Справа №2-5714/11
19 грудня 2011 року Солом'янський районний суд м. Києва
у складі : головуючого судді -Оксюти Т.Г.
при секретарі - Прохоровій К.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк»про розірвання договору поруки, -
Позивач звернулась до суду з позовом до відповідачів та просила розірвати договір поруки №22.1/36-П-07 від 21.02.2008 року, що укладений між ВАТ «Родовід Банк»та ОСОБА_2, а також стягнути судові витрати.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що 26.02.2007 року між ПП «Блокер»та ВАТ «Родовід Банк», правонаступником якого є ПАТ «Родовід Банк»було укладено кредитний договір №22.1/36-КЛВ-07, згідно умов якого банк відкрив йому кредитну лінію на загальну суму 1700000,00 грн., а ПП «Блокер»зобов'язався повернути наданий кредит, сплатити відсотки в розмірі 22% річних, а також комісію у встановлений даним договором строк до 20.01.2010 року.
У забезпечення виконання боргових зобов'язань за кредитним договором №22.1/36-КЛВ-07 від 26.02.2007 року, відповідач ОСОБА_2, який є чоловіком позивача, виступив поручителем ПП «Блокер»перед банком відповідно до договору поруки №22.1/36-П-07 від 21.02.2008 року.
Відповідно до умов вказаного договору ОСОБА_2 зобов'язався солідарно відповідати перед банком у повному обсязі за своєчасне та повне виконання зобов'язань ПП «Блокер»за кредитним договором, а саме повернення кредиту в розмірі 10000000,00 грн., сплати відсотків за користування кредитом та нарахованої пені за рахунок власних коштів та майна.
Зазначила, що ПП «Блокер»свої зобов'язання за кредитним договором №22.1/36-КЛВ-07 від 26.02.2007 року належним чином не виконав. Банк звернувся до ОСОБА_2, як поручителя, з вимогою погасити заборгованість за кредитним договором в розмірі 13846414,46 грн., однак у зв'язку зі світовою фінансовою кризою, що є обставиною не переробної сили, відповідач не може виконати свої обов'язки за договором поруки у повному обсязі.
Одночасно з кредитним договором №22.1/36-КЛВ-07 від 26.02.2007 року, ВАТ «Родовід Банк», правонаступником якого є ПАТ «Родовід Банк»і ПП «Блокер» було укладено договір застави №22.1/36-З-07 від 28.02.2007 року, відповідно до якого в заставу було передане майно на суму 29930863,04 грн.
Згідно п.п. 3.3 вказаного договору поручитель відповідає перед банком за зобов'язаннями, що випливають з цього договору, майном та грошовими коштами, на яке може бути звернуто стягнення.
Майном, на яке може бути звернуто стягнення, є квартира позивача і відповідача ОСОБА_2, що перебуває у їх спільній сумісній власності.
Вказує, що у разі, якщо банк задовольнить свої вимоги зверненням стягнення на вказану квартиру, вона з чоловіком та малолітньою дитиною залишаться жити на вулиці, оскільки іншого житла у них немає.
На підставі вищевикладеного просила позов задовольнити.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.
Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог позивача не заперечувала.
Представник відповідача ПАТ «Родовід Банк» у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечувала посилаючись на те, що дійсно 21.02.2008 року, з метою забезпечення повного та своєчасного виконання зобов'язань ПП «Блокер»перед банком за кредитним договором, між ПАТ «Родовід Банк»та ОСОБА_2 було укладено договір поруки №22.1/36-П-07, відповідно до умов якого поручитель зобов'язався солідарно відповідати перед банком у повному обсязі за своєчасне та повне виконання зобов'язань ПП «Блокер»за кредитним договором.
Відповідно до п. 2.1 договору поруки у разі невиконання позичальником своїх зобов'язань за платежами, що передбачені договором, поручитель на підставі письмового повідомлення позичальника або банку, не пізніше трьох робочих днів після одержання такого письмового повідомлення, погашає за рахунок власних коштів на рахунок банку в повному обсязі заборгованість за позичальника за договором.
