18 жовтня 2011 року 12:00 Справа № 2а-0870/6393/11
Запорізький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Авдєєва М.П.,
при секретарі судового засідання Батигіні О.В.
за участю представників:
позивача - ОСОБА_1 (довіреність б/н від 05.04.2011);
відповідача - не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовною заявою Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Агрофірма «Україна»
до Приазовської районної державної адміністрації Запорізької області
про визнання протиправним та скасування розпорядження,
Сільськогосподарський виробничий кооператив «Агрофірма «Україна» (далі - СВК «Агрофірма «Україна», позивач) звернувся до суду із адміністративним позовом до Приазовської районної державної адміністрації Запорізької області (далі - Приазовська РДА Запорізької області, відповідач) про визнання протиправним та скасування розпорядження від 25.03.2011№258 про розірвання договору оренди земельної частки (паю) загальною площею 138,0400 га.
Ухвалою суду від 11.08.2011 відкрито провадження в адміністративній справі №2а-0870/6393/11 та призначено розгляд на 07.09.2011. Провадження у справі було зупинено до 27.09.2011 та до 18.10.2011.
Представник позивача у судовому засіданні 18.10.2011 надав пояснення, згідно з якими 27.04.2009 між СВК «Агрофірма «Україна» та Приазовською РДА Запорізької області був укладений договір оренди земельної ділянки (паю), відповідно до якого позивачу було надано в оренду земельні частки (паї) загальною площею 138,0400 га, про що зроблено запис у книзі записів договорів оренди земельних часток (паїв) Воскресенської сільської ради №111.
В березні 2011 року позивачу стало відомо про Розпорядження голови Приазовської РДА Запорізької області № 258 від 25.03.2011 про розірвання в цілому договору оренди землі за №11 від 27.04.2009 загальною площею 138,0400 газ позивачем в односторонньому порядку у зв'язку з неможливістю виділення в натурі (на місцевості) земельної ділянки власнику земельної частки (паю) з пропозицією позивачу надати угоду про розірвання договору оренди земельної частки (паю) на державну реєстрацію.
Вважає, що розпорядження голови Приазовської РДА № 258 від 25.03.2011 про розірвання договору оренди земельних частко (паїв) є незаконним та таким, що порушує законні права та інтереси позивача, оскільки Земельний кодекс України передбачає, що примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється в судовому порядку та у передбачених Земельним кодексом випадках.
Представник відповідача повторно в судове засідання не з'явився, про час та день судового розгляду повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив.
В судовому засіданні 18.10.2011 оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, заслухавши думку представника позивача суд приходить до висновку про обгрунтованість підстав для задоволення позову.
СВК «Агрофірма «Україна» є юридичною особою відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи про що зроблено запис №10931200000000364 від 03.03.2000.
Судом встановлено, що 27.04.2009 між СВК «Агрофірма «Україна» та Приазовською РДА Запорізької області був укладений договір оренди земельних часток (паю) на території Васкресенської сільської ради Приазовського району Запорізької області загальною площею 138,0400 га. строком на 49 років. Договір зареєстрований у книзі договорів оренди земельних часток (паїв) Воскресенкської сільської ради за №111 відповідно чого Приазовська РДА Запорізької області надала в оренду земельну ділянку СВК «Агрофірма «Україна».
01.03.2011 позивачем отримано розпорядження голови Приазовської РДА Запорізької області за №148 щодо надання дозволу на виготовлення техдокументації із землеустрою, що посвідчують право на земельну ділянку площею 7,7900 умовних кадастрових гектарів (сертифікат на земельну частку (пай) серія РН №201945 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за заявою ОСОБА_2.
25.03.2011 головою Приазовської РДА Запорізької області винесене розпорядження №258 про розірвання договору оренди земельної часки (паю) від 27.04.2009, у зв'язку з неможливістю виділення в натурі (на місцевості) земельної ділянки та оформлення державного акта на право власності на земельну ділянку площею 7,7900 га за заявою ОСОБА_2, та запропоновано надати угоду про розірвання договору оренди земельної частки (паю) на державну реєстрацію.
14.06.2011 позивачем отримано розпорядження голови Приазовської РДА Запорізької області за №01-20/1564 в якому зазначено, що в зв'язку з виділенням в натурі (на місцевості) земельної ділянки власнику земельної частки (паю) ОСОБА_2 на підставі розпорядження №258 від 25.03.2011 розірвано договір оренди земельної частки (паю) від 27.04.2009 в односторонньому порядку.
Суд погоджується з доводами позивача, що розпорядження голови Приазовської РДА Запорізької області № 258 від 25.03.2011 про розірвання договору оренди земельної частки (паю) є незаконним та таким, що порушує законні права, інтереси позивача з наступних підстав.
Суд вважає, при прийнятті відповідного розпорядження відповідачем не дотримано вимог чинного земельного законодавства з приводу процедури розірвання укладених договорів оренди земельних ділянок.
З оскаржуваного розпорядження вбачається, що підставою для розірвання укладеного договору земельної частки (паю) стала заява ОСОБА_2 про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на підставі сертифікату на право земельної частки (паю) серія РН №201945.
Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАСУ до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Стаття 6 КАС України проголошує, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Земельного Кодексу України, земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятих відповідно до них нормативно-правовими актами.
Згідно з частиною 3 статті 122 Земельного кодексу України районні державні адміністрації на їх території надають земельні ділянки із земель державної власності за межами населених пунктів для:
а) сільськогосподарського використання;
б) ведення водного господарства;
в) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо).
Суд приходить до висновку, що позивачем було на законних підставах набуто право користування земельними частками (паї), що знаходяться на території Воскресенської сільської ради Приазовського району Запорізької області.
Розпорядженням голови Приазовської РДА Запорізької області позивача всупереч передбаченого законом порядку позбавлено права користування зазначеними земельними ділянками, оскільки статтею 141 Земельного кодексу України передбачений вичерпний перелік підстав припинення права користування земельною ділянкою:
а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою;
б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом;
в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій;
г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам;
г) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;
д) систематична несплата земельного податку або орендної плати;
е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.
Одночасно ст. 143 Земельного Кодексу України передбачає, що примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку та у передбачених Земельним Кодексом випадках. Порядок припинення прав користування земельною ділянкою передбачається ст. 144 Земельного Кодексу України.
Із змісту ст. 144 прямо не випливає, що рішення державного органу є безпосередньою підставою для внесення до державного земельного кадастру даних про припинення відповідного права. Крім того п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» від 16.04.2004 № 7 роз'яснено, що припинення права користування земельними ділянками, у т. ч. відповідно до положень статті 144 Земельного Кодексу України, має здійснюватися у судовому порядку, недодержання якого є підставою для визнання рішення цього органу та виданих державних актів недійсними.
Вирішуючи спори про припинення права власності на земельну ділянку чи права користування нею, суд враховує, що орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування має право прийняти рішення про це лише в порядку, з підстав і за умов, передбачених статтями 140-149 Земельного Кодексу України. У випадках, визначених цими нормами, припинення права власності на землю чи права землекористування провадиться за позовом відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування в судовому порядку, недодержання якого є підставою для визнання рішення цього органу та виданих державних актів недійсними.
Оскільки Приазовська РДА Запорізької області не зверталася із позовом до СВК «Агрофірмам «Україна» про розірвання договору оренди земельної частки (паїв) від 27.04.2009, суд приходит до висновку, що розірвання договору оренди земельної частки (паю) відбулося лише на підставі розпорядження голови Приазовської РДА Запорізької області від 25.03.2011 №258, а отже з порушенням порядку, передбаченого Земельним Кодексом України. Відповідний акт посадової особи органу державної виконавчої влади порушує права та інтереси СВК «Агрофірма «Укарїна» та є підставою для визнання відповідного акту індивідуальної дії таким, що прийнятий з порушенням норм чинного законодавства, а отже є незаконним та підлягає скасуванню.
Керуючись положеннями ст. 651 Цивільного Кодексу України, суд приходить до висновку, що за загальним правилом зміна чи розірвання договору допускається лише за взаємною згодою сторін. Якщо заборони щодо розірвання та зміни договору, що врегульований законом (поіменованого договору), не існує, єдиною підставою для розірвання та зміни договору є факт згоди обох сторін про його зміну та розірвання. Домовленість вимагає вільного волевиявлення сторони щодо внесення тих чи інших змін до договору або його розірвання. Згода обох сторін є підставою для зміни та розірвання договору, а домовленість сторін, що об'єктивується через здійснення двостороннього правочину є шляхом (або способом) розірвання або зміни договору. Тому, необхідно відмежовувати поняття «підстава» розірвання або зміни договору від поняття «спосіб» розірвання та зміни договору. Наявність самої підстави для зміни або розірвання договору не може тягнути за собою правові наслідки, що пов'язані із припиненням або зміною договору у зв'язку з його розірванням або зміною.
Більше того, ч.2 ст. 651 ЦК України передбачає, що договір може бути змінено або розірвано саме за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Зазначена стаття Цивільного Кодексу читко передбачає, що істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Відповідно до позовних вимог судом встановлено наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 27 Закону України «Про оренду землі» орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.
Частина 3 ст. 36 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» (далі - Закон) передбачає, що місцеві державні адміністрації не втручаються у господарську діяльність підприємств, установ і організацій, крім випадків, визначених законом.
Стаття 34 Закону проголошує, що акти місцевих державних адміністрацій, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, актам Президента України та Кабінету Міністрів України або інтересам територіальних громад чи окремих громадян, можуть бути оскаржені до органу виконавчої влади вищого рівня або до суду.
Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством, а органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч.3 ст.2 КАС України).
Згідно ст. 1 Закону місцева державна адміністрація є місцевим органом виконавчої влади і входить до системи органів виконавчої влади. Стаття 4 Закону встановлює, що місцеві державні адміністрації діють на засадах:
- відповідальності перед людиною і державою за свою діяльність;
- верховенства права;
- законності;
- пріоритетності прав людини;
- гласності;
- поєднання державних і місцевих інтересів.
Частиною 1 ст. 11 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Ураховуючи вище викладене, суд вважає, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 8, 9, 11, 12, 19, 71, 158-163, 167 КАС України, суд -
1. Адміністративний позов задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати розпорядження голови Приазовської районної державної адміністрації за №258 від 25.03.2011 щодо розірвання договору оренди земельної частки (паю) загальною площею 138,0400 га між Сільськогосподарським виробничим кооперативом «Агрофірма «Україна» та Приазовською районною державною адміністрацією Запорізької області.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанову виготовлено у повному обсязі 24.10.2011.
Суддя М.П. Авдєєв