Справа №2-а-5372/11
11 листопада 2011 року м. Київ
Суддя Солом'янського районного суду м. Києва Оксюта Т.Г., розглянувши в порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов'язання провести перерахунок пенсії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними, зобов'язання нарахувати та виплатити пенсію, виходячи з розміру грошового забезпечення, за останньою штатною посадою перед звільненням відповідно до вимог ч. 3 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».
Свої вимоги обґрунтовує тим, що він проходив службу в Збройних Силах України, вислуга років складає 21 рік.
На пенсійний облік позивач був поставлений 21.12.2010 року.
Зазначив, що відповідач, діючи в порушення вимог статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»(в редакції Закону від 04 квітня 2006 року №3591-1V), незаконно, керуючись пунктом 7 постанови Кабінету Міністрів України від 07.07.1992 року №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей»та пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 року №45 «Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 року №393», для обчислення пенсії позивача використав розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії за останні 24 календарні місяці служби підряд перед звільненням.
Ухвалою судді Солом'янського районного суду м. Києва від 20 вересня 2011 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду в частині вимог за період з 21.01.2010 року по 15.03.2011 року.
Із заперечень представника Головного управління Пенсійного фонду України вбачається, що проти задоволення позовних вимог він заперечує посилаючись на те, що при призначенні позивачу пенсії, управління Пенсійного фонду керувалось постановою Кабінету Міністрів України №393 від 17.07.1992 року «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплата пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей», п. 7 якої передбачено, що пенсії обчислюються з таких видів грошового забезпечення: відповідних окладів за посадою, військовим (спеціальним) званням (для осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту щомісячної надбавки за спеціальне звання) та відсоткової надбавок за вислугу років у розмірах, установлених за останньою штатною посадою, займаною перед звільненням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення, крім щомісячних надбавок (доплат), установлених особам, які мають право на пенсію за вислугу років згідно із законодавством і залишені за їх згодою та в інтересах справи на службі) та премії.
Розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням. Середня сума щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається шляхом ділення на 24 загальної суми цих видів грошового забезпечення за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням.
Вказана постанова є чинною та неконституційною не визнавалась.
На підставі викладеного просив у задоволенні позову відмовити.
Згідно ч. 4 ст. 183-2 КАС України суддя розглядає справу в порядку скороченого провадження одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі. За результатами розгляду справи у скороченому провадженні суддя, оцінивши повідомлені позивачем, відповідачем обставини, за наявності достатніх підстав приймає законне та обґрунтоване судове рішення. У разі недостатності повідомлених позивачем обставин або якщо за результатами розгляду поданого відповідачем заперечення суд прийде до висновку про неможливість ухвалення законного і обґрунтованого судового рішення без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі, суд розглядає справу за загальними правилами цього Кодексу, про що постановляє ухвалу, яка не підлягає оскарженню.
Оскільки розгляд справи відбувається в порядку скороченого провадження, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, прихожу до наступного.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частинами 1, 2 статті 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з питань захисту прав людини.
Встановлено, що ОСОБА_1, проходив службу в Збройних Силах України, вислуга років складає 21 рік.
На пенсійний облік позивач був поставлений 21.12.2010 року.
На час звільнення з військової служби розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 за останньою штатною посадою в Міністерстві оборони України складав 4071,90 грн. та включав у себе наступні окремі види грошового забезпечення: посадовий оклад -1200,00 грн., оклад за військовим званням -130,00 грн., надбавка за вислугу років (35%) -465,50 грн., надбавка за виконання особливо важливих завдань (80%) -1436,40 грн., надбавка за роботу, яка передбачає допуск до державної таємниці (15%) -180,00 грн., премія (55%) -660,00 грн.
Встановлено, що позивачу Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві призначено пенсію на підставі п. 4 п. 29 розділу II якого були внесені зміни до ч. 3 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»та п. 7 постанови Кабінету Міністрів України №393 в редакції Постанови Кабінету Міністрів України № 45 «Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 року №393», а саме враховано розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії за фактичні місяці служби підряд перед звільненням (смертю), а не за останньою штатною посадою перед звільненням, що значно знижує розмір його пенсії.
