36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
17.11.2011 р. Справа №18/268/11
За позовом Приватного підприємства «Фірма Оксана», вул. Котляревського, 1/27, к. 705, м. Полтава, 36021, вул. Г. Сталінграда, 10, корп. 1, кв. 16, м. Полтава, 36040.
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Проектно-вишукувальний Інститут «Полтавагропроект», вул. Котляревського, 1/27, м. Полтава, Полтавська область, 36021
про визнання недійсними рішення загальних зборів учасників та Статуту в редакції від 01.08.2005р. з наступними змінами
третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Управління з питань державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Виконавчого комітету Полтавської міської ради
третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ТОВ «Барвінок-К»
Суддя Босий В. П.
Представники:
від позивача: не з'явились
від відповідача: ОСОБА_1, дов. № 01-20/42 від 17.01.2011 р., ОСОБА_2, дов. № 09/2-13-1 від 22.08.2011р.
від третіх осіб: 1., 2 не з'явились
В судовому засіданні 17.11.2011 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення у відповідності до положень ст. 85 ГПК України та повідомлено про строк виготовлення повного тексту рішення 18.11.2011 р.
СУТЬ СПРАВИ: розглядається позовна заява Приватного підприємства «Фірма Оксана»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Проектно-вишукувальний Інститут «Полтавагропроект»про визнання недійсними рішень загальних зборів власників (учасників) Державно-кооперативного проектно-вишукувального інституту «Полтавагропроект», оформленого протоколом № 3/05 від 01.08.2005, а також всіх наступних рішень загальних зборів власників (учасників) ДКПВІ «Полтавагропроект»станом на 31.03.2011; визнання недійсним статуту Державно-кооперативного проектно-вишукувального інституту «Полтавагропроект», ЄДРПОУ 03585975 м. Полтава, вул. Котляревського, 1/27, реєстраційний номер юридичної особи ЄДР 10005841397: від 05.08.2005 № 15881050001002065; від 19.01.2006 № 15881050002002065; від 10.01.2007 № 15881050003002065; від 04.08.2008 № 15881050008002065; від 10.12.2008 №15881050009002065; від 22.07.2009 № 15881050011002065 реєстраційний номер юридичної особи ЄДР 10045561082; від 29.01.1992 № 15881450000008596; № 15881450001008596; від 07.10.2009 № 15881450002008596; від 28.12.2010 № 15881450004008596; від 17.02.2011 №15881450007008596. Обов'язок по створенню ліквідаційної комісії та проведення ліквідації підприємства у встановленому законом порядку позивач просив покласти на ПП «Фірма Оксана», як одного із власників.
15.11.2011 р. представник позивача - ОСОБА_3 подала заяву про відмову від позову та припинення провадження у справі. (арк. справи 7 том IV)
Суд не приймає відмову від позову, виходячи з наступного:
Відповідно до ст. 246 ЦК України довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами, та скріплюється печаткою цієї юридичної особи.
Згідно з ч. 3 ст. 247 ЦК України довіреність, у якій не вказана дата її вчинення, є нікчемною.
Як вбачається з довіреності, виданої на ім'я ОСОБА_3, доданої до заяви про відмову від позову, в ній не вказана дата її вчинення (зазначено 10.010.2011р.), тому вказана довіреність є нікчемною (арк. справи 8 том. IV).
Крім того, в поданій довіреності відсутні повноваження представника - ОСОБА_3 на відмову від позову.
Відповідач у відзиві на позов та його представник проти задоволення позову заперечує, зокрема, відповідач посилається на те, що:
- відповідачем пропущено трирічний строк позовної давності;
- позивач не є належним позивачем в розумінні ст. 1 ГПК України, оскільки рішеннями, що оскаржуються не порушено його прав учасника господарського товариства;
- позивач належними доказами не довів порушення своїх прав та інтересів у зв'язку з прийняттям рішення загальних зборів 01.08.2005 року та Статуту ДКПВІ «Полтавагропроект»в новій редакції.
Третя особа ТОВ «Барвінок-К»у письмових поясненнях проти задоволення позову заперечує, просить суд розглянути справу без участі її представника.
