Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"06" лютого 2012 р. Справа № 5023/2442/11
вх. № 2442/11
Колегія суддів господарського суду в складі:
Головуючий суддя Аюпова Р.М.
суддя Бринцев О.В.
суддя Светлічний Ю.В.
при секретарі судового засідання Павленко А.В.
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_1., довіреність № 02-07/2301 від 24.10.11, ;
Представник відповідача - Рудь С.О., від 05.10.10, ;
Треті особи, не з"явились;
розглянувши справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк", м. Київ в о. Харківської обл. філії, м. Харків
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський інститут підготовки кадрів", м. Харків; Треті особи які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: 1) Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна фірма "ВБК", м. Харків; 2) Товариство з обиеженою відповідальністю "УСК-інвест", м. Харків
про звернення стягнення на предмет іпотеки
Публічне акціонерне товариство „Укрсоцбанк” в особі Харківської філії (позивач) звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою (з урахуванням прийнятих ухвалою суду від 17.05.2011 року уточнень позовних вимог) до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський інститут підготовки кадрів", в якій просить суд:
1) На задоволення вимог ПАТ „Укрсоцбанк" (м. Київ, вул. Ковпака, 29, ОКПО 00039019 т/р 37394130000014 МФО 300023 банк отримувача ПАТ “Укрсоцбанк”) в розмірі 11 692 648, 98 грн. (одинадцять мільйонів шістсот дев'яносто дві тисячі шістсот сорок вісім гривень 98 коп.),:
- за Договором кредиту № 820/1-27/21-02-8/003 від 28.01.2008 року, укладеним з Товариством з обмеженою відповідальністю “УСК-Інвест”, у розмірі 4055 263,40 (чотири мільйони п'ятдесят п'ять тисяч двісті шістдесят три гривні 40 коп.), звернути стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором 820/3-27/21-02-8/12 від 29.01.2008 року, посвідченим ОСОБА_2, приватним нотаріусом ХМНО за реєстр. 129, на предмет іпотеки - нежитлові приміщення підвалу № 1-8 (один-вісім), першого поверху № 1-74 (один-сімдесят чотири), другого поверху № 1-33 (один-тридцять три), площею 2694,4кв.м. в літері “А-2”; нежитлові будівлі літери “А-1”, “Ж-1”, “В-1”, “И-1”, “Е-1”, “Д-1”, “Б-1”, “Г-1”, площею 327,1 кв.м, загальною площею майна -3021,5 кв.м., що розташовані за адресою: місто Харків, вулиця Плеханівська, будинок 4-А (чотири -а) та належить Товариству з обмеженою відповідальністю “Харківський інститут підготовки кадрів”(Ідентифікаційний код 32564305, юридична адреса: м. Харків, вулиця Плеханівська, будинок 4А, поточний рахунок № 26008052296742 в філії “ХГРУ”ЗАТ КБ “Приват-банк”, МФО 351533, код ЄДРПОУ 22609983) на праві приватної власності на підставі Договору № 1239 купівлі-продажу об'єкта майна приватизації (групи А)-цілісного майнового комплексу, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3 31.08.2007 року за реєстром № 8179, зареєстрованого в Державному реєстрі правочинів 31.08.2007 року за № 2318708, згідно витягу з Державного реєстру правочинів № 4537688 від 31.08.2007 року, виданого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3, акту № 911 прийому-передачі об'єкта малої приватизації (групи А)-цілісного майнового комплексу колишнього державного підприємства Харківський інститут підготовки кадрів, що знаходиться на балансі і орендується ТОВ “Харківський інститут підготовки кадрів”, за адресою: 61001, м. Харків, вулиця Плеханівська, будинок 4-Авід 31.10.2007 року, право власності на які зареєстровано Комунальним підприємством “Харківське міське бюро технічної інвентаризації”08.11.2007 року за реєстраційним № 11941475, номер запису 5764, в книзі 1, згідно Витягу про реєстрацію права власності № 16589364, виданого 08.11.2007 року Комунальним підприємством “Харківське міське бюро технічної інвентаризації”.
-за Генеральним договором про надання кредитних послуг № 820/1/02-8/018 від 22.05.2008 року, укладеним з Товариством з обмеженою відповідальністю “Інвестиційно-Будівельною фірмою “ВБК”, у розмірі 7 637 385,58 грн. (сім мільйонів шістсот тридцять сім тисяч триста вісімдесят п'ять гривень 58 коп.), звернути стягнення на предмет наступної іпотеки за іпотечним договором 820/2/02-8/198 від 22.05.2008 року, посвідченим ОСОБА_2, приватним нотаріусом ХМНО за реєстр. 874 - нежитлові приміщення підвалу № 1-8 (один-вісім), першого поверху № 1-74 (один-сімдесят чотири), другого поверху № 1-33 (один-тридцять три), площею 2694,4кв.м. в літері “А-2”; нежитлові будівлі літери “А-1”, “Ж-1”, “В-1”, “И-1”, “Е-1”, “Д-1”, “Б-1”, “Г-1”, площею 327,1 кв.м, загальною площею майна -3021,5 кв.м., що розташовані за адресою: місто Харків, вулиця Плеханівська, будинок 4-А (чотири -а) та належить Товариству з обмеженою відповідальністю “Харківський інститут підготовки кадрів”(Ідентифікаційний код 32564305, юридична адреса: м. Харків, вулиця Плеханівська , будинок б. 4А, поточний рахунок № 26008052296742 в філії “ХГРУ”ЗАТ КБ “Приват-банк”, МФО 351533, код ЄДРПОУ 22609983) на праві приватної власності на підставі Договору № 1239 купівлі-продажу об'єкта майна приватизації (групи А) - цілісного майнового комплексу, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3 31.08.2007 року за реєстром № 8179, зареєстрованого в Державному реєстрі правочинів 31.08.2007 року за № 2318708, згідно витягу з Державного реєстру правочинів № 4537688 від 31.08.2007 року, виданого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Алексєєвою Л.В,, акту № 911 прийому-передачі об'єкта малої приватизації (групи А)- цілісного майнового комплексу колишнього державного підприємства Харківський інститут підготовки кадрів, що знаходиться на балансі і орендується ТОВ “Харківський інститут підготовки кадрів”, за адресою: 61001, м. Харків, вулиця Плеханівська, будинок 4-Авід 31.10.2007 року,“право власності на які зареєстровано Комунальним підприємством “Харківське міське бюро технічної інвентаризації”08.11.2007 року за реєстраційним № 11941475, номер запису 5764, в книзі 1, згідно Витягу про реєстрацію права власності № 16589364, виданого 08.11.2007 року Комунальним підприємством “Харківське міське бюро технічної інвентаризації”. Визначити у рішенні спосіб реалізації предмета іпотеки за оціночною вартістю, шляхом застосування процедури продажу предмету іпотеки, встановленої статтею 38 цього Закону, надати ПАТ „Укрсоцбанк" (м. Київ, вул. Ковпака, 29, ОКПО 00039019 т/р 37394130000014 МФО 300023 банк отримувача ПАТ “Укрсоцбанк”) право на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, а також право проведення усіх дій, пов'язаних з збереженням та реалізацією предмета іпотеки.
2)Початкову ціну предмету іпотеки встановити в розмірі 14198600 (чотирнадцять мільйонів сто дев'яносто вісім тисяч шістсот) грн. 00 коп. з урахуванням ПДВ, в тому числі ПДВ 20-% - 2366433,33 грн., або 11 832 166,67 грн. (одинадцять мільйонів вісімсот тридцять дві тисячі сто шістдесят шість гривень 67 коп. без урахування ПДВ, згідно звіту про оцінку майна , складеного 24 березня 2011 року ТОВ “Незалежна профгрупа”.
3)Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю “Харківський інститут підготовки кадрів” звільнити займані приміщення, передати ПАТ „Укрсоцбанк" (м. Київ, вул. Ковпака, 29, ОКПО 00039019 т/р 37394130000014 МФО 300023 банк отримувача ПАТ “Укрсоцбанк”) одночасно з Актом приймання-передачі нежитлової будівлі, ключі від предмету іпотеки, та податкову накладну.
4) Надати ПАТ „Укрсоцбанк" (м. Київ, вул. Ковпака, 29, ОКПО 00039019 т/р 37394130000014 МФО 300023 банк отримувача ПАТ “Укрсоцбанк”) до моменту продажу предмету іпотеки право на господарське управління предметом іпотеки, з правом укладання у якості Орендодавця договорів оренди з фізичними та юридичними особами, та направленням отриманих від управління коштів на задоволення своїх вимог за кредитним договором.
