Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"26" січня 2012 р. Справа № 37/129-10
вх. № 6434/5-37
Суддя господарського суду Доленчук Д. О.
при секретарі судового засідання Івахненко І.Г.
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_1 за довіреністю № б/н від 10.01.2012 р.
відповідача - не з'явився
розглянувши справу за позовом Іноземного підприємства "Юпітер", м. Київ
до ФОП ОСОБА_2, м. Харків
про стягнення 1796,03 грн.
Іноземне підприємство "Юпітер" (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача суми основної заборгованості - 479,02 грн., 30 % річних - 93,70 грн., пені - 63,12 грн., 1% - 1140,07 грн., інфляційних - 20,12 грн. у зв'язку з невиконанням відповідачем умов договору поставки № 194W від 27.10.2009 р.
Ухвалою господарського суду Харківської області по справі від 15 вересня 2010 року провадження у справі 37/129-10 було зупинено та матеріали справи направлені до слідчих органів.
Прокуратура Червонозаводського району м. Харкова, через канцелярію господарського суду 04.01.2012 р. за вх. № 14, повідомила суд про результати перевірки за матеріалами господарської справи № 37/129-10. У вказаному повідомленні прокуратура Червонозаводського району м. Харкова вказувала про те, що за наслідками проведеної перевірки 29.10.2010 р. Червонозаводським РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області винесено постанову про відмову в порушені кримінальної справи за ознаками складу злочину, передбаченого ст. 190 КК України, на підставі п.2 ст. 6 КПК України. Вивченням зазначених матеріалів було встановлено, що ФОП ОСОБА_2 не виконано умови договору поставки, укладеного нею з ПП «Юпітер», в частині повної оплати отриманого товару. Вказане свідчить про наявність між вказаними суб'єктами господарювання цивільно-правових відносин. Підстави для скасування постанови про відмову в порушені кримінальної справи від 29.10.2010 р. відсутні.
Ухвалою суду по справі від 11 січня 2012 року було поновлено провадження у справі та призначено її до розгляду на 17 січня 2012 року о 16:20 год.
Ухвалою суду по справі від 17 січня 2012 року розгляд справи було відкладено на 26 січня 2012 року о 12:20 год.
Представник позивача до початку судового засідання, через канцелярію господарського суду 26.01.2012 р. за вх. № Д121/12, надав заяву про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дана заява не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому приймається судом та підлягає задоволенню.
Відповідач про судове засідання був повідомлений належним чином, в судове засідання не з'явився, про причини неявки в судове засідання суд не повідомив, відзив на позовну заяву до суду не надав.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.
Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, встановив наступне.
27.10.2009 року між сторонами був укладений договір поставки № 194W (надалі - договір).
Згідно з умовами цього договору Іноземне підприємство «Юпітер» (постачальник) зобов'язалося поставити і передати товар, а Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (покупець) зобов'язався прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату на умовах даного договору (п. 1.1. договору).
Відповідно до п. 1.2. договору кількість та асортимент товару, що поставляється вказується в накладній, яка є невід'ємною частиною даного договору.
Відповідно до п. 3.3. договору, оплата товару здійснюється покупцем на протязі 14 календарних днів з дати поставки товару постачальником.
Пунктами 6.1., 6.2. договору було встановлено, що за прострочення оплати поставленого товару більш ніж на строк обумовлений в п. 3.3 (чотирнадцять календарних днів) покупець зобов'язаний сплатити постачальнику повну вартість товару, а також у відповідності до ст. 692 ЦК України сплатити проценти за користування чужими грошовими коштами. Процент на суму відповідний вартості неоплаченого товару складає 1 % за кожний день від цієї суми, за весь час прострочення.
Пунктом 7.2. договору було передбачено, що у випадку прострочення оплати товару покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої суми за кожний день прострочення платежу, та відповідно до ст. 625 ЦК України покупець повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також 30% відсотків річних.
Пунктом 10.1. договору було визначено, що даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2010 року.
Судом встановлено, що позивач виконав належним чином свої договірні зобов'язання, поставив відповідачеві товар (жувальна гумка) відповідно до видаткової накладної №UP 318.04.11.2009/503/а від 04.11.2009 р. до цього договору на суму 659,02 грн.
Однак, відповідач взяті на себе зобов'язання за договором не виконав, в порушення умов договору вартість товару у повному обсязі у встановлені строки не сплатив.
22 березня 2010 року позивач направив до відповідача вимогу вих. № 536/2010-юр від 19.03.2010 р. про сплату в семиденний строк від дня направлення вимоги на поточний рахунок позивача суми заборгованості у розмірі 659,02 грн.
Судом встановлено, що відповідачем була сплачена сума заборгованості частково в розмірі 180,00 грн. про що вказувалося позивачем згідно позову. Щодо відміток про сплату 309,02 грн. на оригіналі видатковій накладній №UP 318.04.11.2009/503/а від 04.11.2009 р. (екземпляр відповідача), суд зазначає, що дані відмітки не підтверджують сплату відповідачем позивачу 309,02 грн. за договором, оскільки з них не вбачається прізвища та посади працівника позивача, яким були отримані дані кошти від відповідача.
26 березня 2010 року позивач повторно направив до відповідача вимогу вих. № 606/2010-юр від 26.03.2010 р. про сплату в семиденний строк від дня направлення вимоги на поточний рахунок позивача суми заборгованості у розмірі 479,02 грн.
При цьому суд зазначає, що інших доказів про сплату відповідачем позивачу суму основної заборгованості за договором у розмірі 479,02 грн. в матеріалах справи не міститься.
Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
У відповідності до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковими.
Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є право відношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Згідно ч.3 ст. 692 Цивільного кодексу України у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.
Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З огляду на вищевикладене та враховуючи умови пунктів 6.1, 6.2. та 7.2. договору господарський суд приходить до висновку, що сума основної заборгованості у розмірі 479,02 грн., сума 30 % річних у розмірі 93,70 грн., 1% у розмірі 1140,07 грн. та інфляційних у розмірі 20,12 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Відповідно до ч.3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
У відповідності до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.
Враховуючи вищевикладені норми діючого законодавства та враховуючи умови договору щодо нарахування пені, господарський суд приходить до висновку, що розрахунок пені позивачем було зроблено не вірно, у зв'язку з тим, що нарахування позивачем пені за прострочення виконання зобов'язання відповідачем здійснювалося більше чим за період 6-ть місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до вимог ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України судом була перерахована сума пені та встановлено, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня у розмірі 48,97 грн. за період з 19.11.2009 р. по 19.05.2010 р.
За таких обставин господарський суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.
Враховуючи те, що позов підлягає частковому задоволенню, господарський суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача сплачену позивачем суму державного мита у розмірі 100,98 грн. та суму витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у розмірі 233,64 грн.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 1,3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ст.ст. 230, 231, 232, 343 Господарського кодексу України, ст.ст. 509, 526, 530, 549, 611, 625, 629, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (61010, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, ІНФОРМАЦІЯ_1) на користь Іноземного підприємства "Юпітер" (03150, м. Київ, Печерський район, вул. Федорова, буд. 3, код ЄДРПОУ 34756078, п/р 26006001065001 в Харківській філії ВАТ КБ "Південкомбанк", МФО 350813) основну заборгованість у розмірі 479,02 грн., 30 % річних у розмірі 93,70 грн., пеню у розмірі 48,97 грн., 1% у розмірі 1140,07 грн., інфляційні у розмірі 20,12 грн., 100,98 грн. державного мита та 233,64 грн. витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В решті позову відмовити.
Суддя Доленчук Д. О.
Рішення підписано 31.01.2012 р.