"05" січня 2012 р.Справа № 9/62/5022-1470/2011
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Гевка В.Л.
Розглянув справу
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, с.Соколів, Теребовлянського району, Тернопільської області, 48114
до відповідача Державного підприємства "Мишковицький спиртовий завод", вул. Січових Стрільців, 1, с. Мишковичі, Тернопільського району, Тернопільської області, 47732
про стягнення заборгованості 14 631 грн. 56 коп.
За участю представників сторін:
позивача: не з'явився
відповідача: не з'явився
Судом в порядку ст.81-1 ГПК України фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася через відсутність відповідного клопотання.
Сторони, в порядку ст.ст. 64,77 ГПК України, про дату, час, та місце розгляду справи були повідомлені належним чином у встановленому законом порядку.
Суть справи: Позивач - Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, с.Соколів, Теребовлянського району, Тернопільської області звернувся до господарського суду з позовом до відповідача Державного підприємства "Мишковицький спиртовий завод", вул. Січових Стрільців, 1, с. Мишковичі, Тернопільського району, Тернопільської області про стягнення заборгованості 14 631 грн. 56 коп., з яких : 12000 грн. 00 коп. -основного боргу; 1082 грн. 50 коп. -пені, 960 грн. 45 коп. -індексу інфляції, 589 грн. 06 коп. -3% річних.
Позов обґрунтовується оглянутими в судовому засіданні оригіналами та належним чином завіреними копіями: договору №29/03/10-1ТП від 29.03.2010р.; акту здачі-приймання робіт (надання послуг) №29/03/10-30 від 12.04.2010р.; товарно-транспортними накладними серія СА №191743, №191745 від 31.03.2010р.; претензії (досудове попередження) №14/09/10-1 від 14.09.2010р.; та іншими матеріалами.
Ухвалою господарського суду від 28.10.2011р. порушено провадження у справі та її розгляд вперше призначено на 15.11.2011 р. У зв'язку із відрядженням судді Гевка В.Л. у м. Львів терміном з 14.11.2011р. по 18.11.2011р. (наказ №333-к від 09.11.2011р.), судове засідання у справі № 9/62/5022-1470/2011, призначене на 15 листопада 2011 року переносилось на 29.11.2011 р. У відповідності до ст. 77 ГПК України судове засідання відкладалось на 12.12.2011р., на 26.12.2011р. та на 05.01.2012р. у зв'язку з неподанням сторонами витребуваних судом документів.
Строк вирішення спору у справі №9/62/5022-1470/2011 встановлено до 25.12.2011р. За клопотанням позивача, з урахуванням вимог ч. 3 ст. 69 ГПК України, в якій зазначено, що у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів та у зв'язку із закінченням терміну розгляду справи, суд, у відповідності до вимог ст. 69 ГПК України, строк вирішення спору продовжив на п'ятнадцять днів, а саме до 09.01.2012р.
В судовому засіданні 29.11.2011р. суд перейшов до розгляду справи по суті.
Також, при подачі позовної заяви позивач, одночасно, просив суд вжити заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на банківські рахунки (зокрема, на поточний та майно державного підприємства "Мишковицький спиртовий завод" код ЄДРПОУ 00375154) в обсязі, достатньому для сплати суми заборгованості та витребувати в Державної податкової адміністрації Тернопільської області (вул. Білецька, буд. 1, м. Тернопіль, 46003) відомості, щодо всіх відкритих державним підприємством "Мишковицький спиртовий завод" (код ЄДРПОУ 00375154) поточних рахунків в установах банків з метою накладення арешту в порядку забезпечення позову.
Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 29 листопада 2011р. відмовлено Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1, с. Соколів, Теребовлянського району, Тернопільської області, в задоволенні заяви про забезпечення позову.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не заявив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином у відповідності до ст. 77 ГПК України. В процесі розгляду справи позивач подав уточнений розрахунок пені, нарахованої на підставі ст.ст.1,3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. та згідно з ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України за період з 16.04.2010р. по 15.10.2010р., згідно якого просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 1085,77 грн.
Таким чином, суд розглядає справу, предметом розгляду якої є: 12000 грн. 00 коп. -основного боргу; 1085 грн. 77 коп. -пені, 960 грн. 45 коп. -індексу інфляції, 589 грн. 06 коп. -3% річних.
Відповідач участі уповноваженого представника в судовому засіданні не забезпечив, витребуваних судом матеріалів не подав, причини неявки суду не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не заявив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином у відповідності до ст.ст.64, 77 ГПК України.
Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 N 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена. Дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.
Водночас до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи (Інф. листи ВГСУ від 02.06.2006 N 06-10/651 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" (пункт 4), від 14.08.2007 N 930/14197 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15), від 18.03.2008 N 10-07/8 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році" (пункт 23)).
Враховуючи зазначені обставини, беручи до уваги, що явка представників сторін не визнавалась судом обов'язковою, брати участь у судовому засіданні є правом сторони, передбаченим ст. 22 ГПК України, доказів у справі є достатньо для вирішення спору по суті, справа розглядається без участі представників позивача та відповідача, за наявними у ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши представлені докази в сукупності, господарський суд встановив наступне.
Статтею 1 ГПК України передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. Відповідно до ст. 2 ГПК України господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема підприємств і організацій, які звертаються до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
За змістом положень вказаних норм, правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема юридичні особи, фізичні особи - підприємці, а суд шляхом вчинення провадження у справі здійснює захист осіб, права та охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.
Відповідно до ст. 16 ЦК України та п. 2 ст. 20 ГК України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
За загальними положеннями цивільного законодавства зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є також дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Із змістом зазначеної норми кореспондуються і приписи частини 1 статті 174 ГК України відповідно до якої господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.
Згідно статті 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Як встановлено судом, 29.03.2010р. між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 та Державним підприємством "Мишковицький спиртовий завод" було укладено договір №29/03/10-1 ТП, за умовами якого ОСОБА_1 (далі по тексту -Перевізник, позивач) зобов'язався надати ДП "Мишковицький спиртовий завод" (далі по тексту -Замовник, відповідач) послуги по перевезенню вантажу (спирту етилового, фуражного зерна та меляси) автомобільним транспортом з місця відправлення, яке буде вказано Замовником до пункту призначення, а Замовник бере на себе зобов'язання прийняти та оплатити належним чином надані Перевізником послуги. За умовами договору пунктом завантаження зазначено вул.Промислова,1, м.Мал.Виска, Кіровоградської області (ДП "Маловисківський спиртовий завод"), а кінцевим пунктом призначення: с.Мишковичі, Тернопільського району, Тернопільської області (ДП "Мишковицький спиртовий завод").
З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов даного договору Перевізник надав Замовнику послуги по перевезенню спирту етилового, на суму 12000,00 грн. про належне виконання Перевізником умов даного договору свідчить і долучені до матеріалів справи Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №29/03/10-30 від 12.04.2010р. підписаний та скріплений печатками як позивача так і відповідача, а також товарно-транспортні накладні серії СА №191743, №191745 від 31.03.2010р.
У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до вимог ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання, що виникають з договору або з інших підстав, визначених ст. 11 ЦК України, повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Згідно п.п.3.1., 3.2. укладеного договору Заявник зобов'язаний оплатити Перевізнику надані послуги на протязі трьох днів від дати одержання підтвердження про поставку вантажу, у вигляді товарно-транспортної накладної.
Матеріалами справи доведено, що відповідачем надані транспортні послуги прийнято, проте станом на час розгляду справи, оплати за них в сумі 12000,00 грн. не проведено.
З метою досудового вирішення спору позивачем на адресу відповідача направлялась претензія №14/09/10-1 від 14.09.2010 року про повернення заборгованості, яка останнім залишена без відповіді та задоволення.
Враховуючи зазначене, розглянувши та оцінивши подані позивачем докази та матеріали справи, суд вважає, що доводи позивача про порушення його майнових прав на заявлену суму 12000,00грн. є правомірними, документально підтвердженими та не спростованими відповідачем в установленому законом порядку.
Щодо стягнення пені, то судом встановлено наступне.
У відповідності до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом.
Згідно ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею), порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. При цьому, неустойкою (штрафом, пенею) визнається, визначена договором або актом цивільного законодавства, грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до п. 4.7 Договору, за порушення грошових зобов'язань за цим договором винна сторона сплачує постраждалій стороні пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки платежу, а також відшкодовує Перевізнику збитки, понесені останнім у результаті порушення Замовником вищевказаних умов договору (в т.ч. втрачену вигоду).
У зв'язку з наведеним та відповідно до ч. 6 ст. 231, ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, позивачем за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання відповідачу нарахована пеня за період з 16.04.2010р. по 15.10.2010р. із врахуванням вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. (у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України), що складає 1085 грн. 77 коп. При цьому, суд звертає увагу, що згідно долученого позивачем до позовної заяви розрахунку пені, має місце помилково нарахована пеня в сумі 38 грн. 98 коп., оскільки обрахування проводилось за кожен наступний період на суму основного боргу з врахуванням нарахованої пені за попередній період. Виходячи з наведеного, суд вважає правомірно нарахованою та такою, що підлягає до стягнення з відповідача пеню в сумі 1046 грн. 79 коп., нараховану від суми простроченого платежу за кожен день прострочення за весь період з 16.04.2010р. по 15.10.2010р.
Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання (Постанова Верховного Суду України від 15.11.2010р. №4/720).
Позивачем належними доказами підтверджено допущене відповідачем прострочення виконання грошових зобов'язань перед позивачем, що дає правові підстави останньому застосувати до відповідача відповідальність, передбачену статтею 625 Цивільного кодексу України, у зв'язку з чим суд вважає позовні вимоги щодо стягнення 960 грн. 00 коп. - індексу інфляції нарахованих за період з травня 2010р. по вересень 2011р., та 589 грн. 06 коп. - 3% річних правомірними.
Статтею 43 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами, а в силу приписів ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Враховуючи вищезазначене, оцінивши докази у їх сукупності, розглянувши усі обставини справи та беручи до уваги те, що відповідач, станом на день розгляду справи заявлену в позові суму заборгованості не погасив (належних доказів протилежного не представив) суд вважає, що доводи позивача про порушення його майнових прав є правомірними, документально підтвердженими та не спростованими відповідачем в установленому законом порядку, а тому порушене право Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 підлягає судовому захисту шляхом примусового стягнення з відповідача - Державного підприємства "Мишковицький спиртовий завод", вул. Січових Стрільців, 1, с. Мишковичі, Тернопільського району, Тернопільської області 12000 грн. 00 коп. -основного боргу; 1046 грн. 79 коп. -пені, 960 грн. 00 коп. індексу інфляції та 589 грн. 06 коп. - 3% річних.
Згідно ч. 1 ст. 49 ГПК України (в редакції чинній на час звернення Позивача з позовом до суду) державне мито покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. В свою чергу із змісту, ч. 5. ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Поряд з цим, як вбачається із позовних вимог, позивачем - ФОП ОСОБА_1 заявлено до стягнення 14634 грн. 83 коп. (з врахуванням уточненого розрахунку пені), тоді як згідно платіжного доручення №138 від 21.10.2011р., що знаходиться у матеріалах справи за звернення до суду сплачено 150 грн. державного мита.
У відповідності до п.п. "а" п. 2 ст. 3 Декрету КМУ "Про державне мито" із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів державне мито сплачується у розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
В свою чергу, відповідно до статті 47 ГПК України державне мито підлягає поверненню у випадках і в порядку, встановлених законодавством.
П. 1 ч. 1 статті 8 Декрету КМУ "Про державне мито" передбачено, що сплачене державне мито підлягає поверненню частково або повністю у випадку внесення мита в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством.
Враховуючи зазначене, суд повертає позивачу - ФОП ОСОБА_1 з Державного бюджету України - 3 (три) грн. 65 коп. надмірно сплаченого державного мита.
Враховуючи положення статті 49 ГПК України, а також часткове задоволення позовних вимог у даному спорі, державне мито в сумі 145 грн. 96 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн., покладаються на відповідача у справі та підлягають стягненню в користь позивача.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 43, 32-33, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства "Мишковицький спиртовий завод", вул. Січових Стрільців, 1, с. Мишковичі, Тернопільського району, Тернопільської області, код ЄДРПОУ 00375154, на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, с.Соколів, Теребовлянського району, Тернопільської області, код НОМЕР_1 -12000 (дванадцять тисяч) грн. 00 коп. -основного боргу, 1046 (одну тисячу вісімдесят п'ять) грн. 79 коп. -пені, 960 (дев'ятсот шістдесят) грн. 00 коп. індексу інфляції, 589 (п'ятсот вісімдесят дев'ять) грн. 06 коп. - 3% річних, 145 (сто сорок п'ять) грн. 96 коп. - державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В частині стягнення 38 грн. 98 коп. пені, в позові відмовити.
4. Повернути Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1, с.Соколів, Теребовлянського району, Тернопільської області, код НОМЕР_1 з Державного бюджету України - 3 (три) грн. 65 коп. надмірно сплаченого державного мита.
Наказ та довідку видати після набрання рішенням суду законної сили.
На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу, протягом десяти днів з дня підписання рішення, через місцевий господарський суд.
Суддя В.Л. Гевко
Повне рішення складено та підписано 10.01.2012р.