпідставним посилання позивача на те, що атестаційною комісією порушено п.11 Положення в частині надання рекомендацій підвищення кваліфікації з певного фахового рівня.
Відповідно до п.13 Положення, рішення атестаційної комісії може бути оскаржене державним службовцем протягом 10 днів з дня його прийняття у встановленому порядку керівникові.
Як встановлено судом, з атестаційним листом позивач ознайомлений 23.11.2010 року, про що свідчить його особистий підпис, проте результати атестації позивачем, у встановленому п.13 Положення порядку оскаржені не були.
Згідно з п. 18 Положення за результатами атестації керівник видає відповідний наказ (розпорядження).
Відповідно до п. 13 Положення за дорученням керівника комісія повторно проводить атестацію, приймає рішення і вносить керівникові для розгляду та прийняття остаточного рішення.
Як вже встановлено судом, за результатами зазначеної атестації державних службовців начальником управління Пенсійного фонду України в Суворовському районі м. Одеси винесено наказ № 301 від 09 грудня 2010 року «Про результати атестації державних службовців управління у 2010 році», в якому, зокрема, зазначено про проведення повторної атестації начальника юридичного відділу ОСОБА_1 у квітні 2011 року.
Згідно Додатку № 3 до наказу управління від 09.12.2010 року № 301, начальник юридичного відділу ОСОБА_1 відповідає займаній посаді за певних умов, а саме: дотримання в підпорядкованому відділі належного рівня виконавської та трудової дисципліни, безумовного та своєчасного виконання доручень керівництва, своєчасного оскарження рішень судів, налагодження контролю щодо участі спеціалістів відділу у судових засіданнях (а.с.42).
При цьому, посилання позивача на те, що атестаційною комісією прийнято рішення про проведення повторної атестації позивача в квітні 2011 року, в порушення вимог п.12 Положення, суд вважає безпідставним та зазначає наступне.
Згідно з п.12 вищезазначеного Положення, у разі прийняття рішення про відповідність займаній посаді за певних умов, комісія рекомендує керівникові призначити через рік повторне атестування, якщо державний службовець погодиться виконати дані йому рекомендації.
Тобто, Положенням передбачено, що атестаційна комісія рекомендує керівникові призначити повторну атестацію державного службовця, атестованого за певних умов, через рік.
Згідно Методичних рекомендацій щодо застосування Положення, затверджених наказом Головного управління державної служби України від 02.03.2001 №16, при згоді працівника здобути такі знання або навички комісія приймає рішення про відповідність займаній посаді за певних умов (неповна службова відповідність) і рекомендує керівникові призначити повторне атестування через конкретний період, але не пізніше ніж через рік.
Як вбачається з атестаційного листка, комісією було визначено про проведення повторної атестації позивача без зазначення конкретного періоду її проведення.
В свою чергу, представником відповідача, який був на період атестації позивача Головою атестаційної комісії, зазначено, що атестаційна комісія є дорадчим органом, а її рішення носять рекомендаційний характер, тобто враховується як одна з підстав при прийнятті рішення начальником управління.
В свою чергу, посилання позивача на те, що з боку керівництва управління йому не пред'являлися документально обґрунтовані претензії щодо якості виконання ним посадових обов'язків спростовується наступним.
Судом встановлено, що протягом 2010 року начальник управління, за поданням безпосереднього керівника, неодноразово зменшував позивачу розмір премії, або позбавляв його премії за підсумками роботи за звітні періоди, що підтверджується відповідними наказами управління: від 05.02.2010 року № 20-О (а.с.68); від 01.03.2010 року № 36-О (а.с.70); від 08.04.2010 року №48-О (а.с.72-73); від 12.05.2010 року № 58-О (а.с.76-77); від 10.06.2010 року № 73-О (а.с.81-82); від 12.07.2010 року № 81-О (а.с.84-85); від 03.08.2010 року №91-О (а.с.88); від 08.09.2010 року №108-О (а.с.90-91); від 08.11.2010 № 161-О (а.с.95).