5) З метою збереження предмету іпотеки до його реалізації надати ПАТ „Укрсоцбанк" (м. Київ, вул. Ковпака, 29, ОКПО 00039019 т/р 37394130000014 МФО 300023 банк отримувача ПАТ “Укрсоцбанк”) право обладнання предмету іпотеки новими охоронними пристроями, а також укладання договорів на охорону зі спеціалізованими підприємствами. Всі судові витрати покласти на Відповідача.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 08 квітня 2011 року залучено до участі у справі в якості Третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача -Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна фірма "ВБК" та Товариство з обмеженою відповідальністю "УСК-інвест".
Ухвалою господарського суду Харківської області від 14 червня 2011 року, призначено по справі судову будівельно-технічну експертизу, провадження якої доручено експертам Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. М.С. Бокаріуса
До господарського суду Харківської області від Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз імені Засл. проф. М.С. Бокаріуса надійшли матеріали справи № 5023/2442/11 з висновком судової оціночної експертизи № 7022 від 29.11.2011 року.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 30 січня 2012 року поновлено провадження у справі та призначено судове засідання на "06" лютого 2012 р. о 12:20 год.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 03 лютого 2012 року для розгляду справи 5023/2442/11 призначено судову колегію.
Розпорядженням заступника голови господарського суду від 03 лютого 2012 року для розгляду даної справи призначено судову колегію у складі: головуючий суддя Аюпова Р.М., судді Бринцев О.В., Светлічний Ю.В.
У призначеному судовому засіданні 06 лютого 2012 року представник позивача позов підтримував та наполягав на його задоволенні, надав через канцелярію суду супровідним листом (вх. № 2584) додаткові документи, які судом долучені до матеріалів справи.
Присутній у судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував та просив відмовити в його задоволенні, з підстав, викладених у запереченнях на позов.
Треті особи у судове засідання не з'явились, про причини неявки у судове засідання суд не повідомили.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 28 січня 2008 року між АКБ СР „Укрсоцбанк" (правонаступник ПАТ “Укрсоцбанк”) (надалі за текстом -банк, кредитор, позивач) та ТОВ «УСК Інвест» (надалі за текстом -позичальник-1), був укладений договір кредиту № 820/1-27/21-02-08/003 (надалі за текстом -кредитний договір -1), відповідно до умов якого, кредитор (позивач у справі) зобов'язався надавати позичальнику-1 грошові кошти на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання у сумі 36000000 грн., (кредит) зі сплатою 14,5% річних та комісій, в розмірі та порядку, визначеними Тарифами на послуги по наданню кредитів (Додаток № 1 до цього Договору) та порядком повернення Кредиту рівними частинами, в сумі 30000,00гривень, не пізніше 25 числа, кожного місяця, починаючи з місяця, наступного за місяцем, в якому було надано Кредит, та з кінцевим терміном погашення заборгованості не пізніше 24 січня 2018 року на умовах, визначених цим Договором. Кредит надається позичальнику напоповнення обігових коштів.(п. 1.1 - 1.2 договору кредиту - 1).
Як свідчать матеріали справи, позивач виконав свої зобов'язання за договором кредиту № 820/1-27/21-02-8/003 від 28.01.2008 р., згідно меморіального валютного ордеру № 49 від 04.02.2008 року, платіжного доручення № 2 від 04.02.2008 року, перерхував кредитні кошти за договором кредиту - 1 в сумі 3600000,00 грн. з позичкового рахунку позивача в ХОФ АКБ СР "Укрсоцбанк" № 20635820880871, на поточний рахунок боржника № 26509820880871 в ХОФ АКБ СР «Укрсоцбанк».
Пунктами 2.4, 2.5, 2.6 кредитного договору -1, передбачено, що сплата процентів за користування кредитом здійснюється на рахунок в Харківській обласній філії АКБ „Укрсоцбанк" у валюті наданого кредиту щомісячно в останній робочий день не пізніше 5 числа місяця, наступного за місяцем, в якому нараховані проценти, а також в день повернення заборгованості за кредитом в повній сумі, у випадку, якщо день сплати процентів за користування кредитом припадає на неробочий день кредитора, то днем сплати процентів вважається попередній робочий день кредитора.
Відповідно до п. 2.7 кредитного договору-1, кредит вважається повернутим в момент (день) зарахування грошових коштів в сумі заборгованості за Кредитом на позичковий рахунок, вказаний у п.2.1. договору.
Згідно з умовами кредитного договору № 820/1-27/21-02-8/003 від 28.01.2008 року (п. 3.3.5-3.3.7), Позичальник-1 (ТОВ "УСК-Інвест") взяв на себе обов'язки погасити в повному обсязі Кредит, сплачувати проценти та комісії, неустойку та пеню в строки , встновленими договором.
Згідно з п. 3.3.16 договору кредиту № 820/1-27/21-02-8/003 від 28.01.2008 р., позичальник - 1 (ТОВ "УСК-Інвест") зобов'язався на вимогу кредитора (АКБ СР "Укрсоцбанк") у випадках, передбачених у п.п. 2.10.3, 3.2.5, 3.2.6.2, 3.2.7 зазначеного Договору, достроково протягом 30 календарних днів після отримання позичальником письмової вимоги кредитора, повернути кредит, сплатити проценти, комісії, можливу неустойку (пеню, штраф), а також достроково виконати свої зобов'язання у випадках, в порядку та в строки, що передбачені в пункті 5.4 Договору.
Позивачем на адресу позичальника - 1 (ТОВ "УСК-Інвест"), 23 жовтня 2008 року (вих.№ 18-3-15/67-6978) та 23 серпня 2009 року (вих.№ 11.4/67-4463), надіслано повідомлення про невиконання обов'язків за договором та вимогою про дострокове погашення у повному обсязі заборгованість за кредитом, сплатити проценти.
Проте, зазначені вимоги залишилися без відповіді, позичальник -1 заборгованість не сплатив.
22 травня 2008 року, між АКБ СР „Укрсоцбанк" (правонаступник ПАТ “Укрсоцбанк”) (надалі за текстом -банк, кредитор, позивач) та ТОВ Інвестиційно-будівельна фірма «ВБК» (надалі за текстом -позичальник-2), був укладений Генеральний договір № 820/6/02-8/018 (надалі за текстом -кредитний договір -2), відповідно до умов якого кредитор (позивач у справі) зобов'язався надавати позичальнику грошові кошти у гривнях, у доларах США, Євро, російських рублях (Кредит), в межах загального ліміту, в базовій валюті - гривні в сумі 2750000 грн. 00 коп., на умовах, визначених цим Договором та Додатковими угодами до нього, а Позичальник зобов'язався повертати Кредит у строки та на умовах, визначених цим Договором та Додатковими угодами, сплачувати проценти у розмірі, що визначатиметься у Додаткових угодах до цього Договору, але в будь-якому разі, не більше: -20,5 процентів річних в гривні;-15 процентів річних в дол.США; -15 процентів річних в Євро; -15 процентів річних в російських рублях; Також позичальник - 2 зобов'язався сплачувати комісії у розмірі та у порядку, визначеному Тарифами на Кредитні послуги , що містяться у Додатку № до цього Договору та є його невід'ємною частиною.
Відповідно до п. 2 договору кредиту - 2 , встановлено, що надання Кредитних послуг за цим Договором здійснюється протягом періоду з 22 травня 2008р. по 21 травня 201Зр. включно.
Пунктами 3, 5договору кредиту - 2 сторони домовились, що надання Кредитних послуг за цим Договором здійснюється шляхом укладення Додаткових угод що є невід'ємними частинами цього Договору. Надання Кредиту, або його відповідної частини за Додатковими угодами здійснюється в межах невикористаного залишку Загального ліміту кредитування за цим договором та з дотриманням Строку дії Загального ліміту кредитування. Конкретні умови Кредитної послуги, зокрема: валюта, сума, мета, строк, форма надання грошових коштів, розмір процентної ставки та спосіб виконання /погашення зобов'язань визначаються Додатковими угодами..
Додатковою угодою № 1 до договору кредиту - 2, укладеною між позивачем та позичальником - 2, кредитор (позивач) зобов'язався надавати Позичальнику-2 грошові кошти на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання відповідно до положень Генерального договору, у формі відновлювальної кредитної лінії окремими частинами, (Транш) в межах максимального ліміту заборгованості у сумі 544500,00 дол.США зі сплатою 14 % річних та комісій, в розмірі та в порядку, визначеному Тарифами на послуги по наданню кредитів за Генеральним договором, що містяться в Додатку 1 до Генерального договору. Відповідно до пунктів 3,4 договору кредиту - 2, сторони встановили, що кредит надається на поповнення обігових коштів шляхом перерахування кредитних коштів в межах максимального ліміту заборгованості, що діє на дату видачі відповідного Траншу, з позичкового рахунку Позичальника на підставі письмової заявки позичальника. Надання Кредиту буде здійснюватись в межах максимального ліміту заборгованості з кінцевим терміном погашення заборгованості за Кредитом не пізніше 21 травня 2009 року. Кожна наступна видача Траншу Кредиту здійснюється в межах вільного залишку максимального ліміту заборгованості станом на дату видачі такого Траншу з урахуванням вже наданих Траншів.
