04 січня 2012 р. Справа № 2а/0470/13195/11
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Юркова Е.О.
при секретарі - Кисельові К.П.
за участю: представників позивача - Лісовець Ю.А., Загрудня Л.А.,
Кислов М.А.
представника відповідача - Казанцева В.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Енергія»до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Приватного підприємства «Енергія» до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції з вимогами: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції № 0000172320 від 18.08.2011 року та №0001742320 від 18.08.2011 року.
В обгрунтування позовних вимог позивач зазначив, що жодним нормативним актом (ст. 20 Податкового кодексу України) не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати правочини нікчемними.
Висновки щодо визнання нікчемною угоди поставки між ПП «Енергія» та ПП «ВКФ «Укрпромснаб» були зроблені працівниками Нікопольської ОДПІ на підставі довідки співробітників ВПМ Ленінської МДПІ у м. Луганську.
Висновок про нікчемність угоди можливий лише після встановлення правоохоронними органами факту порушення, що має ознаки протиправності (відповідальність за яке передбачено Кримінальним кодексом або Кодексом про адміністративні правопорушення).
Оскільки висновки працівників Нікопольської ОДПІ, які проводили перевірку на ПП «Енергія», відносно визнання нікчемними договорів, укладених між ПП «Енергія» та ПП «ВКФ «Укрпромснаб», є протиправними і суперечать чинному законодавству, то це, на думку позивача, свідчить про відсутні порушення пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 статті 5 Закону України від 28.12.94 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» та п. 187.1 ст. 187, п. 198.1 п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України.
Тому прийняті Нікопольською ОДПІ податкові повідомлення-рішення є необгрунтованими та такими, що підлягають скасуванню.
Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили позов задовольнити.
Представник відповідача проти позову заперечував, надав до суду письмові заперечення на позов у яких зазначив, що Ленінською міжрайонною державною податковою інспекцією у м. Луганську проведено невиїзну документальну (камеральну) перевірку ПП «ВКФ «Укрпромснаб» з питань взаємовідносин з контрагентами, яким сформовані податкові зобов'язання за лютий 2011 року, про що складено акт №515/16-34202109 від 13.04.2011р.
Враховуючи те, що у ПП «ВКФ «Укрпромснаб» відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, підприємство не знаходиться за юридичною адресою, не виконані обов'язки зі сплати податкових зобов'язань, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру. Згідно з ч.І, 5 ст.203. п.1. 2 ст.215. ст.228 Цивільного кодексу України угоди з підприємствами, якими було сформовано податкові зобов'язання перевіряємого підприємства у лютому 2011 року, є нікчемними.
Під час проведення перевірки ПП «Енергія» Нікопольською ОДПІ встановлено, що згідно з наданими в ході проведення перевірки первинними документами ПП «Енергія» отримало від ПП «ВКФ «Укрпромснаб» у лютому 2011 року у відповідності з видатковою накладною від 24.02.11р. №240211013 програмний модуль для зчитування інформації з лічильників А 1800 W1.95 на суму 12 600,00 грн., у тому числі ПДВ - 2 100,00 грн. ПП «Енергія» платіжним дорученням від 24.02.11р. №34 перераховано на банківський рахунок ПП «ВКФ «Укрпромснаб» в оплату за придбаний товар грошові кошти в загальній сумі 12 600,00 грн.
Відповідно до наданих в ході проведення документальної позапланової виїзної перевірки первинних документів ПП «Енергія» реалізувало раніше придбаний у ПП «ВКФ «Укрпромснаб» програмний модуль для зчитування інформації з лічильників А 1800 W1.95 до ТОВ ВНЦ «Трубосталь» (сума операції - 13 440,00 грн., у тому числі ПДВ 2 240,00 грн.; видаткова накладна №9 від 25.02.2011р.). Розрахунок за придбані товари ТОВ ВНЦ «Трубосталь» здійснило у квітні 2008 року в безготівковій формі на банківський рахунок продавця платіжним дорученням від 16.04.2008р. №2198 на загальну суму 31 965,00 грн., в тому числі 13 440,00 грн. за товар, отриманий за видатковою накладною від 25.02.2011р. №9.
