16 листопада 2011 р. Справа № 2а/0470/13063/11
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіРищенко А. Ю.
при секретаріКошлі А.О.,
за участю:
представників позивача
представника відповідача Лущан М.В., Свінухова О.В.,
Волошина Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКФ "Промтехнологія" до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
17.10.2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ВКФ «Промтехнологія» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська, Головного державного податкового ревізора-інспектора відділу податкового контролю та аналітичної роботи управління податкового контролю юридичних осіб Васильченка О.М. про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідачем були здійснені неправомірні дії під час проведення невиїзної документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «ВКФ «Промтехнологія» (далі - ТОВ «ВКФ «Промтехнологія») з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства України по ланцюгу постачання з ТОВ «Нью Стар», код ЄДРПОУ - 37211870, за період - лютий 2011 року. Тому, просить суд визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровськом у районі м. Дніпропетровська щодо визнання правочинів ТОВ «ВКФ «Промтехнологія», код ЄДРПОУ - 37211870, по придбанню товарів у ТОВ «Нью Стар», код ЄДРПОУ - 34682574, товарів такими, які не відповідають вимогам чинного законодавства, не спрямовані на реальне настання наслідків та порушують публічний порядок, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб та не підтверджують об'єкт оподаткування з податку на додану вартість при придбанні та продажу товарів (послуг) за період з 01.02.2011 року по 28.02.2011 року, які підпадають під визначення ст. 185 Податкового кодексу України від 08.02.2010 року, що оформлено Актом № 2151/23-4/34682574 від 30.09.2011 року; встановити відсутність компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень - головного державного податкового ревізора-інспектора відділу податкового контролю та аналітичної роботи управління податкового контролю юридичних осіб Васильченко О.М. по визнанню у Акті № 2151/23-4/34682574 від 30.09.2011 року правочинів такими, які не відповідають вимогам чинного законодавства, не спрямовані на реальне настання наслідків та порушують публічний порядок, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб та не підтверджують об'єкт оподаткування з податку на додану вартість при придбанні та продажу товарів (послуг) за період з 01.02.2011 року по 28.02.2011 року, які підпадають під визначення ст. 185 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року; визнати протиправними дії посадової особи - головного державного податкового ревізора-інспектора відділу податкового контролю та аналітичної роботи управління податкового контролю юридичних осіб Васильченко О.М. по визнанню у Акті № 2151/23-4/34682574 від 30.09.2011 року правочинів такими, які не відповідають вимогам чинного законодавства, не спрямовані на реальне настання наслідків та порушують публічний порядок та вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб та не підтверджують об'єкт оподаткування з податку на додану вартість при придбанні та продажу товарів (послуг) за період з 01.02.2011 року по 28.02.2011 року, які підпадають під визначення ст. 185 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року; зобов'язати суб'єкта владних повноважень - Державну податкову інспекцію у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська утриматись від вчинення певних дій, а саме:
- розповсюджувати будь-яким чином та використовувати в будь-який інший спосіб у своїй роботі висновки, викладені в Акті № 2151/23-4/34682574 від 30.09.2011 року.;
- здійснювати коригування сум податкового кредиту та податкових зобов'язань, валових доходів та валових витрат позивача чи його контрагентів на підставі висновків Акту № 2151/23-4/34682574 від 30.09.2011 року.
В судовому засіданні представники позивача позов підтримав повністю та пояснив обставини справи таким чином, як вони викладені вище.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав та пояснив, що діяльність позивача була спрямована на формування податкового кредиту на користь третіх осіб, з метою заниження бази оприбуткування з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств, несплати відповідних сум податків.
Суд, заслухавши пояснення сторін, вивчивши наявні у справі докази та оцінивши їх у сукупності, вважає необхідним задовольнити даний адміністративний позов частково з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, в період з 19.09.2011 року по 23.09.2011 року відповідачем була проведена документальна невиїзна перевірка ТОВ «ВКФ «Промтехнологія» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства України по ланцюгу постачання з ТОВ «Нью Стар», код ЄДРПОУ - 37211870 за період - лютий 2011 року.
