"16" лютого 2012 р.Справа № 5017/72/2012
За позовом Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АХА Страхування";
до відповідача Приватне акціонерне товариство "Міська страхова компанія"
про стягнення 6604грн.
Суддя Гуляк Г.І.
Представники:
Від позивача: не з'явився;
Від відповідача: ОСОБА_1 -за дорученням;
СУТЬ СПОРУ: ПАТ "Страхова компанія "АХА Страхування" (далі -Позивач) звернулась до Господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Міська страхова компанія" (далі -Відповідач) суми сплаченого страхового відшкодування в розмірі 6 604 гривень.
6 лютого 2012 року за вх.№3772/2012 надійшло клопотання від позивача щодо пітримки позовних вимог повністю та розгляд справи без участі представників позивача за наявними матеріалами у справі №5017/72/2012.
Відповідач проти позовних вимог заперечує, про що зазначив у відзиві на позовну заяву від 14.02.2012 р. за вх. № 4788/2012
Розглянувши матеріали справи в порядку, заслухавши представників сторін, суд встановив наступне:
24 квітня 2018 року між ЗАТ Страхова компанія "АХА Україна" (правонаступником якого є Позивач) та ОСОБА_4 було укладено договір добровільного страхування № 2169005/05АК, відповідно до умов якого Позивачем були застраховані майнові інтереси останнього, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу -автомобіля "VOLKSWAGEN Caddy", д/н НОМЕР_1
О 13-40 годині 31 березня 2010 року по вул.В.Гетьмана,4 в місті Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю двох транспортних засобів: автомобіля "ЗАЗ", д/н НОМЕР_2, який знаходився у володінні ОСОБА_2 та під керуванням ОСОБА_3 та застрахованого транспортного засобу.
Внаслідок зазначеного ДТП автомобіль, застрахований Позивачем отримав механічні пошкодження.
Постановою Солом'янського районного суду м. Києва по справі № 3-1425-1 за 2010 рік особою, винною в скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП є водій ОСОБА_3
Потерпілий звернувся із заявою про виплату страхового відшкодування. Вартість відновлювального ремонту автомобіля складала 6 604 гривень, які і були виплачені Позивачем.
Посилаючись на ст. 993 ЦК України, ст.27 Закону України "Про страхування" позивач у своєму позові зазначає, що до Страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке Страхувальник або інша особа, яка отримала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдану шкоду. Згідно частини першої статті 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого страхового відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Також позивач у своїй заяві зазначає, що цивільна відповідальність ОСОБА_3 на момент настання страхової події була застрахована в ЗАТ "Міська страхова компанія" за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ( поліс НОМЕР_3).
Відповідач проти позовних вимог заперечує, у відзиві на позовну заяву від 14 лютого 2012 року за вх. № 4788/2012 зазначає, що як доказ розміру вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля, Позивачем було зазначено у страховому акті, що згідно рахунку ТОВ „Атлант-М Лепсе” №СС00065796 від 03.04.2010 року, проте вказаного документу надано не було. Однак, відповідно до аб. 10 ч. 2 ст. 7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" проведення оцінки майна є обов'язковим у випадках визначення збитків або розміру відшкодування, у випадках встановлених законом.
Відповідач наполягає на тому, що положеннями чинного законодавства передбачено, що у випадках відшкодування страховою компанією шкоди, яка завдана пошкодженням автомобіля, обов'язкова її оцінка. Розрахувати вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнт фізичного зносу складових автомобіля належним чином може лише особа, яка має відповідну освіту, кваліфікаційний рівень - експерт або аварійний комісар, який здійснює оцінку відповідно до "Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів", затвердженої Наказом № 142/5/2092 від 24.11.2003 р. Таким чином, належною правовою підставою для визначення розміру вартості матеріального збитку може бути лише висновок, звіт або інший документ експерта-фахівця або аварійного комісара.
З урахуванням вищевикладеного, Відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
Досліджуючи матеріали справи, аналізуючи норми чинного законодавства, що стосується суті спору, суд дійшов наступних висновків.
Згідно до ст.1 Закону України "Про страхування", від 07.03.1996 р., страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Між ЗАТ Страхова компанія "АХА Україна" (правонаступником якого є Позивач) та ОСОБА_4 було укладено договір добровільного страхування № 2169005/05АК, відповідно до умов якого Позивачем були застраховані майнові інтереси останнього, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу -автомобіля "VOLKSWAGEN Caddy", д/н НОМЕР_1
У відповідності до ч.2 ст. 8 Закону України "Про страхування" страховий випадок -подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
31 березня 2010 року по вул.В.Гетьмана,4 в місті Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю двох транспортних засобів: автомобіля "ЗАЗ", д/н НОМЕР_2, який знаходився у володінні ОСОБА_2 та під керуванням ОСОБА_3 та застрахованого транспортного засобу.
Постановою Солом'янського районного суду м. Києва по справі № 3-1425-1 за 2010 рік особою, винною в скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП є водій ОСОБА_3
Відповідно до п.22.1 ст.22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Відповідно до ст. 34 зазначеного Закону страховик терміново, але не пізніше трьох робочих днів (враховуючи день отримання письмового повідомлення про страховий випадок), зобов'язаний направити аварійного комісара або експерта на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків. Якщо у визначений строк аварійний комісар або експерт не з'явився, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди.
Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Отже з урахуванням вищевикладених положень чинного законодавства, суд вважає, що належним та допустимим доказом розміру матеріального збитку може бути лише висновок, звіт або інший документ, складений уповноваженою особою з урахуванням положень Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом № 142/5/2092 від 24.11.2003 р.
Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що в задоволені позовних вимог слід відмовити.
Витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу віднести за рахунок Позивача, згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -
У позові відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85ГПК України.
Повний текст рішення складено 16 лютого 2012 року.
Суддя Гуляк Г.І.