36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
15.12.2011 р. Справа №18/3106/11
за позовом Публічного акціонерне товариство "Полтавагаз", вул. Енгельса, 2; вул. Козака, 2, м. Полтава, 36020
до Котелевської селищної рада, вул. Жовтнева, 22, с. Котельва,38500
про стягнення 18 555,06 грн.
Суддя Босий В.П.
Представники:
від позивача: ОСОБА_1, дов. № 172 від 04.08.2011 р.
від відповідача: ОСОБА_2, дов. від 17.10.2011 р.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення у відповідності до вимог ст. 85 ГПК України.
СУТЬ СПОРУ: Розглядається позовна заява про стягнення з відповідача 16600,11 грн. боргу по договору на транспортування природного газу для бюджетних користувачів (в межах обсягу природного газу, що використовується як пальне для забезпечення горіння Вічного вогню) № 11-21Б від 14.12.2010 р., 1247,73 грн. пені, 275,61 грн. - 3 % річних, 431,60 грн. інфляційних.
Представник відповідача в судовому засіданні заявив клопотання про зменшення розміру пені, посилаючись на недостатнє бюджетне фінансування.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд встановив:
Між ВАТ "Полтавагаз" та Котелевською селищною радою був укладений договір на постачання та транспортування природного газу для бюджетних користувачів (в межах обсягів природного газу, що використовується як пальне для забезпечення горіння Вічного вогню) № 11-21/Б від 14 грудня 2010 року.
Згідно з пунктом 1.1. договору на постачання та транспортування природного газу Товариство (ВАТ "Полтавагаз") передає у власність Споживача (Котелевської селищної ради) в 2011 році природний газ, а Споживач зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах цього Договору.
Пунктом 6.1 Договору оплата за газ проводиться Споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100% оплати вартості обсягів газу згідно п.2.1 цього Договору, запланованих для поставки, за 5 (п'ять) банківських днів до початку місяця поставки.
Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 5 числа, наступного за місяцем поставки газу.
Відповідно до умов вищенаведеного договору ВАТ "Полтавагаз" надавало відповідачу послуги з постачання та транспортування природного газу в лютому 2011 року в об'ємі 5712,0 тис. куб. м. на суму 14126, 92 грн., та у березні 2011 року в об'ємі 1000,00 куб. м. на суму 2473, 20 грн., на загальну суму 16 600,12 грн.
ВАТ "Полтавагаз" виконало належним чином умови договору, що підтверджується актами приймання - передачі природного газу підписаний сторонами без застережень.
Проте, як зазначає позивач з боку відповідача розрахункові зобов'язання виконані не були взагалі.
Відповідно до бухгалтерського обліку ПАТ "Полтавагаз" станом на час звернення до суду сума боргу Котелевської селищної ради за постачання та транспортування природного газу по договору № 1 від 28.01.2011 року становить 16600, 12 грн.
Положення ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України визначають необхідність належного виконання зобов'язання у відповідності до вказівок договору, законодавства.
Відповідно до ст. 11 ЦК України та ст.174 ГК України, договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).
Приписами ст. 509 ЦК України передбачено, що зобов'язання є правовідношення у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагали виконання такого обов'язку.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору або Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов - відповідно до звичаїв ділового обороту, при чому одностороння відмова від виконання не допускається.
Згідно статті 193 ГК України, учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином у відповідності до закону, правових актів, договору, а також у разі відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.
Крім того, відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За розрахунком здійсненим позивачем та перевіреним судом сума інфляційних складає 431,60 грн., 3% річних - 275,61 грн.
Суд вважає вимоги позивача про стягнення основного боргу, інфляційних та річних правомірними та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором.
Частиною 2 ст. 217 ГК України встановлено, що у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Водночас, до штрафних санкцій ст. 230 ГК України відносить господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Пунктом 7.5 Договору передбачено, що у разі невиконання Споживачем умов п. 6.1 цього Договору Споживач зобов'язаний (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Позивач нарахував відповідачу пеню за несвоєчасне проведення розрахунків в розмірі 1247,73 грн.
Суд вважає за необхідне зменшити визначений до стягнення розмір пені з огляду на наступне:
Частина 1 ст. 550 ЦК України встановлює загальне правило про те, що кредитор має право на стягнення неустойки у всіх випадках порушення боржником зобов'язання, незалежно від того, виникли чи ні у зв'язку з цим порушенням збитки на стороні кредитора. Проте, частина 3 статті 551 ЦК України передбачає можливість зменшення за рішенням суду розмір неустойки, що стягується з боржника за порушення зобов'язання, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Так, пунктом 1 ст. 233 ГК України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Відповідно до п.3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання. За змістом підпункту 2.4 пункту 2 Роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 29.04.1994 № 02-5/293 “Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань”, вирішуючи питання про застосування пункту 3 статті 83 ГПК України, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
В силу ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", №280/97-ВР від 21.05.1997р., з наступними змінами та доповненнями, сільські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад. Місцеві бюджети є самостійними, вони не включаються до Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та інших місцевих бюджетів (п.п.3,6 ст. 16).
З огляду на наведене, враховуючи що позивачем не представлено жодних доказів, які б свідчили, що несвоєчасна оплата відповідачем вартості отриманих послуг з постачання та транспортування природного газу спричинила негативні наслідки або ж збитки для нього чи для інших учасників господарських відносин, беручи до уваги, що відповідач - Котелевська селищна рада є бюджетною установою із затвердженим на рік бюджетом, господарський суд задовольняє клопотання відповідача та вважає можливим зменшити розмір пені на 50% і стягнути з відповідача пеню в сумі 623,87 грн. В іншій частині стягнення пені - відмовити.
Враховуючи вищенаведене, вимоги позивача підлягають задоволенню частково.
Керуючись ст.ст. 32-33,43-44,49, 82-85 ГПК України, суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Котелевської селищної ради (вул. Жовтнева, 22, с. Котельва, 38500, Диканський район, Полтавська область, р/р 35414058001697 в ГУДКУ у Полтавській області, МФО 831019, код ЄДРПОУ 13955818) на користь Публічного акціонерне товариство "Полтавагаз" (вул. Козака, 2 а, м. Полтава, 36020, п/р 2600530103545 в філії - Полтавське управління ПАТ "Державний ощадний банк України", МФО 331467, код ЄДРПОУ 03351912) - 16600,12 грн. основного боргу, 623,87 грн. пені, 275,61грн. - 3 % річних, 431,60 грн. інфляційних, 186,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.
3. В частині стягнення пені в сумі 623,86 грн. - відмовити.
Суддя Босий В.П.
Повне рішення складено: 20.12.2011 р.