Третя особа на стороні позивача - Управління з питань державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Виконавчого комітету Полтавської міської ради подало заяву про розгляд справи без участі представника. Суд вказане клопотання задовольнив.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника відповідача, суд встановив:
Судом встановлено, Державно-кооперативний проектно-вишукувальний інститут «Полтавагропроект»був створений на базі інституту «Укррадгосппроект»та філій «Укрсільгосптехніка»і «Укрколгосппроекта»відповідно до наказу Держагропрому УРСР № 139 від 11.04.1986 р. про ліквідацію проектно-вишукувальних і науково-винахідницьких організацій ліквідованих міністерств та відомств, а також проектних організації, переданих з Держагропрому СРСР відповідно до наказу Держагропрому СРСР від 20.02.1986 р. № 45, про утворення на їх базі кооперативно-державних проектно-вишукувальних інститутів з правами юридичних осіб та про створення на базі кооперативно-державного головного проектно-вишукувального та науково-винахідницького інституту Республіканського кооперативно-державного проектно-вишукувального та науково-винахідницького об'єднання «Укррадгосппроект»для керування науково-технічною та виробничо-господарською діяльністю знову організованих проектних інститутів.
Згідно з протоколом від 18.11.2004 р. № 1 засідання комісії з передприватизаційної підготовки Полтавського державно-кооперативного проектно-вишукувального інституту «Полтаваагропроект»останнє є підприємством із змішаною формою власності, утворене згідно з наказом Державного агропромислового комітету УРСР від 11.04.1986 р. № 139, шляхом об'єднання Полтавської філії Республіканського проектно-вишукувального інституту «Укрколгосппроект», Полтавської філії інституту «Укрсільгосптехпроект»та Українського державного проектного інституту «Укррадгосппроект». Попередником державно-кооперативного проектно-вишукувального інституту «Полтавагропроект»була Полтавська філія інституту «Укрколгосппроект».
Згідно з Наказом Фонду державного майна України № 3-АК від 23.11.2004 р., яким затверджено акт комісії з визначення частки держави в майні інституту «Полтавагропроект», створеного за участю недержавних суб'єктів господарювання, було встановлено, що учасниками інституту «Полтавагропроект»є: Полтавська філія «Укрколгосппроект», Українське державно-кооперативне проектно-вишукувальне і науково-дослідне об'єднання «УкрНДІагропроект», Райагробуди Полтавської області.
01.08.2005 р. відбулися загальні збори учасників Державного-кооперативного проектно-вишукувального інституту «Полтавагропроект»з наступним порядком денним: 1. Визначення часток майна районних міжколгоспних будівельних організацій або їх правонаступників у майні інституту «Полавагропроект». 2. Розгляд та затвердження нової редакції Статуту Інституту «Полтавагропроект». 3. Вибори членів Ревізійної комісії та керівника інституту «Полтавагропроект».
Як вбачається з протоколу загальних зборів учасників державно-кооперативного проектно-вишукувального інституту «Полтавагропроект»№ 3/05 від 01.08.2005 р., у зв'язку з відсутністю на загальних зборах 22-х організацій, які були 2 рази офіційно запрошені на загальні збори, але не з'явились без поважних обставин, була внесена пропозиція про виключення їх зі складу учасників інституту. Дана пропозиція була підтримана одноголосно.
Крім того, за результатами розгляду другого питання порядку денного загальними зборами було затверджено Статут інституту в новій редакції (зареєстрований 05.08.2005 р.), згідно якого учасниками інституту є юридичні особи: Міністерство аграрної політики України, Українське державно-кооперативне проектно-вишукувальне і науково-дослідне об'єднання «УкрНДІагропроект», Райагробуди Полтавської області (перелік - додаток № 1 до Статуту).
Позивач (ПП «Фірма Оксана») просить суд визнати недійсним рішення загальних зборів учасників Державно-кооперативного проектно-вишукувального інституту «Полтавагропроект», оформленого протоколом № 3/05 від 01.08.2005 р., а також Статут Державно-кооперативного проектно-вишукувального інституту «Полтавагропроект» з усіма наступними змінами.
При цьому, позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що він уклав договори із Кобеляцьким райагробудом (СТ «Будівельник») (договір № 1/7 від 18.03.2003 р., аркуш справи 12), із КП «Новосанжарське»(договір № 1/5 від 18.12.2003 р., аркуш справи 13), із Глобинським райагробудом (договір № 1/14 від 19.12.2003 р., аркуш справи 14). За умовами вказаних договорів позивач купив у зазначених юридичних осіб належну їм частку у спільній власності підприємства інститут «Полтавміжколгоспбудпроект».
