Справа №2-4870/11
15 грудня 2011 року Солом'янський районний суд м. Києва
у складі : головуючого судді Оксюти Т.Г.
при секретарі: Прохоровій К.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу та процентів за договорами позики, -
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення суми боргу та процентів за договорами позики.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що 22.11.2010 року між ним та відповідачем був укладений договір позики, відповідно до якого ОСОБА_1 передав відповідачу грошові кошти (позику) в сумі 10000 доларів США 00 центів, зі сплатою 2% на місяць, з кінцевим терміном повернення 31.12.2010 року. У випадку прострочення повернення коштів, відповідач зобов'язався сплачувати 4% за кожний місяць прострочення.
Також, відповідач взяв у борг у позивача позику в сумі 15000 доларів США 00 центів, які зобов'язався повернути не пізніше 30.12.2010 року. У випадку прострочення повернення коштів відповідач зобов'язався сплачувати 6% за кожний місяць прострочення.
Крім того, відповідач взяв у борг у позивача ще одну позику в сумі 5000 доларів США 00 центів, зі сплатою 3% на місяць, які зобов'язався повернути не пізніше 03.12.2010 року. У випадку прострочення повернення коштів відповідач зобов'язався сплачувати 6% за кожний місяць прострочення.
06.11.2010 року відповідач взяв у борг у позивача позику в сумі 20000 доларів США 00 центів, зі сплатою 3% на місяць, які зобов'язався повернути до 01.02.2011 року.
Зазначив, що він виконав свої договірні зобов'язання перед відповідачем у повному обсязі, передавши останньому грошові кошти в сумах 10000 доларів США 00 центів, 15000 доларів США 00 центів, 5000 доларів США 00 центів, 20000 доларів США 00 центів.
Вказане підтверджується розписками написаними ОСОБА_2
Проте, відповідач не повернув кошти позивачу, що свідчить про невиконання зобов'язань за договорами.
У зв'язку з тим, що відповідач прострочив повернення суми позики, вважає, що з відповідача на його користь слід стягнути суму основного боргу 50000 доларів США 00 центів, що станом на 06.06.2011 року еквівалентно 398500,00 грн., та проценти за договорами позики які становлять 11800 доларів США 00 центів, що станом на 06.06.2011 року еквівалентно 94046,00 грн.
На підставі вищевикладеного просив позов задовольнити.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги свого довірителя підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував посилаючись на те, що відповідач ОСОБА_2 є засновником та учасником ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_2». Іншими двома учасниками вказаного товариства є позивач ОСОБА_1 та громадянин Республіки Білорусь ОСОБА_4
У процесі існування товариства, між його учасниками було досягнуто неофіційних домовленостей про розподіл між ними обов'язків у товаристві.
Згідно з визначеним розподілом ОСОБА_2 відповідав у товаристві за залучення та розподіл грошових коштів, а також здійснював контроль за рухом грошових коштів у товаристві. Однією з основних функцій позивача ОСОБА_1 було вкладати в діяльність товариства власні грошові кошти, внаслідок чого в подальшому ОСОБА_1 отримував прибутки.
Зазначив, що у товаристві велася подвійна бухгалтерія та існувала «чорна каса».
Усі грошові кошти, які відповідач отримував від позивача ОСОБА_1 за розписками, були внесками ОСОБА_1 у «чорну касу»товариства з метою подальшого використання цих грошових коштів у господарській діяльності товариства, з поверненням цих грошових коштів ОСОБА_1 у вказані в розписках строки з виплатою процентів за користування грошовими коштами.
Отже, зобов'язання щодо повернення грошових коштів ОСОБА_1 у вказані в розписках строки виникли не у відповідача, а у товариства.
На підставі вищевикладеного просив у задоволенні позову відмовити.
Вислухавши думку представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до вимог ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальнику) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Як вбачається з ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.
Судом встановлено, що 22.11.2010 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір позики, згідно якого відповідач отримав грошову позику в сумі 10000 доларів США 00 центів, зі сплатою 2% на місяць, з кінцевим терміном повернення 31.12.2010 року. У випадку прострочення повернення коштів відповідач зобов'язався сплатити 4% за кожен місяць прострочення, що підтверджується розпискою (а.с. 13).
Також, відповідач ОСОБА_2 взяв грошову позику у ОСОБА_1 в сумі 15000 доларів США, з кінцевим терміном повернення 30.12.2010 року. У випадку прострочення повернення коштів відповідач зобов'язався сплатити 6% за кожен місяць прострочення (а.с. 12).
Крім того, ОСОБА_2 взяв ще одну грошову позику у ОСОБА_1 на загальну суму 5000 доларів США 00 центів, зі сплатою 3% на місяць, з кінцевим терміном повернення 03.12.2010 року. У випадку прострочення повернення коштів відповідач зобов'язався сплатити 6% за кожен місяць прострочення, що підтверджується розпискою (а.с. 11).
Також, встановлено, що 06.11.2010 року ОСОБА_5 взяв грошову позику у ОСОБА_1 в сумі 20000 доларів США 00 центів, зі сплатою 3% на місяць, з кінцевим терміном повернення 01.02.2011 року (а.с.10).
Позивач виконав свої договірні зобов'язання перед відповідачем у повному обсязі, передавши останньому грошові кошти на загальну суму 50000 доларів США 00 центів.
Однак, у встановлені строки, відповідач не повернув ОСОБА_1 позичені кошти, тим самим порушивши умови надання позик.
У зв'язку з тим, що відповідач прострочив повернення суми позики позивач просив стягнути на його користь позику в сумі 50000 доларів США 00 центів, що станом на 06.06.2011 року еквівалентно 398500,00 грн.
Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував посилаючись на те, що відповідач ОСОБА_2 є засновником та учасником ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_2». Іншими двома учасниками вказаного товариства є позивач ОСОБА_1 та громадянин Республіки Білорусь ОСОБА_4
У процесі існування товариства, між його учасниками було досягнуто неофіційних домовленостей про розподіл між ними обов'язків у товаристві.
Згідно з визначеним розподілом ОСОБА_2 відповідав у товаристві за залучення та розподіл грошових коштів, а також здійснював контроль за рухом грошових коштів у товаристві. Однією з основних функцій позивача ОСОБА_1 було вкладати в діяльність товариства власні грошові кошти, внаслідок чого в подальшому ОСОБА_1 отримував прибутки.
Зазначив, що у товаристві велася подвійна бухгалтерія та існувала «чорна каса».
Усі грошові кошти, які відповідач отримував від позивача ОСОБА_1 за розписками, були внесками ОСОБА_1 у «чорну касу»товариства з метою подальшого використання цих грошових коштів у господарській діяльності товариства, з поверненням цих грошових коштів ОСОБА_1 у вказані в розписках строки з виплатою процентів за користування грошовими коштами.
Отже, зобов'язання щодо повернення грошових коштів ОСОБА_1 у вказані в розписках строки виникли не у відповідача, а у товариства.
Проте, суд не погоджується з таким твердженням представника відповідача з огляду на наступне
Відповідно до приписів вимог ст. ст. 27, 28, 29, 30 ЦПК України засобами доказування в цивільній справі є пояснення сторін і третіх осіб, показання свідків, письмові докази, речові докази і висновки експертів. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Кожна сторона має довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Тобто, вказані принципи щодо обов'язковості доведення тих чи інших обставин є обов'язковими при з'ясуванні обставин справи по суті.
На підставі викладеного, суд не приймає до уваги вищевказані посилання представника відповідача та вважає їх необґрунтованими, надуманими і такими, що не підтвердженні жодними належними доказами.
Згідно до ст. 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначенні законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Враховуючи те, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були укладені договори позики, суд приходить до висновку, що вони дійшли згоди щодо істотних умов договорів та взяли на себе зобов'язання щодо виконання даних договорів.
Згідно офіційного курсу гривні щодо іноземних валют станом на 15.12.2011 року, 100 доларів США = 798,9900 грн.
У зв'язку з тим, що відповідач не повернув у встановлені строки договорами суми позики позивачу, суд приходить до висновку про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість в сумі 399495,00 грн. (50000 доларів США 00 центів * 7,9899 = 399495,00 грн.).
Крім того, за порушення строків повернення сум позики відповідач, відповідно до умов договорів, зобов'язаний сплатити проценти, які відповідно до розрахунку наданого позивачем складають 94046,00 грн.
Вказаний розрахунок сторонами у справі не оспорювався, а тому він може бути прийнятим судом до уваги при вирішенні даної справи.
На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача процентів в сумі 94046,00 грн.
Відповідно до ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Згідно ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
В силу ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених, ст. 61 цього кодексу.
Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивач довів ті обставини, на які посилався, як на підставу своїх позовних вимог.
Що стосується вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача витрат, сплачених за послуги адвоката в сумі 49254,60 грн., то слід зазначити наступне.
Ч. 2 ст. 84 ЦПК України передбачено, що граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом. Відповідно до п. 2 перехідних положень ЦПК частина 2 статті 84 цього Кодексу набирає чинності з моменту набрання чинності відповідним законом. До цього часу граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 79 ЦПК України витрати на правову допомогу належать до судових витрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 56 ЦПК України правову допомогу може надавати особа, яка є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання правової допомоги.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.2006 року №590 «Про граничні розміри компенсаційних витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави»установлено, що граничний розмір витрат, пов'язаних з правовою допомогою стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, не повинен перевищувати суму, що обчислюється виходячи з того, що зазначеній особі виплачується 40% розміру мінімальної заробітної плати за годину її роботи.
На підтвердження понесених витрат на правову допомогу позивачем надано договір №01-06/11 від 01.06.2011 року, акт виконаних робіт від 01.06.2011 року, звіт про виконану роботу від 01.06.2011 року, які не є мотивованим розрахунком відповідно до вищевказаної Постанови №590 від 27.04.2006 року.
Крім того, відсутній розрахунок витрат із посиланням на відповідні норми права і підтвердження їх оплати.
Виходячи з вищевикладеного, суд вважає за доцільне відмовити у частині стягнення витрат на правову допомогу.
Відповідно до п. 1 ст. 88 ЦПК України стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Таким чином, суд приходить до висновку, про стягнення з відповідача на користь позивача суми сплаченого судового збору в розмірі 1700,00 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120,00 грн.
Керуючись ст.ст. 526, 625, 1046, 1047, 1049, 1050 ЦК України, ст.ст. 10, 27, 28, 29, 30, 57-58, 60, 88, 197, 208-209, 212-215, 218, 224 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу та процентів за договором позики задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1, ІПН НОМЕР_1, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2 суму боргу 399495,00 грн. та проценти в сумі 94046,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1, ІПН НОМЕР_1, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2 суму судового збору 1700,00 грн. та 120,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Солом'янський районний суд міста Києва протягом десяти днів з дня ухвалення рішення, шляхом подання апеляційної скарги.
Суддя