Справа № 2а/1570/10915/2011
08 лютого 2012 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Самойлюк Г.П.
за участю секретаря: Казарян С.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до СГІРФО Малиновського РВ ОМУ МВС України в Одеській області, за участю третьої особи на стороні позивача ОСОБА_2 та третьої особи на стороні відповідача ВАТ «Чорноморська тютюнова компанія»про визнання протиправною відмови в реєстрації за місцем проживання та зобов'язання здійснити реєстрацію за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1, гуртожиток, -
До суду надійшов позов ОСОБА_1 до СГІРФО Малиновського РВ ОМУ МВС України в Одеській області, за участю третьої особи на стороні позивача ОСОБА_2 та третьої особи на стороні відповідача ВАТ «Чорноморська тютюнова компанія», в якому позивач просив визнати протиправною відмову в реєстрації за місцем проживання та зобов'язати здійснити реєстрацію за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1, гуртожиток.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відмова в реєстрації позивача за місцем проживання (вих. №391 від 16.11.2011 року) з посиланням на невідповідність заяви вимогам Постанови КМУ №985 від 28.07.2044 року, є незаконною та необґрунтованою. Всі передбачені законом підстави, які є достатніми умовами для реєстрації за адресою: АДРЕСА_1, гуртожиток наявні у позивача, а саме: ордер та згода наймача -матері ОСОБА_2 Враховуючи зазначене, позивач просив зобов'язати відповідача здійснити реєстрацію за місцем проживання.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, просив позов задовольнити.
Представник відповідача та треті особи на стороні позивача ОСОБА_2, на стороні відповідача ВАТ «Чорноморська тютюнова компанія»до судового засідання не з'явились, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином та завчасно.
Відповідно ч. 4 ст. 128 КАС України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступні обставини та факти.
Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1, ОСОБА_3 є рідним сином ОСОБА_2 (а.с.7).
ОСОБА_2 06.12.1999 року отримала ордер на жилу площу в гуртожитку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 розміром 31,7 кв.м. з правом зайняття з сім'єю з трьох чоловік. (а.с.8).
Згідно довідки ВАТ «Чорноморська тютюнова компанія»(вих. №19/03-1 від 19.04.2010 року), ОСОБА_2 працювала на Одеській макаронній фабриці в період з 20.10.1972 року по 18.07.2001 року. (а.с.11).
04.11.2011 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача з заявою про реєстрацію місця проживання за адресою: АДРЕСА_1, гуртожиток.
Малиновський РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області листом (вих. №3916 від 16.11.2011 року) повідомив позивача про відмову в реєстрації місця проживання за зазначеною адресою, у зв'язку з невідповідністю заяви про реєстрацію зразку заяви, передбаченого Постановою КМУ №985 від 28.07.2044 року. Окрім того, зазначеним листом запропоновано звернутись до адміністрації гуртожитку для оформлення вищевказаної заяви про реєстрацію місця проживання, а у випадку відмови звернутись до суду.
Позивач з прийнятим рішенням не погоджується, звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати його протиправним та зобов'язати вчинити певні дії.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" № 1382-IV від 11.12.2003 року (надалі Закон № 1382-IV) відповідно до Конституції України регулює відносини, пов'язані зі свободою пересування та вільним вибором місця проживання в Україні, що гарантуються Конституцією України і закріплені Загальною декларацією прав людини, Міжнародним пактом про громадянські та політичні права, Конвенцією про захист прав людини та основних свобод і протоколами до неї, іншими міжнародними актами, а також визначає порядок реалізації свободи пересування та вільного вибору місця проживання і встановлює випадки їх обмеження.
Статтею 3 зазначеного Закону дано визначення поняття реєстрація- внесення відомостей до паспортного документа про місце проживання або місце перебування із зазначенням адреси житла особи та внесення цих даних до реєстраційного обліку відповідного органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань реєстрації.