Суд, дослідивши та оцінивши усі подані сторонами докази, проаналізувавши надані судові рішення стосовно пов'язаних з даним спором правовідносин, дійшов висновку, що позовні вимоги необґрунтовані, доказами не підтверджені, а тому задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 167 Господарського кодексу України корпоративними є права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
При вирішенні питання про визнання недійсними рішень загальних зборів суттєве значення має не лише відповідність спірного рішення вимогам чинного законодавства та/або компетенції органу, що хвалив це рішення, а також факт порушення у зв'язку з ухваленням спірного рішення прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.
Правом на звернення до суду з позовом про визнання недійсними рішень загальних зборів та інших органів товариства наділені, насамперед, акціонери товариства, а також інші особи, права та охоронювані законом інтереси яких порушуються такими рішеннями, зокрема державні органи в межах їх компетенції.
Тобто, однією з обов'язкових умов визнання акта недійсним є порушення у зв'язку з його прийняттям прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.
Пунктом 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» № 13 суди мають враховувати, що для визнання недійсним рішення загальних зборів товариства необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника (акціонера) товариства. Якщо за результатами розгляду справи факт такого порушення не встановлено, господарський суд не має підстав для задоволення позову. Право на звернення до суду з позовом про визнання недійсними рішень органів управління товариства мають лише ті його акціонери (учасники), які були акціонерами (учасниками) на дату прийняття рішення, що оскаржується. Вимоги акціонера (учасника) товариства про визнання недійсним рішення органу управління товариства не підлягають задоволенню, якщо на момент його прийняття позивач ще не набув права власності на акції чи частку в статутному капіталі товариства, оскільки його корпоративні права не могли бути порушеними.
Статут юридичної особи за змістом частини другої статті 20 ГК є актом, який визначає правовий статус юридичної особи, оскільки він містить норми, обов'язкові для учасників товариства, його посадових осіб та інших працівників, а також визначає порядок затвердження та внесення змін до статуту.
У пункті 13 Постанови ВСУ № 13 зазначено, що відповідно до вимог статей 88, 143, 154 Цивільного кодексу України, статей 57, 82 Господарського кодексу України, статей 4, 37, 51, 65, 67, 76 Закону України «Про господарські товариства»статей 27, 30 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»суди вправі визнати недійсними установчі документи товариства за одночасної наявності таких умов:
- на момент розгляду справи установчі документи не відповідають вимогам законодавства;
- порушення, допущені при прийнятті та затвердженні установчих документів, не можуть бути усунені;
- відповідні положення установчих документів порушують права чи охоронювані законом інтереси позивача.
Тобто, для визнання недійсними установчих документів товариства обов'язково необхідно встановити факт порушення прав та законних інтересів учасника (засновника) товариства. Якщо за результатами розгляду справи такого порушення не встановлено, у господарського суду відсутні підстави для задоволення позову
Відповідно до ч. 2 ст.97 ЦК України органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ч.1 ст.98 ЦК України загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що передані загальними зборами до компетенції виконавчого органу.
Отже, питання, що були внесені до порядку денного загальних зборів учасників товариства, які відбулися 01.08.2005 р., віднесено до компетенції таких зборів.
Частиною 5 ст. 98 Цивільного кодексу України передбачено, що рішення загальних зборів може бути оскаржене учасником товариства до суду.
Відповідно до частини 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору; ці дані встановлюються письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів, поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
У стаття 129 Конституції України закріплено, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості є однією із основних засад судочинства.
Частина 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Однак, ПП «Фірма Оксана»не надано жодного доказу на підтвердження існування Інституту «Полтавміжколгоспбудпроект»станом на 18.03.2003 р., 18.12.2003 р., 19.12.2003 р., а тим більше доказів того, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Проектно-вишукувальний інститут «Полтавагропроект»є правонаступником Інституту «Полтавміжколгоспбудпроект».
Згідно з даними Головного управління статистики у Полтавській області (лист від 08.08.2011 р. № 09/2-13-1043з) в системі «Загально-союзного класифікатора підприємств та організацій» (ЗКПО), яка існувала до 01.01.1994 р. суб'єкт з назвою Інститут «Полтавміжколгоспбудпроект»не знайдено; в ЄДРПОУ станом на 18.12.2003 р. суб'єкт з назвою Інститут «Полтавміжколгоспбудпроект»не значився.
Згідно з даними Головного управління статистики у Полтавській області (лист від 22.08.2011 р. № 09/2-13-1117з) в систмі "Загально-союзного класифікакатора підприємств та організацій" (ЗКПО), яка існувала до 01.01.1994 р. серед суб'єктів, що підпорядковувалися Державному агромисловому комітету Української ССР (Держагропром УССР) суб'єкт із назвою Інститут "Полтавміжколгоспбудпроект" не знайдено. З 1992 до 1994 року з ЗКПО серед суб'єктів, що підпорядковувалися Міністерству сільського господарства та продовольства України, не знайдено суб'єкт з назвою Інститут "Полтавміжколгоспбудпроект".
Таким чином відомості з ЗКПО та ЄДРПОУ, викладені у листі Головного управління статистики у Полтавській області від 08.08.2011 р. № 09/2-13-104з та у листі від 22.08.2011 р. № 09/2-13/1117з, спростовують існування такого суб'єкту як Інститут «Полтавміжколгоспбудпроект», частку в якому придбало ПП «Фірма Оксана»по Договорам із Кобеляцьким райагробудом (СТ «Будівельник») (договір № 1/7 від 18.03.2003 р., аркуш справи 12), із КП «Новосанжарське»(договір № 1/5 від 18.12.2003 р., аркуш справи 13), із Глобинським райагробудом (договір № 1/14 від 19.12.2003 р., аркуш справи 14).
Позивач зазначає, що рішення загальних зборів учасників Державно-кооперативного проектно-вишукувального інституту «Полтавагропроект», оформленого протоколом № 3/05 від 01.08.2005 року має бути визнано недійсним з таких підстав:
- позивача як власника корпоративних прав не було повідомлено про скликання зборів;
- на час проведення зборів діяла ухвала суду від 15.10.2004 року, яка забороняла ДКПВІ «Полтавагропроект», Фонду державно майна України вчиняти будь-які дії пов'язані з приватизацією, продажем, інші відчуженням майна та змінювати власників корпоративних прав інституту;
- спірне рішення прийнято за відсутності кворуму, оскільки Українське державно-кооперативне проектно-вишукувальне та науково-дослідне об'єднання «УкрНДІагропроект»71,78% майнових прав інституту, на думку позивача, присвоїло;
- право власності позивача на частку в інституті підтверджується договорами купівлі-продажу часток, висновком № 218 судово-економічної експертизи кримінальній справі № 0623035 та вироком Октябрського районного суду м. Полтави від 22.06.2010 р. по кримінальній справі № 1-19/2010 р.
Позивачем не доведено суду того факту, що він є власником корпоративних прав у ТОВ «Проектно-вишукувальний Інститут «Полтаваагропроект»та був таким на момент проведення спірних зборів.
Суд критично оцінює договори із Кобеляцьким райагробудом (СТ «Будівельник») (договір №1/7 від 18.03.2003 року, аркуш справи 12), із КП «Новосанжарське»(договір № 1/5 від 18.12.2003 року, аркуш справи 13), із Глобинським райагробудом ( договір № 1/14 від 19.12.2003 року, аркуш справи 14), оскільки умови цих договорів не містять відомостей щодо розміру часток у майні ДКПВ| «Полтаваагропроект». Також позивачем не доведено, що продавці мали право продажу згідно ст. 225 ЦК Української РСР.
Статтею 112 ЦК Української РСР (чинного на момент укладення даних договорів) спільна часткова власність передбачена тільки з визначенням часток.
Дана правова позиція викладена також у Постанові ВСУ від 18.01.2005 р., Постанові ВГСУ від 06.03. 2006 року у справі № 5/69-20/79.
Не подано позивачем і доказів внесення своїх часток покупцями до статутного фонду відповідача.
За таких обставин договори із Кобеляцьким райагробудом (СТ «Будівельник») (договір №1/7 від 18.03.2003 р.), із КП «Новосанжарське»(договір № 1/5 від 18.12.2003 р.), із Глобинським райагробудом ( договір № 1/14 від 19.12.2003 р.), укладені ПП «Фірма Оксана»всупереч вимогам чинного на той час законодавства, щодо предмету договору купівлі-продажу. Крім того, питання щодо дійсності чи недійсності договорів, укладених ПП " Фірма Оксана" із Кобеляцьким райагробудом (СТ «Будівельник») (договір №1/7 від 18.03.2003 р.), із КП «Новосанжарське»(договір № 1/5 від 18.12.2003 р.), із Глобинським райагробудом ( договір № 1/14 від 19.12.2003 р.) не впливає на розгляд даної справи, оскільки вони не стосуються корпоративних прав в статутному капіталі відповідача, так як предметом зазначених договорів є корпоративні права іншої юридичної особи - Інституту «Полтавміжколгоспбудпроект».