Як свідчать матеріали справи, Позивач виконав свої зобов'язання за генеральним договором про надання кредитних послуг № 820/1/02-8/018 від 22.05.2008 р., перерахувавши меморіальним валютним ордером № 1 від 26.05.2008 р., на підставі письмової заяви позичальника від 26.05.2008 р. з позичкового рахунку позичальника в ХОФ АКБ "Укрсоцбанк" № 26001800035241 на поточний рахунок позичальника № 20623820035241 в ХОФ АКБ "Укрсоцбанк" кредитні кошти в межах максимального ліміту заборгованості у сумі 544 500,00 дол. США.
Пунктом 6 додаткової угоди до кредитного договору -2, передбачено, що сплата процентів за користування кредитом здійснюється на рахунок в Харківській обласній філії АКБ „Укрсоцбанк" у валюті наданого кредиту щомісячно в останній робочий день не пізніше 5 числа місяця, наступного за місяцем, в якому нараховані проценти, а також в день повернення заборгованості за кредитом в повній сумі, у випадку, якщо день сплати процентів за користування кредитом припадає на неробочий день кредитора, то днем сплати процентів вважається попередній робочий день кредитора.
Згідно з умовами кредитного договору № 820/1/02-8/018 від 22.05.2008 року (п. 3.3.4-3.3.7), Позичальник-2 (ТОВ ІБФ «ВБК») взяв на себе обов'язки погасити в повному обсязі Кредит, сплачувати проценти та комісії, неустойку та пеню в строки , встановленими договором.
Проте, як зазначає позивач у позовній заяві, позичальник -2 (ТОВ ІБФ «ВБК») порушив умови договору кредиту щодо своєчасного повернення кредиту та процентів за його користування, у зв'язку чим, у позивача на підставі п. 3.2.5 кредитного договору-2 виникли підстави вимагати від позичальника дострокового виконання ним всіх своїх зобов'язань за кредитним договором, а саме: повернення кредиту, сплати процентів, комісій, а також сплати можливої неустойки та відшкодування збитків, завданих простроченням виконання, у зв'язку з чим, третій особі -2 направлено лист - претензію (№ 18-3-15/67-1155 від 12.03.2009 року), з вимогою сплати відсотків та комісії по кредиту та про дострокове повернення кредиту.
Проте, зазначена вимога залишились без відповіді, позичальник-2 (ТОВ ІБФ «ВБК») заборгованість не сплатив.
З метою забезпечення виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором -1, 29 січня 2008 року, між іпотекодержателем - (правонаступник ПАТ “Укрсоцбанк”) (позивачем) та іпотекодавцем - ТОВ «Харківський інститут підготовки кадрів” (відповідачем) був укладений іпотечний договір №820/3-27/21-02/8/12, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_2 (далі - Іпотечний договір-1), відповідно до умов якого, іпотекодавець (відповідач) передав на забезпечення зобов'язань за кредитним договором № 820/1-27/21-02-8/003 від 28.01.2008 року нерухоме майно, а саме: підвалу № 1-8 , першого поверху № 1-74, другого поверху № 1-33, площею 2694,4кв.м. в літері “А-2”; нежитлові будівлі літери “А-1”, “Ж-1”, “В-1”, “И-1”, “Е-1”, “Д-1”, “Б-1”, “Г-1”, площею 327,1 кв.м, загальною площею майна -3021,5 кв.м., що розташовані за адресою: місто Харків, вулиця Плеханівська, будинок 4-А.
З метою забезпечення виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором -2, 29 січня 2008 року, між іпотекодержателем - (правонаступник ПАТ “Укрсоцбанк”) (позивачем) та іпотекодавцем - ТОВ «Харківський інститут підготовки кадрів” (відповідачем) був укладений іпотечний договір №820/2/02-8/198, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_2, зареєстрованого в реєстрі за № 874 (далі - Іпотечний договір-1), відповідно до умов якого, іпотекодавець (відповідач) передав на забезпечення зобов'язань за кредитним договором № 820/1/02-8/018 від 22.05.2008 року нерухоме майно, а саме: нежитлові приміщення підвалу № 1-8 , першого поверху № 1-74, другого поверху № 1-33, площею 2694,4кв.м. в літері “А-2”; нежитлові будівлі літери “А-1”, “Ж-1”, “В-1”, “И-1”, “Е-1”, “Д-1”, “Б-1”, “Г-1”, площею 327,1 кв.м, що розташовані за адресою: місто Харків, вулиця Плеханівська, будинок 4-А.
Судом встановлено, що предмет іпотеки за іпотечним договором -1 та іпотечним договором -2 є ідентичним.
Договорами іпотеки встановлено, що предмет іпотеки належить Товариству з обмеженою відповідальністю “Харківський інститут підготовки кадрів» на праві приватної власності, на підставі Договору № 1239 купівлі-продажу об'єкта майна приватизації (групи А) - цілісного майнового комплексу, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3 31.08.2007 року за реєстром № 8179, зареєстрованого в Державному реєстрі правочинів 31.08.2007 року за № 2318708, згідно витягу з Державного реєстру правочинів № 4537688 від 31.08.2007 року, виданого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Алексєєвою Л.В, акту № 911 прийому-передачі об'єкта малої приватизації (групи А)- цілісного майнового комплексу колишнього державного підприємства Харківський інститут підготовки кадрів, що знаходиться на балансі і орендується ТОВ “Харківський інститут підготовки кадрів”, за адресою: 61001, м. Харків, вулиця Плеханівська, будинок 4-Авід 31.10.2007 року, право власності на які зареєстровано Комунальним підприємством “Харківське міське бюро технічної інвентаризації”08.11.2007 року за реєстраційним № 11941475, номер запису 5764, в книзі 1, згідно Витягу про реєстрацію права власності № 16589364, виданого 08.11.2007 року Комунальним підприємством “Харківське міське бюро технічної інвентаризації”.
Пунктами 1.2 іпотечних договорів сторони встановили, що загальна вартість предмету іпотеки становить 11615521,50 грн.
Пунктами 1.3, 1.4, 1.5 іпотечних договорів 1, 2 встановлено зміст основного зобов'язання: повернення кредиту, річних та комісій, а також сплата можливої неустойки (пені, штрафу), передбачених кредитними договорами 1,2; а також відшкодування витрат пов'язаних з пред'явленням вимог за основним зобов'язанням, та збитків, завданих порушенням умов основного зобов'язання .
Пунктом 1.7 іпотечних договорів сторони встановили, що за наявності прав чи вимог інших осіб на предмет іпотеки, в тому числі підтверджених виконавчими документами, іпотекодержатель (позивач у справі) має переважне право отримати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки.
Згідно з пунктом 1.11 іпотечних договорів передбачено накладення нотаріусом заборону на відчуження предмета іпотеки.
На виконання вимог пункту 1.11 іпотечного договору-1, приватним нотаріусом ОСОБА_2. 29.01.2008 року об 16:36 год. було внесено до державного реєстру іпотек реєстрацій запис (№ витягу 16703767), параметрами якого є іпотечний договір №820/3-27/21-02-8/8/12,, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_2 за реєстраційним № 129.
На виконання вимог пункту 1.11 іпотечного договору-2 приватним нотаріусом ОСОБА_2. 22.05.2008 року о 15:15 год. було внесено до державного реєстру іпотек реєстрацій запис (№ витягу 18708803), параметрами якого є іпотечний договір №820/2/02-8/198 посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_2 за реєстраційним № 875.
Пунктами 6.3 іпотечних договорів -1, -2 сторони погодили строк його дії -з моменту підписання сторонами та нотаріального посвідчення та діє до припинення основного зобов'язання, а також іпотека припиняється на підставах, передбачених Законом України “Про іпотеку ”.
Згідно з пунктами 5.1, 5.2 іпотечних договорів -1, -2, у випадку неможливості вирішення спору шляхом переговорів, сторони, керуючись статтею 5 Закону України “Про третейські суди ”, домовляються про те, що спір розглядається одноособо третейським суддею Ярошовцем Василем Миколайовичем Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків.
З огляду на приписи частини третьої статті 22 Закону України "Про судоустрій України", згідно з якими місцеві господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності, та вимоги статей 1, 4-1, 12 ГПК господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає приписам статті 1 ГПК, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер.
При цьому суд враховує вказівки, які міститься у постанові Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 11.06.2003 року, а також в листі Вищого арбітражного суду України від 10.03.1998 року "Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства у вирішенні спорів", згідно з якими: господарський суд, до якого подано позов, з питання, що є предметом арбітражної угоди, повинен припинити провадження у справі, якщо є заперечення однієї з сторін щодо вирішення спору у господарському суді і ним не буде визнано, що арбітражна угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана. Оскільки, матеріали справи свідчать, що заперечень з жодної сторони щодо вирішення спору у господарському суді не надходило, тому дана справа розглядається згідно з нормами, передбаченими ГПК України.
Статтею 5 Закону України «Про третейські суди», юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону. Спір може бути переданий на вирішення третейського суду до прийняття компетентним судом рішення у спорі між тими ж сторонами, з того ж предмета і з тих самих підстав.
Норми ст.. 6 зазначеного Закону містять винятки справ, які можуть розглядати Третейські суди, до яких відносяться справи у спорах щодо нерухомого майна, включаючи земельні ділянки (п. 7) та справи у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).
Матеріали справи свідчать про те, що 18 вересня 2009 року на адресу відповідача направлено повідомлення (вих. № 11.4 /67-2627), в якому позивач повідомив відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю “Харківський інститут підготовки кадрів» про порушення позичальником - 1 (ТОВ «УСК -Інвест») своїх зобов'язань за кредитним договором № 820/1-27/21-02-8/003 від 29.01.2008 року та позичальником - 2 (ТОВ ІБФ «ВБК») своїх зобов'язань за кредитним договором № 820/1/02-8/018 від 22.05.2008 року та повідомив, про необхідність сплатити виниклу заборгованість та про звернення стягнення на предмет іпотеки за договорами іпотеки №820/2/02-8/198 від 22.05.2008 року та № 820/3-27/21-02/8/12 від 09.01.2008 року, а саме: нерухомість за адресою: м. Харків, вул.. Плеханівська, 4-А.
Проте, зазначені вимоги залишилися без відповіді, а заборгованість не погашеною.
За розрахунком позивача, станом на 18.04.2011 року загальна сума боргу за кредитним договором № 820/1-27/21-02-8/003 від 29.01.2008 року у позичальника - 1 (ТОВ «УСК -Інвест») перед кредитором - ПАТ "Укрсоцбанк" (позивачем у справі) становить 4 055 263,40 грн., з яких:
- поточна заборгованість за кредитом - 2 460 000,00 гривень;
- прострочена заборгованість за кредитом - 600 000,00 гривень ;
- поточна заборгованість за відсотками - 23 715,00 гривень;
- прострочена заборгованість за відсотками - 772092,50 гривень;
- пеня по простроченому кредиту та процентам - 199455,90 грн.
За розрахунком позивача, станом на 18.04.2011 року загальна сума боргу за кредитним договором 820/1/02-8/018 від 22.05.2008 року у позичальника - 2 (ТОВ ІБФ «ВБК») перед кредитором - ПАТ "Укрсоцбанк" (позивачем у справі) складає становить 7 637 385,58 грн.: з яких:
- прострочена заборгованість за кредитом - 544 500,00 доларів США, що в еквіваленті загальною сумою складає 4 324 255,65 гривень за офіційним курсом Національного Банку України;
- прострочена заборгованість за відсотками - 184434,25 доларів США, що в еквіваленті загальною сумою складає 1 464 721,48 гривень за офіційним курсом Національного Банку України;
- пеня по простроченому кредиту та процентам 1846708,45 грн.;
- штраф по простроченому кредиту - 1700,00 грн.
У зв'язку з тим, що відповідач та треті особи (позичальники) у встановлений договорами строк за вимогою позивача не повернули суму боргу, позивач звернувся до господарського суду Харківської області з відповідним позовом, в якому позивач, на задоволення своїх вимог за кредитним договором № 820/1-27/21-02-8/003 від 29.01.2008 року та генеральним договором про надання кредитних послуг № 820/1/02-8/018 від 22.05.2008 року, просить суд звернути стягнення на предмет іпотеки: нежитлові приміщення підвалу № 1-8 першого поверху № 1-74 , другого поверху № 1-33, площею 2694,4кв.м. в літері “А-2”; нежитлові будівлі літери “А-1”, “Ж-1”, “В-1”, “И-1”, “Е-1”, “Д-1”, “Б-1”, “Г-1”, площею 327,1 кв.м, загальною площею майна -3021,5 кв.м., що розташовані за адресою: місто Харків, вулиця Плеханівська, будинок 4-А та належать Товариству з обмеженою відповідальністю “Харківський інститут підготовки кадрів».
На момент прийняття рішення по справі, в матеріалах справи відсутні будь-які докази погашення позичальниками або їх майновим поручителем -ТОВ «Харківський інститут підготовки кадрів» (відповідачем у справі) заборгованості в добровільному порядку.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.
За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).
Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України).
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У відповідності зі ст. 204 Цивільного кодексу України договори (кредитний та іпотечний) укладені між його сторонами, як цивільно-правові правочини є правомірними на час розгляду справи, оскільки їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобов'язання за цими договорами мають виконуватися належним чином.
Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського суду України, одним із способів захисту права є примусове виконання обов'язку в натурі (присудження до виконання обов'язку в натурі)
Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
У відповідності до ст. 345 Господарського кодексу України кредитні операції полягають у розміщенні банками від свого імені, на власних умовах та на власний ризик залучених коштів юридичних осіб (позичальників) та громадян. Кредитними визнаються банківські операції, визначені як такі законом про банки і банківську діяльність. Кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.
Згідно ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
У відповідності до п. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
За користування кредитом сторонами договору за договором № 820/1-27/21-02-8/003 від 28.01.2008 року були встановлені проценти у розмірі 14,5 процентів річних.
За користування кредитом сторонами договору за договором про надання кредитних послуг № 820/1/02-8/018 від 22.05.2008 року та додатковою угодою до нього були встановлені проценти у розмірі 14,0 процентів річних.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України, передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч.1 ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Ст. 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Цивільне законодавство базується на принципі обов'язкового виконання сторонами зобов'язань за договором. За загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено законом або договором.
Відповідно до ч. 2 статті 651 Цивільного кодексу України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладанні договору.
З правового аналізу вказаних норм вбачається, що підставою зміни або розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін договору є істотне порушення договору другою стороною. Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом з урахуванням того, що істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору.
Частиною 1 статті 188 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором.
Згідно з п. 3.3.16 договору кредиту № 820/1-27/21-02-8/003 від 28.01.2008 р., та пунктом 3.3.8 договору кредиту № 820/1/02-8/018 від 22.05.2008 року позичальники зобов'язались на вимогу кредитора (ПАТ "Укрсоцбанк"), у разі порушення позичальником своїх зобов'язань за договором, у тому числі прострочення повернення кредиту та відсотків за його користування, зазначеного Договору, достроково протягом 30 календарних днів після отримання позичальником письмової вимоги кредитора, повернути кредит, сплатити проценти, комісії, можливу неустойку (пеню, штраф).
Як свідчать матеріали справи та не спростовано відповідачем та третіми особами у судових засіданнях, позичальники систематично порушували умови договору щодо сплати кредиту та відсотків за користування кредитом, у зв'язку з чим, позивачем, відповідно до вищезазначених умов кредитних договорів та п. 2.4.4 іпотечного договору надіслано на адреси позичальників (ТОВ «УСК -Інвест» та ТОВ ІБФ «ВБК») та заставодавця (ТОВ «Харківський інститут підготовки кадрів») листи -вимоги - вих. № 11.4/67-2627 від 18.09.2009 року, № 18-3-15/67-155 від 12.03.2009 р, № 11.4/67-4463 від 23.08.2009 року, № 18-3-15/67-7199 від 07.11.2008 року, № 18-3-15/67-6978 від 23.10.08 р, № 18-3-15/67-321 від 16.01.2009 р. про повне погашення заборгованості по кредиту, відсотків, пені та штрафів, які у встановлений строк не погашені, ані позичальниками, ані заставодавцем. Матеріали справи містять поштові повідомлення, які свідчать про факти отримання зазначених повідомлень відповідачем та третіми особами, що не спростовано ними у судових засіданнях.
З зазначеного вбачається, що банк (позивач) правомірно пред'явив вимогу до третіх осіб (боржників за кредитними договорами) щодо дострокового повернення кредиту, процентів. Проте, в порушення вимог договору, позичальниками та відповідачем не задоволено вимоги Банку щодо повернення кредиту, сплати процентів та комісії за користування кредитом, у зв'язку з чим, третя особа та відповідач визнаються судом такими, що прострочили виконання зобов'язання за кредитними договорами та додатковими угодами до нього в частині сплати заборгованості по кредиту, заборгованості по погашенню відсотків.
Відповідно до ч. 2 ст. 524 ЦК України сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Статтею 189 ГК України зазначено, що ціна (тариф) є формою грошового визначення вартості продукції (робіт, послуг), яку реалізують суб'єкти господарювання (пункт 1). Ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі у гривнях (пункт 3).
Положеннями частини 2 статті 198 ГК України передбачено, що грошові зобов'язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях. Грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства. Виконання зобов'язань, виражених в іноземній валюті, здійснюється відповідно до закону. Аналогічні положення містяться й у ч. 1, 3 статті 533 ЦК України.