Оскільки зазначений правочин не є дрібно побутовий відповідно до положень ст. 31 ЦК України, то умовою банку для укладення договору поруки з ОСОБА_2 була обов'язкова згода дружини, на укладення договору поруки.
21.02.2008 року позивач ОСОБА_1 надала письмову згоду своєму чоловіку ОСОБА_2 на укладення із банком договору поруки №22.1/36-П-07 у забезпечення виконання зобов'язань ПП «Блокер»перед банком за кредитним договором, із змістом якого ОСОБА_1 ознайомлена.
Тобто, ОСОБА_1 надала свою згоду на солідарну відповідальність ОСОБА_2 перед банком за своєчасне та повне виконання зобов'язань ПП «Блокер»за кредитним договором, а у разі невиконання ПП «Блокер»своїх зобов'язань за платежами, що передбачені кредитним договором, поручитель на підставі письмового повідомлення банку погашає за рахунок власних коштів на рахунок банку в повному обсязі заборгованість за позичальника за кредитним договором.
У випадку невиконання зобов'язання забезпеченого порукою відповідальність за невиконання боржником зобов'язання виникає у сторони договору, тобто у поручителя.
Зважаючи на те, що договір поруки створює обов'язки лише для сторін договору поруки та виходячи із змісту ст. 73 Сімейного кодексу України, у випадку не виконання зобов'язань боржником, поручитель несе відповідальність перед кредитором в межах належної йому частки майна, тому права другого із подружжя не порушуються.
Таким чином, з боку банку відсутні порушення діючого законодавства України при укладенні спірного договору поруки, а отже відсутні порушення прав позивача.
На підставі вищевикладеного просила у задоволенні позову відмовити.
Крім того, представник ПАТ «Родовід Банк»у судовому засіданні заявила клопотання про застосування наслідків спливу позовної давності, що є також ще однією підставою для відмови у задоволенні позову.
Суд, вислухавши пояснення представника позивача, представника відповідача ОСОБА_2 та ПАТ «Родовід Банк», дослідивши матеріали справи, вважає, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Судом встановлено, що 26.02.2007 року між ВАТ «Родовід Банк», найменування якого 17.06.2009 у відповідності до вимог Закону України «Про акціонерні товариства»було змінено на ПАТ «Родовід Банк»та ПП «Блокер»було укладено кредитний договір №22.1/36-КЛВ-07.
Згідно з п. 1.1 кредитного договору банк відкрив ПП «Блокер»відновлювальну кредитну лінію на загальну суму 1700000,00 грн., а позичальник зобов'язувався повернути кредити не пізніше 25.02.2008 року.
28.02.2007 року між ПАТ «Родовід Банк»та ПП «Блокер»було укладено додаткову угоду №1 до кредитного договору, відповідно до п. 1 якої банк та позичальник домовились пункт 1.1 кредитного договору викласти у наступній редакції: банк на умовах цього договору, відкриває позичальнику відновлювальну кредитну лінію на загальну суму 15000000,00 грн., а позичальник зобов'язується повернути кредити не пізніше 25.02.2008 року та сплатити проценти за користування кредитом, на умовах, передбачених цим договором.
21.02.2008 року між ПАТ «Родовід Банк»та ПП «Блокер»було укладено додаткову угоду №2 до кредитного договору, відповідно до п.1 якої термін дії кредитного договору було продовжено до 25.02.2009 року.
Згідно з п. 2 додаткової угоди №2 банк та ПП «Блокер»дійшли згоди викласти пункт 1.1 кредитного договору у наступній редакції: банк, на умовах цього договору, відкриває позичальнику відновлювальну кредитну лінію на загальну суму 10000000,00 грн., а позичальник зобов'язується повернути кредити згідно з графіком зниження ліміту: з 25 січня 2009 року - ліміт кредитної лінії 5000000,00 грн.; з 25.02.2009 року - ліміт кредитної лінії 0,0 грн. та сплатити проценти за користування кредитами, на умовах передбачених цим договором.