Транспортні витрати, пов'язані з придбанням та доставкою товару, на ПП «Енергія» відсутні.
Таким чином, підприємством порушено статтю 228 Цивільного кодексу України щодо укладення правочину, який суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний прядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже є нікчемним.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував та просив відмовити в задоволенні позову у повному обсязі.
Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів, що адміністративний позов підлягає задоволенню.
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що Приватне підприємство «Енергія» зареєстровано виконавчим комітетом Нікопольської міської ради Дніпропетровської області 30.05.2002 року. Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи Серія А00 № 823212, код суб'єкта господарювання за ЄДРПОУ (ідентифікаційний номер: 31980653).
Місцезнаходження суб'єкта господарювання, відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію: м. Нікополь, вул. Шевченка, буд.231, кв.22. ПП «Енергія» перебуває на обліку у Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції та зареєстровано платником податку на додану вартість.
Судом встановлено, що на підставі пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.75.1 ст.75, пп.78.1.1. 78.1.4 п.78.1 ст.78. п.82.2 ст.82 Податкового кодексу України відповідно до наказу від 18.07.2011р. №1144 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПП «Енергія», направлень від 18.07.2011р. №330/232 та №331/232, виданих Нікопольською ОДПІ, з урахуванням складених Ленінською МДПІ м. Луганську актів перевірок, у т.ч. акту від 13.04.2011р. №515/16-34202109 про проведення невиїзної документальної (камеральної) перевірки ПП «ВКФ «Укрпромснаб» з питань взаємовідносин з контрагентами, яким сформовані податкові зобов'язання за лютий 2011 року, фахівцями Нікопольської ОДПІ була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПП «Енергія» з питання дотримання вимог податкового законодавства по податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Монтаж-Демонтаж Проект» та ПП «ВКФ «Укрпромснаб» за період з 01.07.2010р. по 31.03.2011р., про що складено акт № 699/232/31980653 від 02 серпня 2011 року про результати документальної позапланової виїзної перевірки Приватного підприємства «Енергія» (код ЄДРПОУ 31980653) з питання дотримання вимог податкового законодавства по податку на прибуток по взаємовідносинам з ТОВ «Монтаж-Демонтаж Проект» (код ЄДРПОУ 34721183) та ПП «ВКФ «Укрпромснаб» (код ЄДРПОУ 34202109) за період з 01.07.10 по 31.03.11р.
Документальною позаплановою виїзною перевіркою ПП «Енергія» встановлено:
1) Відповідно до ч1, 5 ст.203, ч. І, 2 ст.215, ст.228 Цивільного кодексу України зазначені в акті перевірки правочини ПП «Енергія» з покупцями ЗАТ «Інформаційні комп'ютерні системи» відповідно до договору постачання, виконання якого оформлено видатковою накладною від 13.07.2010р. №5, ВАТ «Український графіт» відповідно до договору постачання від 26.11.2010р. №804/05910/06, виконання якого оформлено видатковою накладною від 04.02.2011р. №6. є нікчемними - в силу припису закону. Правочини, укладені з контрагентами, порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені з метою ухилення від сплати податків третіх осіб.
Перевіркою встановлено, що угоди поставки між ПП «Енергія» та ПП «ВКФ «Укрпромснаб», виконання яких здійснено у липні 2010 року та лютому 2011 року, є нікчемними, нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У даному випадку відсутні як база, так і об'єкт оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток.
2) порушення пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. №334/94-ВР в редакції Закону України від 22.05.1997р. №283/97-ВР, в результаті чого занижено податкові зобов'язання з податку на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 2 625,00 грн., у тому числі за І квартал 2011 року - на суму 2 625,00 грн.
3) порушення п. 187.1 ст.187, п. 198.1 п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 2 100 грн., у тому числі за лютий 2011 року на суму 2 100 грн.
Вищезазначені висновки в акті перевірки № 699/232/31980653 від 02 серпня 2011 року зроблені Нікопольською ОДПІ на підставі того, що Ленінською міжрайонною державною податковою інспекцією у м. Луганську проведено невиїзну документальну (камеральну) перевірку ПП «ВКФ «Укрпромснаб» з питань взаємовідносин з контрагентами, яким сформовані податкові зобов'язання за лютий 2011 року, про що складено акт №515/16-34202109 від 13.04.2011р.
В ході проведення аналізу матеріалів податкової звітності, реєстраційних документів, звітів та інших документів фахівцями Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську встановлено відсутність у ПП «ВКФ «Укрпромснаб» необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг).
Враховуючи те, що у ПП «ВКФ «Укрпромснаб» відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, підприємство не знаходиться за юридичною адресою, не виконані обов'язки зі сплати податкових зобов'язань, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру, тому Ленінською МДПІ у м. Луганську було зроблено висновок проте, що згідно з ч.І, 5 ст.203, п.1. 2 ст.215, ст.228 Цивільного кодексу України угоди з підприємствами, якими було сформовано податкові зобов'язання перевіряємого підприємства у лютому 2011 року, є нікчемними.
18 серпня 2011 року за результатами перевірки Нікопольською ОДПІ у відношенні ПП «Енергія» було винесено податкові повідомлення-рішення № 0000172320 від 18.08.2011 року та № 0001742320 від 18.08.2011 року.
Не погодившись з висновками, викладеними в Акті перевірки та винесеними податковими повідомленнями-рішеннями ПП «Енергія» подало скаргу до Державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області.
Недочикавшись рішення Дніпропетровської ДПА, позивач вирішив оскаржити вищезгадані податкові повідомлення-рішення в судовому порядку. Про прийняте рішення позивач повідомив Нікопольську ОДПІ листом від 03 жовтня 2011 року.
Судом встановлено, що ПП «Енергія» отримало від ПП «ВКФ «Укрпромснаб» у лютому 2011 року у відповідності з видатковою накладною від 24.02.11 №240211013 програмний модуль для зчитування інформації з лічильників А 1800 W1.95 на суму 12 600,00 грн., у тому числі ПДВ -2 100,00 грн.
ПП «Енергія» платіжним дорученням від 24.02.11 №34 перераховано на банківський рахунок ПП «ВКФ «Укрпромснаб» в оплату за придбаний товар грошові кошти в загальній сумі 12 600,00 грн.
Відповідно до видаткової накладної №9 від 25.02.2011р. (сума операції - 13 440,00 грн., у тому числі ПДВ 2 240,00 грн.) ПП «Енергія» реалізувало раніше придбаний у ПП «ВКФ «Укрпромснаб» програмний модуль для зчитування інформації з лічильників А 1800 W1.95 до ТОВ ВНЦ «Трубосталь». Розрахунок за придбані товари ТОВ ВНЦ «Трубосталь» здійснило у квітні 2008 року в безготівковій формі на банківський рахунок продавця платіжним дорученням від 16.04.2008р. №2198 на загальну суму 31 965,00 грн., в тому числі 13 440,00 грн. за товар, отриманий за видатковою накладною від 25.02.2011р. №9.
Крім того, ПП «Енергія» було надано ТОВ ВНЦ «Трубосталь» податкову накладну №28 від 16.04.2008р. на суму 31985 грн., ПДВ 5327,50 грн., а ПП «ВКФ «Укрпромснаб» було надано ПП «Енергія» податкову накладну № 706 від 24.02.2011р. на суму 12600 грн., ПДВ 2100 грн.
Транспортні витрати, пов'язані з придбанням та доставкою товару у ПП «Енергія» відсутні, тому що як пояснив у судовому засіданні представник позивача - програмний модуль для зчитування інформації з лічильників А 1800 W1.95 є за своїм об'ємом не великим, а тому був доставлений до ТОВ ВНЦ «Трубосталь» працівником підприємства, що у свою чергу не потребувало транспортних витрат на доставкою товару.
Обставини фактичного отримання ПП «Енергія» товарно-матеріальний цінностей перевіряючими при перевірці так і в судовому засіданні спростовані не були.
Проте, суд вважає, що висновки викладені в акті перевірки № 699/232/31980653 від 02 серпня 2011 року є такими котрі суперечать чинному законодавству.