Пунктом 10 частини 3 Постанови КМУ "Про затвердження Положення про Міністерство внутрішніх справ України"№ 1383 від 04.10.2006року встановлено, що до завдань МВС належить забезпечення проведення паспортної, реєстраційної та імміграційної роботи.
Статтею 6 закону України 1382-IV встановлено порядок реєстрації місця проживання, відповідно до якої громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, зобов'язані протягом десяти днів після прибуття до нового місця проживання зареєструвати місце проживання. Для реєстрації особа подає: письмову заяву; паспортний документ;квитанцію про сплату державного мита або документ про звільнення від його сплати; два примірники талона зняття з реєстрації.
Забороняється вимагати для реєстрації місця проживання подання особою інших документів.
Заява особи про реєстрацію місця проживання є єдиною підставою для реєстрації місця проживання особи.
Постановою КМ України № 985 від 28.07.2004 року затверджено зразки документів, необхідних для реєстрації місця проживання в Україні та відповідно зазначеної постанови заява про реєстрацію місця проживання, серед іншого повинна містити дані про підставу реєстрації місця проживання заявника (ордер, свідоцтво про право власності, договір найму (піднайму, оренди) або інші документи) та згоду власника/співвласників житла або їх уповноважених органів, наймача та членів його сім'ї на реєстрацію місця проживання заявника у разі відсутності документів, зазначених як підстава для реєстрації.
Статтею 127 Житлового кодексу України встановлено, що для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання можуть використовуватись гуртожитки.
Статтею 129 ЖК України встановлено порядок надання жилої площі в гуртожитках, відповідно якої порядок надання жилої площі в гуртожитках визначається законодавством Союзу РСР, цим Кодексом та іншими актами законодавства Української РСР. Жила площа в гуртожитку надається за спільним рішенням адміністрації підприємства, установи, організації чи органу кооперативної або іншої громадської організації та відповідного профспілкового комітету і комітету комсомолу. Відповідно ст. 129 на підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу.
Судом встановлено, що 07.11.2011 року позивач звернувся до Малиновського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області з заявою про реєстрацію місця проживання за адресою: АДРЕСА_1, гуртожиток та остання не містить даних щодо згоди ВАТ «Чорноморська тютюнова компанія»на реєстрацію місця проживання заявника.
Враховуючи те, що ордер на житлову площу у гуртожитку ВАТ «Чорноморська тютюнова компанія»надано ОСОБА_2, тобто у позивача відсутні документи, зазначені як підстава для реєстрації та останнім не надано згоди ВАТ «Чорноморська тютюнова компанія»на реєстрацію місця проживання, суд вважає, що заява позивача від 07.11.2011 року не відповідає зразку, встановленому Постановою КМ України № 985 від 28.07.2004 року.
Представник позивача у судовому засіданні зазначив, що звертався до ВАТ «Чорноморська тютюнова компанія»з заявою про реєстрацію місця проживання за адресою: АДРЕСА_1, гуртожиток, яка отримана останнім, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, проте відповіді на неї позивач так і не отримав.
Суд зауважує, що зазначена обставина не є підставою для реєстрації позивача за вказаним місцем проживання, а натомість, може бути оскаржена.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що відповідач, відмовляючи позивачу у реєстрації місця проживання за невідповідністю заяви зразку, встановленому Постановою КМ України № 985 від 28.07.2004 року, діяв правомірно, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні".
Оцінюючі встановлені у судовому засіданні факти, наявні матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 2, 9, 69,70, 71,94,122,158-163 КАС України, суд,
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до СГІРФО Малиновського РВ ОМУ МВС України в Одеській області, за участю третьої особи на стороні позивача ОСОБА_2 та третьої особи на стороні відповідача ВАТ «Чорноморська тютюнова компанія», - відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції в порядку та строки встановлені ст. 186 КАС України.
Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені ст. 254 КАС України.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 13 лютого 2012 року.
Суддя/підпис/:
З оригіналом згідно:
Суддя: