06 грудня 2011 року < Текст > Справа № 2а-0870/7625/11
Запорізький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді О.В. Конишевої,
при секретарі судового засідання А.С. Нецик
за участю представників
від позивача Деревянко І.О.
від відповідача Коломієць Ю.С.
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Восточний Експрес» (далі - позивач) до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001982302 від 06.04.2011.
Представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, просить задовольнити їх у повному обсязі.
Представник відповідача проти позову заперечив, у судовому засіданні просив у задоволені адміністративного позову відмовити у повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи та документи, надані сторонами, заслухавши представників сторін, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, на підставі наказу №51 від 01.07.2011, повідомлення №630/10/23-2 від 21.01.2011 та направлень №81 від 01.02.2011 та №197 від 15.02.2011 посадовими особами Жовтневої ДПІ у Позивача була здійснена планова виїзна перевірка з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 по 31.12.2010.
По завершенню планової виїзної перевірки Відповідачем був складаний акт перевірки № 27/23-2/30557359 від 28.02.2011.
10.03.2011 позивач ознайомившись з актом перевірки від 28.02.2011 надіслав відповідачу заперечення на акт перевірки за вих. № 3236, зазначивши, що висновки акту перевірки від 28.02.2011 не містили посилань о порушеннях п.п.7.2.3 та п.п.7.7.1 ст.7 Закону № 168, які обов'язкові при визначені заниження ПДВ.
Крім того, в порушення п.86.3 ст.86 Податкового кодексу України (далі ПКУ) акт перевірки: не був своєчасно зареєстрований в Жовтневій ДПІ; мав сфальсифікований запис у кінці акту про відмову Позивача від ознайомлення, підписання та отримання акту перевірки; не був своєчасно надісланий Позивачу після сфальсифікованого запису у зв'язку з чим акт перевірки від 28.02.2011 Позивач отримав лише 04.03.2011.
В запереченнях № 3236 від 10.03.2011 на акт перевірки від 28.02.2011 окрім зазначених порушень п.86.3 ст.86 ПКУ, позивач викладав свою незгоду з висновком акту про заниження податку на прибуток у зв'язку: неправильною назвою підприємства що перевірявся; неправильною назвою посади керівника підприємства що перевірявся; при перевірці за період з 01.04.2009 по 31.12.2010, зазначення в п.2.1 акту, що перевірка була здійснена з 01.02.2011 по 21.02.2009; при перевірці за період з 01.04.2009 по 31.12.2010, визначення «валових витрат» за період з 01.10.2007 по 31.03.2009, а ПДВ за період з 01.10.2009 по 31.12.2010; невірно зазначеної дати Наказу щодо проведення інвентаризації; протиріччя у викладенні фактів, у т.ч. оподаткування податком доходів фізичних осіб; відсутності документів на перевезення товарів позивачу у контрагентів-постачальників та інше.
Стаття 78 ПКУ передбачає вичерпний перелік обставин за якими можливо здійснення позапланової виїзної перевірки.
Так відповідно п.78.1.5 ст.78 ПКУ зазначено, що обставиною для проведення позапланової виїзної перевірки - є заперечення на акт перевірки, а в якому платник податків вимагає повного або часткового перегляду результатів перевірки, при цьому посилається на обставини, що не були досліджені під час перевірки, об'єктивний розгляд яких неможливий без проведення перевірки.
На підставі викладеного та згідно зі п.78.1.5 ст.78 ПКУ відповідач з метою підтвердження перевезення товару за подорожними листами (стор.9 акту перевірки від 01.04.2011) на підставі наказу №426 та направлення №309 від 21.03.2011 призначає позапланову перевірку з питань з'ясування обставин, які не були досліджені під час планової виїзної перевірки.
За результатами вказаної позапланової виїзної перевірки відповідачем був складаний акт перевірки № 97/23-2/30557359 від 01.04.2011, яким встановлено порушення п.1.32 ст.1 та п.5.1, п.п5.2.1 п.5.2, п.п5.3.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі - Закону №334), а саме заниження податку на прибуток на загальну суму 1 921 277 грн.
На підставі акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0001982302 від 06.04.2011 на загальну суму 2 401 596,25 грн. з урахуванням штрафних санкцій.
Не погодившись з вказаним податковим повідомленням-рішенням позивач надсилав скарги до ДПА у Запорізькій області та ДПА України, які були залишені без задоволення, а рішення відповідача без змін (лист ДПА у Запорізькій області №2736/10/25-020 від 16.06.2011 та лист ДПА України №15950/6/25-0115 від 02.09.2011).
Не погодившись із зазначеним податковим повідомлення-рішенням позивач звернувся до суду із позовною заявою про його скасування.
З матеріалів справи встановлено, що між позивачем та ТОВ ТФ «Борістен», ТОВ ТФ «Жестен» та ТОВ «Цоколь» (контрагенти-постачальники товару) були укладені відповідні договори.
Так, актом перевірки від 01.04.2011 (стор.4-7) Відповідач підтверджує законність отримання валового доходу від господарських операцій Позивача, яка не можлива без здійснення господарської діяльності по придбанню товару, віднесення витрат на його придбання до складу валових витрат та товарності операцій, наявність первинних документів з цього питання у повному обсязі.
Крім того на стор.7 акту від 01.04.2011 зазначено, що перевіркою не встановлено заниження або завищення задекларованих показників. Акт перевірки не містить відомостей про відсутність первинних документів бухгалтерського чи податкового обліку, складення їх з порушеннями або визнання цих документів недійсними в судовому порядку.
Суми витрат пов'язаних з придбанням товарів, отриманих на підставі первинних документів бухгалтерського та податкового обліку і які в подальшому використовувалися у господарській діяльності Позивач відносив до валових витрат у відповідності з Законом № 334.
Як зазначено в акті перевірки (стор.18, 23, 27) ТОВ ТФ «Жестен» станом на 30.07.2010, ТОВ ТФ «Борістен» станом на 15.01.2009 та ТОВ «Цоколь» станом на 6.07.2009 були відсутні за їх юридичними адресами, у зв'язку з чим первинні документи бухгалтерського та податкового обліку цих підприємств не досліджувалися, що унеможливлює підтвердження ними правомірності формування валового доходу та валових витрат.
Крім того, висновок про заниження податку на прибуток при підтверджені самим відповідачем наявності усіх первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, інших документів (стор.6, акту та Додаток № 3 до акту від 01.04.2011), складених у відповідності з чинним законодавством і не визнаних недійсними в судовому порядку був здійснений лише на підставі аналізу автоматизованих баз даних ДПС в розрізі контрагентів ДПА України та Цивільного законодавства.
ТОВ «Восточний Експрес» діяло виключно на підставі норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» і не повинно нести відповідальність за можливе порушення закону третіми особами.
На час укладення цих угод та проведення перевірки у позивача контрагенти-постачальники товару ТОВ ТФ «Борістен», ТОВ ТФ «Жестен» та ТОВ «Цоколь» знаходилися в єдиному державному реєстрі підприємств України та були платниками ПДВ.
В акті перевірки та у судовому засіданні представником відповідача зазначено, що завдяки аналізу автоматизованих баз даних ДПС в розрізі ДПА України і Цивільного законодавства Відповідач стверджує, що: відсутність ТОВ ТФ «Борістен», ТОВ ТФ «Жестен» та ТОВ «Цоколь» за юридичною адресою, ненадання ними первинних документів унеможливлює підтвердження правомірності формування у них валового доходу та валових витрат, а тому їх правочини з Позивачем укладалися без наміру створення правових наслідків є фіктивними та нікчемними. У позивача відсутня господарська діяльність, операції з контрагентами-постачальниками безтоварні і спрямовані на надання податкової вигоди для третіх осіб, а тому і відсуне право на формування валових витрат та податкового кредиту.
Відповідно до ч.2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Це означає, що правочин є нікчемним, якщо це прямо обумовлено в Законі.
