01 лютого 2012 р. Справа № 2а/0470/13155/11
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Коренева А.О.,
при секретарі Литвин Ю.Ю.,
за участю
представника позивача -Пати С.П.,
представника відповідача -не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську в приміщенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укррудекспорт»до Південної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі про визнання противоправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29.09.11 №0002293301, -
Позивач, ТОВ «Укррудекспорт», звернувся до суду з позовом до Південної МДПІ про визнання противоправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29.09.11 №0002293301. В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що документальна позапланова перевірка проведена податковим органом безпідставно, за відсутністю підстав, визначених у п.78.1 ст.78 ПКУ, правочин між позивачем та його контрагентом ТОВ «Гранд Буд Престиж» не є таким, що порушує публічний порядок, отже не є нікчемним, не був оскаржений в судовому порядку, а є дійсним, відтак не його підставі виникли права та обов'язки у сторін угоди. Також позивачем зазначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій Позивача та його контрагента є належні первинні документи, що містять всі необхідні реквізити та відповідають вимогам, установленим чинним законодавство для первинних документів, які фіксують факт здійснення конкретних господарських операцій. За викладених обставин право позивача на податковий кредит документально підтверджується первинними документами, оформленими належним чином. Отже, позивач не порушував положень пп.7.4.1 п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», тому донарахування йому спірним рішення грошових зобов'язань з ПДВ є неправомірним. В судовому засіданні, представник позивача позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві.
Відповідач, Південна МДПІ у м. Кривому Розі, в судове засідання, призначене на 01.02.12, не з'явився, хоча про дату, час та місце слухання справи був повідомлений вчасно та належним чином, причини неявки суду не повідомив. В минулих судових засіданнях, а також в письмових запереченнях, долучених до матеріалів справи, податковий орган просив відмовити у задоволені позов, зазначивши наступні мотиви незгоди. Проведеною перевіркою Позивача встановлено, що останній мав взаємовідносини з ТОВ «Гранд Буд Престиж», директор якого був ОСОБА_2, визнаний винним у скоєнні злочинів, передбачених ст. ст.28 ч.3, 205 ч.2 КК України та п.4 ст.366 КК України. Враховуючи обставини господарської діяльності контрагента позивача, правочин між ними вчинений без мети на реальне настання, відсутній об'єкт оподаткування за вказаним правочином, що свідчить про порушення позивачем положень пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та завищення останнім податкового кредиту у листопаді та грудні 2010 р.
Відповідно до ч.4 ст.128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. З огляду на викладені положення процесуального закону суд вважає за можливе здійснити розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.
Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, здійснивши аналіз норм матеріального права, яким врегульовані спірні правовідносини, суд при прийняті постанови виходить з наступних підстав та мотивів.
В період з 25.08.11 по 31.08.11 Південна МДПІ відповідно до наказу від 08.08.11 №1370 та на підставі пп.78.1.1 п.78.1. ст.78 ПКУ була проведена позапланова виїзна перевірки позивача з питань достовірності формування податкових зобов'язань і податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ «Гранд буд Престиж» за період з 01.11.10 по 31.03.11. За результатами проведеної перевірки податковим органом складений акт від 07.09.11 №1175/231/35600267, відповідно до висновків якого проведеною перевіркою встановлено порушення Позивачем пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та занижено суму податкову на додану вартість , що підлягає сплаті до бюджету у листопаді на 11 666,67 грн., у грудні 2010р. на 16 666,67 грн.
Суд відмічає, що підставою для проведення перевірки позивача визначений пп.78.1.1 п.78.1. ст.78 ПКУ, відповідно до якого перевірка здійснюється у разі, коли за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту. Отже, право податкового органу на проведення перевірки на підставі вказаного положення обумовлено, зокрема, направленням на адресу платника письмового запиту та ненаданням таким платником протягом 10 робочих днів відповіді на такий письмовий запит. Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується позивачем, письмовий запит МДПІ був отриманий позивачем 11.08.11 (а.с.30, запит від 08.08.11 №23009/10/282). Доказів надання відповіді МДПІ на такий запит позивачем до суду не надано, як і не надано доказів оскарження акту індивідуальної дії суб'єкта владних повноважень - Наказу від 08.08.11 №1370 про проведення перевірки, долученого позивачем до матеріалів справи (а.с.29). Перевірка позивача розпочата МДПІ 25.08.11, що прямо вбачається з акту перевірки та не заперечується представником позивача, тобто після спливу 10 робочих днів з дня отримання ним запиту податкового органу. За викладених обстави, суд дійшов висновку про дотримання податковим органом визначеного ПКУ порядку здійснення перевірки позивача.
З посиланням на згаданий акт перевірки МДПІ винесено податкове повідомлення-рішення від 29.09.11 №0002292301, яким визначена сума грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 35 416,68 грн.
Як з'ясовано судом, фактичною підставою для винесення спірного податкового повідомлення-рішення слугували відображені в акті від 07.09.11 №1175/231/35600267 судження податкового органу про те, що правочини між позивачем та його контрагентом ТОВ «Гранд буд Престиж» порушує публічний порядок, суперечить інтересам держави та суспільства, не направлений на реальна настання своїх наслідків, а відтак відсутній об'єкт оподаткування ПДВ, наслідком чого є відсутність у позивача права на формування податкового кредиту на підставі первинних документів, виписаних за результатами такого правочину.
Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаних висновків відповідача і винесеного на підставі такого висновку спірного акту індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, проаналізувавши положення законодавчих актів, якими врегульовані спірні правовідносини, суд зауважує на наступному.
Як встановлено в ході розгляду справи, між Позивачем та ТОВ «Гранд буд Престиж» (виконавець) укладений договір від 15.11.10 про здійснення виконавцем технічного дослідження та рекомендацій по переробці сталеплавильного шлаку, пропонування щодо збільшення виробництва дільниці переробки шлаку та підвищенню видобування металу із шлаку, на умовах зазначених у даному Договорі (а.с.31-32).
Оглянувши долучені до справи копії первинних документів, які були складені з посиланням на зазначений договір (а.с. 33-50), суд відзначає, що наявність у позивача виписаних ТОВ «Гранд буд Престиж» податкових накладних у спірних правовідносинах не створює права для формування податкового кредиту, оскільки з добутих по справі доказів вбачається відсутність об'єкту оподаткування ПДВ за переліченим вище правочином, яким, з огляду на положення ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість» №168 (далі - Закон №168), є реально здійснена господарська операція з надання послуг.
Так, досліджуючи обставини реальності здійснення господарських операцій позивача з означеним контрагентом, на підставі яких ним були сформовані дані податкового обліку, суд приймає на підтвердження даних податкового обліку лише достовірні первинні документи, тобто ті, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції між певними суб'єктами господарської діяльності. Адже якщо фактичного здійснення господарської операції не відбулось, відповідні документи не можуть вважатись первинним документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів.
Судовим оглядом згаданого договору від 15.11.10, актів здачі-приймання робіт, податкових накладних, виписаних контрагентом позивача, встановлено, що з боку ТОВ «Гранд буд Престиж» зазначені первинні документи підписані ОСОБА_2, який діяв як директор товариства. Між тим, з листа, наданого Індустріальним райсудом м. Дніпропетровська за підписом голови суду Кухтіна Г.О. на запит податкового органу (а.с.91), вбачається, що ОСОБА_2 вироком суду від 12.08.11 визнаний винним у скоєні злочинів передбачених ст.28 ч.3, ст.205 ч.2, ст. 366 ч.2 КК України та засуджений із застосування ст.70, ст.75 КК України до п'яти років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконання адміністративно-господарчих та організаційно-розпорядчих обов'язків строком на три роки з іспитовим строком три роки, відомості щодо оскарження вироку відсутні. З метою дослідження змісту вказаного вироку судом з Єдиного державного реєстру судових рішень України отриманий вирок Індустріального райсуду від 12.08.11 по справі №0417/1-298/2011, витяг з тексту якого долучений до матеріалів даної справи. Вивченням змісту згаданого вироку судом встановлено, що ОСОБА_2 погодився стати засновником та директором ТОВ «Гранд буд Престиж» за щомісячне грошове винагородження. Безпосередньо ОСОБА_2 зазначено, що фінансово-господарська діяльність підприємством фактично не здійснювалась, він підписував документи за вказівкою ОСОБА_4, а підприємство використовувалось для здійснення діяльності з надання незаконних фінансових послуг та переведення грошових коштів з безготівкових у готівкову. Свою вину ОСОБА_2 визнав повністю, в тому числі і в складанні та видачі заздалегідь неправдивих документів.
Аналіз наведеного, з урахування підпису саме ОСОБА_2 на всіх первинних документів, доданих Позивачем до матеріалів справи в обґрунтування правомірності формування податкового кредиту за взаємовідносинами з ТОВ «Гранд буд Престиж», а також того факту, що первинні документи складаються саме в ході ведення господарської діяльності, дає суду підстави для висновку, що документи, надані Позивачем, в тому числі податкові накладні, не можуть вважатись первинними. Адже все вище наведене доводить факт нереальності вчинення господарської операції між Позивачем та ТОВ «Гранд Буд Престиж» за Договором від 15.11.10. Внаслідок відсутності фактично вчиненої господарської операції за згаданим договором нівелюється юридична сила первинних документів, складених з посиланням на такий договір, на підставі яких Позивачем сформований податковий кредит в розмірі 11 666,67 грн. у листопаді та 16 666,67 грн., що виключає правомірність включення Позивачем оспорюваних сум ПДВ до податкового кредиту, а також обґрунтовує законність висновку ДПІ щодо відсутності об'єкту оподаткування та здійснення донарахування податкового зобов'язання за спірними податковим повідомленням-рішенням.
Доводи представників позивача стосовно можливості ведення господарської діяльності ТОВ «Гранд буд Престиж» іншими особами крім ОСОБА_2 є недоречними, адже на всіх наданих Позивачем в обґрунтування наявності права на податковий кредит за взаємовідносинами з ТОВ «Гранд буд Престиж» документах проставлена підпис директора ОСОБА_2, а не будь-якої іншої особи.
Щодо покликань Позивача з приводу використання отриманих від ТОВ «Гранд буд Престиж» послуг в своїй господарській діяльності, зокрема придбавання металургійного шлаку у ПАТ «Дніпроспецсталь», та наданих Позивачем в підтвердження такого факту документів, суд зазначає, що факт наявності господарських взаємовідносин з ПАТ «Дніпроспецсталь» не є безумовним доказом фактичності взаємовідносин позивача з ТОВ «Гранд буд Престиж», яка спростована викладеними вище обставинами господарської діяльності ТОВ «Гранд буд Престиж».
Стосовно доводів Позивача з приводу відсутності у податкового органу повноважень визнавати укладений Позивачем з ТОВ «Гранд буд Престиж» договір нікчемним, а також відсутності рішення суду щодо визнання такого договору недійсним суд зазначає наступне. По-перше, підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення слугував висновок МДПІ, зроблений в акті перевірки, про порушення Позивачем пп. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону №168. По-друге, наявність укладеного між Позивачем та ТОВ «Гранд буд Престиж» договору, а також відсутність рішення суду про визнання такого договору недійсним не свідчить про реальність (фактичність) вчинення відповідної операцій, визначеної таким договором. Суд відмічає, що податковий орган не позбавлений можливості довести факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків податковому обліку фактичним обставинам. За змістом акту перевірки Позивача МДПІ насамперед перевірена правильність формування ним даних податкового обліку, у зв'язку чим досліджена правильність та достовірність складання первинних документів, що узгоджується з положеннями ст. 44 та ст. 61 ПКУ. Саме у зв'язку з відсутністю ознак фактичного вчинення господарської операції між Позивачем та ТОВ «Гранд буд Престиж» податковим органом зроблений висновок про відсутність об'єкту оподаткування, яким, відповідно до ст.3 Закону №168, є факт поставки товарів або послуг, що свідчить про порушення пп. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону №168.
Посилання позивача на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.09.11, винесеного у справі №2а/0470/10294/11 за позовом ТОВ «Гранд буд Престиж» до ДПІ у Красногвардійському районі, також є недоречними та безпідставними, адже як вбачається зі змісту резолютивної частини постанови (а.с.15) предметом справи №2а/0470/10294/11 є правомірність дій податкового органу з проведення перевірки ТОВ «Гранд буд Престиж» з питань правильності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту за березень 2011р., між тим як обставинами дослідження у даній справі є взаємовідносини позивача з ТОВ «Гранд буд Престиж» у листопаді та грудні 2010р.
Враховуючи вищенаведені обставини господарської операції між Позивачем та ТОВ «Гранд буд Престиж» за Договором від 15.11.10, суд погоджується з висновками МДПІ щодо порушення Позивачем пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону №168.
Так, відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону №168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Положеннями пп.7.4.4. п.7.4 ст.7 згаданого Закону визначено, що якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту. В силу вимог пп. 7.4.5 п.7.4 цієї ж статті Закону №168 не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
В даному разі, як вбачається з установлених в судовому засіданні фактичних даних, податковий кредит в розмірі 28 333,34 грн. не підтверджений податковими накладними, адже надані Позивачем документи не мають силу первинних документів, оскільки, як було зазначено вище, фактично здійснення господарської операції між Позивачем та ТОВ «Гранд буд Престиж» не відбулось, та насправді господарська діяльність ТОВ «Гранд буд Престиж» не велась, документи, складені та видані ОСОБА_2І є заздалегідь неправдиві, що стверджує сам директор ТОВ «Гранд буд Престиж».
Також, суд зауважує, що в положеннях ст.83 ПК законодавець визначає перелік підстав, на яких мають ґрунтуватись висновки органів державної податкової служби за результатами перевірок. До таких відносяться: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби. Вивченням змісту акту перевірки від 07.09.11 судом встановлено, що його висновки ґрунтуються, як на податковій звітності Позивача, акту перевірки ТОВ «Гранд буд Престиж», так і документах, наданих Позивачем в якості первинних, що узгоджується з вимогами ст.83 ПК підстав.
Враховуючи викладене, висновок МДПІ про порушення позивачем вимог пп.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визнається судом обґрунтованим, оскільки судовим розглядом справи встановлено, що результати, відображені у даних податкового обліку позивача фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій його контрагента ТОВ «Гранд буд Престиж», відтак визначення МДПІ Позивачу сум податкових зобов'язань з ПДВ у розмірі 28 333,34 грн. є правомірним. Наслідком самостійного визначення податковим орган платнику податків суми податкового зобов'язання є накладення на такого платника штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання (п.123.1 ст.123 ПКУ).
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Оскільки судовим розглядом не встановлено факту порушення спірним податковим повідомленням-рішенням прав та охоронюваних законом інтересів Позивача у сфері публічно-правових відносин, то в задоволенні позову щодо скасування спірного податкового повідомлення-рішення від 29.09.11 належить відмовити.
Розподіл судових витрат слід здійснити відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України.
Керуючись ст.ст. 2, 8-12, 69, 71, 158-164 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов залишити без задоволення.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, визначеними ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова набирає законної сили згідно зі ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови виготовлений 06.02.12
Суддя
А.О. Коренев