24 січня 2012 р. Справа № 2а/0470/11440/11
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді -Потолової Г.В.
при секретарі -Кузнецові С.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальність «Шоколадна компанія «Мир»про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,
Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовними вимогами про стягнення з ТОВ «Шоколадна компанія «Мир»адміністративно-господарські санкції у розмірі 25242грн.00коп. та пені у сумі 666грн.16коп.
Представник позивача до справи надав клопотання розглядати справу по порядку письмового провадження.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце його проведення сповіщений належно, що підтверджено розпискою. До справи надав заперечення на позов, в обґрунтування яких посилається на те, що відповідно до ст.18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» обов'язок працевлаштування інвалідів покладено на центральний орган виконавчої влади, тобто обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком підбирати і працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця. Просить у задоволенні позову відмовити.
Відповідно до ч.6 ст.128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
За таких обставин, з урахуванням приписів ст.128 КАС України судом на місці ухвалено щодо розгляду справи в порядку письмового провадження.
Суд, розглянувши подані документи і матеріали, вивчивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Шоколадна компанія «Мир»(далі -відповідач) зареєстроване 16.09.2002р. виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради (а.с.13-15). Згідно з довідкою відповідач зареєстрований у відділенні Фонду соціального захисту інвалідів.
Відповідно до ч.2 ст.17 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»на Товариство з обмеженою відповідальністю «Шоколадна компанія «Мир» покладається обов'язок подавати відділенню Фонду соціального захисту інвалідів відомості про середню річну заробітну плату на підприємстві, середньооблікову чисельність штатних працівників облікового складу та про кількість працюючих інвалідів.
Так, відповідачем подано до Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2010 рік (а.с.6), згідно якого у відповідача працює 2 інвалідів, тоді як повинні працювати 4 особи. Сума адміністративно-господарських санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів складає 25242грн.00коп.
Сума адміністративно-господарських санкцій відповідачем в добровільному порядку не сплачена.
Дослідивши матеріали справи, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.8 ст. 69 Господарського кодексу України підприємство з правом найму робочої сили забезпечує визначену відповідно до закону кількість робочих місць для працевлаштування, зокрема, інвалідів. Відповідальність підприємства за невиконання даної вимоги встановлюється законом.
Спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, є Закон №875.
Частиною 3 ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»передбачено, що підприємства, установи, організації зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» для підприємств, установ, організацій установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, -у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів.
Згідно зі статтею 20 цього Закону підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, які використовують найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 25 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю.
Згідно ч. 2 ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені; пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.
Роботодавці зобов'язані повідомляти територіальні відділення Фонду соціального захисту інвалідів про наявність вакансій щодо працевлаштування інвалідів шляхом подання статистичної звітності у формі N 10-ПІ поштова - річна «Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів».
Водночас, про наявність вакантних місць роботодавці щомісячно повідомляють центри зайнятості, направляючи звітність у формі N 3-ПН «Звіт про наявність вакансій», затверджений наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19.12.2005 року N420, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 21.12.2005 за N 1534/11814.
Згідно з п. 3 Положення «Про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №314 від 03.05.1995 р., робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участі представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда.
Згідно Положення, державна служба зайнятості повинна вести облік інвалідів, які звернулися за допомогою у працевлаштуванні; сприяти працевлаштуванню інвалідів, які звернулися з проханням, з урахуванням рекомендацій МСЕК та щоквартально подавати місцевим органам соціального захисту населення інформацію про працевлаштування інвалідів.
Згідно п.5 зазначеного Положення підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів
Так, відповідач у запереченнях посилається на те, що протягом 2010 року (за станом на 13.10.2010р., 12.11.2010р., 10.12.2010р.) інформував Жовтневий районний центр зайнятості про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів шляхом надання звітів про наявність вакантних робочих місць та потреби у працівниках за формою N 3-ПН, та до центру зайнятості підприємство звіти за формою N 3-ПН подавало, де вказувало про потребу у 3 працівниках-інвалідах.
Проте, належних доказів на підтвердження викладеного до справи не надано. З наданої відповідачем кур'єрської накладної неможливо дійти змісту направлених документів, а зазначений опис №1 від 25.02.2011р. відповідачем не наданий.
Крім того, твердження відповідача у запереченнях щодо надання протягом 2010 року інформації до місцевих ЗМІ про наявність вакантних робочих місць не підтверджені належним чином.
Так, відповідачем укладений договір №03/09 від 03.02.2009р. з ПП Агенство «Малбі»щодо публікації інформації в ЗМІ про наявність вакансій (п.1.2). Однак, не надано доказів виконання договору, а саме: акту приймання-передачі послуг, тексту оголошення, газети з оголошенням тощо.
Крім того, відповідачем не доведено й атестацію робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Отже, в порушення зазначених норм відповідачем не створено 2 робочих місця для працевлаштування інвалідів відповідно до встановленого нормативу.
Суд не приймає посилання представника відповідача про покладення обов'язку щодо працевлаштування інвалідів на центральний орган виконавчої влади, оскільки зазначена обставина не є підставою для звільнення від виконання вимог законодавства в сфері забезпечення працевлаштування інвалідів.
З огляду на зазначене, суд вбачає вину в бездіяльності відповідача щодо невчинення передбачених законом дій з забезпечення працевлаштування інваліда, що призвело до порушення відповідачем законодавства про соціальний захист інвалідів та правомірне застосування позивачем до відповідача адміністративно-господарських санкцій в сумі 25242грн.00коп.
У зв'язку з несплатою відповідачем даної суми заборгованості на цю суму була нарахована пеня в розмірі сумі 666грн.16коп., що підтверджується розрахунком пені на суму заборгованості по сплаті адміністративно-господарських санкцій (а.с.7). Загальна сума заборгованості відповідача складає 25908грн.16коп.
За змістом частин 4, 5 ст.11 КАС суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів.
Таким чином, суд дійшов висновку, що поданих позивачем доказів достатньо для встановлення обставин справи та для ухвалення судового рішення.
Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ст.7 КАС України, є принцип законності, який відповідно до ст.9 КАС України, полягає в наступному: суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З урахуванням викладеного, позовні вимоги є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ч.4 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати по справі з відповідача не стягуються.
Керуючись ст.ст.86, 94, 158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Адміністративний позов Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальність «Шоколадна компанія «Мир»про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені -задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальність «Шоколадна компанія «Мир»(49010, м.Дніпропетровськ, вул.М.Кюрі, б.5, р/р 26002301022301, Філія акціонерного банку «Південний»м.Дніпропетровськ, МФО 306458, код ЄДРПОУ 32140004) на користь Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (49101, м.Дніпропетровськ, вул.Чкалова,11, р/р31218230700005 в ГУДКУ у Дніпропетровській області, МФО 805012, код ЄДРПОУ 25005978) адміністративно-господарські санкції у сумі 25242грн.00коп. (двадцять п'ять тисяч двісті сорок дві грн.00коп.), пеню у сумі 666грн.16коп. (шістсот шістдесят шість грн.16коп.).
Постанова набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі її апеляційного оскарження -з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд у десятиденний строк з дня отримання копії постанови, виготовленої у повному обсязі.
Суддя Г.В. Потолова