Справа №2-1056/12
07 лютого 2012 року Солом'янський районний суд м. Києва
у складі : головуючого судді -Оксюти Т.Г.
при секретарі - Прохоровій К.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Райффайзен банк «Аваль», третя особа: Державне підприємство «Управління капітального будівництва Києво-Святошинського району»про розірвання кредитного договору, -
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача та просив розірвати кредитний договір №014/9407/74/15327 укладений між ним та відповідачем 14.07.2005 року, а саме з 15.08.2007 року (після спливу двадцяти банківських днів з дня розірвання договору №159), а також стягнути судові витрати.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що 30.06.2005 року між ним та третьою особою ДП «Управління капітального будівництва Києво-Святошинського району»було укладено договір №159, предметом якого є пайова участь у будівництві двокімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1.
14.07.2005 року між АКПП Банк «Аваль», правонаступником якого є ПАТ «Райффайзен банк «Аваль»та позивачем було укладено кредитний договір №014/9407/74/15327, відповідно до умов якого банк надав позивачу ОСОБА_1 кредит в іноземній валюті в сумі 33000 доларів США 00 центів, зі сплатою процентної ставки, яка становить 12,5% річних, строком до 11.07.2025 року.
Зазначив, що грошові кошти у розмірі 33000 доларів США 00 центів, які були отримані ним за вищевказаним кредитним договором, було перераховано до ДП «УКБ Києво-Святошинського району»для оплати квартири за договором №159 від 30.06.2005 року.
14.07.2005 року між позивачем, АКПП Банк «Аваль», правонаступником якого є ПАТ «Райффайзен банк «Аваль»та ДП «УКБ Києво-Святошинського району»було укладено додаткову угоду, відповідно до умов якої, у разі дострокового розірвання договору з будь-яких причин, управління протягом 2-х банківських днів повідомляє про це банк та на підставі угоди про співробітництво №156 від 21.02.2002 року протягом 20 банківських днів після розірвання цього договору перераховує всі проінвестовані інвестором кошти банку в рахунок погашення заборгованості інвестора по кредитному договору №014/9407/74/15327 від 14.07.2005 року.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21.02.2007 року договір №159 від 30.06.2005 року визнано недійним.
Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 17.07.2007 року вказане рішення залишено без змін.
Проте, ДП «УКБ Києво-Святошинського району»до теперішнього часу а ні погасило заборгованість за кредитним договором №014/9407/74/15327 від 14.07.2005 року, а ні повернуло позивачу гроші, сплачені на виконання умов договору №159, який визнано недійсним.
У зв'язку з тим, що ДП «УКБ Києво-Святошинського району»визнало свої зобов'язання за договором №159 та додатковою угодою до договору №159 від 14.07.2005 року, вважає, що кредитний договір підлягає розірванню.
На підставі вищевикладеного просив позов задовольнити.
Позивач та його представник у судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили їх задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував посилаючись на те, що підстав для розірвання кредитного договору №014/9407/74/15327 від 14.07.2005 року не вбачається, оскільки зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.
На підставі вищевикладеного просив у задоволенні позову відмовити.
Третя особа Державне підприємство «Управління капітального будівництва Києво-Святошинського району»в судове засідання свого представника не направила, про дату та час розгляду справи повідомлялась належним чином, про причини своєї неявки не повідомила, а тому суд вважає за можливе розглянути справу у її відсутність.
Суд, вислухавши пояснення позивача та його представника, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Судом встановлено, що 30.06.2005 року між ОСОБА_1 та третьою особою ДП «Управління капітального будівництва Києво-Святошинського району»було укладено договір №159 інвестування двокімнатної квартири житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, предметом якого є пайова участь позивача у будівництві двокімнатної квартири за вказаною адресою.
14.07.2005 року між АКПП Банк «Аваль», правонаступником якого є ПАТ «Райффайзен банк «Аваль»та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №014/9407/74/15327, відповідно до умов якого банк надав позивачу ОСОБА_1 кредит в іноземній валюті в сумі 33000 доларів США 00 центів, зі сплатою процентної ставки, яка становить 12,5% річних, строком до 11.07.2025 року.
14.07.2005 року між позивачем, АКПП Банк «Аваль», правонаступником якого є ПАТ «Райффайзен банк «Аваль»та ДП «УКБ Києво-Святошинського району»було укладено додаткову угоду до договору №159 інвестування двокімнатної квартири житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 від 30.06.2005 року, відповідно до умов якої, у разі дострокового розірвання договору з будь-яких причин, управління протягом 2-х банківських днів повідомляє про це банк та на підставі угоди про співробітництво №156 від 21.02.2002 року протягом 20 банківських днів після розірвання цього договору перераховує всі проінвестовані інвестором кошти банку в рахунок погашення заборгованості інвестора по кредитному договору №014/9407/74/15327 від 14.07.2005 року.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21.02.2007 року наказ по ДП «УКБ Києво-Святошинського району»від 28.04.2005 року за №30 визнано недійсним.
Визнано недійсним договір від 30.06.2005 року за №159 інвестування двокімнатної квартири АДРЕСА_1.