Частиною 2 статті 533 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Згідно ст. 1 Закону України “Про Національний банк України” офіційний валютний курс - курс валюти, офіційно встановлений Національним банком України як уповноваженим органом держави.
Колегією суддів встановлено, що заборгованість ТОВ “ІБФ "ВБК" з поверення кредиту та відсотків за його користування за Генеральним договором № 820/1/02-8/018 від 22.05.2008 року становить: 544 500,00 доларів США, що в еквіваленті загальною сумою складає 4 324 255,65 гривень за офіційним курсом Національного Банку України; прострочена заборгованість за відсотками - 184434,25 доларів США, що в еквіваленті загальною сумою складає 1 464 721,48 гривень за офіційним курсом Національного Банку України.
Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору
Відповідно до ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач та треті особа не надали суду жодного документу, які б підтверджував сплату заборгованості за договором кредиту № 820/1-27/21-02-8/003 від 28.01.2008 р., та за договором кредиту № 820/1/02-8/018 від 22.05.2008 та не надали документів, що спростовували викладене у позові, суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість нарахування позивачем відповідачу заборгованості по кредиту та відсоткам за його користування у загальному розмірі 9644784,63 грн.
Відповідно до ч. 1 статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.
Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Згідно ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договорами.
Частиною першою статті 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими Законами та договором.
Ст.549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення.
Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
У відповідності до ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.
Відповідно п. 4.1. договору кредиту № 820/1-27/21-02-8/003 від 28.01.2008 р., у разі прострочення боржником строків погашення кредиту (його частини) та/або сплати процентів, комісій, зазначених у п.п. 1.1., 2.4, 2.5, 3.3.16, 3.3.17 цього договору боржник сплачує позивачу пеню в національній валюті в розмірі подвійної облікової ставі Національного банку України, що діє у період невиконання зобов'язань за цим Договором, від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення, починаючи з наступного дня за днем прострочення.
За прострочення повернення кредитних коштів та прострочення сплати відсотків за користування кредитом, позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка станом на 18.04.2011 року склала 199455,90 грн.
Наведені законодавчі приписи та установлені фактичні дані, зокрема й щодо вини в невиконанні взятих на себе зобов'язань по сплаті грошових коштів у строк, встановлений договором, дають підстави для висновку суду про правомірність нарахування позивачем пені у сумі 199455,90 грн.
Відповідно п. 4.1. генерального договору № 820/1/02-8/018 надання кредитних послуг від 22.05.2008 р. у разі прострочення боржником строків погашення кредиту (його частини), визначеного цим Договором та відповідно додатковою угодою та/або сплати процентів та/або комісій, боржник сплачує позивачу пеню в національній валюті в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період прострочення, від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення, починаючи з наступного дня за днем прострочення.
За прострочення повернення кредитних коштів та прострочення сплати відсотків за користування кредитом, позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка за розрахунком позивача станом на 18.04.2011 року склала 1846708,45 грн.
Розглянувши наданий в обґрунтування зазначених позовних вимог розрахунок пені судом встановлено, що заявлена до стягнення пеня складається із 1543435,83 грн. пені за прострочення повернення кредиту та 303272,62 грн. пені за прострочення сплати відсотків за користування кредитом.
Проте, як вбачається із розрахунку, пеня за прострочення повернення кредиту нарахована позивачем на суму кредиту - 544500 дол. США (4324255,65 грн. за офіційний курсом НБУ) за період з 25.05.2009 року по 02.02.2011 року за 619 днів, тобто більш ніж за шість місяців, що не відповідає вимогам частини 6 статті 232 Господарського кодексу України.
З огляду на наведене, судом самостійно здійснено розрахунок пені, з урахуванням вимог діючого законодавства, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України виходячи із заявленого позивачем період для нарахування пені з 25.05.2009 року по 25.11.2009 року (за шість місяців), який склав 465479,46 грн.
Розрахунок пені за прострочення сплати відсотків за користування кредитом в сумі 303272,62 грн. колегія суддів вважає обґрунтованим.
Приймаючи до уваги невиконання третьою особою (позичальником за кредитним договором -2 ) взятих на себе зобов'язань за кредитним договором, а також невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором іпотеки -2, колегія суддів приходить до висновку про правомірність та обґрунтованість нарахування пені в розмірі 768752,08 грн., з яких 465479,46 грн. за прострочення сплати кредиту та 303272,62 грн. пені за прострочення сплати відсотків за користування кредитом. В решті заявленої позовної вимоги щодо стягнення пені, суд відмовляє в її задоволенні, як безпідставно нарахованої.
Відповідно п. 4.2. генерального договору № 820/1/02-8/018 про надання кредитних послуг від 22.05.2008 р., боржник сплачує штраф за порушення вимог цього Договору: а саме згідно п.п 3.3.3., п.п. 3.3.12 у сумі 900,00 гривень за кожний випадок не продовження договору страхування предметів іпотеки, та у сумі 800,00 грн. за кожний випадок нездійснення погашення протягом 3-х календарних днів від дати отримання відповідного повідомлення від позивача суми заборгованості за кредитом в іноземних валютах.
Позивач надав розрахунок штрафу за невиконання ТОВ "ІБФ "ВБК" генерального договору № 820/1/02-8/018 про надання кредитних послуг від 22.05.2008 р., відповідно якого сума штрафу становить 1700,00 грн.
Перевіривши зазначений розрахунок суми штрафу, та враховуючи, що відповідачем не надано доказів, які спростовують вимоги позивача щодо стягнення штрафу, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість та задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача 1700,00 грн. штрафу.
Відповідно до ч. 1 статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.
Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Статтею 1 Закону України "Про іпотеку" визначено, що іпотека -це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Частиною 5 ст. З Закону України “Про іпотеку” встановлено, що у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки, переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.
Відповідно до ст. 12 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.
Згідно ч. 1 ст. 33 Закону України “Про іпотеку”, у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Згідно із ст. 19 Закону України "Про іпотеку", за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави. Аналогічне за змістом правило передбачено і у ст. 589 Цивільного кодексу України.
Пунктами 2.4.3, 4.1 укладених договорів іпотеки 820/3-27/21-02-8/12 від 29.01.2008 року та № 820/2/02-8/198, від 22.05.2008 року, сторони узгодили, що у разі невиконання або неналежного виконання позичальниками (третіми особами у справі) основного зобов'язання іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
При цьому, п. 1.4 іпотечного договору 820/3-27/21-02-8/12 від 29.01.2008 року сторони встановили зміст основного зобов'язання: повернення кредиту в сумі 36000000 грн., та порядком повернення Кредиту рівними частинами, в сумі 30000,00гривень, не пізніше 25 числа, кожного місяця, починаючи з місяця, наступного за місяцем, в якому було надано Кредит, та з кінцевим терміном погашення заборгованості не пізніше 24 січня 2018 року, сплата процентів за користування кредитом у розмірі 14,5 % річних та комісій, сплата можливої неустойки (пені та штрафу), відшкодування витрат, пов'язаних з пред'явленням вимог за основним зобов'язанням.
Пунктом 1.4 іпотечного договору 820/2/02-8/198, від 22.05.2008 року сторони встановили зміст основного зобов'язання: повернення кредиту в сумі 2750000,00 грн., з порядком погашення та в строки, що встановлені відповідними додатковими угодами, але в будь-якому випадку не пізніше ніж 21.05.2013 року а також дострокового погашення у випадках, передбачених договором, сплата процентів за користування кредитом у розмірі 14,5 % річних та комісій, сплата можливої неустойки (пені та штрафу), відшкодування витрат, пов'язаних з пред'явленням вимог за основним зобов'язанням.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України “Про іпотеку”, за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.
Судом встановлено та не спростовано сторонами у судовому засіданні, що станом на 18 квітня 2011 року загальна сума заборгованості за кредитним договором № 820/1-27/21-02-8/003 від 28.01.2008 року та за генеральним договором про надання кредитних послуг № 820/1/02-8/018 від 22.05.2008 року перед кредитором - ПАТ "Укрсоцбанк" (позивачем у справі) складає 10614692,61 грн., з яких:
-за кредитним договором № 820/1-27/21-02-8/003 від 29.01.2008 року - 4055263,40 грн., з яких: поточна заборгованість за кредитом - 2460000,00 гривень; прострочена заборгованість за кредитом - 600000,00 гривень; поточна заборгованість за відсотками - 23715,00 гривень; прострочена заборгованість за відсотками - 772092,50 гривень; пеня по простроченому кредиту та процентам - 199455,90 грн.
