09 грудня 2011 р. Справа № 2а-6225/10/0470
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Чорної В.В.
при секретарі судового засідання Молчановій В.В.
за участі представників сторін:
позивача Гаюн Є.В.
відповідача Дворко В.В., Чикалюк О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державного підприємства «Підприємство Криворізької виправної колонії управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Дніпропетровській області (№ 80)»до Південної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі про визнання дій протиправними, та зобов'язання вчинити певні дії, -
20 травня 2010 року позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із зазначеним адміністративним позовом, в якому, враховуючи заяву про уточнення позовних вимог від 17.03.2011 р. (а.с. 96-102), просить визнати неправомірними дії Південної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі щодо самостійного зарахування сплачених підприємством сум поточних податкових зобов'язань з податку на додану вартість в рахунок погашення податкового боргу, що виник раніше, та зобов'язати відповідача провести зарахування здійснених позивачем платежів згідно з переліком платіжних доручень, викладених у позовній заяві, відповідно до вказаних платником податків призначень платежів.
В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що в порушення норм чинного законодавства, Південна МДПІ у м. Кривому Розі безпідставно змінила призначення платежів, зазначених позивачем у платіжних дорученнях, та самостійно зарахувала сплачені підприємством суми поточних податкових зобов'язань у рахунок погашення податкового боргу інших податкових періодів, що підтверджено повідомленнями відповідача. Так, позивач стверджує, що законодавство, яке було чинним на час виникнення спірних правовідносин, не містило заборони платнику податків сплачувати поточні податкові зобов'язання за наявності податкового боргу, не встановлювало порядку та механізму стягнення боргу за рахунок сплачених платником податкових зобов'язань, а також не давало повноважень контролюючим органам, зокрема, органам державної податкової служби, здійснювати будь-які дії стосовно визначення черговості сплати податків чи погашення боргу, змінювати призначення платежу, та без згоди платника розпоряджатися його коштами, в тому числі, коштами, які перебували у податковій заставі. Водночас, п.п. 7.7.1 п. 7 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення податкових зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ передбачено, що джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти такого платника, призначення платежу яких, враховуючи положення п. 1.7, п. 3.5 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 р. № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 25.03.2004 р. за № 377/89/76, належить виключно платнику податків. Також, нормами діючого на час існування спірних правовідносин законодавства не було передбачено відповідальності за порушення платником податків вимог щодо першочергового погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань у порядку календарної черговості. Отже, суми податкових зобов'язань слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначенням у ньому призначення платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань, визначених платником податків.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив адміністративний позов задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.
Представники відповідача проти позовних вимог заперечували, просили відмовити у задоволенні адміністративного позову, посилаючись на те, що, враховуючи норми п.п. 3.3.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про порядок погашення податкових зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який був чинним на час виникнення спору, платник податків має право вибору черговості погашення своїх податкових зобов'язань тільки у разі наявності у нього активів, вільних від заставних зобов'язань, та за їх рахунок. З огляду на те, що майно Державного підприємства «Підприємство Криворізької виправної колонії управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Дніпропетровській області (№ 80)»з 15.04.2003 р. перебуває у податковій заставі, строк якої 17.01.2008 р. було продовжено до 17.01.2013 р., Південна МДПІ у м. Кривому Розі, керуючись положеннями Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, відповідно до якої проведення операцій в особових рахунках платників податків здійснюється в хронологічному порядку, проводила самостійний перерозподіл грошових коштів, які були направлені позивачем в рахунок оплати поточних платежів з податку на додану вартість, на погашення податкового боргу та пені, які виникли раніше, в хронологічному порядку їх виникнення, про що на адресу позивача податковим органом надсилалися повідомлення.
Враховуючи, що спірні правовідносини виникли до набрання законної сили Податковим кодексом України, суд розглядає справу з урахуванням норм законодавства, яке діяло на час їх існування.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступні обставини.
Державне підприємство «Підприємство Криворізької виправної колонії управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Дніпропетровській області (№ 80)»зареєстровано виконавчим комітетом Криворізької міської ради Дніпропетровської області 19.03.1996 р. (а.с. 86), та перебуває на податковому обліку в Південній міжрайонній державній податковій інспекції у м. Кривому Розі.