Згідно п.20.1.4 п.20.1 ст. 20 Податкового кодексу України зазначено, що органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.
Підпунктом 78.1.1 п.78.1 ст.78 Кодексу передбачено, що документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.
Відповідно до п.79.1 ст.79 Податкового кодексу України вказано, що документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.
Пунктом 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 вказаного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Згідно з пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
За своїм змістом наведені норми Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачають як підставу для невключення до валових витрат лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, а тому і неможливість віднесення до складу валових витрат підприємства сум, непідтверджених будь-якими документами взагалі.
Водночас відповідно до п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від. 16.07.1999р. № 996-XIV - підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні складатись під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
У відповідності до ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету (бюджетне відшкодування) та строки проведення розрахунків визначено у п. 7.7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97 від 03.04.1997 (який діяв у перевіряємому періоді). Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
Таким чином, сума бюджетного відшкодування залежить лише від правильності визначення суми податкових зобов'язань та податкового кредиту.
Згідно п. 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168 податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Згідно п.п.п 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні податкові періоди (у т.ч. розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Згідно з п.п 7.4.1 п. 7.4 статті 7 Закону № 168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно з п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону №168 датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунка (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Відповідно до п.п 7.4.5 п. 7.4 статті 7 Закону № 168 не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, оформлену із повним дотриманням правил щодо її складання згідно вимог п.п 7.2.1 п. 7.2 статті 7 Закону № 168.
Згідно п.п 7.2.3 п. 7.2 статті 7 Закону № 168 податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).
Згідно п.п 7.2.4 п. 7.2 статті 7 Закону № 168 право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.
Відповідно до п. 7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.
Також, відповідно до п. «а» п.185.1. ст. 185 Податкового кодексу України - об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.
Підпунктом «б» п.187.1. ст. 187 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше дата відвантаження товарів.
Відповідно до п.п. «а» п.198.1. ст. 198 Податкового кодексу України - право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг
Згідно з п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України - датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Пунктом 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого літного податкового періоду.
У п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України вказано, що - не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Відповідно до п. 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України - платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках, такі обов'язкові реквізити:
а) порядковий номер податкової накладної;
б) дата виписування податкової накладної;
в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;
г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);
ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;
д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;
е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;
є) ціна постачання без урахування податку;
ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;
з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;
и) вид цивільно-правового договору;
і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).
З урахуванням вищезазначеного суд вважає, що дії ПП «Енергія» при виконанню угоди поставки товару повністю відповідають вищезазначеним нормам Податкового кодексу України, а надані ПП «ВКФ «Укрпромснаб» позивачу податкові накладні - приписам п. 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України.
Таким чином, при оформленні результатів проведеної позапланової документальної перевірки співробітники Нікопольську ОДПІ у висновках акту перевірки № 699/232/31980653 від 02 серпня 2011 року зазначили завідомо неправдиві відомості про порушення податкового законодавства з боку ПП «Енергія».
Підставою для висновку про порушення підприємством ПП «Енергія» цих норм послужило хибне переконання перевіряючих у тому, що позивачем товар у ПП «ВКФ «Укрпромснаб» не придбавався.
Проте, суд вважає, що ПП «Енергія» вело бухгалтерський облік взаємовідносин, із ПП «ВКФ «Укрпромснаб» із фіксуванням та реєстрацією всієї первинної документації у відповідності до вимог Законів України, результатом чого було надано до Нікопольської ОДПІ вищезазначені первинні документи.
Крім того, як було встановлено в судовому засіданні та підтверджено актом перевірки, ПП «Енергія» реалізувало раніше придбаний у ПП «ВКФ «Укрпромснаб» програмний модуль для зчитування інформації з лічильників А 1800 W1.95 до ТОВ ВНЦ «Трубосталь», що підтверджується платіжним дорученням від 16.04.2008р. №2198 на загальну суму 31 965,00 грн., в тому числі 13 440,00 грн. за товар, отриманий за видатковою накладною від 25.02.2011р. №9.
