Справа №2-5758/11
26 грудня 2011 р. Солом'янський районний суд м. Києва
у складі головуючого судді -Оксюти Т.Г.
при секретарі - Прохоровій К.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: Головне управління юстиції у м. Києві, ОСОБА_3 про визнання права на обов'язкову частку у спадщині, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, треті особи: ОСОБА_3, Головне управління юстиції у м. Києві про визнання права власності на частину домоволодіння в порядку спадкування за законом та за позовом третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_3 до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_1, Головне управління юстиції у м. Києві про визнання права на обов'язкову частку у спадщині, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача та просив визнати за ним право на обов'язкову частку у спадщині після померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_4, в розмірі 1/6 частини всього спадкового майна.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що він є сином ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_4. Крім позивача, у померлого ОСОБА_4 є ще дві доньки: ОСОБА_3 та ОСОБА_2.
Згідно заповіту складеного ОСОБА_4, все належне йому майно він заповів ОСОБА_2.
Спадкоємець за заповітом ОСОБА_2 прийняла спадщину шляхом вступу в управління та володіння спадковим майном з дня смерті спадкодавця.
31.05.2010 року позивач подав заяву до Дев'ятої Київської державної нотаріальної контори про прийняття спадщини. Проте, нотаріус відмовила позивачу у видачі свідоцтва про право на обов'язкову частку у спадщині у зв'язку з тим, що ОСОБА_2 заперечувала проти цього.
Зазначив, що на день смерті ОСОБА_4 він був непрацездатний за пенсійним віком, а тому має право на обов'язкову частку у спадщині незалежно від змісту заповіту.
На підставі вищевикладеного просив позов задовольнити.
ОСОБА_2 звернулась до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1 та просила визнати за нею право власності на ј частину домоволодіння -будинок і земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_5, яка є її мітір'ю.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що 17.05.1946 року між ОСОБА_4 і ОСОБА_5 було укладено шлюб. Ім'я дружини після шлюбу ОСОБА_5.
16.07.1948 року рішенням виконавчого комітету Кагановичської районної ради депутатів трудящих м. Києва ОСОБА_4 надано право індивідуальної забудови земельної ділянки.
07.04.1949 року між житловим управлінням виконавчого комітету Кагановичської районної ради депутатів трудящих м. Києва і ОСОБА_4 було укладено договір на право будівництва будинку і безстрокового користування земельною ділянкою.
На підставі вказаних документів ОСОБА_4 і його дружиною ОСОБА_5 було збудовано будинок.
Таким чином, будинок АДРЕСА_1 був спільною сумісною власністю ОСОБА_4 та ОСОБА_5.
ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_5 померла.
Спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_5 були: її чоловік -ОСОБА_4, її донька -ОСОБА_2, її син -ОСОБА_1, її донька -ОСОБА_3.
На момент відкриття спадщини після смерті ОСОБА_5 разом із нею постійно проживали чоловік ОСОБА_4 та донька ОСОБА_2.
Таким чином, ОСОБА_4 і ОСОБА_2 успадкували по 1/2 частині у праві власності на майно, яке належало ОСОБА_5 - тобто по 1/4 часині домоволодіння АДРЕСА_1.
ОСОБА_1 і ОСОБА_3 не прийняли спадщину після ОСОБА_5.
Отже, після спадкування після смерті ОСОБА_5 у власності ОСОБА_4 було 3/4 частини у праві власності на будинок АДРЕСА_1, а у ОСОБА_2 1/4 частина у праві власності на будинок АДРЕСА_1.
Зазначила, що їй було відмовлено Дев'ятою київською нотаріальною конторою у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_5 в зв'язку із відсутністю правовстановлюючого документу на право власності на домоволодіння АДРЕСА_1 на її ім'я. Більше ніхто зі спадкоємців ОСОБА_5 із заявою про прийняття спадщини не звертався.
На підставі вищевикладеного просила позов задовольнити.
Третя особа ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом з самостійними вимогами та просила визнати за нею право на обов'язкову частку у спадщині після померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_4, у розмірі 1/6 частини всього спадкового майна.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що вона є донькою померлого ОСОБА_4. Крім неї, у померлого ОСОБА_4 є ще діти: ОСОБА_1 та ОСОБА_2.
Згідно заповіту складеного ОСОБА_4, все належне йому майно він заповів ОСОБА_2.
Спадкоємець за заповітом ОСОБА_2 прийняла спадщину шляхом вступу в управління та володіння спадковим майном з дня смерті спадкодавця.