Протягом періоду з липня 2009 року по грудень 2010 року Державне підприємство «Підприємство Криворізької виправної колонії управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Дніпропетровській області (№ 80)»сплатило поточні податкові зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 218 906 грн., самостійно задекларовані ним у податкових деклараціях у період з червня 2009 року по листопад 2010 року, згідно наступних платіжних документів:
плат. доруч. № 234 від 10.07.2009 р. на суму 500 грн., призн. платежу - ПДВ за червень 2009 р.,
плат. доруч. № 295 від 31.08.2009 р. на суму 500 грн., призн. платежу - ПДВ за липень 2009 р.,
плат. доруч. № 301 від 16.09.2009 р. на суму 10 000 грн., призн. платежу - ПДВ за серпень 2009 р.,
плат. доруч. № 323 від 15.10.2009 р. на суму 1 000 грн., призн. платежу - ПДВ за вересень 2009 р.,
плат. доруч. № 336 від 29.10.2009 р. на суму 4 000 грн., призн. платежу - ПДВ за вересень 2009 р.,
плат. доруч. № 140 від 12.11.2009 р. на суму 5 000 грн., призн. платежу - ПДВ за жовтень 2009 р.,
плат. доруч. № 343 від 24.11.2009 р. на суму 1 000 грн., призн. платежу - ПДВ за жовтень 2009 р.,
плат. доруч. № 344 від 25.11.2009 р. на суму 1 600 грн., призн. платежу - ПДВ за жовтень 2009 р.,
плат. доруч. № 199 від 10.12.2009р. на суму 700 грн., призн. платежу - ПДВ за листопад 2009 р.,
плат. доруч. № 361 від 10.12.2009 р. на суму 2 300 грн., призн. платежу - ПДВ за листопад 2009 р.,
плат. доруч. № 369 від 17.12.2009 р. на суму 7 000 грн., призн. платежу - ПДВ за грудень 2009 р.,
плат. доруч. № 371 від 22.12.2009 р. на суму 2 000 грн., призн. платежу - ПДВ за грудень 2009 р.,
плат. доруч. № 1 від 06.01.2010 р. на суму 7 000 грн., призн. платежу - ПДВ за грудень 2009 р.,
плат. доруч. № 243 від 20.01.2010 р. на суму 1 000 грн., призн. платежу - ПДВ за грудень 2009 р.,
плат. доруч. № 247 від 21.01.2010 р. на суму 1 000 грн., призн. платежу - ПДВ за грудень 2009 р.,
плат. доруч. № 249 від 22.01.2010 р. на суму 2 000 грн., призн. платежу - ПДВ за грудень 2009 р.,
плат. доруч. № 255 від 27.01.2010 р. на суму 1 000 грн., призн. платежу - ПДВ за грудень 2009 р.,
плат. доруч. № 288 від 09.02.2010 р. на суму 2 000 грн., призн. платежу - ПДВ за січень 2010 р.,
плат. доруч. № 295 від 11.02.2010 р. на суму 3 000 грн., призн. платежу ПДВ за січень 2010 р.,
плат. доруч. № 297 від 12.02.2010 р. на суму 3 000 грн., призн. платежу ПДВ за січень 2010 р.,
плат. доруч. № 14 від 24.02.2010 р. на суму 4 000 грн., призн. платежу ПДВ за лютий 2010 р.,
плат. доруч. № 16 від 25.02.2010 р. на суму 1 000 грн., призн. платежу ПДВ за лютий 2010 р.,
плат. доруч. № 18 від 03.03.2010 р. на суму 1 000 грн., призн. платежу ПДВ за лютий 2010 р.,
плат. доруч. № 22 від 05.03.2010 р. на суму 1 000 грн., призн. платежу ПДВ за лютий 2010 р.,
плат. доруч. № 331 від 11.03.2010 р. на суму 1 000 грн., призн. платежу ПДВ за лютий 2010 р.,
плат. доруч. № 32 від 19.03.2010 р. на суму 1 000 грн., призн. платежу - ПДВ за лютий 2010 р.,
плат. доруч. № 350 від 30.03.2010 р. на суму 11 000 грн., призн. платежу - ПДВ за лютий 2010 р.,
плат. доруч. № 49 від 07.04.2010 р. на суму 5 000 грн., призн. платежу - ПДВ за березень 2010 р.,
плат. доруч. № 50 від 08.04.2010 р. на суму 5 000 грн., призн. платежу - ПДВ за березень 2010 р.,
плат. доруч. № 372 від 15.04.2010 р. на суму 5 000 грн., призн. платежу - ПДВ за березень 2010 р.,
плат. доруч. № 59 від 21.04.2010 р. на суму 1 000 грн., призн. платежу - ПДВ за березень 2010 р.,
плат. доруч. № 60 від 26.04.2010 р. на суму 4 000 грн., призн. платежу - ПДВ за березень 2010 р.,