За результатами вказаної перевірки відповідачем було складено Акт проведеної перевірки № 2151/23-4/34682574 від 30.09.2011 року. Відповідно Акту в ході перевірки були встановлені наступні порушення вимог чинного законодавства, а саме: ч. 5 ст. 203, ч. 1, 2 ст. 215, ст. 216 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених з ТОВ «ВКФ «Промтехнологія» при придбанні товарів у ТОВ «Нью Стар» та продажу товарів із певними контрагентами, вказаними в Акті перевірки в період з 01.01.2011 року по 31.01.2011 року та в період за 01.02.2011 року по 28.02.2011 року. Товар (послуги) по вказаних правочинах не були передані в порушення ст. 662, 655 та 656 Цивільного кодексу України. Правочини, укладені з контрагентами порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб. Крім того, відповідач вказує у своєму Акті, що проведеною перевіркою не підтверджено об'єкт оподаткування з податку на додану вартість при придбанні та продажу товарів (послуг) за період з 01.02.2011 року по 28.02.2011 року, які підпадають під визначення ст. 185 Податкового кодексу України.
Позивачем було надано заперечення на Акт перевірки № 05/10/1 від 05.10.2011 року. За результатами розгляду даних заперечень відповідач залишив без змін вказаний Акт, а вимоги щодо його скасування - без задоволення.
Судом встановлено, що 01.02.2011 року між ТОВ «ВКФ «Промтехнологія» та ТОВ «Нью Стар» було укладено договір поставки № 01/02 на поставку визначеної продукції. Відповідні видаткові та податкові накладні, які містяться в матеріалах справи підтверджують факт купівлі - продажу продукції за вказаним договором. Крім того, між контрагентами були проведені всі взаєморозрахунки з поставки продукції та її оплати, що підтверджується даними Акту перевірки. Проте, незважаючи на викладене, відповідачем було зроблено висновки щодо нікчемності укладених правочинів. В обґрунтування яких Державна податкова інспекція у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська зазначила, що у ТОВ «Нью Стар» зафіксовано відсутність трудових ресурсів, виробничого обладнання, транспорту та торгівельного обладнання тощо, відтак ТОВ «Нью Стар» не могло поставити товар ТОВ «ВКФ «Промтехнологія», а ТОВ «ВКФ «Промтехнологія» не мало змоги поставити товар на адресу покупців.
Проте, в судовому засіданні було встановлено, що перевірка позивача була проведена всупереч вимогам чинного законодавства.
Зі змісту ст. 75 ПК України вбачається, що органи державної податкової служби мають право проводити документальну позапланову невиїзну перевірку: предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, дотримання валютного та іншого законодавства, та яка проводиться на підставі податкових декларацій, фінансової та іншої звітності, первинних документів, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації; яка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом; яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.
Особливості проведення документальної невиїзної перевірки передбачені ст. 79 ПК України. Так, згідно з п. 79.1 цієї статті документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених ст.ст. 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.
Відповідно до пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 ПК України, документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться, якщо виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту.
Пунктом 79. 2 ст. 79 ПК України встановлено, що документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.
Таким чином, відповідач в силу вказаних норм права зобов'язаний був надіслати позивачу рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки, не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня запрошення.
Так, відповідно до Акту перевірки, дану документальну невиїзну перевірку відповідача було проведено на підставі Наказу Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська від 16.09.2011 року № 1138 з врахуванням матеріалів документальної невиїзної перевірки ТОВ «Нью Стар» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за лютий, березень, квітень 2011 року.
Проте, в порушення вказаних норм відповідачем було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку без направлення на адресу позивача вказаного наказу та повідомлення, відповідні докази суду під час розгляду справи надані не були.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На думку суду, доводи, викладені відповідачем в обґрунтування підстав проведення невиїзної позапланової перевірки ТОВ «ВКФ «Промтехнологія» є протиправними та суперечать вимогам чинного законодавства, а тому не враховуються судом.
Згідно із п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, послуг.
Отже, для цілей перевірки дотримання вимог податкового законодавства та можливого визначення грошових зобов'язань у разі неналежного дотримання платником податків цього законодавства, контролюючому органу у даному випадку первинно слід встановити зміст та реальність господарської операції.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Отже, первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
При цьому, податковий облік формують не самі по собі цивільні правочини, а саме господарські операції, тобто фактичний рух активів та/або зміни власного капіталу чи зобов'язань платника податку. Тобто, факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення (проведення) їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення та дослідження первинних документів платника податків, наявність та законність складення яких, як фактично, так і юридично, буде підтвердженням здійснення таких операцій.
Відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.
Податковим органом в акті зроблено висновок про нікчемність правочинів укладених позивачем. Вказаний висновок ґрунтується на наявності у відповідача інформації щодо відсутності за юридичною адресою первинних документів, трудових ресурсів, виробничого обладнання, транспортних засобів та торгівельного обладнання, відсутності у підприємства необхідних умов для здійснення господарської діяльності в частині купівлі, продажу, реалізації, зберігання та відвантаження товарно-матеріальних цінностей.
Згідно до п.1 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» визначені функції податкових органів.