15.05.2008 року між ПАТ «Родовід Банк»та ПП «Блокер»було укладено додаткову угоду №3 до кредитного договору, відповідно до п. 1 якої банк надає позичальнику кредит згідно з цією додатковою угодою в сумі 1000000,00 грн., в межах суми, встановленої п. 1.1 кредитного договору.
Відповідно до п.2 додаткової угоди №3 сума кредиту спрямовується банком на поточний рахунок позичальника у банку №26006005000061.980 для розрахунків відповідно до цілей, вказаних у пункті 2.2. кредитного договору.
Відповідно до п. 3 додаткової угоди №3 позичальник зобов'язався повернути кредит, наданий за цією додатковою угодою, не пізніше 25.02.2009 року на рахунок банку №20623501000041.980.
10.10.2008 року між ПАТ «Родовід Банк»та ПП «Блокер»було укладено додаткову угоду №6 до кредитного договору, відповідно до п. 1 якої пункт 1.1 договору викладено в наступній редакції: цим договором встановлюються: мета, порядок та умови видачі (надання) банком кредиту позичальнику в сумі 10000000,00 грн.; порядок та умови погашення/(повернення) позичальником отриманих кредитів, нарахування та сплати процентів за отриманими кредитами; види забезпечення виконання зобов'язань позичальника; порядок сплати за кредити; відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредитів; а також взаємні права та зобов'язання сторін, що виникають/виникнуть при видачі/наданні банком кредитів.
Відповідно до п. 2 додаткової угоди №6 договір було доповнено п.1.2 в якому зазначено, що заборгованість за кредитами має бути погашена не пізніше 25.02.2009 року.
Відповідно до п. 3 додаткової угоди №6 п. 3.2.1 та п. 3.3.1 втратили чинність.
Відповідно до п. 4 додаткової угоди №6 пункти 3.2.2. та 3.2.3 вважати відповідно п. 3.2.1 та 3.2.2, пункти 3.3.2 та 3.3.3.вважати відповідно пунктами 3.3.1 та 3.3.2.
28.09.2009 року між ПАТ «Родовід Банк»та ПП «Блокер»було укладено додаткову угоду №8 до кредитного договору, відповідно до п.1 якої банк та позичальник дійшли взаємної згоди встановити строк погашення простроченої заборгованості за кредитом в розмірі 5000000,00 грн. до 30.10.2009 року.
Відповідно до п. 2 додаткової угоди №8 банк та позичальник дійшли взаємної згоди пункт 1.1 договору викласти у наступній редакції: банк на умовах цього договору, відкриває позичальнику відновлювальну кредитну лінію на загальну суму 10000000,00 грн., а позичальник зобов'язується повернути кредити згідно графіку зниження ліміту: з 30 жовтня 2009 року - ліміт кредитної лінії встановлюється у сумі 3000000,00 грн.; з 30 листопада 2009 року - ліміт кредитної лінії встановлюється у сумі 2000000,00 грн.; з 30 грудня 2009 року - ліміт кредитної лінії встановлюється у сумі 1000000,00 грн.; з 20 січня 2010 року - ліміт кредитної лінії встановлюється у сумі 0,00 (нуль) грн.
Одночасно з кредитним договором №22.1/36-КЛВ-07 від 26.02.2007 року, ВАТ «Родовід Банк», правонаступником якого є ПАТ «Родовід Банк»і ПП «Блокер»було укладено договір застави №22.1/36-З-07 від 28.02.2007 року, відповідно до якого в заставу було передане майно на суму 29930863,04 грн.
Згідно п.п. 3.3 вказаного договору поручитель відповідає перед банком за зобов'язаннями, що випливають з цього договору, майном та грошовими коштами, на яке може бути звернене стягнення.
21.02.2008 року, з метою забезпечення повного та своєчасного виконання зобов'язань ПП «Блокер»перед банком за кредитним договором, між ПАТ «Родовід Банк»та ОСОБА_2 було укладено договір поруки №22.1/36-П-07.