плат. доруч. № 68 від 13.05.2010 р. на суму 2 000, 00 грн., призн. платежу - ПДВ за квітень 2010 р.,
плат. доруч. № 70 від 17.05.2010 р. на суму 3 000, 00 грн., призн. платежу - ПДВ за квітень 2010 р.,
плат. доруч. № 77 від 25.05.2010 р. на суму 1 500, 00 грн., призн. платежу - ПДВ за квітень 2010 р.,
плат. доруч. № 80 від 28.05.2010 р. на суму 4 000, 00 грн., призн. платежу - ПДВ за квітень 2010 р.,
плат. доруч. № 403 від 31.05.2010 р. на суму 4 500, 00 грн., призн. платежу - ПДВ за квітень 2010 р.,
плат. доруч. № 84 від 02.06.2010 р. на суму 1 000, 00 грн., призн. платежу - ПДВ за травень 2010 р.,
плат. доруч. № 85 від 04.06.2010 р. на суму 1 000, 00 грн., призн. платежу - ПДВ за травень 2010 р.,
плат. доруч. № 90 від 10.06.2010 р. на суму 2 000, 00 грн., призн. платежу - ПДВ за травень 2010 р.,
плат. доруч. № 91 від 11.06.2010 р. на суму 1 000, 00 грн., призн. платежу - ПДВ за травень 2010 р.,
плат. доруч. № 92 від 15.06.2010 р. на суму 2 000, 00 грн., призн. платежу - ПДВ за травень 2010 р.,
плат. доруч. № 96 від 21.06.2010 р. на суму 2 000, 00 грн., призн. платежу - ПДВ за травень 2010 р.,
плат. доруч. № 439 від 30.06.2010 р. на суму 6 000, 00 грн., призн. платежу - ПДВ за травень 2010 р.,
плат. доруч. № 107 від 19.07.2010 р. на суму 5 000, 00 грн., призн. платежу - ПДВ за червень 2010 р.
плат. доруч. № 460 від 21.07.2010 р. на суму 3 700, 00 грн., призн. платежу - ПДВ за червень 2010 р.,
плат. доруч. № 113 від 21.07.2010 р. на суму 1 300, 00 грн., призн. платежу - ПДВ за червень 2010 р.,
плат. доруч. № 469 від 30.07.2010 р. на суму 5 000, 00 грн., призн. платежу - ПДВ за червень 2010 р.,
плат. доруч. № 470 від 05.08.2010 р. на суму 500, 00 грн., призн. платежу - ПДВ за липень 2010 р.,
плат. доруч. № 126 від 26.08.2010 р. на суму 500, 00 грн., призн. платежу - ПДВ за липень 2010 р.,
плат. доруч. № 494 від 31.08.2010 р. на суму 1 400, 00 грн., призн. платежу - ПДВ за липень 2010 р.,
плат. доруч. № 127 від 31.08.2010 р. на суму 6 600, 00 грн., призн. платежу - ПДВ за липень 2010 р.,
плат. доруч. № 130 від 02.09.2010 р. на суму 5 000, 00 грн., призн. платежу - ПДВ за серпень 2010 р.,
плат. доруч. № 497 від 06.09.2010 р. на суму 3 000, 00 грн., призн. платежу - ПДВ за серпень 2010 р.,
плат. доруч. № 525 від 23.09.2010 р. на суму 5 000, 00 грн., призн. платежу - ПДВ за серпень 2010 р.,
плат. доруч. № 544 від 30.09.2010 р. на суму 7 000, 00 грн., призн. платежу - ПДВ за серпень 2010 р.,
плат. доруч. № 558 від 05.10.2010 р. на суму 500, 00 грн., призн. платежу - ПДВ за вересень 2010 р.,
плат. доруч. № 571 від 14.10.2010 р. на суму 1 500, 00 грн., призн. платежу - ПДВ за вересень 2010 р., плат. доруч. № 574 від 15.10.2010 р. на суму 2 000, 00 грн., призн. платежу - ПДВ за вересень 2010 р., плат, доруч. № 576 від 20.10.2010 р. на суму 6 000, 00 грн., призн. платежу - ПДВ за вересень 2010 р., плат, доруч. № 579 від 22.10.2010 р. на суму 2 000, 00 грн., призн. платежу - ПДВ за вересень 2010 р., плат, доруч. № 585 від 25.10.2010 р. на суму 3 000, 00 грн., призн. платежу - ПДВ за вересень 2010 р., плат. доруч. № 593 від 29.10.2010 р. на суму 15 000, 00 грн., призн. платежу - ПДВ за вересень 2010 р., плат. доруч. № 634 від 12.11.2010 р. на суму 1 000, 00 грн., призн. платежу - ПДВ за жовтень 2010 р., плат. доруч. № 637 від 15.11.2010 р. на суму 1 000, 00 грн., призн. платежу - ПДВ за жовтень 2010 р., плат. доруч. № 645 від 17.11.2010 р. на суму 1 000, 00 грн., призн. платежу - ПДВ за жовтень 2010 р., плат. доруч. № 649 від 19.11.2010 р. на суму 1 000, 00 грн., призн. платежу - ПДВ за жовтень 2010 р., плат. доруч. № 654 від 22.11.2010 р. на суму 2 000, 00 грн., призн. платежу - ПДВ за жовтень 2010 р., плат. доруч. № 683 від 25.11.2010 р. на суму 500, 00 грн., призн. платежу - ПДВ за жовтень 2010 р., плат. доруч. № 684 від 29.11.2010 р. на суму 2 000, 00 грн., призн. платежу - ПДВ за жовтень 2010 р., плат. доруч. № 686 від 30.11.2010 р. на суму 4 000, 00 грн., призн. платежу - ПДВ за жовтень 2010 р., плат. доруч. № 706 від 08.12.2010 р. на суму 450, 00 грн., призн. платежу - ПДВ за листопад 2010 р., плат. доруч. №716 від 10.12.2010 р. на суму 4550, 00 грн., призн. платежу - ПДВ за листопад 2010 р., плат. доруч. № 760 від 22.12.2010 р. на суму 6 306, 00 грн., призн. платежу - ПДВ за листопад 2010 р.
Загальна сума сплачених позивачем у червні 2009 р. - грудні 2010 р. поточних податкових зобов'язань за зазначений вище період підтверджується копіями платіжних доручень за вказаний період, долученими до матеріалів справи, які містять відповідні призначення платежу (а.с. 42-73, 104-133), а також довідкою Південної МДПІ про розподіл сплачених сум по податку на додану вартість за червень 2009 -жовтень 2010 р. (а.с. 214-219).
При цьому, згідно вказаної довідки, загальна сума сплаченого позивачем податку складає 207 600 грн. за червень 2009 -жовтень 2010 р. Разом з тим, відповідачем до зазначеної довідки не були включені платіжні доручення на підтвердження сплати податку за листопад 2010 р., який також входить до спірного періоду, зокрема: № 706 від 08 грудня 2010 р. на суму 450 грн., призначення платежу - за листопад 2010 р.; № 716 від 10 грудня 2010 р. на суму 4 550 грн., призначення платежу - за листопад 2010 р.; № 760 від 22 грудня 2010 р. на суму 6 306 грн., призначення платежу - за листопад 2010 р. (а.с. 98, 132-133).
Отже, фактично, позивачем за спірний період сплачено податку на додану вартість на суму 218 906 грн.
Проте, платежі на вказану суму були перерозподілені Південною МДПІ у м. Кривому Розі на погашення податкового боргу та пені, які виникли раніше - у період з квітня 2006 року по грудень 2007 року.
Зазначене підтверджується довідкою про розподіл сплачених сум по податку на додану вартість Державним підприємством «Підприємство Криворізької виправної колонії управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Дніпропетровській області (№ 80)»за період з червня 2009 року по листопад 2010 року, наданою відповідачем за підписом начальника відділу обліку та звітності Південної МДПІ у м. Кривому Розі Дворко В.В. (а.с. 214-219).
При цьому, відповідачем були сформовані повідомлення про проведення перерозподілу сум, сплачених позивачем в рахунок погашення поточних податкових зобов'язань з податку на додану вартість, із зазначенням загальної суми податкового боргу платника податків, дати платіжного доручення, його номеру та суми, яка була сплачена платником податку, а також залишку податкового боргу, який залишився за результатом такого перерозподілу (а.с. 10-41, 134-175).
Не погодившись з діями Південної МДПІ у м. Кривому Розі щодо самостійної зміни призначення платежу та направлення грошових коштів Державного підприємства «Підприємство Криворізької виправної колонії управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Дніпропетровській області (№ 80)», сплачених ним для погашення поточних зобов'язань з податку на додану вартість, на погашення податкового боргу та пені, які виникли раніше, позивач звернувся до суду із зазначеним адміністративним позовом, в якому просить визнати зазначені дії податкового органу неправомірними.