Частинами 1 та 5 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину. Так правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.
Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Статтею 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, зниження, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Разом з тим висновок суду стосовно нікчемності правочину має бути викладений у мотивувальній частині судового рішення.
Пленум Верховного суду України в своїй постанові від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 ЦК України, є:
1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;
2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.
Правовідносини між платником і державою з приводу оподаткування результатів господарських операцій (правочинів) є адміністративними, публічно-правовими, а тому мета особи на несплату податків не може бути підставою для висновку про нікчемність договору як такого, що порушує публічний порядок, за умови фактичного виконання цивільно-правових зобов'язань та реальності вчинених господарських операцій.
Статтею 207 ГК України встановлено, що господарське зобов'язання, що відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції, може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочини ухвалюється судове рішення.
Відповідач зробивши висновок про нікчемність правочинів не міг керуватися лише припущеннями щодо нікчемності укладених договорів, його позиція про те, що ці правочини очевидно суперечать інтересам держави, не підкріплені належними доказами чи рішеннями суду про визнання їх такими. Посилаючись на відсутність первинних документів, відповідач не враховував неповідомлення позивача про проведення перевірки.
Частиною 2 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Згідно до п.1 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» визначені функції податкових органів, а саме: державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані спеціалізовані державні податкові інспекції виконують такі функції: здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів; забезпечують облік платників податків, інших платежів, правильність обчислення і своєчасність надходження цих податків, платежів, а також здійснюють реєстрацію фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів; контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів; забезпечують застосування та своєчасне стягнення сум фінансових санкцій, передбачених цим Законом та іншими законодавчими актами України за порушення податкового законодавства, а також стягнення адміністративних штрафів за порушення податкового законодавства, допущені посадовими особами підприємств, установ, організацій та громадянами; аналізують причини і оцінюють дані про факти порушень податкового законодавства; проводять перевірки фактів приховування і заниження сум податків та зборів (обов'язкових платежів) у порядку, встановленому цим Законом та іншими законами України; за дорученням спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю проводять перевірки своєчасності подання та достовірності документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, інших платежів в порядку, встановленому законом; подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна; звертаються до суду в інших випадках, передбачених законом.
Статтею 20 Податкового кодексу України податковим органам надано право, а саме : запрошувати платників податків або їх представників для перевірки правильності нарахування та своєчасності сплати податків та зборів, дотримання вимог іншого законодавства, здійснення контролю за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Письмові повідомлення про такі запрошення надсилаються в порядку, встановленому статтею 42 цього Кодексу, не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня запрошення рекомендованими листами, в яких зазначаються підстави запрошення, дата і час, на які запрошується платник податків (представник платника податків); під час проведення виїзних перевірок отримувати у платників податків (представників платників податків) копії документів (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності), що свідчать про порушення вимог податкового законодавства або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби; перевіряти під час проведення перевірок у платників податків - фізичних осіб, а також у посадових осіб та інших працівників платників податків - юридичних осіб документи, що посвідчують особу; проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом; вимагати від платників податків, що перевіряються в ході перевірок, проведення інвентаризації основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, у тому числі зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки. У разі відмови платника податків (його посадових осіб або осіб, які здійснюють готівкові розрахунки та/або проводять діяльність, що підлягає ліцензуванню та/або патентуванню) від проведення інвентаризації основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, коштів (зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки), передбаченої абзацом першим цього пункту, або ненадання для перевірки документів, їх копій (за умови наявності таких документів) застосовуються заходи, передбачені статтею 94 цього Кодексу; для здійснення функцій, визначених податковим законодавством, отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, у порядку, визначеному цим Кодексом, інформацію, довідки, копії документів (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності) про фінансово-господарську діяльність, отримувані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов'язану з обчисленням та сплатою податків, дотриманням вимог іншого законодавства, здійснення контролю за яким покладено на органи державної податкової служби, а також фінансову та статистичну звітність, в порядку та на підставах, визначених цим Кодексом; під час проведення перевірок вимагати виготовлення і надання копій первинних документів (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою), які свідчать про порушення податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, та отримувати їх у платників податків у порядку, встановленому цим Кодексом; під час проведення перевірок вивчати та перевіряти первинні документи, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку, інші регістри, фінансову, статистичну звітність, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.
З аналізу вищенаведених норм чинного законодавства України, вбачається, що відповідачу відповідно до покладених на нього функцій та повноважень не надано право щодо встановлення висновків в актах перевірки про нікчемність правочинів, укладених чи неукладених суб'єктами господарювання при перевірці їх господарської діяльності. Крім того, вказана перевірка була проведена з порушенням норм чинного законодавства, а зроблені висновки не ґрунтуються на фактичних доказах.
