22 грудня 2011 р. Справа № 2а/0470/10169/11
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Рищенко А. Ю.
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративний позов ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Комунального підприємства "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації" Дніпропетровської обласної ради про зобов'язання вчинити певні дії, -
22.03.2011 року ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради про зобов'язання вчинити певні дії.
11.08.2011 року на підставі ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30.06.2011 року дана адміністративна справа надійшла до суду для продовження провадження по справі.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 08.12.2008 року за ОСОБА_4 та неповнолітнім ОСОБА_3 було визнано право власності на квартиру АДРЕСА_1. Після звернення до Комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради з заявою про проведення державної реєстрації права власності на даний об'єкт нерухомого майна, листом від 05.06.2009 року їм було неправомірно відмовлено.
Тому, просить суд зобов'язати відповідача провести державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 на підставі рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська за ОСОБА_4 та ОСОБА_3.
У судове засідання сторони не з'явились, належним вином були повідомлені про час, дату та місце розгляду справи, причини неявки не повідомили.
Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, вважає необхідним даний позов задовольнити повністю з наступних підстав.
Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 08.12.2008 року, справа № 2-3115/08, за ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, було визнано право власності на квартиру АДРЕСА_1.
Вказане рішення суду набрало законної сили 18.12.2008 року.
З метою проведення державної реєстрації права власності на даний об'єкт нерухомого майна на підставі рішення суду позивачі звернулись до Комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради з замовленням № 07/6708 від 23.04.2009 року.
Однак, відповідачем було прийнято Рішення реєстратора про відмову в реєстрації права власності на зазначений об'єкт від 05.06.2009 року.
Відповідач посилається на невідповідність поданих документів щодо реєстрації права власності на вказану будівлю, вимогам, установленим Тимчасовим положенням про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно затвердженого Наказом міністерства юстиції України №7/5 від 07.02.2002 року (далі - Тимчасове положення), у зв'язку з тим, що подані документи не відповідають вимогам, установленим Положенням, іншим актам чинного законодавства України, або не дають змоги установити відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства. Також відповідач додатково роз'яснює, що в процесі ознайомлення з документами, які були надані позивачами, а також документами інвентаризаційної справи, було встановлено, що рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради «Про затвердження акта державної технічної комісії про прийняття в експлуатацію об'єкта нерухомого майна по АДРЕСА_2» Відкритому акціонерному товариству «Дніпропетровський силікатний завод» було дозволено ввести в експлуатацію житловий будинок літ. А-9 та запропоновано звернутись до відповідача для оформлення права власності на даний об'єкт нерухомого майна. Крім того, у своє рішенні про відмову позивачам в проведенні державної реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна відповідач вказує, що із рішення Індустріального суду м. Дніпропетровська від 08.12.2008 року вбачається, що житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 знаходиться в господарському віданні Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Домовік-1», яки не має ліцензії на здійснення приватизації державного житлового фонду. Крім того, вказує на те, що первинне право власності на вказаний об'єкт нерухомого майна не оформлювалось.
Проте, суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Згідно з ч. 5 ст. 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Суд вважає, що дії відповідача з відмови в реєстрації права власності відповідно до рішення суду, що набрало законної сили є протиправними, що підтверджується аналізом діючого законодавства.
Відповідно до ст. 14 Цивільного процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Частиною 2 статті 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» від 07.07.2010 року № 2453-VI, передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається процесуальним законом.
Трактування змісту Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 08.12.2008 року по цивільній справі № 2-3115/08, є порушеннями з боку відповідача п. 3.5 Тимчасового положення, відповідно до якого забороняється тлумачення прав реєстратором або самостійне внесення ним змін до відомостей про заявлені права власності.
Згідно зі ст. ст. 2, 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» від 01 липня 2004 року, № 1952, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Згідно з ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» та додатку 1 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, а саме п. 10 Переліку правовстановлювальних документів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна - це рішення судів про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна про встановлення факту права власності на об'єкти нерухомого майна.
Відповідно до п. 9 ч. 2. ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є обов'язковість рішення суду.
Враховуючи вищевикладене, Комунальне підприємство «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» зобов'язано діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Відповідачем невірно було застосовано норми чинного законодавства та Конституції України. Відповідно до ч.2 ст.8 Конституції України норми Конституції України є нормами прямої дії.
Статтею 9 КАС України закріплено, що суд вирішує справи на підставі Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Тобто норми про обов'язковість судових рішень закріплених Конституцією та законодавством мають вищу юридичну силу, ніж норми підзаконних нормативно-правових актів, яким в даному випадку є Тимчасове положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно.
Рішення відповідача щодо відмови у реєстрації права власності, у зв'язку із тлумаченням судових рішень та з мотивів невідповідності їх законодавству є неправомірним. Відповідачем при прийнятті вказаного рішення були порушені вимоги ст. 129 Конституції України, ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо обов'язковості виконання рішень суду.
В даному випадку суд вважає правомірним звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єкта владних повноважень, у зв'язку з тим, що оскаржуване рішення відповідача винесено не в межах передбачених законодавством, а з мотивів тлумачення судового рішення та протиправного висування додаткових обґрунтувань.
Статтею 8 Конституції України передбачено, що Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Так, у п. 5 ч. 1 ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» від 01.07.2004 року № 1952-IV передбачено, що однією з підстав державної реєстрації прав є також рішення судів, що набрали законної сили.
Отже, документом, що підтверджує право власності на нерухоме майно є рішення суду. Тому, рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 08.12.2008 року по цивільній справі № 2-3115/08 є правовстановлювальним документом та підставою для проведення державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, а саме: квартири АДРЕСА_1 на підставі рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська.
Відповідно до ч.1 ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості.
Частина 1 ст. 71 КАС України закріплює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Таким чином, суд вважає необхідним задовольнити даний адміністративний позов повністю.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 12, 60, 86, 160, 161, 163 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради про зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
Зобов'язати Комунальне підприємство «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради провести державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, на підставі рішення Індустріального суду м. Дніпропетровська від 08.12.2008 року та ухвали Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 27.02.2009 року, цивільна справа № 2-3115/08.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення виготовлення постанови в повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкт владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови.
Суддя
А. Ю. Рищенко