Встановивши обставини справи, проаналізувавши норми законодавства України, чинного на час виникнення спірних правовідносин, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування» від 25.06.1991 р. №1251-ХІІ встановлено обов'язок платників податків і зборів (обов'язкових платежів) сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування», податок на додану вартість належить до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів).
Згідно до п.п. 7.8.1 п. 7.8 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. № 168/97, податковим періодом для сплати податку на додану вартість є один календарний місяць.
Відповідно до абз. "а" п.п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про поряд погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ (далі -Закон України № 2181), податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі, при сплаті місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Абзацем 1 п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України № 2181 визначено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого п.п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 цього Закону для подання податкової декларації.
Відповідно до п.п. 5.4.1 п.5.4 ст. 5 Закону України № 2181, узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у визначені законом строки, визнається сумою податкового боргу платника податків.
Згідно п.п. 7.1.1 п. 7.1 ст. 7 Закону України № 2181, джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.
Пунктом 6 ст. 7 Закону України «Про Національний банк України»від 20.05.1999 р. № 679-ХIV передбачено, що Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.
Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 р. № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 р. за № 377/89/76 (далі - Інструкція), кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (виключно договірне списання коштів згідно глави 6 Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 Інструкції. При цьому, відповідно до п. 3.8 Інструкції, реквізит «Призначення платежу»платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відсутність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.
Згідно п.п. 16.5.2 п. 16 ст. 16 Закону України № 2181, днем подання до установ банків платіжного доручення за всіма видами податкових платежів вважається день його реєстрації у цих установах.
Із наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику податків. Тому, суми податкових зобов'язань або податкового боргу, з урахуванням п.п. 16.5.2 п. 16 ст. 16 Закону України № 2181, слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначенням у ньому призначення платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено обов'язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Законом України № 2181, який є спеціальним законом з питань оподаткування, встановлено порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платником податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.
Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого п. 7.7 ст. 7 Закону України № 2181, податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначеного платником податків.
При цьому суд зазначає, що нормами п.п. 16.3.3 п. 16.3 ст. 16 Закону України № 2181 податковим органам надано право розподілу суми, сплаченої платником податків в рахунок погашення податкового боргу, який відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону включає суму пені, на суму, що спрямовується на погашення такого податкового боргу (його частини), та суму, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашення податкового боргу (його частини), виключно за умови, що платником податків при сплаті податкового боргу у відповідному платіжному дорученні не було окремо визначено суми, що спрямовуються на погашення податкового боргу, та окремо суми, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу, або, якщо визначення відповідних сум боргу та пені платником податку було зроблено з порушенням відповідної пропорції.
В даному випадку, платником податків погашалися поточні податкові зобов'язання згідно поданих ним податкових декларацій, а не податковий борг та пеня, яка на нього нараховується, а отже, норми п.п. 16.3.3 п. 16.3 ст. 16 Закону України № 2181 на спірні правовідносини не поширюються.
Щодо посилання відповідача на те, що майно Державного підприємства «Підприємство Криворізької виправної колонії управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Дніпропетровській області (№ 80)»перебуває у податковій заставі, у зв'язку з чим, відповідно до п.п. 3.3.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України № 2181, податковий орган може самостійно змінювати призначення платежу платника податків, суд зазначає наступне.
Згідно п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України № 2181, активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду. В інших випадках платники податків самостійно визначають черговість та форми задоволення претензій кредиторів за рахунок активів, вільних від заставних зобов'язань забезпечення боргу.
Зазначена норма Закону України № 2181 за своїм змістом не містить заборони платнику податків сплачувати поточні податкові зобов'язання за наявності у нього несплаченого податкового боргу, не встановлює порядку та механізму стягнення боргу за рахунок сплачених платником податкових зобов'язань і в жодному разі не дає повноважень контролюючому органу -органу державної податкової служби, здійснювати будь-які дії стосовно визначення черговості сплати податків чи погашення боргу, змінювати призначення бюджетного платежу та без згоди платника розпоряджатись його коштами. До того ж, своєчасна сплата податкових зобов'язань є обов'язком платника податків.
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, та відповідачем не заперечується факт своєчасної сплати позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 218 906 грн., визначених ним самостійно у податкових деклараціях за червень 2009 року -листопад 2010 року.