Стаття 204 ЦК України встановлює презумпцію правомірності цивільних правочинів, згідно з якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлено законом або якщо правочин не визнано судом недійсним. Зі змісту цієї норми випливає, що підстави недійсності правочинів можуть бути передбачені виключно законами. Правочин може бути визнано недійсним тільки на підставі і за наслідками, передбаченими законом. Зокрема, правочин не може бути визнаний недійсним через його порушення однією зі сторін, яким би істотним воно не було (натомість, це може бути підставою для односторонньої відмови від правочину чи одностороннього розірвання договору).
Згідно з ч.1 ст.215 ЦК України, загальною підставою недійсності правочину є недотримання в момент укладення правочину вимог частин 1-3, 5 і 6 ст.203 ЦК України (яка встановлює умови дійсності правочинів), тобто укладення правочину:
ч. 1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства та моральним засадам суспільства;
ч. 2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;
ч. 3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;
ч. 5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків.
Правочини, що мали місце між позивачем та його контрагентами мали на меті настання певних наслідків, що підтверджено: видатковими накладними, податковими накладними та іншими бухгалтерськими документами. Усі первинні бухгалтерські документи оформлені із дотриманням вимог чинних нормативних актів що не заперечується відповідачем.
Статтею 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Відповідно до ч.2 ст. 9 вказаного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особі, яка брала участь у здійснені господарської операції.
Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
п. 5.2.1. вказаного закону визначено, що суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
5.3.9. Виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами.
Не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам.
У разі коли сума виплат (заохочень) або її частина пов'язаним фізичним особам не визнаються валовими витратами, така сума (або її частина) є базою для нарахування внесків на соціальні заходи, передбачені пунктом 5.7 цієї статті.
Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів, платник податку має право письмово заявити про це податковому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом з поданням розрахунку податкових зобов'язань звітного періоду. Якщо платник податку не подасть у такий строк письмову заяву та не поновить зазначених документів до закінчення податкового періоду, що настає за звітним, непідтверджені відповідними документами витрати не визнаються валовими витратами і на суму недосплаченого податку нараховується пеня у розмірі облікової ставки Національного банку України, збільшеної в 1,2 раза.
Якщо платник податку поновить зазначені документи у наступних періодах, підтверджені витрати (з урахуванням сплаченої пені) включаються до валових витрат податкового періоду, на який припадає таке поновлення.
У судовому засіданні для огляду суду позивачем були надані оригінали первинних документів та належним чином їх завірені копіі, а саме: видаткові та податкові накладні зі всіма зазначеним контрагентами за перевіряє мий період, договори оренди складських приміщень від 01.07.2099 №33 та від 01.10.2010 №01/12 та документи підтверджуючи оприходування товару на складі, були надані і подорожні листа вантажного автомобіля в яких зазначений автомобіль ГАЗ 3302 АР 0903ВС, який належить позивачу, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу. Крім того, за позивачем зареєстрований вантажний самоскид АР6659ВН, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу.
Всі докази які були надані позивачем були досліджені та на підставі зазначених доказів суд вважає, що вони свідчать про наявність господарських правовідносин з контрагентами та відповідно не погоджується з висновками відповідача про безтоварність операцій.
Пунктом 4.1.4 ст.4 Податкового кодексу України передбачено презумпцію правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.
Відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачене законодавством (частина 1 статті 19 Конституції України).
Нормативними актами України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими правопорушеннями.
Враховуючи вищевикладені обставини суд приходить до висновку, що відповідач не довів суду обґрунтованість та законність висновків викладених в акті перевірки на підставі якого було прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення.
Відповідно до п.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З урахуванням викладеного, відповідачем не доведено правомірність прийняття спірного рішення, внаслідок чого суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідності до п. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
З урахуванням викладеного, на користь позивача з державного бюджету підлягають до стягнення судові витрати сплачені ним при подачі позовної заяви.
Керуючись ст.ст. 2,4, 7-12, 69-71, 94, 158-163,167 КАС України, суд
Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001982302 від 06.04.2011.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Восточний Експрес» судовий збір у розмірі 3 грн.40 коп.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення її в повному обсязі, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова виготовлена у повному обсязі 12.12.2011
Суддя /підпис/ О.В. Конишева