Крім того, в матеріалах справи наявна довідка про підсумки тематичної перевірки УПФУ в Суворовському районі м. Одеси від 11 вересня 2009 року, складена посадовими особами ГУПФУ в Одеській області (а.с. 63-66), в якій зокрема, вказується, що перелік зазначених в ній порушень свідчить про невиконання начальником юридичного відділу ОСОБА_1 обов'язків, передбачених Положенням, а також, наявна довідка за підсумками перевірки стану позовної роботи в УПФУ в Суворовському районі м. Одеси від 30.09.2010 року, складена посадовими особами ГУПФУ в Одеській області, в якій зазначено, що за результатами перевірки стану позовної роботи виявлено окремі порушення при виконанні позовної роботи (а.с.67).
Також, суд зазначає, що згідно показань свідків, позивачем не на всі запитання членів атестаційної комісії під час проведення атестації були надані відповіді згідно норм діючого законодавства.
Разом з тим, як пояснили у судовому засіданні свідки -ОСОБА_8, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 при прийнятті рішення про проведення атестації позивача за певних умов, ними брались до уваги викладені у вищевказаних довідках обставини, відповіді позивача, а також його характеристика.
Тобто, наведене підтверджує недостатній фаховий рівень знань законодавства позивачем, що також послугувало підставою при прийнятті рішення атестаційною комісією про його атестацію за певних умов.
Пунктом 5 Положення встановлено, що комісія повинна забезпечувати об'єктивний розгляд і професійну оцінку діяльності державного службовця, який атестується, зокрема щодо виконання покладених на нього службових обов'язків, знання та користування у своїй роботі державною мовою, а також принциповий підхід у підготовці рекомендацій для подальшого використання його досвіду і знань у роботі державного органу.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що атестацію позивача проведено у відповідності до вищенаведених норми чинного законодавства України, висновки якої відповідають встановленим в судовому засіданні обставинам справи.
Таким чином, оскаржуваний позивачем в частині наказ, який прийнято керівником управління на підставі рішення атестаційної комісії є правомірним, прийнятим у відповідності до Положення про проведення атестації державних службовців», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1922 від 28.12.2000 року.
Водночас, суд зазначає, що на момент розгляду справи, начальником управління Пенсійного фонду України в Суворовському районі м.Одеси прийнято наказ № 131 «Про проведення атестації державного службовця ОСОБА_1.»від 05.05.2011 року, згідно якого наказано провести 06 червня 2011 року атестацію начальника юридичного відділу управління Пенсійного фонду України в Суворовському районі м.Одеси ОСОБА_1, який був атестований у 2010 році за певних умов (а.с.135).
Таким чином, враховуючи прийняття 05.05.2011 року начальником управління Пенсійного фонду України в Суворовському районі м.Одеси наказу № 131 «Про проведення атестації державного службовця ОСОБА_1.», оскаржуваний позивачем в частині наказ № 301 від 09.12.2010 року «Про результати атестації державних службовців управління у 2010 році»не створює для позивача ніяких юридичних наслідків.
Водночас, суд зазначає, що твердження позивача щодо прояву тиску на членів атестаційної комісії з боку керівництва управління при прийнятті рішення атестаційної комісії, не знайшли свого підтвердження під час розгляд справи, зокрема, вказане твердження спростовується показаннями свідків, які були членами даної атестаційної комісії.
Згідно з пп. 1, 2 ч.3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою повноваження надано.
Також, відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно зі ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідачем оскаржуваний наказ № 301 від 09.12.2010 року в частині визнання начальника юридичного відділу ОСОБА_1 таким, який відповідає займаній посаді за умов, викладених у додатку №3 до зазначеного наказу видано правомірно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України, а вимоги позивача про скасування оскаржуваного наказу є необґрунтованими та безпідставними, а отже задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 14, 70, 71, 72, 79, 86, 94, 158 -163, 167 КАС України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Суворовському районі м. Одеси про скасування наказу № 301 від 09.12.2010 року в частині визнання начальника юридичного відділу ОСОБА_1 таким, який відповідає займаній посаді за умов, викладених у додатку №3 до зазначеного наказу - відмовити повністю.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги на постанову суду одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст. 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.
Повний текст постанови складено та підписано суддею 10 лютого 2012 року.
Суддя О.М. Соколенко
.