При цьому кожне платіжне доручення має реквізит «призначення платежу», згідно якого, сума грошових коштів, зазначена у кожному дорученні, спрямовувалася позивачем саме на погашення поточних податкових зобов'язань за період, що вказаний у платіжному документі.
Крім того, п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України № 2181 не може регулювати порядок погашення податкового боргу, тому що цей порядок визначений іншими нормами цього Закону, які передбачають, що у разі несплати узгодженої суми податку, податковий орган має право надіслати платнику вимоги, застосувати заставу, накласти арешт на майно і після цього реалізувати майно платника для погашення його податкового боргу.
Водночас, відповідач стверджує, що у разі існування податкової застави, підприємство не може вільно розпоряджатися власними коштами, у тому числі визначати черговість сплати податків. При цьому, податковий орган посилається на норми п. 8.1 ст. 8, п.п. 8.2.2 п. 8.2 ст. 8 Закону України № 2181, відповідно до яких, активи платника податків, що має податковий борг, передаються у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно із законом та не потребує письмового оформлення. З урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-які види активів платника податків, які перебували в його власності (повному господарському віданні) у день виникнення такого права, а також на будь-які інші активи, на які платник податків набуде прав власності у майбутньому, до моменту погашення його податкових зобов'язань або податкового боргу.
Разом з тим, Південною МДПІ у м. Кривому Розі не враховано норми п.п. 8.6.1 п. 8.6 ст. 8 Закону України № 2181, яким платнику податків надане право вільно здійснювати операції з коштами без узгодження з податковим органом у випадку застосування до нього податкової застави, за винятком операцій, що підлягають письмовому узгодженню податковим органом, вичерпний перелік яких наведено у абзацах «а»-«в»зазначеного підпункту.
Отже, за винятком операцій, що підлягають письмовому узгодженню з податковим органом, вичерпний перелік яких визначений законом, наявність податкової застави не обмежує платника податків у вільному розпорядженні власними коштами. Сплата поточних податкових зобов'язань не відноситься до цього переліку.
Суд також зазначає, що норма, яка зобов'язує податковий орган в разі наявності у платника податків податкового боргу зараховувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків (п. 87.9 ст. 87 Податкового кодексу України), набрала чинності лише з 01.01.2011 р., а отже, не поширює свою дію на спірні правовідносини між сторонами.
Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач, з огляду на відсутність норм законодавства України, що було чинним на час виникнення між сторонами спірних правовідносин, які б надавали органам податкової служби право змінювати призначення платежів, визначене платником податків, всупереч волі такого платника, не надав доказів правомірності своїх дій. Натомість, позивачем в судовому засіданні доведено факт сплати поточних податкових зобов'язань з податку на додану вартість на суму 218 906 грн. за червень 2009 року -листопад 2010 року, які всупереч призначенню платежів, визначеному позивачем, були зараховані податковим органом в рахунок погашення податкового боргу та пені попередніх періодів (з квітня 2006 року по грудень 2007 року).
За викладених обставин, суд дійшов висновку про неправомірність зазначених дій Південної МДПІ у м. Кривому Розі.
Відповідно, вимоги позивача підлягають задоволенню, а порушене право платника податків -поновленню, шляхом зобов'язання відповідача провести зарахування сплачених Державним підприємством «Підприємство Криворізької виправної колонії управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Дніпропетровській області (№ 80)»у липні 2009 - листопаді 2010 року коштів у відповідності до призначення платежу, визначеного платником податків у платіжному документі.
Керуючись ст. ст. 122, 160-162, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Державного підприємства «Підприємство Криворізької виправної колонії управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Дніпропетровській області (№ 80)» - задовольнити.
Визнати неправомірними дії Південної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі щодо самостійного зарахування у липні 2009 -листопаді 2010 року сплачених платником податків коштів всупереч визначеному ним призначенню платежу на погашення податкового боргу, що виник раніше.
Зобов'язати Південну міжрайонну державну податкову інспекцію у м. Кривому Розі провести зарахування сплачених Державним підприємством «Підприємство Криворізької виправної колонії управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Дніпропетровській області (№ 80)»у липні 2009-листопаді 2010 року коштів у відповідності до призначення платежу, визначеного платником податків у платіжному документі.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня проголошення постанови. Якщо судом у відповідності до частини 3 статті 160 КАС України було проголошено вступну та резолютивну частину постанови, а також в разі прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови складений 15.12.2011 року.
Суддя В.В.Чорна