-за кредитним договором 820/1/02-8/018 від 22.05.2008 року - 6559429,21 грн.: з яких: прострочена заборгованість за кредитом - 544 500,00 доларів США, що в еквіваленті загальною сумою складає 4 324 255,65 гривень за офіційним курсом Національного Банку України; прострочена заборгованість за відсотками - 184434,25 доларів США, що в еквіваленті загальною сумою складає 1 464 721,48 гривень за офіційним курсом Національного Банку України; пеня по простроченому кредиту та процентам -768752,08 грн.; штраф по простроченому кредиту -1700,00 грн.
Відповідно до умов п. 1.1 іпотечних договорів - 1, -2 , на забезпечення зобов'язань за кредитним договором № 820/1-27/21-02-8/003 від 28.01.2008 року та генеральним договором про надання кредитних послуг № 820/1/02-8/018 від 22.05.2008 року, відповідач (Іпотекодавець) передав в іпотеку позивачу (Іпотекодержателю) наступне нерухоме майно: підвалу № 1-8 , першого поверху № 1-74, другого поверху № 1-33, площею 2694,4кв.м. в літері “А-2”; нежитлові будівлі літери “А-1”, “Ж-1”, “В-1”, “И-1”, “Е-1”, “Д-1”, “Б-1”, “Г-1”, площею 327,1 кв.м, загальною площею майна -3021,5 кв.м., що розташовані за адресою: місто Харків, вулиця Плеханівська, будинок 4-А.
Частина 3 ст. 33 Закону України “Про іпотеку” встановлює, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється і тому числі на підставі рішення суду.
Стаття 590 Цивільного кодексу України встановлює, що звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.
Суд зазначає, що звернення стягнення на предмет іпотеки є способом виконання присудженого боргу, а тому така заява розглядається у межах справи про присудження боргу.
Частиною 1 статті 594 Цивільного кодексу України передбачено, що кредитор, який правомірно володіє річчю, що підлягає передачі боржникові або особі, вказаній боржником, у разі невиконання ним у строк зобов'язання щодо оплати цієї речі або відшкодування кредиторові пов'язаних з нею витрат або інших збитків має право притримати її у себе до виконання боржником зобов'язання.
З аналізу статей 596, 597 Цивільного кодексу України вбачається, що притримання речі, як спосіб забезпечення зобов'язання кредитором, передбачає задоволення його вимог за рахунок речі, що притримується, у тому ж порядку, як і реалізація предмета застави, яка врегульована ст. 591 Цивільного кодексу України. Вказаною правовою нормою також передбачено реалізація шляхом продажу з публічних торгів чи іншим передбаченим договором або законом способом предмету застави, на який звернене стягнення.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України “Про іпотеку”, за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.
Відповідно до ст.ст. 38, 39 Закону України "Про іпотеку" предмет застави, у разі задоволення судом позову про звернення стягнення, може бути реалізований іпотекодержателем будь-якій особі-покупцеві, зокрема, шляхом застосування процедури продажу предмету застави, встановленої ст. 38 Закону України "Про іпотеку".
В зв'язку з невиконанням забезпечених іпотекою зобов'язань відповідно ст. 33 Закону України “Про іпотеку ” та п. 2.4.3. іпотечних договорів банк (позивач), як іпотекодержатель, має право задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Як вбачається з матеріалів справи та не спростовано сторонами у судових засіданнях, позивачем відповідно до положень статей 33, 35 Закону України “Про іпотеку”, в зв'язку з порушенням боржниками основних зобов'язань, було надіслано на адресу іпотекодавця та боржників письмову вимогу про усунення порушення, зокрема,16 січня 2009 року, 18 вересня 2009 року відповідачу направлено відповідні листи - претензії за вих. № 18-3/15/67-321 від 16 січня 2009 року та вих. № 11.4/672627, в яких позивач повідомив про порушення позичальниками - ТОВ «УСК -Інвест» та ТОВ «ІБФ «ВБК» своїх зобов'язань за кредитними договорами та повідомив, про необхідність виконати зобов'язання зі сплати заборгованості за кредитними та іпотечними договорами, а також погасити усі штрафні санкції. Окрім цього, позивач повідомив, що у разі незадоволення цих вимог про звернення стягнення на предмети іпотеки , а саме: нерухоме майно: підвалу № 1-8 , першого поверху № 1-74, другого поверху № 1-33, площею 2694,4кв.м. в літері “А-2”; нежитлові будівлі літери “А-1”, “Ж-1”, “В-1”, “И-1”, “Е-1”, “Д-1”, “Б-1”, “Г-1”, площею 327,1 кв.м, загальною площею майна -3021,5 кв.м., що розташовані за адресою: місто Харків, вулиця Плеханівська, будинок 4-А. Зазначені вимоги були отримані відповідачем, про що свідчать повідомлення про вручення, які надані позивачем до матеріалів справи.
Відповідно до ч.1 ст. 35 Закону України "Про іпотеку" (в редакції Закону, який діяв на дату пред'явлення вимоги), у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.
Таким чином, суд дійшов висновку про, те що позивачем було дотримано вимог ч.1 ст. 35 Закону Украйни “Про іпотеку”.
Окрім цього, колегія суддів бере до уваги, те, що відповідно до п. 3.8. іпотечних договорів -1, -2, іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки незалежно від настання строку виконання основного зобов'язання для задоволення вимог, що випливають з основного зобов'язання у разі порушення провадження у справі про відновлення платоспроможності або визнання банкрутом, початку процедури припинення (реорганізації або ліквідації) позичальника або іпотекодавця.
Матеріали справи містять докази порушення господарським судом Харківської області у відношенні обох позичальників справ про банкрутство.
Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Керуючись статтею 33 Закону України "Про іпотеку", відповідно до якої у разі невиконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки - суд вважає вимоги позивача в частині звернення стягнення на предмет іпотеки обґрунтованими, і такими, що підлягають задоволенню.
У статті 41 Закону України "Про іпотеку" передбачається, що реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", з дотриманням вимог цього Закону.
Організація продажу предмета іпотеки покладається на спеціалізовані організації, які залучаються на конкурсній основі органами державної виконавчої служби. Право вибору спеціалізованої організації належить іпотекодержателю.
Пунктом 4.5. іпотечних договорів № 1- 2 встановлено, що позивач (Іпотекодержатель), за своїм вибором звертає стягнення на предмет іпотеки в один із наступних способів:
- 4.6.1 на підставі рішення суду, або:
- 4.6.2 на підставі виконавчого напису нотаріуса, або:
- 4.6.3 шляхом передачі іпотекодержателю право власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань в порядку, встановленому статтею 37 Закону України “Про іпотеку”, або:
- 4.6.4 шляхом продажу предмета іпотеки іпотекодержателем від свого імені будь-якій особі-покупцеві на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому статтею 38 Закону України “Про іпотеку”, або:
- 4.6.5 шляхом організації іпотекодержателем продажу предмету іпотеки через укладання договору купівлі-продажу предмета іпотеки між іпотекодавцем та відповідним покупцем в порядку, встановленому статтею 6 Закону України “Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати”.
Згідно з пунктом 4.7 договору передбачено, що у разі звернення стягнення на предмет іпотеки, на підставі рішення суду, реалізація предмету іпотеки здійснюється у спосіб, зазначений у відповідному рішенні суду, а саме:
- 4.7.1 шляхом продажу предмета іпотеки іпотекодержателем від свого імені будь-якій особі покупцеві на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому статтею 38 Закону України “Про іпотеку”, або:
- 4.7.2 або продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження.
Частиною 1 статті 39 Закону України “Про іпотеку” встановлено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються:
- загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки;
- опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя;
- заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні;
- спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону;
- пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки;
- початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.
У відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України №1440 від 10.09.2003р. «Про затвердження Національного стандарту №1»«загальні засади оцінки майна і майнових прав», ліквідаційна вартість майна -це вартість, яка може бути отримана за умови продажу об'єкта оцінки у строк, що є значно коротшим від строку експозиції подібного майна, протягом якого воно може бути продане за ціною, яка дорівнює ринковій вартості.
Відповідно до ч. 2 ст. 43 Закону України "Про іпотеку" початкова ціна продажу предмета іпотеки встановлюється рішенням суду або за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем, а якщо вони не досягли згоди, - на підставі оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна і майнових прав та професійну оціночну діяльність, при цьому початкова ціна продажу майна не може бути нижчою за 90 відсотків його вартості, визначеної шляхом його оцінки.
Враховуючи наявність суперечностей між позивачем та відповідачем щодо вартості предмету іпотеки, ухвалою господарського суду Харківської області від 14 червня 2011 року по даній справі призначено по справі судову будівельно-технічну експертизу, провадження якої доручено експертам Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. М.С. Бокаріуса. На вирішення експертів судової будівельно-технічної експертизи поставлено наступне питання: Яка ринкова вартість нерухомого майна, а саме: нежитлових приміщень підвалу № 1-8 (один-вісім), першого поверху № 1-74 (один-сімдесят чотири), другого поверху № 1-33 (один-тридцять три), площею 2694,4кв.м. в літері “А-2”; нежитлові будівлі літери “А-1”, “Ж-1”, “В-1”, “И-1”, “Е-1”, “Д-1”, “Б-1”, “Г-1”, площею 327,1 кв.м, загальною площею майна -3021,5 кв.м., що розташовані за адресою: місто Харків, вулиця Плеханівська, будинок 4-А, з урахуванням експлуатаційного зносу на момент проведення експертизи?