За таких обставин, суд дійшов висновку, що договори із Кобеляцьким райагробудом (СТ «Будівельник») (договір №1/7 від 18.03.2003 р.), із КП «Новосанжарське»(договір № 1/5 від 18.12.2003 р.), із Глобинським райагробудом ( договір № 1/14 від 19.12.2003 р.), укладені ПП «Фірма Оксана»не може створювати для ПП «Фірма Оксана»юридичних наслідків у вигляді набуття права власності на майнові права в інституті ДКПВІ «Полтавагропроект».
Відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, яких беруть участь ті самі сторони.
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 07.06.2005 р. по справі № 15/65, постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 01.09.2005 р. по справі № 15/65, встановлено, що у ПП «Фірма Оксана»відсутні правові підстави, які б свідчили про наявність у нього права учасника ДКПВІ «Полтавагропроект», власника паїв цієї юридичної особи, чи власника будь-якої частка в майні ДПКВІ «Полтавагропроект».
Відповідно до ст. 42 ГПК України Висновок судового експерта повинен містити докладний опис проведених досліджень, зроблені в результаті їх висновки і
обґрунтовані відповіді на поставлені господарським судом питання. Висновок подається господарському суду в письмовій формі, і копія його надсилається сторонам.
Висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу.
Відхилення господарським судом висновку судового експерта повинно бути мотивованим у рішенні.
На думку суду Експертний висновок № 218 від 29.03.2007 р., виконаний Харківським науково-дослідним інститутом судових експертиз ім. М.С. Бокаріуса (Полтавське відділення) по кримінальній справі № 06230351, яким встановлено, що наявність у ПП «Фірма Оксана»корпоративних прав в ДКПВІ «Полтавагропроект»можливо лише за умови підтвердження факту перерахування внесків райагробудами, перерахування яких не підтверджено (висновок по питанню 1 Експертного висновку № 218 від 29.03.2007 р.) не є належним та допустимим доказом наявності корпоративних прав позивача у статутному капіталі відповідача. Не подано таких доказів і позивачем.
Наданий ПП «Фірма Оксана»вирок Октябрського районного суду м. Полтави від 22.06.2010 р. відносно Гареста М.М., Зайця П.М., Ковальчука Ю.В. підтверджує, що в діях підсудних є склад злочину, передбачений ст.356 КК України (самоуправство) і що вони звільнені від кримінальної відповідальності із закінченням строків давності. В рамках кримінальної справи дійсність договорів купівлі-продажу, на які посилається позивач, не розглядалися.
Стосовно вироку у кримінальній справі, суд зазначає, що згідно ст. 35 ГПК України вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, є обов'язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені.
Відповідно до ст.1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.
Відповідно до ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд порушує провадження у справі за позовами осіб, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
Згідно до пункту 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» при вирішенні корпоративного спору господарський суд повинен встановити наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов, а також з'ясувати питання про наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорювання.
Отже, лише встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.
Заява відповідача про застосування строку позовної давності відповідно до п. 3 ст. 276 Цивільного кодексу України щодо спірних правовідносин задоволенню не підлягають, оскільки корпоративні права (право на участь у товаристві) є особистим немайновим правом (ст. 100 ЦК України). Згідно ст. 268 ЦК України до вимог, на які не поширюється позовна давність віднесено вимогу, що випливає із порушення особистих немайнових прав, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна правова позиція підтверджується судовою практикою , зокрема постановами ВГСУ від 20.01.2011 року у справі № 9/110(2010) від 21.06.2011 року у справі № К 7/213-10, від 17.02.2011 року у справі № 19/99(2472) та ін.
Крім того, суд, встановивши необґрунтованість позовних вимог по суті спору та відсутність правових підстав для їх задоволення, не повинен відмовляти в задоволенні вимог з огляду на пропуск строку позовної давності.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що позивачем не доведено суду і судом не встановлено, яким чином спірне рішення загальних зборів та статут відповідача порушує права позивача, з огляду на відсутність корпоративних прав у статутному фонді відповідача.
Вимога позивача щодо обов"язку по створенню ліквідаційної комісії та проведення ліквідації підприємства у встановленому законом порядку покласти на ПП "Фірма Оксана" як одного із власників належним чином не обґрунтована та не доведена.
На підставі вищенаведеного суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
На підставі матеріалів справи та керуючись 33,43,49,82-85 ГПК України, суддя, -
Відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Суддя Босий В.П.
Повне рішення складено: 18.11.2011 р.