"15" лютого 2012 р.Справа № 35/17-4892-2011
за позовом Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт"
до відповідача Іллічівського судноремонтного заводу у формі товариства з обмеженою відповідальністю
про стягнення 258459,12грн.
Суддя Гут С.Ф.
В судовому засіданні приймали участь:
Від позивача: ОСОБА_1, довіреність №85 від 26.12.11р.;
Від відповідача: ОСОБА_2, довіреність №54300-152 від 08.09.11р.;
СУТЬ СПОРУ: Позивач, Державне підприємство "Іллічівський морський торговельний порт", звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача Іллічівського судноремонтного заводу у формі товариства з обмеженою відповідальністю про стягнення заборгованості у розмірі 123401,17грн., а саме: основного боргу у розмірі 122876грн., та 3%річних у розмірі 525,17грн.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 05.12.11р. порушено провадження у справі №35/17-4892-2011.
16.01.12р. від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог(вх.№1167/2012 від 16.01.12р.), згідно якої просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 258459,12грн., а саме:257359,65грн.- основного боргу та 1099,47грн.-3%річних.
За клопотанням відповідача, ухвалою господарського суду Одеської області від 02.02.12р. строк вирішення спору по справі №35/17-4892-2011 було продовжено до 17.02.2012р., в порядку ст. 69 ГПК України.
Відповідач подав заяву про визнання позову та розстрочку виконання рішення(вх.№44978/20121 від 27.12.11р.), згідно якої позов про стягнення заборгованості у розмірі 123401,17грн. не оспорює, визнає, та просить суд надати розстрочку виконання рішення строком на один рік зі сплатою всієї суми щомісячно рівними частками (з січня 2012р. по грудень 2012р.).
02.02.12р. відповідач подав відзив на заяву про збільшення позовних вимог(вх.№3486/2012 від 02.02.12р.), згідно якого заперечує проти збільшення позовних вимог, та вважає за необхідне перерахувати вартість наданих послуг з бонування за жовтень -листопад 2011р., з урахуванням їх неналежного надання в період з 25.10.11р. по 17.11.11р. Так в обґрунтування відзиву відповідач зазначає про те, що з 25.10.2011р. по 17.11.2011р. послуги з бонування з боку позивача належним чином надані не були, в зв'язку з тим, що 80 погонних метрів бонів знаходились в неналежному для використання за їх цільовим призначенням стані (пошкодження зовнішньої оболонки). З приводу чого 21.12.2011р. було надіслано лист №ТД-173 до Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт" з проханням перерахувати суму оплати за надані за вказаний період послуги. Але листом №1417/079-9 від 22.12.2011р. було надано відмову в цьому з посиланням на те, що розрахунок здійснювався відповідно до часу знаходження бонових загороджень на території Іллічівського судноремонтного заводу. При цьому будь-яких заперечень щодо неналежного стану бонових загороджень в листі не міститься.
15.02.12р. позивач подав заперечення на відзив(вх.№4870/2012 від 15.02.12р.), згідно яких зазначає, що Порт виконував взяті на себе зобов'язання належним чином, що підтверджується відповідними нарядами та актом про пошкодження від 17.11.11р., та просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 258459,12грн., а саме:257359,65грн.- основного боргу та 1099,47грн.-3%річних. Крім того заперечує проти надання відповідачу розстрочки виконання рішення, оскільки на протязі останніх 2-х років відповідач взагалі добровільно не сплачує послуги надані Портом, а стягнення заборгованості здійснюється в судовому порядку, про що свідчать рішення у справах №15/148/09-5034, №20/2-10-168, №34/17-1014-2011.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив.
До Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт" звернувся Іллічівський судноремонтний завод у формі товариства з обмеженою відповідальністю з листом №ТД-88 від 23.05.11р. щодо надання послуг з усунення наслідків аварії (постановка бонових загороджень та інше).
В процесі виконання робіт відповідач звернувся до порту з телефонограмами 31/23, 31/15, 31/25, 31/26 щодо очищення акваторії Сухого лиману від райдужної плівки та ремонту бонових загороджень.