А тому, законом не передбачена можливість визначення контролюючою установою правочину нікчемним під час проведення перевірки суб'єкта господарювання на підставі припущень, що відповідні господарські операції проведені з певними контрагентами було здійснено без наміру створення правових наслідків. Адже, в окремому випадку, факт недійсності правочину може бути встановлено рішенням суду. Так, відповідно до ст. 234 Цивільного кодексу України, фіктивний правочин визнається судом недійсним. При цьому фіктивним правочином є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлюються цим правочином.
Отже, дії співвідповідачів щодо визнання правочинів ТОВ «ВКФ «Промтехнологія», код ЄДРПОУ - 37211870, по придбанню товарів у ТОВ «Нью Стар», код ЄДРПОУ - 34682574, товарів такими, які не відповідають вимогам чинного законодавства, не спрямовані на реальне настання наслідків та порушують публічний порядок, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб та не підтверджують об'єкт оподаткування з податку на додану вартість при придбанні та продажу товарів (послуг) за період з 01.02.2011 року по 28.02.2011 року, які підпадають під визначення ст. 185 Податкового кодексу України від 08.02.2010 року, що оформлено Актом № 2151/23-4/34682574 від 30.09.2011 року, є протиправними.
Щодо позовних вимог про встановлення відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень - головного державного податкового ревізора-інспектора відділу податкового контролю та аналітичної роботи управління податкового контролю юридичних осіб Васильченко О.М. по визнанню у Акті № 2151/23-4/34682574 від 30.09.2011 року правочинів такими, які не відповідають вимогам чинного законодавства, не спрямовані на реальне настання наслідків та порушують публічний порядок, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб та не підтверджують об'єкт оподаткування з податку на додану вартість при придбанні та продажу товарів (послуг) за період з 01.02.2011 року по 28.02.2011 року, які підпадають під визначення ст. 185 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року; зобов'язання суб'єкта владних повноважень - Державну податкову інспекцію у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська утриматись від вчинення певних дій, а саме: розповсюдження будь-яким чином та використання в будь-який інший спосіб у своїй роботі висновки, викладені в Акті № 2151/23-4/34682574 від 30.09.2011 року.; здійснення коригування сум податкового кредиту та податкових зобов'язань, валових доходів та валових витрат позивача чи його контрагентів на підставі висновків Акту № 2151/23-4/34682574 від 30.09.2011 року, то суд зазначає, що вони не підлягають задоволенню. Адже, визнання судом дій співвідповідачів щодо визнання відповідних правочинів нікчемними протиправними має наслідком протиправність та недійсність подальших дій, що пов'язані з реалізацією висновків, викладених в Акті перевірки відповідача.
Таким чином, суд приходить до висновку, що даний адміністративний позов підлягає задоволенню частково.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 12, 60, 86, 160, 161, 163 КАС України, суд, -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ВКФ «Промтехнологія» до Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська, Головного державного податкового ревізора-інспектора відділу податкового контролю та аналітичної роботи управління податкового контролю юридичних осіб Васильченка О.М. про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровськом у районі м. Дніпропетровська щодо визнання правочинів ТОВ «ВКФ «Промтехнологія», код ЄДРПОУ - 37211870, по придбанню товарів у ТОВ «Нью Стар», код ЄДРПОУ - 34682574, товарів такими, які не відповідають вимогам чинного законодавства, не спрямовані на реальне настання наслідків та порушують публічний порядок, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб та не підтверджують об'єкт оподаткування з податку на додану вартість при придбанні та продажу товарів (послуг) за період з 01.02.2011 року по 28.02.2011 року, які підпадають під визначення ст. 185 Податкового кодексу України від 08.02.2010 року, що оформлено Актом № 2151/23-4/34682574 від 30.09.2011 року.
Визнати протиправними дії посадової особи - головного державного податкового ревізора-інспектора відділу податкового контролю та аналітичної роботи управління податкового контролю юридичних осіб Васильченко О.М. по визнанню у Акті № 2151/23-4/34682574 від 30.09.2011 року правочинів такими, які не відповідають вимогам чинного законодавства, не спрямовані на реальне настання наслідків та порушують публічний порядок та вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб та не підтверджують об'єкт оподаткування з податку на додану вартість при придбанні та продажу товарів (послуг) за період з 01.02.2011 року по 28.02.2011 року, які підпадають під визначення ст. 185 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
У разі, якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови виготовлено 21.11.2011 року.
Суддя
А. Ю. Рищенко