Визнано недійсним свідоцтво на право власності на нерухоме майно на квартиру АДРЕСА_1 видане 30.07.2005 року виконкомом Вишневої міської ради на ім'я ОСОБА_1
Визнано за ОСОБА_2 право власності на квартири АДРЕСА_1.
Зобов'язано ДП «УКБ Києво-Святошинського району»повернути ОСОБА_1 208800,00 грн., а в разі неможливості стягнути з ДП «УКБ Києво-Святошинського району»208800,00 грн. примусово.
Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 17.07.2007 року вказане рішення залишено без змін.
Згідно ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Позивач просив розірвати кредитний договір №014/9407/74/15327 укладений між ним та відповідачем 14.07.2005 року, а саме з 15.08.2007 року (після спливу двадцяти банківських днів з дня розірвання договору №159).
Як на підставу своїх позовних вимог позивач посилався на те, що грошові кошти у розмірі 33000 доларів США 00 центів, які були отримані ним за вищевказаним кредитним договором, було перераховано до ДП «УКБ Києво-Святошинського району»для оплати квартири за договором №159 від 30.06.2005 року.
Договір №159 від 30.06.2005 року було визнано недійсним Києво-Святошинським судом Київської області.
Відповідно до п.п. 1.2 додаткової угоди до договору №159 інвестування двокімнатної квартири житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 від 30.06.2005 року, у разі достроково розірвання цього договору з будь-яких причин Управління на протязі двох банківських днів повідомляє про це банку та на підставі угоди про співробітництво №156 від 21.10.2002 року на протязі двадцяти банківських днів після розірвання цього договору перераховує всі проінвестовані інвестором кошти банку в рахунок погашення заборгованості інвестора ОСОБА_1 по кредитному договору №014/9407/74/15327 від 14.07.2005 року.
Проте, ДП «УКБ Києво-Святошинського району»до теперішнього часу а ні погасило заборгованість за кредитним договором №014/9407/74/15327 від 14.07.2005 року, а ні повернуло позивачу гроші, сплачені на виконання умов договору №159, який визнано недійсним.
Проте, суд не погоджується з таким твердженням позивача з огляду на наступне.
Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно до ст. 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначенні законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Враховуючи те, що 14.07.2005 року між АКПП Банк «Аваль», правонаступником якого є ПАТ «Райффайзен банк «Аваль»та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №014/9407/74/15327, суд приходить до висновку, що вони дійшли згоди щодо істотних умов договору та взяли на себе зобов'язання щодо виконання даного договору.
Як вже було встановлено вище, рішенням Києво-Святошинського районного суду м. Києва від 21.02.2007 року, договір №159 інвестування двокімнатної квартири АДРЕСА_1 від 30.06.2005 року було визнано недійсним.
Разом з тим, при визнанні недійсним основного зобов'язання втрачають своє правове значення й інші правочини, укладені на виконання недійсного договору. Зокрема, такими правочинами можуть бути додаткові угоди та інші способи забезпечення виконання зобов'язань.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Відповідно до статті 236 ЦК України правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.
Враховуючи, що договір №159 інвестування двокімнатної квартири АДРЕСА_1 від 30.06.2005 року був визнаний Києво-Святошинський судом Київської області недійсним, суд приходить до висновку, що самостійне існування додаткової угоди до даного договору від 14.07.2005 року, яка сама по собі лише вносить зміни до вже існуючого договору в частині окремих положень, є неможливим, а тому визнання договору недійсним автоматично тягне за собою недійсність додаткової угоди.
Таким чином, посилання позивача на додаткову угоду до договору №159 від 14.07.2005 року є необґрунтованими.
Чинний ЦК України визначає підстави для розірвання договорів.
Згідно ч.ч. 1-2, ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладанні договору.
Частиною другою статті 652 ЦК України передбачено, що в разі недосягнення сторонами згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний за наявності одночасно таких умов: в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Отже, для розірвання договору необхідна наявність всіх перелічених умов одночасно.
До того ж, вимагаючи розірвання договору на підставі статті 651 ЦК України на позивача покладається, у відповідності до статті 60 ЦПК України, обов'язок довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог.
Згідно вимог ст. ст. 27, 28, 29, 30 ЦПК України засобами доказування в цивільній справі є пояснення сторін і третіх осіб, показання свідків, письмові докази, речові докази і висновки експертів. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Кожна сторона має довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Встановлено, що ОСОБА_1 не доведено наявності всіх чотирьох умов, необхідних для розірвання кредитного договору, якими сторони керувалися при його укладенні.
На підставі вищевикладеного, суд не вбачає підстав для розірвання кредитного договору №014/9407/74/15327 від 14.07.2005 року, а тому в позові слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 216, 236, 509, 525, 526, 554, 625, 638, 651, 652, 1054 ЦК України, ст. ст. 10, 27-30, 57-58, 60, 208-209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ПАТ «Райффайзен банк «Аваль», третя особа: Державне підприємство «Управління капітального будівництва Києво-Святошинського району»про розірвання кредитного договору відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Солом'янський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Суддя