Державним підприємством "Іллічівський морський торговельний порт" були надані Іллічівському судноремонтному заводу у формі товариства з обмеженою відповідальністю замовлені послуги, що підтверджується актом виконаних робіт від 30.09.2011р. №Пр/39480.
Для оплати наданих послуг Державним підприємством "Іллічівський морський торговельний порт" було виставлено Іллічівському судноремонтному заводу у формі товариства з обмеженою відповідальністю рахунок №39480 від 30.09.2011р. на суму 122876грн.
Однак відповідач виставлений рахунок не оплатив.
В період з жовтня по листопад 2011р. портом були виставлені рахунки за послуги з бокування та за зовнішній огляд бонових загороджень, а саме: рахунок №Пр43251 від 31.10.11р. на суму 86244,48грн., та рахунок №Пр49437 від 29.11.11р. на суму 48239,17грн., які також залишені відповідачем неоплачені.
Враховуючи вищевикладене, Державне підприємство "Іллічівський морський торговельний порт" звернувся до суду з позовом та уточненням до нього до відповідача Іллічівського судноремонтного заводу у формі товариства з обмеженою відповідальністю про стягнення заборгованості за надані послуги у розмірі 258459,12грн., а саме:257359,65грн.- основного боргу та 1099,47грн.-3%річних.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до п. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. За формою та способом волевиявлення за вимогами пунктів 1, 2 ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Згідно з п. 1 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Згідно ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), що визначено в ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Крім того, відповідно до п. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.
Так, судом встановлено наявність існування заборгованості Іллічівського судноремонтного заводу у формі товариства з обмеженою відповідальністю за надані Державним підприємством "Іллічівський морський торговельний порт" послуги, у зв'язку з чим уточнена позовна вимога позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 257359,65грн., є обґрунтованою та підлягає судом задоволенню.
Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги щодо стягнення з відповідача трьох процентів річних у сумі 1099,47грн.
Згідно ст.625 зазначеного кодексу боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи приписи законодавства, встановлення судом заборгованості Іллічівського судноремонтного заводу у формі товариства з обмеженою відповідальністю за отримані послуги, уточнені позивачем позовні вимоги щодо стягнення з відповідача трьох процентів річних в сумі 1099,47грн. підлягають судом задоволенню в повній мірі.
Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України).
Судом заява відповідача про розстрочку виконання рішення розглянута та не задоволена, оскільки розстрочка виконання рішення допускається у виняткових випадках і залежно від обставин справи. Суд дійшов висновку про недоведеність відповідачем обставин що ускладнюють виконання рішення господарського суду Одеської області.
Враховуючи вищезазначені обставини справи, уточнені позовні вимоги Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт" до відповідача Іллічівського судноремонтного заводу у формі товариства з обмеженою відповідальністю про стягнення заборгованості за надані послуги у розмірі 258459,12грн., а саме:257359,65грн.- основного боргу та 1099,47грн.-3%річних, є обґрунтованими, підтверджені наявними у справі матеріалами та підлягають задоволенню.
Згідно ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору на суму 5169,19грн.
Керуючись ст.ст.44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Іллічівського судноремонтного заводу у формі товариства з обмеженою відповідальністю (68001, Одеська область, м.Іллічіськ вул. Космонавтів, 61, код ЄДРПОУ 32333962) на користь Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт" (68001, Одеська область, м.Іллічіськ, вул.Праці, 6, код ЄДРПОУ 01125672) заборгованість у розмірі 257359(двісті п'ятдесят сім тисяч триста п'ятдесят дев'ять)грн.65коп., 3%річних у розмірі 1099(одну тисячу дев'яносто дев'ять)грн.47коп., витрати по сплаті судового збору на суму 5169(п'ять тисяч сто шістдесят дев'ять)грн.19коп.
Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України.
Наказ видати у порядку ст.116 ГПК України.
Суддя Гут С.Ф.
Повний текст рішення складено 20.02.2012р.