31.05.2010 року позивач подала заяву до Дев'ятої Київської державної нотаріальної контори про прийняття спадщини. Проте, нотаріус відмовила позивачу у видачі свідоцтва про право на обов'язкову частку у спадщині у зв'язку з тим, що ОСОБА_2 заперечувала проти цього.
Зазначила, що на день смерті ОСОБА_4 вона була непрацездатною за пенсійним віком, а тому має право на обов'язкову частку у спадщині незалежно від змісту заповіту.
На підставі вищевикладеного просила позов задовольнити.
Позивач за первісним позовом ОСОБА_1 в судовому засіданні свої позовні вимоги підтримав у повному обсязі та не заперечував проти задоволення позову третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_3 У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 просив відмовити у повному обсязі.
Відповідач за первісним позовом та за позовом третьої особи з самостійними вимогами, позивач за зустрічним ОСОБА_2 та її представник у судовому засіданні зустрічний позов підтримали у повному обсязі та просили його задовольнити. Проти задоволення первісного позову ОСОБА_1 та позову третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_3 заперечували частково.
Третя особа з самостійними вимогами ОСОБА_3 в судовому засіданні свої позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила їх задовольнити, також не заперечувала проти задоволення первісного позову ОСОБА_1 Проти задоволення зустрічного позову ОСОБА_2 заперечувала та просила у ньому відмовити.
Третя особа Головне управління юстиції у м. Києві в судове засідання свого представника не направила, про дату та час розгляду справи повідомлена належним чином, надала заяву в якій при ухваленні рішення покладалась на розсуд суду, та просила справу розглядати без участі її представника.
Вислухавши думку сторін, врахувавши заяву Головного управління юстиції у м. Києві, вивчивши та дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про часткове задоволення первісного позову ОСОБА_1 та позову третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_3, та про задоволення зустрічного позову ОСОБА_2 з огляду на наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_4, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 виданим Відділом реєстрації смерті у м. Києві.
Ще за життя ОСОБА_4 склав заповіт, який був посвідчений державним нотаріусом Дев'ятої Київської державної нотаріальної контори 21.01.2010 року, згідно якого, все майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося і, взагалі, все те, що буде йому належати на день смерті та на що він за законом матиме право заповів своїй донці ОСОБА_2.
Згідно ч. 2 ст. 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою.
Згідно ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
Встановлено, що ОСОБА_2 прийняла спадщину після померлого ОСОБА_4, шляхом вступу в управління та володіння майном з дня смерті спадкодавця.
Крім ОСОБА_2, у ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 були ще діти: ОСОБА_1 - позивач за первісним позовом та ОСОБА_3 -третя особа з самостійними вимогами.
31.05.2010 року позивач за первісним позовом ОСОБА_1 та третя особа з самостійними вимогами ОСОБА_3 звернулись до Дев'ятої Київської державної нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини після померлого ОСОБА_1, проте, їм було відмовлено у видачі свідоцтв про право на обов'язкову частку у спадщині, у зв'язку з тим, що ОСОБА_2 заперечувала проти цього.
Позивач за первісним позовом та третя особа з самостійними вимогами просили визнати за ними право на обов'язкову частку у спадщині після ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_4, а саме просили визнати за кожним по 1/6 частині всього спадкового майна.
Як на підставу своїх позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_3 посилались на те, що на день смерті ОСОБА_4, вони були непрацездатними за пенсійним віком, а тому мають право на обов'язкову частку у спадщині незалежно від змісту заповіту.
Відповідач за первісним позовом та за позовом третьої особи з самостійними вимогами, позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 заперечуючи проти вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_3 просила визнати за нею право власності на ј частину домоволодіння -будинок і земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_5, на що слід зазначити наступне.
Судом встановлено, що 17.05.1946 року між ОСОБА_4 і ОСОБА_5 було укладено шлюб, що підтверджується посвідкою про шлюб №НОМЕР_2.
16.07.1948 року рішенням виконавчого комітету Кагановичської районної ради депутатів трудящих м. Києва ОСОБА_4 надано право індивідуальної забудови земельної ділянки.
07.04.1949 року між житловим управлінням виконавчого комітету Кагановичської районної ради депутатів трудящих м. Києва і ОСОБА_4 було укладено договір на право будівництва будинку і безстрокового користування земельною ділянкою.
На підставі вказаних документів ОСОБА_4 і його дружиною ОСОБА_5 було збудовано будинок.
Відповідно до реєстраційного посвідчення Київського міського бюро технічної інвентаризації від 20.03.1975 року №22012 домоволодіння АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_4.