Відповідно до висновку судової оціночної експертизи № 7022 від 29.11.2011 року, вартість предмету іпотеки складає 10390680,00 грн.
Відповідно до ст. 3 Закону України “Про судову експертизу”, судово-експертна діяльність здійснюється на принципах законності, незалежності, об'єктивності і повноти дослідження.
Ухвалою господарського суду 16.11.2011 року експерти, що здійснювали експертизу попереджені про кримінальну відповідальність відповідно до статей 384, 385 Кримінального кодексу України.
Таким чином, при проведенні експертизи, судовими експертами встановлено, що вартість предмету іпотеки - нежитлових приміщень підвалу № 1-8 (один-вісім), першого поверху № 1-74 (один-сімдесят чотири), другого поверху № 1-33 (один-тридцять три), площею 2694,4кв.м. в літері “А-2”; нежитлові будівлі літери “А-1”, “Ж-1”, “В-1”, “И-1”, “Е-1”, “Д-1”, “Б-1”, “Г-1”, площею 327,1 кв.м, загальною площею майна -3021,5 кв.м., що розташовані за адресою: місто Харків, вулиця Плеханівська, будинок 4-А, з урахуванням експлуатаційного зносу на момент проведення експертизи складає 10390680,00 грн.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, про встановлення початкової ціни продажу предмету іпотеки у розмірі 10390680,00 грн. В іншій частині позовних вимог щодо встановлення початкової ціни продажу предмету іпотеки колегія суддів відмовляє в задоволенні.
Стаття 34 Закону України "Про іпотеку" передбачає, що після прийняття рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки і з метою отримання продукції, плодів та доходів, забезпечення належного господарського використання переданого в іпотеку нерухомого майна згідно з його цільовим призначенням предмет іпотеки на підставі договору між іпотекодавцем і іпотекодержателем або рішення суду може бути переданий іпотекодержателю або іншій особі в управління на період до його реалізації у порядку, встановленому цим Законом. Управління майном здійснюється відповідно до законодавства та умов, визначених договором чи рішенням суду. Продукція, плоди і доходи, отримані в результаті управління предметом іпотеки, спрямовуються на задоволення забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя, якщо інше не встановлено договором або рішенням суду.
Також, відповідно до пунктів 4.4 іпотечних договорів -1, -2 сторони передбачили, що після прийняття рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, з метою забезпечення належного господарського використання згідно з його цільовим призначенням, а також отриманням доходів, предмет іпотеки передається іпотекодержателю (позивачу у справі) або третій особі, за погодженням між іпотекодавцем (відповідачем у справі) та іпотекодержателем в управління на період його реалізації у порядку, встановленому договором, управління предметом іпотеки може здійснюватися, зокрема, шляхом його передачі в найом (оренду), лізинг, інше платне користування, тощо.
Враховуючи викладене, колегія суддів вбачає наявність правових підстав для задоволення позову в частині позовних вимог щодо зобов'язання відповідача звільнити займані приміщення щодо надання позивачу до моменту продажу права на господарське управління предметом іпотеки, з правом укладання у якості Орендодавця договорів оренди з фізичними та юридичними особами, та направленням отриманих від управління коштів на задоволення своїх вимог за кредитним договором, а також передати позивачу одночасно з Актом приймання-передачі нежитлової будівлі, ключі від предмету іпотеки, та податкову накладну, а також про зобов'язання відповідача, з метою збереження предмету іпотеки до його реалізації, надати позивачу право обладнання предмету іпотеки новими охоронними пристроями та укладення договорів на охорону зі спеціалізованими підприємствами.
При цьому, колегія суддів зазначає, що зазначені дії необхідні позивачу для реалізації рішення суду про передачу предмету іпотеки в управління.
При винесенні рішення в частині задоволенні цих позовних вимог, колегія суддів враховує, що аналогічна правова позиція викладена в Постанові ВГСУ у справі № 44/357.
Суд вважає хибними посилання відповідача, викладені ним у запереченнях на позов, зокрема, що позивач реалізував своє право кредитора на стягнення заборгованості за генеральним договором № 820/1/02-8/018 про надання кредитних послуг від 22.05.2008 р. саме з ТОВ "ІБФ "ВБК" шляхом звернення до третейського суду і є рішення цього суду відносно тієї ж заборгованості і з тих же підстав, а також посилання що, заборгованість ТОВ "УСК-Інвест" за договором кредиту № 820/1-27/21-02-8/003 від 28.01.2008 року у зазначеній у позовній заяві сумі в теперішній час є неузгодженою та оспорюється ТОВ "УСК-Інвест", розгляд спору щодо стягнення заборгованості за договором здійснюється Третейським судом при Асоціації українських банків, у зв'язку з чим відповідач приходить до висновку, що господарський суд не має компетенції вирішувати спір про стягнення з ТОВ "УСК-Інвест" заборгованості, з огляду на наступне.
Відповідно до статті 554 Цивільного кодексу України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Частиною 1 статті 543 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі солідарного обов'язку боржників, кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
Частиною 1 статті 20 Цивільного кодексу передбачено, що право на захист особа здійснює на свій розсуд.
Таким чином суд вважає, що позивачем на свій розсуд використано право на захист саме шляхом подання позову до майнового поручителя, що узгоджується з приписами вищенаведених статей Цивільного кодексу України. При цьому позивачем в порядку статті 555 Цивільного кодексу України на адресу відповідача направлена вимоги-повідомлення.
Також колегія суддів вважає необґрунтованими посилання відповідача на те, що іпотечні договори -1, -2, укладені з порушенням норми ч. 4 ст. 3 Закону України «Про іпотеку» , оскільки на момент укладання іпотечних договорів, кредитні договори укладені ще не були так як датою укладання кредитних договорів є дата фактичного отримання кредиту, отже на думку відповідача, забезпечені іпотечними договорами зобов'язання не існували на момент укладання іпотечних договорів.
Так, Частиною четвертою статті 3 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов'язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності.
Якщо вимога за основним зобов'язанням підлягає виконанню у грошовій формі, розмір цієї вимо ги визначається на підставі іпотечного договору або договору, що обумовлює основне зобов'язання, у чітко встановленій сумі чи шляхом надання критеріїв, які дозволяють встановити розмір цієї вимоги на конкретний час протягом строку дії основного зобов'язання.
Отже, чинним законодавством встановлено, що іпотекою забезпечуються виключно реально існуючі зобов'язання та вимоги, які можуть виникнути в майбутньому на підставі чинних договорів.
Укладені між позивачем та позичальниками кредитні договори № 820/1-27/21-02-8/003 від 28.01.2008 року та генеральним договором про надання кредитних послуг № 820/1/02-8/018 від 22.05.2008 року містили конкретні суми кредитування щодо надання позичальникам кредитних коштів, строки надання кредитних коштів, процентні ставки за користування кредитом, відповідальність сторін та інші істотні умови.
Генеральним договором про надання кредитних послуг № 820/1/02-8/018 від 22.05.2008 року передбачено, що надання Кредитних послуг за цим Договором здійснюється шляхом укладення Додаткових угод, що є невід'ємними частинами цього Договору, в яких визначаються конкретні умови Кредитної послуги, зокрема: валюта, сума, мета, строк, форма надання грошових коштів, розмір процентної ставки та спосіб виконання /погашення зобов'язань визначаються Додатковими угодами.
Банком (іпотекодержатель) та відповідачем (іпотекодавець) укладено іпотечні договори, відповідно до умов яких забезпечувалися вимоги іпотекодержателя за кредитними договорами № 820/1-27/21-02-8/003 від 28.01.2008 року № 820/1/02-8/018 від 22.05.2008 року. Згідно із зазначеними договорами сторонами було визначено зміст та розмір основного зобов'язання, строк і порядок його виконання, опис предмета іпотеки, достатній для його ідентифікації, та його реєстраційні дані відповідно до вимог статті 18 Закону України "Про іпотеку", якою встановлено істотні умови договору іпотеки.
У зв'язку з викладеним, іпотечні договори містили усі істотні умови, передбачені статтею 18 Закону України "Про іпотеку" та забезпечували вимогу банку як іпотекодержателя за кредитними договорами, що не суперечить положенням частини четвертої статті 3 Закону України "Про іпотеку".
Колегія суддів враховує, що така правова позиція викладена в оглядовому листі Вищого господарського суду України від 21.11.2011 року 3 01-06/1626/2011.
При прийнятті рішення колегія суддів також враховує, що рішенням господарського суду Харківської області від від 26.01.2010 р. у справі № 54/279-09 за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк", м. Київ в особі Харківської обласної філії, до Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський інститут підготовки кадрів", м. Харків; Треті особи які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: 1) Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна фірма "ВБК", м. Харків; 2) Товариство з обиеженою відповідальністю "УСК-інвест", м. Харків про звернення стягнення на предмет іпотеки позовні вимоги задоволено. Звернуто стягнення на предмет іпотеки - нежитлові приміщення підвалу №№ 1-8, першого поверху №№ 1-74, другого поверху №№ 1-33, площею 2 694,4 кв.м в літері "А-2"; нежитлові будівлі літери "А-1", "Ж-1", "В-1", "И-1", "Е-1", "Д-1", "Б-1", "Г-1", площею 327,1 кв.м загальною площею майна 3 021,5 кв.м., що розташовані за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, буд. 4-А, що належить відповідачу на праві власності.
Проте, Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 18.10.2010 р. рішення господарського суду Харківської області від 26.01.2010 р. у справі № 54/279-09 скасовано, позов залишено без розгляду з підстав того, що при ухваленні рішення господарського суду Харківської області від 26.01.2010 р. судом першої інстанції не було встановлено і у резолютивній частині рішення не вказано початкову ціну предмета іпотеки, не нижче якої заставлене майно може бути реалізоване в рахунок задоволення вимог банку за кредитними угодами.
З зазначеним висновком апеляційної інстанції погодився Вищий господарський суд України в Постанові від 17 січня 2011 року, якою Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 18.10.2010 р. у справі № 54/279-09 залишено без змін.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати у даній справі покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України,ст.ст. 16, 525, 546, 590, 598,599,610,611,612,626,628,629,652,1054,1048,1049, 1050 ЦК України, статтями 174,179,193, Господарського кодексу України, статтями 3,7,12,19,33, 34,38, 39 Закону України "Про іпотеку", ст.22 Закону України “Про судоустрій”, статтями 1, 4, 12, 22, 33, 43, 47-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів -
Позов задовольнити частково.
На задоволення вимог Публічного акціонерного товариства „Укрсоцбанк" (м. Київ, вул. Ковпака, 29, ОКПО 00039019 т/р 37394130000014 МФО 300023 банк отримувача ПАТ “Укрсоцбанк”) в розмірі 10614692,61 грн:
- за Договором кредиту № 820/1-27/21-02-8/003 від 28.01.2008 року, укладеним з Товариством з обмеженою відповідальністю “УСК-Інвест”, у розмірі 4055263,40 грн., з яких: поточна заборгованість за кредитом - 2460000,00 гривень; прострочена заборгованість за кредитом - 600000,00 гривень; поточна заборгованість за відсотками - 23715,00 гривень; прострочена заборгованість за відсотками - 772092,50 гривень; пеня по простроченому кредиту та процентам - 199455,90 грн.
- за Генеральним договором про надання кредитних послуг № 820/1/02-8/018 від 22.05.2008 року, укладеним з Товариством з обмеженою відповідальністю “Інвестиційно-Будівельною фірмою “ВБК”, у розмірі 6559429,21 грн.: з яких: прострочена заборгованість за кредитом - 544 500,00 доларів США, що в еквіваленті загальною сумою складає 4 324 255,65 гривень за офіційним курсом Національного Банку України; прострочена заборгованість за відсотками - 184434,25 доларів США, що в еквіваленті загальною сумою складає 1 464 721,48 гривень за офіційним курсом Національного Банку України; пеня по простроченому кредиту та процентам -768752,08 грн.; штраф по простроченому кредиту -1700,00 грн.
звернути стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором 820/3-27/21-02-8/12 від 29.01.2008 року, посвідченим ОСОБА_2, приватним нотаріусом ХМНО за реєстр. 129 та на предмет іпотеки за іпотечним договором 820/2/02-8/198 від 22.05.2008 року, посвідченим ОСОБА_2, приватним нотаріусом ХМНО за реєстр. 874, а саме: нежитлові приміщення підвалу № 1-8 (один-вісім), першого поверху № 1-74 (один-сімдесят чотири), другого поверху № 1-33 (один-тридцять три), площею 2694,4кв.м. в літері “А-2”; нежитлові будівлі літери “А-1”, “Ж-1”, “В-1”, “И-1”, “Е-1”, “Д-1”, “Б-1”, “Г-1”, площею 327,1 кв.м, загальною площею майна -3021,5 кв.м., що розташовані за адресою: місто Харків, вулиця Плеханівська, будинок 4-А (чотири -а) та належить Товариству з обмеженою відповідальністю “Харківський інститут підготовки кадрів” (Ідентифікаційний код 32564305, юридична адреса: м. Харків, вулиця Плеханівська, будинок б. 4А, поточний рахунок № 26008052296742 в філії “ХГРУ”ЗАТ КБ “Приват-банк”, МФО 351533, код ЄДРПОУ 22609983) на праві приватної власності на підставі Договору № 1239 купівлі-продажу об'єкта майна приватизації (групи А)-цілісного майнового комплексу, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3 31.08.2007 року за реєстром № 8179, зареєстрованого в Державному реєстрі правочинів 31.08.2007 року за № 2318708, згідно витягу з Державного реєстру правочинів № 4537688 від 31.08.2007 року, виданого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3, акту № 911 прийому-передачі об'єкта малої приватизації (групи А)-цілісного майнового комплексу колишнього державного підприємства Харківський інститут підготовки кадрів, що знаходиться на балансі і орендується ТОВ “Харківський інститут підготовки кадрів”, за адресою: 61001, м. Харків, вулиця Плеханівська, будинок 4-Авід 31.10.2007 року, право власності на які зареєстровано Комунальним підприємством “Харківське міське бюро технічної інвентаризації”08.11.2007 року за реєстраційним № 11941475, номер запису 5764, в книзі 1, згідно Витягу про реєстрацію права власності № 16589364, виданого 08.11.2007 року Комунальним підприємством “Харківське міське бюро технічної інвентаризації”.
Визначити у рішенні спосіб реалізації предмета іпотеки за оціночною вартістю, шляхом застосування процедури продажу предмету іпотеки, встановленої статтею 38 Закону України "Про іпотеку" , надати ПАТ „Укрсоцбанк" (м. Київ, вул. Ковпака, 29, код ЄДРПОУ 00039019 т/р 37394130000014 МФО 300023 банк отримувача ПАТ “Укрсоцбанк”) право на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, а також право проведення усіх дій, пов'язаних з збереженням та реалізацією предмета іпотеки.
Початкову ціну предмету іпотеки встановити в розмірі 10390680,00 грн. згідно висновку Харківського науково-дослідного інституту ім. заслуженого професора М.С. Бокаріуса , складеного 29.11.2011 року.
Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю “Харківський інститут підготовки кадрів” звільнити займані приміщення, передати ПАТ „Укрсоцбанк" (м. Київ, вул. Ковпака, 29, код ЄДРПОУ 00039019; т/р 37394130000014, МФО 300023, банк отримувача ПАТ “Укрсоцбанк”) одночасно з Актом приймання-передачі нежитлової будівлі, ключі від предмету іпотеки, та податкову накладну.
Надати ПАТ „Укрсоцбанк" (м. Київ, вул. Ковпака, 29, код ЄДРПОУ 00039019, т/р 37394130000014, МФО 300023 банк отримувача ПАТ “Укрсоцбанк”) до моменту продажу предмету іпотеки право на господарське управління предметом іпотеки, з правом укладання у якості Орендодавця договорів оренди з фізичними та юридичними особами, та направленням отриманих від управління коштів на задоволення своїх вимог за кредитним договором. З метою збереження предмету іпотеки до його реалізації надати ПАТ „Укрсоцбанк" (м. Київ, вул. Ковпака, 29, код ЄДРПОУ 00039019, т/р 37394130000014, МФО 300023, банк отримувача ПАТ “Укрсоцбанк”) право обладнання предмету іпотеки новими охоронними пристроями, а також укладання договорів на охорону зі спеціалізованими підприємствами.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківський інститут підготовки кадрів” ідентифікаційний код 32564305 (Місцезнаходження: м. Харків, вул.. Плеханівська, буд. 4-А,) на користь Публічного Акціонерного товариства "УКРСОЦБАНК" в особі Харківської обласної філії (код ЄДРПОУ 00039019, м. Київ, вул. Ковпака, 29) 23149,13 грн. державного мита та 214,25 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати накази після набрання рішення законної сили.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Головуючий суддя Аюпова Р.М.
суддя Бринцев О.В.
суддя Светлічний Ю.В.
Рішення оформлено згідно з вимогами ст. 84 ГПК України
та повний текст рішення складено та підписано 13 лютого 2012 року
справа № 5023/2442/11