"10" лютого 2012 р. Справа № 5016/39/2012(13/2)
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області,
головуючий суддя Коваль Ю.М.,
при секретарі Гребенюк А.С.,
з участю представників позивача -ОСОБА_1, дов. від 17.01.2012 р., ОСОБА_2 дов. від 17.01.2012 р. (відповідач у судове засідання не з'явився),
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3,
54000, АДРЕСА_1,
до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4,
54001, АДРЕСА_2,
про стягнення основного боргу, інфляційних та 3 % річних нарахувань за договором про спільну діяльність у загальній сумі 118 352 грн., -
Підприємцем ОСОБА_3 пред'явлено позов до підприємця ОСОБА_4 про стягнення з останнього грошових коштів у сумі 100000 грн., перерахованих на розрахунковий рахунок підприємця ОСОБА_4, на виконання умов укладеного сторонами договору від 21.08.20009 р. про спільну діяльність, посилаючись на те, що за вказаним договором діяльність не розпочата, а тому цей договір припинено у визначеному в ньому порядку за згодою сторін, але відповідач ухиляється від повернення перерахованих йому грошових коштів, у зв'язку з чим на суму основного боргу здійснено нарахування індексу інфляції на сума 12852 грн. та 3 % річних на суму 5500 грн. на підставі ст.625 ЦК України.
Такі позовні вимоги представники позивача у судовому засіданні підтримали повністю з підстав, викладених у позові.
Відповідач у судове засідання не з'явився. Направлена поштовим відправленням підприємцю ОСОБА_4 ухвала суду про порушення провадження у справі від 12.01.2012 р. та про відкладення розгляду справи від 25.01.2012 р. повернена господарському суду з відміткою, що за адресою отримувач “не значиться”. Суд виходить з того, що відповідача повідомлено належним чином про час та місце розгляду справи, оскільки вказане поштове відправлення направлено на адресу відповідача, вказану позивачем у позовній заяві, та за якою відповідача зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб-підприємців.
За таких обставин, суд, у відповідності до ст.75 ГПК України, розглядає справу за наявними в ній матеріалами.
Вислухавши думку представників позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, у зв'язку з таким.
Між підприємцями ОСОБА_3 та ОСОБА_4 укладено договір від 21.08.2009 р. про спільну діяльність, за яким сторони домовились про організацію спільної діяльності для досягнення цілей - вирощування і реалізація гриба “Вешенка” шляхом об'єднання майна, грошових коштів, засобів та зусиль. Сторони погодили, що внеском ОСОБА_3 є грошові кошти, надані ОСОБА_4 в період дії договору на цілі сумісної діяльності, а внеском останнього є -особиста трудова участь, документальний супровід виробництва, площа виробництва, інтелектуальна власність технології виробництва. ОСОБА_3 зобов'язався на протязі 30 днів з моменту підписання даного договору перерахувати ОСОБА_4 платіжним дорученням грошовий внесок в розмірі 100000 грн.
На виконання умов договору підприємець ОСОБА_3 перерахував відповідачу на його розрахунковий рахунок № 26003029800427, відкритий у ФВАТ “Кредитпромбанк” у м. Миколаєві, грошові кошти для здійснення спільної діяльності в загальній сумі 100000 грн., що підтверджується квитанціями від 27.08.2009 р. № 160-125 та від 02.09.2009 р. № 184-49 кожна на суму 20000 грн., від 09.09.2009 р. № 184-53 та від 23.09.2009 р. № 184-174 кожна на суму 30000 грн.
Із позовної заяви та пояснень представників позивача у судовому засіданні випливає, що підприємець ОСОБА_4 не приступив до виконання покладених на нього обов'язків за договором, які перелічені в розділі 4 договору, у зв'язку з чим підприємець ОСОБА_3 звернувся до відповідача з повідомленням від 26.11.2009 р. про розірвання договору та пропозицією провести з ним розрахунок відповідно до п. 12.6 договору. Отримання даного повідомлення підприємцем ОСОБА_4 03.12.2009 р. підтверджується копією документа № 053351 кур'єрської доставки кореспонденції. Не отримавши відповіді, підприємець ОСОБА_3 повторно звернувся до відповідача з повідомленням від 25.01.2010 р. про розірвання договору, котре відповідач отримав 27.01.2010 р., про що свідчить інформація з експрес-доставки документів та вантажів за № 028505.
Із листа-відповіді від 15.02.2010 р. ОСОБА_4 випливає, що він визнає припинення дії договору про спільну діяльність після отримання першого повідомлення ОСОБА_3, у зв'язку з чим запропонував останньому почати складати сумісний графік повернення коштів, отриманих ним від ОСОБА_3 для здійснення спільної діяльності.
