Справа № 1-27/2012 року
24.02.2012 року Солом'янський районний суд м. Києва
в складі: головуючого-судді ЗАХАРОВОЇ А.С.
при секретарі ЩЕПКОВСЬКОЇ А.О.
з участю прокурора ВІВДИЧЕНКО О.І.
захисника ОСОБА_1
потерпілого ОСОБА_2
законного представника потерпілого ОСОБА_3
представника потерпілого ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві клопотання представника потерпілого ОСОБА_4 про направлення прокурору кримінальної справи по обвинуваченню ОСОБА_5 за ст.ст. 296 ч. 1, 186 ч. 1 КК України на додаткове розслідування,-
Органами досудового слідства ОСОБА_5 обвинувачується в тому, що він перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, 03.11.2010 року, приблизно о 19 годині, біля будинку № 193 по вул. Борщагівська в м. Києві, із хуліганських спонукань, діючи безпричинно, наніс удар пляшкою з- під пива в область обличчя ОСОБА_2, внаслідок чого, згідно висновку судово-медичної експертизи № 81/Е від 7.02.2011 року, останньому були заподіяні легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я. Після чого, ОСОБА_5 відкрито викрав майно, що належало потерпілому ОСОБА_2, а саме: мобільним телефоном "Нокіа 5610" вартістю 1470 грн., в якому знаходилася сім-карта оператора «Київстар», яка матеріальної цінності для потерпілого не становить, на рахунку якої було 28 грн., а також гроші в сумі 20 грн., в всього на суму 1518 грн..
Дії підсудного ОСОБА_5 кваліфіковані за ст.ст. 296 ч. 1, 186 ч. 1 КК України.
Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_5 свою вину в пред'явленому обвинуваченні визнав частково, пояснивши, що відкрито не викрадав 20 грн. у потерпілого ОСОБА_2.
В ході судового розгляду справи представником потерпілого ОСОБА_4 заявлено клопотання про направлення кримінальної справи по обвинуваченню ОСОБА_5 за ст.ст. 296 ч. 1, 186 ч. 1 КК України прокурору для проведення додаткового розслідування, оскільки по справі допущена неповнота досудового слідства, яка не може бути усунута в судовому засіданні, а також істотне порушення кримінально-процесуального закону.
Вислухавши думку прокурора, який заперечує проти заявленого клопотання, т.я. вважає, що по справі зібрано достатньо доказів для розгляду справи по суті, потерпілого, його законного представника, які підтримали клопотання, підсудного та його захисника, які заперечують проти заявленого клопотання, вважаючи, що не має підстав для задоволення клопотання, допитавши підсудного потерпілого, свідків, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про те, що клопотання підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ст. 327 КПК України обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і постановляється лише при умові, коли в ході судового розгляду винність підсудного у вчиненні злочину доведена.
Відповідно до вимог ст. 22 КПК України, прокурор, слідчий і особа, яка проводить дізнання, зобов'язані вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законний, обґрунтований і справедливий вирок і таким порушенням визнається якщо порушено вимоги КПК України про обов'язковість пред'явлення обвинувачення і матеріалів розслідування для ознайомлення.
У п.8 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 «Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування»від 11.02.2005 року передбачено, що повернення справи на додаткове розслідування зі стадії судового розгляду справи допускається лише з мотивів неповноти або неправильності досудового слідства.
Досудове слідство визнається неповним, якщо під час його провадження всупереч вимогам 22 і 64 КПК не були досліджені або були поверхово чи однобічно досліджені обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Неправильним досудове слідство визнається в разі, коли органами досудового слідства при вчиненні процесуальних дій і прийнятті процесуальних рішень були неправильно застосовані або безпідставно не застосовані норми кримінально-процесуального чи кримінального закону і без усунення цих порушень справа не може бути розглянута в суді.
Відповідно до п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 10 «Про судову практику у справах про злочини проти власності»від 06.11.2009 року, небезпечне для життя чи здоров'я насильство (стаття 187 КК України)- це умисне заподіяння потерпілому легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я або незначну втрату працездатності, середньої тяжкості або тяжке тілесне ушкодження, а також інші насильницькі дії, які не призвели до вказаних наслідків, але були небезпечними для життя чи здоров'я в момент їх вчинення. До них слід відносити, зокрема, і насильство, що призвело до втрати свідомості чи мало характер мордування, придушення за шию, скидання з висоти, застосування електроструму, зброї, спеціальних знарядь.
Постановою слідчого СВ Солом'янського РУГУ МВС України в м. Києві Супрун Т.П. від 04.02.2011 року в порущенні кримінальної справи відносно ОСОБА_7 за ст.ст. 296 ч. 1, 186 ч. 1, 198 КК України відмовлено за відсутністю в його діях складу злочину на підставі п. 2 ст. 6 КПК України (а.с. 10 т. 1).
Як на досудовому слідстві (а.с. 32-33, 103-105, 109-111 т. 1), так і в ході судового розгляду справи потерпілий ОСОБА_2 стверджував, що в скоєнні злочину приймали участь підсудний ОСОБА_5, який безпосередньо і наносив йому удари, а після запаморочення, що в результаті виникло, почав забирати гроші з мобільним телефоном, а також, ОСОБА_7, свідок по справі, який прискорював його, потерпілого, віддати підсудному ОСОБА_5 мобільний телефон та гроші.
Однак, органи досудового слідства не дали належної оцінки показам потерпілого ОСОБА_2, який ОСОБА_7 сприймав як особу, яка спільно діяла з підсудним ОСОБА_5, а лише прийшли до висновку про непричетність ОСОБА_7 до вчинення злочинів відносно потерпілого ОСОБА_2 лише виходячи з пояснень підсудного ОСОБА_5 та самого ОСОБА_7, які заперечували участь останнього у вчиненні злочинах, при цьому, в ході досудового слідства не здобули докази і не навели їх в обвинувальному висновку, які б спростували або підтвердили ствердження потерпілого ОСОБА_2, підсудного ОСОБА_5 та свідка ОСОБА_7 з цього приводу, а тому доводи потерпілого ОСОБА_2, підсудного ОСОБА_5 та свідка ОСОБА_7 підлягають ретельній перевірці, т.я. це має суттєве значення для прийняття правильного рішення по справі.
Пред'являя підсудному ОСОБА_5 обвинувачення у тому, що він 03.11.2010 року, приблизно о 19 годині, біля будинку № 193 по вул. Борщагівська в м. Києві, із хуліганських спонукань, діючи безпричинно, наніс удар пляшкою з- під пива в область обличчя ОСОБА_2, внаслідок чого останньому були заподіяні легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я, після чого, ОСОБА_5 відкрито викрав майно, що належало потерпілому ОСОБА_2, завдавши останньому матеріальну шкоду в розмірі 1518 грн., органи досудового слідства належним чином не з»ясували на що був направлений умисел підсудного ОСОБА_5, а тому не зрозуміло чому органи досудового слідства прийшли до висновку про те, що підсудний ОСОБА_5 грубо порушив громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства і в чому це виявилось і який саме громадський порядок був порушений.
Отже, на думку суду, органами досудового слідства в порушення вимог ст. 132 КПК України підсудному ОСОБА_5 в цій частині пред'явили обвинувачення не конкретно, чим порушили його право на захист.
Наведене приводить суд до висновку, що усунути вказані неповноту та недоліки досудового слідства в судовому засіданні неможливо без направлення справи прокурору для проведення додаткового розслідування, а без їх усунення неможливо розглянути дійсну справу та прийняти законне і обгрунтоване рішення по справі.
В ході додаткового розслідування органам досудового слідства необхідно врахувати викладене вище, усунути недоліки шляхом детального допиту підсудного, потерпілого, свідків, в т.ч. і ОСОБА_7, усунути протиріччя між їх показаннями шляхом встановлення оперативним шляхом та допиту в якості свідків осіб, яким відомі обставини по справі, при необхідності провести ставки віч-на-віч, з метою усунення протиріч, що виникли навколо питання «не виправності »знівечення обличчя потерпілого призначити та провести комісійну судово-медичну експертизу у Головному бюро СМЕ України (відповідно до висновків акту судово-медичного дослідження Київського обласного бюро СМЕ № 233/Е від 27.12.2011 року, у ОСОБА_2, мали місце тілесні ушкодження у вигляді: різаної рани зовнішнього носу, різана рана правої щоки, різана рана лівої підбрівної ділянки -внаслідок даних ран утворились рубці, які являються наслідком загоювання різаних ран та є невиправними, тобто такими, для усунення яких необхідне оперативне втручання ( косметична операція ), а відповідно висновків судово-медичної експертизи № 81/Е від 07.02.2011 року та висновку судово-медичної експертизи № 1389/Е від 31.10.2011 року ОСОБА_2 були заподіяні легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я, при цьому виявлені рубці в ділянці обличчя, які не порушують симетрію обличчя, не викликають порушення міміки та інших грубих деформацій та які з часом та під дією не хірургічних методів лікування значно зменшаться, є виправними), провести відтворення обстановки та обставин події за участю підсудного, потерпілого, свідків з додержанням вимог кримінально-процесуального законодавства, а також провести і інші необхідні слідчі дії і в залежності від добутих доказів пред'явити конкретне обвинувачення підсудному ОСОБА_5 у відповідності до вимог ст. 132 КПК України.
Зазначені вказівки суду ні є вичерпаними, досудове слідство зобов»язано вжити і інші заходи для встановлення істини по справі.
Керуючись ст.ст. 22, 132, 281 КПК України, суд,-
Клопотання представника потерпілого ОСОБА_4 задовольнити: кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_5 за ст.ст. 296 ч. 1, 186 ч. 1 КК України направити прокурору Солом»янського району м. Києва для проведення додаткового розслідування.
Запобіжний захід ОСОБА_5 залишити без змін: підписку про невиїзд з місця проживання до набрання чинності постанови.
Постанова може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва через районний суд протягом 7 діб з моменту її оголошення.