Також, постачальник товару ПП «ВКФ «Укрпромснаб» на момент поставки товару та надання податкових накладних був зареєстрований як платник податку на додану вартість, йому присвоєно індивідуальний податковий номер 17329619. Зазначені податкові накладні за формою та змістом відповідають вимогам, встановленим Податковим кодексом України та Порядком затвердженим Наказом ДПА України № 969 від 21.12.2010р. «Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення», стосовно порядку оформлення та підстав її видачі.
За таких обставин ПП «Енергія» не може нести відповідальність ні за сплату податків постачальником товару та його контрагентами, ні за можливу недостовірність відомостей наведеного контрагентом, так як визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Перелічені вище документи свідчать про товарний характер господарських відносин позивача з контрагентом.
Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» встановлено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними (ч. 1, ч. 2 ст. 18 Закону).
Відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, станом на 04.01.2012р., ПП «ВКФ «Укрпромснаб» у перевіряємому періоді було діючим підприємством.
Також, на спростування обставин, які стали підставою для перевірки ПП «Енергія», представником позивача було надано до матеріалів справи копію ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду від 01.12.2011р. по справі № 2а-8330/11/1270, якою постанову Луганського окружного адміністративного суду від 07.10.2011р. по справі № 2а-8330/11/1270 залишено без змін.
Так, постановою Луганського окружного адміністративного суду від 07.10.2011р. по справі № 2а-8330/11/1270 за позовом ПП «ВКФ «Укрпромснаб» до Ленінської МДПІ у м. Луганську визнано неправомірними дії Ленінської МДПІ у м. Луганську щодо неприйняття, поданих ПП «ВКФ «Укрпромснаб» податкових декларацій з податку на додану вартість за лютий, березень 2011р., які було подано 21.04.2011р. та зобов'язано прийняти вищезазначені податкові декларації.
З урахуванням вищезазначеного, суд дійшов висновку, що обставини, які стали підставою для перевірки ПП «Енергія», а саме порушення зафіксовані Ленінською МДПІ м. Луганську в акті перевірки від 13.04.2011р. за №515/16-34202109 «Про проведення невиїзної документальної (камеральної) перевірки ПП «ВКФ «Укрпромснаб» з питань взаємовідносин з контрагентами, яким сформовані податкові зобов'язання за лютий 2011 року» були спростовані в судовому порядку, зобов'язавши Ленінську МДПІ м. Луганську прийняти податкові декларацій з податку на додану вартість за лютий, березень 2011р. від ПП «ВКФ «Укрпромснаб», саме за той період коли між ПП «ВКФ «Укрпромснаб» та ПП «Енергія» були торгівельні взаємовідносини.
Стосовно встановлення Нікопольської ОДПІ в акті перевірки про нікчемний характер правочину укладеного ПП «ВКФ «Укрпромснаб» та ПП «Енергія», суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Враховуючи матеріали справи, Відповідачем при складанні акту та винесенні повідомлення-рішення не було доведено певними доказами, що укладаючи спірний договір, на підставі якого виникло господарське зобов'язання, Позивач діяв з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства та без мети настання правових наслідків від дійсності угод.
Більш того, листом Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року №742/11/13-11 передбачено, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.
З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.
Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.
Тобто, єдине посилання Відповідача по справі яким він обґрунтовує свої заперечення, а саме, участь Сторони спірного Договору ПП «ВКФ «Укрпромснаб» у ланцюгу інших угод за якими на сьогодні також складені акти про завищення суми податкового кредиту, але за якими на сьогодні судом дані угоди не визнані нікчемними (недійсними) - є неналежним доказом по справі.
Частинами 1 та 5 ст. 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Стаття 204 Цивільного кодексу України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.
Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Відповідно до ст.216 ЦК України до моменту визнання правочину недійсним або нікчемним правові наслідки, а саме те, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю - не настають.
Статтею 228 Цивільного кодексу України передбачено: правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, зниження, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Пленум Верховного суду України в своїй постанові від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 ЦК України, є:
1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;
2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права.
Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.
При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.
Крім того, дії позивача не можна розглядати як спробу заволодіння державним майном, оскільки не сплачені суми податку не є грошовими коштами, що знаходяться в державній власності.
Акт перевірки № 699/232/31980653 від 02 серпня 2011 року не тільки не містить таких посилань, але і не доводить умислу ПП «Енергія» на порушення публічного порядку, не містить посилання і на те, в чому таке порушення полягає.
Аналізуючи наведені норми, суд дійшов висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину, укладений між сторонами правочин є чинним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом (нікчемний правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочини ухвалюється судове рішення.
Отже, відповідач, зробивши висновок у акті № 699/232/31980653 від 02 серпня 2011 року про нікчемність правочину, не міг керуватися, лише припущеннями щодо фіктивності (нікчемності) укладеної угоди поставки товару, його позиція про те, що цей правочин очевидно суперечить інтересам держави, не підкріплена належними доказами чи рішеннями суду про визнання його таким.
Включені ПП «Енергія» до податкового кредиту суми ПДВ підтверджені податковими накладними, а при сплаті податку в ціні придбання товарів (робіт, послуг) відповідальність за перерахування цих сум до бюджету згідно наведеного чинного законодавства в повному обсязі лежить на контрагентах-постачальниках товарів (робіт, послуг). Сума податку на додану вартість, яка включена в ціну товару, не є згідно законодавства податковим зобов'язанням покупця товару (робіт, послуг), а є податковим зобов'язанням саме продавця товару (робіт, послуг) і саме продавець несе зобов'язання по сплаті даного податку до бюджету.
У зв'язку з тим, що покупець товару (робіт, послуг) ні яким чином не може вплинути на правильність та своєчасність відображення та розрахунків продавців товару (робіт, послуг), законодавство не передбачає і його відповідальність за наслідки цих розрахунків.
Таким чином Відповідач не може визнати податковий кредит ПП «Енергія» за поставлений у відповідності до чинного законодавства товар не дійсним у разі несплати, часткової сплати та невірного обліку податку продавцем товару (робіт, послуг), оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для таких дій.
Отже суд вважає, що докази Нікопольської ОДПІ щодо укладання угоди поставки товару між ПП «ВКФ «Укрпромснаб» та ПП «Енергія» без наміру на реальне настання правових наслідків є - необґрунтованими даними, а також суб'єктивними припущеннями, які не мають підтверджених доказів.
Неповне з'ясування та дослідження Відповідачем обставин, які мають істотне значення при розгляді цієї справи, незаконність та необґрунтованість прийнятого Нікопольською ОДПІ податкового повідомлення-рішення № 0000172320 від 18.08.2011 року та № 0001742320 від 18.08.2011 року - є безперечною підставою для їх скасування.
Згідно з вимогами ч. 1 ст.67 та п.1 ч.2 статті 92 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Виключно законами України встановлюються система оподаткування, податки і збори.
Згідно п.п. 21.1.1. п. 21.1. ст. 21 Податкового кодексу України - посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.
Відповідно до п.п. 17.1.7. п. 17.1. ст. 17 Податкового кодексу України платник податків має право оскаржувати в порядку, встановленому цим Кодексом, рішення, дії (бездіяльність) контролюючих органів (посадових осіб), надані контролюючими органами роз'яснення.
Пунктом 56.18 Кодексу передбачено, що з урахуванням строків давності платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення.
У разі коли платником податків до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, строк звернення до суду продовжується на строк, що фактично пройшов з дати звернення платника податків із скаргою до контролюючого органу до дати отримання (включно) таким платником податків остаточного рішення контролюючого органу, прийнятого за результатами розгляду скарги.
Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню.
Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.
При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
Відповідно до положень, закріплених ст. 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. А згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
З урахуванням вищезазначеного, суд доходть висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 9, 11, 70-71, 86, 160-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Приватного підприємства «Енергія» до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.
Визнати протиправними податкові повідомлення-рішення Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції № 0000172320 від 18 серпня 2011 року та № 0001742320 від 18 серпня 2011 року.
Скасувати податкові повідомлення-рішення Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції № 0000172320 від 18 серпня 2011 року та № 0001742320 від 18 серпня 2011 року.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та в строки, встановленні статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови викладений 10.01.2012 року.
Суддя
Е.О. Юрков