На час розгляду справи сторони графік повернення отриманих ОСОБА_4 грошових коштів у сумі 100000 грн. не узгодили і ці кошти ОСОБА_3 відповідач не повернув.
Суд уважає, що спірні правовідносини регулюються законодавством про спільну діяльність та простого товариства.
Цивільним законодавством передбачено, що за договором про спільну діяльність сторони зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників. За договором простого товариства сторони (учасники) беруть зобов'язання об'єднати свої вклади та спільно діяти з метою одержання прибутку або досягнення іншої мети. Вкладом учасника вважається все те, що він вносить у спільну діяльність (спільне майно), в тому числі грошові кошти, інше майно, професійні та інші знання, навички та вміння, а також ділова репутація та ділові зв'язки. Вклади учасників вважаються рівними за вартістю, якщо інше не випливає із договору простого товариства або фактичних обставин. Грошова оцінка вкладу учасника провадиться за погодженням між учасниками. Обов'язки учасників щодо утримання спільного майна та порядок відшкодування витрат, пов'язаних із виконанням цих обов'язків, встановлюються договором простого товариства. (ст.ст. 1132-1134 ЦК України).
Згідно ч.1 ст.193 ГК України суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
Положеннями ст.ст. 525, 526, 629 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися відповідно до умов договору та вимог ЦК України. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 2 статті 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.
У відповідності до приписів п. 4 ст. 1141 ЦК України договір простого товариства припиняється у разі відмови учасника від подальшої участі у договорі простого товариства або розірвання договору на вимогу одного з учасників, якщо домовленістю між учасниками не передбачено збереження договору щодо інших учасників.
Статтею 1142 Цивільного кодексу України визначено, що учасник може зробити заяву про відмову від подальшої участі у безстроковому договорі простого товариства не пізніш як за три місяці до виходу з договору. Умова про обмеження права на відмову від безстрокового договору простого товариства є нікчемною.
Сторони в пункті 12.5 договору передбачили, що договір може бути припинено за заявою однієї із сторін у випадку невиконання другою стороною своїх обов'язків, а в пункті 9.5 - що у разі виходу із сумісної діяльності стороні, яка виходить, компенсується вартість її частки в спільному майні сторін, що визначається на день виходу.
Суд уважає доведеним, що дію договору про спільну діяльність припинено з моменту домовленості сторін: з дня отримання відповідачем першого повідомлення ОСОБА_3 від 26.11.2009 р. про розірвання договору, тобто, з 03.12.2009 р.
Оскільки відсутні докази здійснення діяльності за укладеним сторонами договором, цей договір сторонами припинено, підприємцем ОСОБА_4 не виконані грошові зобов'язання за договором щодо повернення отриманих ним від позивача коштів в сумі 100000 грн., то позовні вимоги в частині стягнення з відповідача вартості частки у спільному майні є обґрунтованими, і підлягають задоволенню.
Що стосується вимог про стягнення з Граматюка суми боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, і відсотків за користування грошовими коштами, то дані вимоги позивачем не обґрунтовані.
Так, виходячи із змісту п.12.4 укладеного сторонами договору, у випадку припинення цього договору грошові кошти та майно розподіляється між сторонами пропорційно їх вкладам.
У відповідності з ч.2 ст.1141 ЦК України у разі припинення договору простого товариства поділ майна, що є у спільній власності учасників, здійснюється в порядку, встановленому цим Кодексом. Такий порядок передбачено ст.367 ЦК України, згідно котрої майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними.
У наведеному вище листі-відповіді від 15.02.2010 р. на пропозицію позивача про припинення договору ОСОБА_4 запропонував ОСОБА_3 скласти сумісний графік повернення коштів, отриманих ним від ОСОБА_3 для здійснення спільної діяльності.
На час розгляду справи сторони графік повернення отриманих ОСОБА_4 грошових коштів у сумі 100000 грн. не узгодили.
За таких обставин, немає підстав для застосування до даного спору положень ст.625 ЦК України, а тому вимоги про стягнення нарахуваннях на підставі вказаного закону індексу інфляції на сума 12852 грн. та 3 % річних на суму 5500 грн. не підлягають задоволенню..
Статтею 49 ГПК України передбачено покладання судових витрат, зокрема судового збору, при задоволенні позову на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам..
У судовому засіданні 10 лютого 2012 року, згідно із ст. 85 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Керуючись ст. 43, 49, 82-85 ГПК України, суд, -
Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 задовольнити частково.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, 54030, АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, 54000, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, грошові кошти в сумі 100000 (сто тисяч) грн. -основний борг, а також на погашення витрат з оплати судового збору в сумі 2000 (дві тисячі) грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного господарського суду через Господарський суд Миколаївської області протягом 10 днів з дня підписання повного тексту рішення.
Дане рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повний текст рішення виготовлено 14.02.2012 року.
Суддя Ю.М. Коваль