Відповідно до п. 1.1 договору поруки ОСОБА_2 зобов'язався солідарно відповідати перед банком у повному обсязі за своєчасне та повне виконання зобов'язань ПП «Блокер»за кредитним договором.
Відповідно до п. 2.1 договору поруки у разі невиконання ПП «Блокер»своїх зобов'язань за платежами, що передбачені договором, поручитель на підставі письмового повідомлення позичальника або банку, не пізніше трьох робочих днів після одержання такого письмового повідомлення, погашає за рахунок власних коштів на рахунок банку в повному обсязі заборгованість за позичальника за договором.
Позивач просила розірвати договір поруки №22.1/36-П-07 від 21.02.2008 року, що укладений між ВАТ «Родовід Банк», правонаступником якого є ПАТ «Родовід Банк»та ОСОБА_2, на що слід зазначити наступне.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилалась на те, що ПП «Блокер»свої зобов'язання за кредитним договором №22.1/36-КЛВ-07 від 26.02.2007 року належним чином не виконав. Банк звернувся до ОСОБА_2, як поручителя, з вимогою погасити заборгованість за кредитним договором в розмірі 13846414,46 грн., однак у зв'язку зі світовою фінансовою кризою, що є обставиною не переробної сили, відповідач не може виконати свої обов'язки за договором поруки у повному обсязі.
Одночасно з кредитним договором №22.1/36-КЛВ-07 від 26.02.2007 року, ВАТ «Родовід Банк», правонаступником якого є ПАТ «Родовід Банк»і ПП «Блокер» було укладено договір застави №22.1/36-З-07 від 28.02.2007 року, відповідно до якого в заставу було передане майно на суму 29930863,04 грн.
Згідно п.п. 3.3 вказаного договору поручитель відповідає перед банком за зобов'язаннями, що випливають з цього договору, майном та грошовими коштами, на яке може бути звернуто стягнення.
Майном, на яке може бути звернуто стягнення, є квартира позивача і відповідача ОСОБА_2, що перебуває у їх спільній сумісній власності.
Зазначила, що у разі, якщо банк задовольнить свої вимоги зверненням стягнення на вказану квартиру, вона з чоловіком та малолітньою дитиною залишаться жити на вулиці, оскільки іншого житла у них немає.
Проте, суд вважає вказані посилання позивача необґрунтованими та такими, що не можуть бути підставою для розірвання договору поруки з огляду на наступне.
Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно до ст. 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначенні законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Враховуючи те, що 21.02.2008 року між ВАТ «Родовід Банк», правонаступником якого є ПАТ «Родовід Банк»та ОСОБА_2 був укладений договір поруки №22.1/36-П-07, суд приходить до висновку, що вони дійшли згоди щодо істотних умов договору та взяли на себе зобов'язання щодо виконання даного договору.
Слід зазначити, що зазначений правочин не є дрібно побутовий відповідно до положень ст. 31 ЦК України, а тому умовою банку для укладення договору поруки з ОСОБА_2 була обов'язкова згода дружини -позивача ОСОБА_1, на укладення договору поруки.
21.02.2008 року позивач ОСОБА_1 надала письмову згоду своєму чоловіку ОСОБА_2 на укладення із банком договору поруки №22.1/36-П-07 у забезпечення виконання зобов'язань ПП «Блокер»перед банком за кредитним договором, зі змістом якого ОСОБА_1 була ознайомлена.
Тобто, позивач ОСОБА_1 надала свою згоду на солідарну відповідальність ОСОБА_2 перед банком за своєчасне та повне виконання зобов'язань ПП «Блокер»за кредитним договором, а у разі невиконання ПП «Блокер»своїх зобов'язань за платежами, що передбачені кредитним договором, поручитель на підставі письмового повідомлення банку погашає за рахунок власних коштів на рахунок банку в повному обсязі заборгованість за позичальника за кредитним договором.
Відповідно до ст. 60 Сімейного кодексу України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Положення статті 65 Сімейного кодексу України, закріплюють принцип згоди другого із подружжя на укладення правочинів.
Відповідно до ч. 2 ст. 65 Сімейного кодексу України, при укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя.
Із змісту ч. 4 ст. 355 Цивільного кодексу України випливає законодавча презумпція спільної власності, оскільки згідно даної норми спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.
Разом з тим, оскільки право спільної власності подружжя не є особливою формою власності, а лише надає подружжю -суб'єктам права приватної власності -спеціальні повноваження щодо здійснення належного їм права власності, то на правовий режим спільної сумісної власності поширюються ті заборони та обмеження, які притаманні праву приватної власності.
Що стосується віднесення до складу спільного майна подружжя боргів, то ні Сімейний кодекс України ні інші законодавчі акти не дають підстав для висновку про загальність правила щодо включення до складу спільного майна подружжя боргів.
Ч. 8 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження»встановлено, що у випадках, коли боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця. Тобто, при порушенні зобов'язання одним із подружжя останній відповідає своєю часткою у праві спільної сумісної власності, а не спільним сумісним майном у цілому.
Стаття 65 Сімейного кодексу України в свою чергу визначає правові засади здійснення права розпорядження майном, що є об'єктом спільної сумісної власності подружжя. У розвиток положення норми абз.1 ч.2 ст. 369 ЦК України, яка присвячена розпорядженню майном, що є у спільній сумісній власності, спеціальні правила даної статті передбачають наявність взаємної згоди обох з подружжя при здійсненні розпорядження.
У випадках інших правочинів (договорів), в яких грошові кошти виступають засобом платежу, письмової згоди законом прямо не вимагається.
У випадку не виконання зобов'язання забезпеченого порукою відповідальність за невиконання боржником зобов'язання виникає у сторони договору, тобто у поручителя.
Зважаючи на те, що договір поруки створює обов'язки лише для сторін договору поруки та виходячи із змісту ст. 73 Сімейного кодексу України, у випадку не виконання зобов'язань боржником, поручитель несе відповідальність перед кредитором в межах належної йому частки майна, тому права другого із подружжя не порушуються.
Згідно ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що з боку ПАТ «Родовід Банк» відсутні порушення діючого законодавства України при укладені спірного договору поруки, а отже відсутні порушення прав позивача ОСОБА_1, а тому в позові слід відмовити.
Також слід зазначити, що згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
21.02.2008 року позивач ОСОБА_1 надала письмову згоду своєму чоловіку відповідчу ОСОБА_2 на укладення з ВАТ «Родовід Банк», правонаступником якого є ПАТ «Родовід Банк»договору поруки №22.1/36-П-07 у забезпечення виконання зобов'язань ПП «Блокер»перед банком за кредитним договором, із змістом якого ОСОБА_1 була ознайомлена.
Тобто позивач з 21.02.2008 року знала про укладення правочину.
Керуючись положеннями ст. 261, 257 ЦК України, перебіг позовної давності для подання ОСОБА_1 позову про розірвання договору поруки почався -22.02.2008 року та закінчився - 21.02.2011 року.
Згідно ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
За таких обставин, суд вважає, що відсутні переконливі докази поважності причин пропуску позивачем строку звернення до суду з позовом за захистом свого порушеного права, а тому строк не підлягає поновленню, а також пропущення строків звернення до суду є ще однією підставою для відмови у позові, про що заявила представник відповідача.
Згідно вимог ст. ст. 27, 28, 29, 30 ЦПК України засобами доказування в цивільній справі є пояснення сторін і третіх осіб, показання свідків, письмові докази, речові докази і висновки експертів. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Кожна сторона має довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивач не довела ті обставини, на які посилалась, як на підставу своїх позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 71, 192, 257, 261, 267, 355, 509, 525, 526, 554, 625, 638, 1054 ЦК України, ст. ст. 10, 27-30, 57-58, 60, 208-209, 212-215, 218 ЦПК України суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк»про розірвання договору поруки відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Солом'янський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Суддя