36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
05.01.2012 р. Справа №18/3374/11
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Віойл-Агро", вул. Немирівське шосе, 26, м. Вінниця, 21050
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер-Агро", вул. Карла Маркса, 65-А, м. Глобине, Полтавська область, 39000
про стягнення 4 460 955,45 грн.
Суддя Босий В.П.
Представники:
від позивача: ОСОБА_1, дов. № 28/11-2011 від 28.11.2011 р.
від відповідача: ОСОБА_2 дов. № 6 від 26.12.2011 р.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення у відповідності до вимог ст. 85 ГПК України.
Суть спору: розглядається позовна заява про осягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер-Агро" збитків в сумі 4 460 955,45 грн., завданих нестачею насіння соняшнику.
Представник позивача на задоволенні позову наполягає.
Відповідач у відзиві на позовну заяву проти позову заперечує, посилаючись на відсутність обґрунтованого розрахунку вартості насіння соняшнику в кількості 1025,507 тон. Також вказує, що Акт № 1 перевірки наявності матеріальних цінностей від 16 травня 2011 р. не містить жодних відомостей про вартість насіння соняшнику, нестача якого була виявлена за результатами акту.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд встановив:
24.11.2010р. між ТОВ "Віойл - Агро" (позивач) та ТОВ "Хліб Інвестбуд" було укладено договір поставки № 1031 - 21011243837.
Відповідно до умов вказаного договору ТОВ "Хліб Інвестбуд" поставило насіння соняшнику в кількості 2639,762 т на умовах EXW франко - елеватор на складі ТОВ "Інтер - Агро" (відповідач) за адресою: Полтавська обл., м. Гребінка, пров. Пирятинський, 48.
Підтвердженням поставки товару є видаткова накладна № РН-0833 від 25.11.2010р. (копія в матеріалах справи) та податкова накладна № 739 від 25.11.2010р. (копія в матеріалах справи). В підтвердження переходу права власності на соняшник від відповідача до позивача було виписано та зареєстровано в реєстрі складських документів на зерно складську квитанцію № 29 від 25.11.2010р. серія AT № 380858. Загальна вартість поставленого соняшнику становить 11 482 964,70 грн.
Як вбачається з матеріалів справи зберігання даного соняшнику здійснювалось відповідно до умов договору відокремленого збереження на надання послуг по сушці, очистці, зберіганню та відвантаженню сільськогосподарської продукції № 1/09/10/1 від 01.09.2010р. та додаткової угоди №1 від 01.03.2011 р. до вказаного договору, підписаних позивачем та відповідачем.
Як зазначає позивач 16.05.2011 року проведеною перевіркою наявності матеріальних цінностей на складі зберігання, що належить ТОВ "Інтер - Агро" за адресою: Полтавська обл., м. Гребінка, пров. Пирятинський, 48, за участю представників сторін, виявлено нестачу соняшнику в кількості 1025,507 т, що належить ТОВ "Віойл - Агро" на праві власності. Підтвердженням виявлення факту нестачі соняшнику являється акт № 1 перевірки наявності матеріальних цінностей, складений та підписаний сторонами 16.05.2011р.
Також, в Акті зазначено, що ТОВ "Інтер - Агро" гарантує погашення недостачі, що виникла до 15 вересня 2011р. Проте, станом на 15.09.2011р. погашення нестачі здійснено не було.
Як свідчать матеріали справи 12 жовтня 2011р. позивач направив за допомогою засобів факсимільного зв'язку відповідачу листа (вих. № 1033 - 11110121801) з прохання відвантажити насіння соняшнику в кількості 1025,507 тон, що дорівнює кількості виявленої нестачі. Однак, як вказує позивач відповіді на лист отримано не було.
20 жовтня 2011р. позивач направив ТОВ "Інтер-Агро" вимогу № 1026 - 11110201821 від 20.10.2011р. про сплату грошових коштів в сумі 4 460 955, 45 грн. (чотири мільйони чотириста шістдесят тисяч дев'ятсот п'ятдесят п'ять грн., 45 коп.), що дорівнює фактичній вартості насіння соняшнику в розмірі виявленої нестачі в кількості 1025,597 тон.
Таким чином, станом на дату подання даної позовної заяви відповідачем відвантаження зазначеної кількості соняшнику здійснено не було, а також не було задоволено вимогу про сплату грошових коштів в сумі 4 460 955, 45 грн. - фактична вартість соняшнику.
Згідно ст. 11 ЦК України, договір є однією з підстав виникнення зобов'язання, яке має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності, справедливості.
У відповідності до ст. 174 ГК України, підставою виникнення господарських зобов'язань є, зокрема, господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також: угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.
В даному випадку підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір по наданню послуг по сушці, очистці, зберіганню та відвантаженню сільськогосподарської продукції № 1/09/10/1 від 01.09.2010р. та додаткова угода №1 від 01.03.2011 р. до вказаного договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.
Статтею 949 цього ж Кодексу визначено, що зберігач зобов'язаний повернути поклажедавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості.
Згідно ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
У відповідності зі статтею 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.
Згідно зі статтею 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Статтею 218 Господарського кодексу України визначено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Згідно ч. 1 ст. 951 ЦК України збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем:
1) у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості;
2) у разі пошкодження речі -у розмірі суми, на яку знизилася її вартість.
Норми ч. 1 ст. 951 ЦК України цілком узгоджуються з приписами ст. 623 ЦК України згідно якої боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
У відповідності до ст. ст. 33 та 34 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" зерновий склад відшкодовує збитки за втрату чи нестачу зерна у розмірі вартості втраченого або такого, що його не вистачає зерна.
Матеріалами справи підтверджується той факт, що позивач зазнав збитків в зв'язку з нестачею соняшнику в сумі 4 460 955, 45 грн. (розрахунок в матеріалах справи), що дорівнює фактичній вартості насіння соняшнику в розмірі виявленої нестачі в кількості 1025,507 тон.
Відповідачем доказів на підтвердження добровільного відшкодування зазначених збитків не подано.
На підставі вищевикладеного суд дійшов до висновку про задоволення позову.
Керуючись ст.ст. 32-33, 43, 49, 82-85 ГПК України, суд, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер-Агро", вул. Карла Маркса, 65-А, м. Глобине, Полтавська область, 39000 (р/р 26009001303936 в Райффайзен Банк Україна", МФО 300528, код ЄДРПОУ 31059688) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Віойл-Агро", вул. Немирівське шосе, 26, м.Вінниця, 21034 (р/р 26004000110933 у філії ПАТ "Укрексімбанк" м. Вінниця, МФО 302429, код ЄДРПОУ 31414911) - 4 460 955,45 грн. (чотири мільйони чотириста шістдесят тисяч дев'ятсот п'ятдесят п'ять грн. 45 коп.) збитків, 25500,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.
Суддя Босий В.П.
Повне рішення складено: 10.01.2012 р.