Згідно ст. 22 КпШС України майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що будинок АДРЕСА_1 був спільною сумісною власністю ОСОБА_4 та ОСОБА_5.
Встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_5 померла ОСОБА_5, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 виданим Відділом реєстрації смерті у м. Києві.
Спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_5 були: її чоловік -ОСОБА_4, її донька -ОСОБА_2 -позивач за зустрічним позовом, її син -ОСОБА_1 -позивач за первісним позовом, її донька -ОСОБА_3 -третя особа з самостійними вимогами.
На момент відкриття спадщини після смерті ОСОБА_5 разом із нею постійно проживали ОСОБА_4 та ОСОБА_2, що підтверджується довідками з ВСП «Батиївський»№240/5.
Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Таким чином, ОСОБА_4 і ОСОБА_2 успадкували по 1/2 частині у праві власності на майно, яке належало ОСОБА_5 - тобто по 1/4 часині домоволодіння АДРЕСА_1.
Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Згідно ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Відповідно до ч. 1 ст. 1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.
Отже, встановлено, що позивач за первісним позовом ОСОБА_1 і третя особа з самостійними вимогами ОСОБА_3 не прийняли спадщину після ОСОБА_5.
Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦК України у разі поділу майна, що є у спільній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.
Внаслідок спадкування після смерті ОСОБА_5, померлої ІНФОРМАЦІЯ_5 у власності ОСОБА_4 було 3/4 частини у праві власності на будинок АДРЕСА_1, а у ОСОБА_2 1/4 частина у праві власності на будинок АДРЕСА_1.
На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку про задоволення зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 та вважає за доцільне визнати за нею право власності на ј частину домоволодіння -будинок і земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_5.
Як встановлено вище, ІНФОРМАЦІЯ_4 помер ОСОБА_4.
Єдиним спадкоємцем за заповітом після ОСОБА_4 є ОСОБА_2.
Згідно ч. 1 ст. 1241 ЦК України малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом.
Встановлено, що на момент смерті ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_4, позивач за первісним позовом ОСОБА_1 та третя особа з самостійними вимогами ОСОБА_3 були непрацездатними за пенсійним віком, а тому мали право на обов'язкову частку у спадщині незалежно від змісту заповіту.
Проте, суд не погоджується з твердженнями ОСОБА_1 та ОСОБА_3 відносно того, що кожен з них має право на обов'язкову частку у спадщині після померлого ОСОБА_4 у розмірі 1/6 частини всього спадкового майна, з огляду на наступне.
У випадку відсутності заповіту спадкоємцями за законом після ОСОБА_4 були б його діти: ОСОБА_3, ОСОБА_1 та ОСОБА_2. Кожен зі спадкоємців, у такому випадку, успадкував би по 1/4 частині у праві власності на будинок АДРЕСА_1, оскільки як було вказано вище ОСОБА_4 належало 3/4 частини у праві власності на будинок АДРЕСА_1.
Таким чином, враховуючи норми ст. 1241 ЦК України ОСОБА_1 та ОСОБА_3 успадкували половину від ј частки у домоволодінні, тобто по 1/8 частині у праві власності на будинок АДРЕСА_1.
На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку про часткове задоволення первісного позову та позову третьої особи з самостійними вимогами і визнання за ОСОБА_1 та ОСОБА_3 право власності за кожним на 1/8 частину домоволодіння, яке складається з будинку та земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_4.
Згідно ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.
Згідно ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього кодексу.
Згідно ч. 4 цієї ж статті доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Керуючись ст.ст. 1220, 1233, 1241, 1268, 1269, 1270 ЦК України, ст.ст. 10, 27-30, 57-58, 60, 208-209, 210, 212-218, 224 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: Головне управління юстиції у м. Києві, ОСОБА_3 про визнання права на обов'язкову частку у спадщині задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, право власності на 1/8 частину домоволодіння, яке складається з будинку та земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_4.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1, треті особи: ОСОБА_3, Головне управління юстиції у м. Києві про визнання права власності на частину домоволодіння в порядку спадкування за законом задовольнити.
Визнати за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 право власності на ј частину домоволодіння, яке складається з будинку та земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_5.
Позов третьої особи з самостійними вимогами третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_3 до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_1, Головне управління юстиції у м. Києві про визнання права на обов'язкову частку у спадщині задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, право власності на 1/8 частину домоволодіння, яке складається з будинку та земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_4.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду міста Києва шляхом подання апеляційної скарги через Солом'янський районний суд міста Києва протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя