15 березня 2011 р. Справа № 2а/0470/2235/11
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Рищенко А. Ю.
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративний позов ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Широківському районі Дніпропетровської області про визнання противоправними дії та зобов'язання вчинити певні дії, -
18.02.2011 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Широківському районі Дніпропетровської області про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач вимагає від нього сплати недоїмки зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за 2010 рік, у зв'язку з виникненням боргу перед Пенсійним фондом України. Позивач посилається на те, що він є суб'єктом підприємницької діяльності та платником єдиного податку, відповідно до вимог Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», Закону України «Про державну підтримку малого підприємництва». Отже, вважає, що звільняється від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Просить суд визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України у Широківському районі Дніпропетровської області по вимаганню сплати додаткової суми страхових внесків до Пенсійного фонду України; зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у Широківському районі Дніпропетровської області вирішити питання про припинення вимагання сплати додаткової суми страхових внесків до Пенсійного фонду України.
У судове засідання сторони не з'явились, належним чином були повідомлені про час, дату та місце розгляду справи. Від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи без його участі.
Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Суд, вивчивши наявні у справі докази та оцінивши їх у сукупності вважає необхідним у задоволенні позову відмовити повністю з наступних підстав.
13.01.1998 року Широківською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області ОСОБА_2 було зареєстровано як фізичну особу-підприємця, ідентифікаційний номер фізичної особи-платника податків та інших обов'язкових платежів - НОМЕР_1, що підтверджується копією Свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця.
20.12.2010 року позивачу було видане Свідоцтво про сплату єдиного податку, серії НОМЕР_2, вид діяльності - роздрібна торгівля.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно даних Вимоги Управління Пенсійного фонду України у Широківському районі Дніпропетровської області від 27.01.2011 року, станом на 21.01.2011 року заборгованість позивача зі сплати страхових внесків становить 698, 34 грн.
Отже, позивач не згоден з вищевказаною Вимогою та посилається на Указ Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», Закон України «Про державну підтримку малого підприємництва», зазначаючи, що він не порушує норми закону, справно сплачує єдиний податок, з якого відраховуються страхові внески.
Проте, суд зазначає, що твердження позивача з цього приводу є хибними. Адже відповідно до ст. 11 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-ІV, загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають, зокрема й фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
Як свідчить ст. 7 вищевказаного Закону, загальнообов'язкове державне пенсійне страхування здійснюється за принципами: законодавчого визначення умов і порядку здійснення загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; обов'язковості страхування осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) та інших підставах, передбачених законодавством, а також осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності; права на добровільну участь у системі загальнообов'язкового пенсійного страхування осіб, які відповідно до цього Закону не підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню; заінтересованості кожної працездатної особи у власному матеріальному забезпеченні після виходу на пенсію; рівноправності застрахованих осіб щодо отримання пенсійних виплат та виконання обов'язків стосовно сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування; диференціації розмірів пенсій залежно від тривалості страхового стажу та розміру заробітної плати (доходу); солідарності та субсидування в солідарній системі; фінансування видатків на виплату пенсій, надання соціальних послуг за рахунок страхових внесків, бюджетних коштів і коштів цільових фондів; спрямування частини страхових внесків до Накопичувального фонду для здійснення оплати договорів страхування довічної пенсії і одноразової виплати залежно від розмірів накопичень застрахованої особи з урахуванням інвестиційного доходу; державних гарантій реалізації застрахованими особами своїх прав, передбачених цим Законом; організації управління Пенсійним фондом на основі паритетності представників від застрахованих осіб, роботодавців та держави і на засадах гласності, прозорості та доступності його діяльності; обов'язковості фінансування за рахунок коштів Пенсійного фонду витрат, пов'язаних з виплатою пенсій та наданням соціальних послуг, в обсягах, передбачених цим Законом; цільового та ефективного використання коштів загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; відповідальності суб'єктів системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування за порушення норм цього Закону, а також за невиконання або неналежне виконання покладених на них обов'язків.
Отже, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності також обов'язково підлягають державному пенсійному страхуванню.
Пунктом 6 ст. 18 вказаного Закону, передбачено, що законодавством не можуть встановлюватись пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.
Крім того, відповідно до Закону України «Про внесення змін до законів України «Про державний бюджет України на 2010 рік» та Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 08.07.2010 року, № 2461-VІ, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом.
Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно для себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески.
Вказані зміни до законодавчих актів набрали законної сили з моменту опублікування, а саме - з 17.07.2010 року. Тому, позивачем як суб'єктом підприємницької діяльності, який обрав особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок) має здійснюватись ще й доплата до мінімального страхового внеску.
Так, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати на 2010 рік, мінімальний страховий внесок для зазначених осіб становив: у липні - вересні 2010 року - 294, 82 грн. на місяць; жовтні - листопаді 2010 року - 301, 12 грн. на місяць, грудні 2010 року - 306, 10 грн.
Отже, не дивлячись на статус позивача як на платника єдиного податку, про що свідчить копія Свідоцтва про сплату єдиного податку від 20.12.2010 року, він зобов'язаний сплачувати страхову внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та доплати до нього з 17.07.2010 року. А тому, Вимога відповідача від 27.01.2011 року, надіслана на адресу позивача є правомірною та складеною відповідно до вимог чинного законодавства. Крім того, відповідач зазначає, що станом на 01.03.2011 року позивач має заборгованість зі сплати страхових внесків у розмірі 1 227, 34 грн., відповідно до Вимог про сплату боргу від 27.01.2011 року на суму 698, 34 грн., Вимоги про сплату боргу від 27.10.2010 року на суму 609, 36 грн., з яких сплачено частково 80, 36 грн.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач невірно розуміє норми чинного законодавства, зокрема, які регулюють сплату страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, в тому числі й відносно суб'єктів підприємницької діяльності спрощеної системи оподаткування. Отже, суд не вбачає підстав для визнання дій відповідача неправомірними, крім того підкреслює, що Управління Пенсійного фонду України у Широківському районі направило позивачу Вимогу про сплату заборгованості зі сплати недоїмки по страховим внескам на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування на законних підставах.
У зв'язку з цим у задоволенні даного адміністративного позову необхідно відмовити повністю.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 12, 60, 86, 160, 161, 163 КАС України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Широківському районі Дніпропетровської області про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення виготовлення постанови в повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкт владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови.
Суддя
А. Ю. Рищенко