Позивач звертався з відповідною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про перерахунок йому пенсії з врахуванням розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням, але йому в цьому було відмовлено, з посиланням на те, що підстави для перерахунки відсутні.
З таким висновком відповідача про призначення позивачу пенсії з врахуванням середньомісячного розміру щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії за фактичні місяці служби підряд перед звільненням (смертю) погодитись неможливо з наступних підстав.
Дійсно ч. 3 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб»в редакції Закону від 4 квітня 2006 року № 3591-IV було визначено, що пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством.
Проте, Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві позивачу призначило пенсію на підставі ч. 3 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб»в редакції п. 4 п. 29 розділу II Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік», яким були внесені зміни до ч. З ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», а саме, що пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, та у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Так, п. 7 постанови Кабінету Міністрів України № 393 в редакції Постанови Кабінету Міністрів України № 45 «Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. N 393»встановлено, що для осіб, які звільнені зі служби середньомісячна сума щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається шляхом ділення загальної суми таких видів грошового забезпечення за останні 24 фактичні місяці служби підряд перед звільненням (смертю) на кількість таких місяців.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 65 розділу І, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу II, пункту 3 розділу III Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»і 101 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 67 розділу І, пунктів 1-4, 6-22, 24-100 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»(справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) - визнано такими, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) (є неконституційними), положення статті 67 розділу І, пунктів 2-4, 6-8, 10-18, підпункту 7 пункту 19, пунктів 20-22, 24-34, підпунктів 1-6, 8-12 пункту 35, пунктів 36-100 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України»та пункту 3 розділу III «Прикінцеві положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»(107-17).
Тобто даним рішенням Конституційного Суду України визнано неконституційним п. 29 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України»та пункту 3 розділу III «Прикінцеві положення»Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»(107-17), яким були внесені зміни до ч. З ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», а саме «у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України».
Оскільки, пенсія Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві призначалась позивачу 21.12.2010 року, тобто після прийняття рішення Конституційним Судом України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, прихожу до висновку, що Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повинно було керуватися ч. 3 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», яка діяла до внесення змін в дану статтю Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», а саме, пенсія позивачу повинна була обчислюватися з розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством.
Відповідно до частини другої статті 3 Конституції України - права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Статтею 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Відповідно до статті 21 Конституції України усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними. Згідно із статтею 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України, виключно законами визначаються, зокрема, основи соціального захисту, а статтею 75 Конституції встановлено, що єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України.
Конституція України не надавала права парламенту делегувати свої повноваження іншим державним органам, а останнім -своїми нормативно-правовими актами змінювати положення законів.
Відповідно до вимог частини 1, 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач не надав достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування правомірності своєї бездіяльності.
Таким чином, прихожу до висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та відповідно такими, що підлягають задоволенню з 16.03.2011 року.
З урахуванням часткового задоволення позову, стягненню з Державного бюджету України на користь позивача підлягають судові витрати в сумі 03 гривні 40 копійок судового збору відповідно до вимог ст. 94 КАС України.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 256 КАС України негайно виконуються постанови суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 256 КАС України суд, який прийняв постанову, за заявою осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи може звернути до негайного виконання постанову у разі стягнення всієї суми боргу при присудженні платежів, визначених пунктами 1 і 2 частини першої цієї статті.
На підставі викладеного та керуючись ч. З ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 , п. 4 п. 29 розділу II Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік», Постановою Кабінету Міністрів України № 45 від 13.02.2008 року «Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб»та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 року № 393 та ст.ст. 2, 6-10, 17, 104, 105, 121, 158-162 КАС України, суддя, -
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов'язання провести перерахунок пенсії задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо нарахування ОСОБА_1 пенсії, виходячи з середньомісячної суми додаткових видів грошового забезпечення за 24 місяці перед звільненням.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити, перерахувати та виплатити ОСОБА_1, пенсію відповідно до вимог ч. 3 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», виходячи із розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед його звільненням, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, що діяли на момент належної виплати з 16.03.2011 року, за виключенням виплат здійснених Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві у 2011 році.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 03 гривні 40 копійок судового збору.
Постанова підлягає негайному виконанню.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Солом'янський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя