"21" лютого 2012 р. Справа № 33/189
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Дроботової Т.Б. - головуючого,
Волковицької Н.О., Рогач Л.І.
за участю представників сторін:
позивачаОСОБА_1, дов. від 05.09.2011р.
відповідачане з'явився (про час та місце судового засідання повідомлений належним чином)
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Октан"
на постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.12.2011 року
у справі№ 33/189
господарського суду міста Києва
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Октан"
доТовариства з обмеженою відповідальністю "Форум-ДС"
простягнення 210780,63 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Октан" звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з Закритого акціонерного товариства "Форум-ДС" 210780,63 грн. (в тому числі 96661,72 грн. основного боргу, 10591,14 грн. інфляційних втрат, 3245,16 грн. відсотків річних, 18288,25 грн. пені, 34615,03 грн. збитків у вигляді упущеної вигоди, 47379,33 грн. процентів за користування товарним кредитом), посилаючись на несвоєчасну оплату одержаних нафтопродуктів, умови укладеного договору та положення статей 509, 536, 625 Цивільного кодексу України. Також позивач просив віднести на рахунок відповідача судові витрати у даній справі, в тому числі 6500 грн. витрат на правову допомогу.
Закрите акціонерне товариство "Форум-ДС" повідомило, що воно не є боржником за зобов'язаннями, в зв'язку з невиконанням яких подано позов, оскільки за додатковою угодою від 02.02.2011 року стороною у спірних зобов'язаннях є Товариство з обмеженою відповідальністю "Форум-ДС".
Позивач подав клопотання про заміну первісного відповідача належним відповідачем та уточнив позовні вимоги, виклавши їх щодо належного відповідача (а.с.72-76).
Ухвалою від 13.09.2011 року Закрите акціонерне товариство "Форум-ДС" замінено на належного відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Форум-ДС".
Товариство з обмеженою відповідальністю "Форум-ДС" не виклало власної позиції щодо заявлених позовних вимог.
Рішенням Господарського суду міста Києва 26.09.2011 року (суддя Мудрий С.М.) позов задоволено частково; з відповідача стягнуто на користь позивача заборгованість у розмірі 96661,72 грн., пеню в розмірі 10165,70 грн., три проценти річних в розмірі 4246,20 грн., індекс інфляції в розмірі 10413,99 грн., проценти за користування товарним кредитом в розмірі 44079,80 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 1655,67 грн. та 185,38 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в іншій частині позову відмовлено.
Відмовляючи у стягненні 30132,88 грн. упущеної вигоди місцевий господарський суд зазначив, що з матеріалів справи не вбачається доведеності повного складу цивільного правопорушення, як підстави настання визначеної позивачем цивільної відповідальності; також суд встановив, що всупереч статті 44 Господарського процесуального кодексу України позивач не надав суду належних доказів надання послуг адвоката щодо ведення справи у суді.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.12.2011 року (судді: Рябуха В.І. -головуючий, Кондес Л.О., Ропій Л.М.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін, оскільки воно відповідає нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи.
Не погоджуючись з висновками господарських судів попередніх інстанцій в частині відмови у стягненні збитків та витрат на послуги адвоката, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Октан" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить змінити постанову апеляційної інстанції, прийнявши нову постанову про задоволення в повному обсязі позовних вимог щодо стягнення з відповідача 6500 грн. адвокатських послуг та 30132,88 грн. упущеної вигоди; в іншій частині судове рішення залишити без змін.
Касаційну скаргу вмотивовано доводами про порушення та неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, а саме: висновки суду щодо розподілу обов'язку доказування суперечать статті 614 Цивільного кодексу України; надані позивачем докази у підтвердження завданих збитків відповідають приписам статті 34 Господарського процесуального кодексу України; судами не враховано положення статті 1070 Цивільного кодексу України; позивачем надано докази, необхідні для відшкодування витрат на правову допомогу адвоката відповідно до статей 44 та 49 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідач не надав відзив на касаційну скаргу, не скористався правом на участь представника в судовому засіданні.
Заслухавши доповідь судді-доповідача та пояснення представника позивача, присутнього в судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або перевіряти докази.
Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 01.01.2009 року позивачем та Закритим акціонерним товариством "Форум-ДС" укладено генеральний договір поставки нафтопродуктів № 1/1-4, відповідно до пункту 1.1 якого продавець (позивач) протягом строку дії договору зобов'язується на підставі заявок покупця, за умови їх підтвердження, поставляти та передавати у власність покупця нафтопродукти (далі - товар) належної якості, що відповідає державним стандартам, а покупець зобов'язується приймати товар та оплачувати його на умовах договору.
Пунктом 3.2. договору сторони передбачили, що оплата за поставлені партії товару здійснюється шляхом перерахування грошових коштів у національній валюті України з поточного рахунку покупця на поточний рахунок продавця протягом 10 календарних днів з моменту поставки товару. Згідно з пунктом 3.3. договору, у разі прострочення терміну розрахунку, визначеного пунктом 3.2 договору, покупець зобов'язався сплатити продавцю суму боргу, а також нараховану на цю суму пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу.
У відповідності до пункту 7.3 генерального договору, за невиконання покупцем свого грошового зобов'язання, покупець несе відповідальність згідно з чинним законодавством України.
Положеннями пункту 7.4. договору встановлено, що у разі прострочення покупцем терміну розрахунку, передбаченого пунктом 3.2 договору, отримана ним партія товару вважається переданою на умовах товарного кредиту строком на увесь час прострочення платежу, починаючи з дня наступного за кінцевим днем оплати, визначеним пунктом 3.2 договору, з урахуванням сплати 0,12 % від суми заборгованості за кожен день користування товарним кредитом.
02.02.11 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма Октан", Закритим акціонерним товариством "Форум-ДС", Товариством з обмеженою відповідальністю “Форум-ДС” було укладено додаткову угоду до генерального договору поставки, відповідно до умов якої сторони погодили, що з дати укладення даної угоди всі права та обов'язки, належні Закритому акціонерному товариству “Форум-ДС” (код ЄДРПОУ 31777631) за генеральним договором в повному обсязі переходять до Товариства з обмеженою відповідальністю “Форум-ДС” (код ЄДРПОУ 34352350).
Також господарськими судами встановлено, а сторонами не заперечується, що за видатковими накладними від 13.05.2010 року № Рн100513/002, від 14.05.2010 року № Рн100514/001, від 17.05.2010 року № Рн100517/005 грн., від 21.05.2010 року, довіреностями від 13.05.2010 року № 802, від 14.05.2010 року № 803, від 17.05.2010року № 804, від 21.05.2010 року № 811, виданими на ім'я уповноваженої відповідачем особи Сокирко А.Г., позивачем здійснено, а Закритим акціонерним товариством "Форум-ДС" прийнято поставку нафтопродуктів на загальну суму 119661,72 грн.
В матеріалах справи наявна виписка з банку, яка свідчить, що оплату товару здійснено 03.02.2011 року частково в сумі 23000,00 грн.; за довідкою про залишкову суму боргу від 06.09.2011 № 528 заборгованість перед позивачем становить 96661,72грн.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок позовних вимог, місцевий та апеляційний господарські суди визнали законним та обґрунтованим нарахування позивачем суми процентів за користування товарним кредитом 44079,80 грн., 4246,20 грн. 3% річних, зробив власний перерахунок суми пені та інфляційних втрат, відповідно до якого 10636,53 грн. - сума пені та 10413,99 грн. -сума інфляційних втрат.
Цивільні зобов'язання виникають з підстав, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (статті 526 та 530 Цивільного кодексу України).
Частинами 1-3 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (стаття 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”).
Також у відповідності до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи індекс інфляції та відсотки річних, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.
Таким чином, господарськими судами достовірно встановлено обставини справи щодо прострочення боржником виконання грошового зобов'язання та обґрунтовано задоволено позовні вимоги у визначеній частині на підставі наведених вище положень законодавства.
Згідно з частинами 1, 2, 4 статті 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.
За частиною 2 статті 22 Цивільного кодексу України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Частина 2 статті 224 Господарського кодексу України відносить до збитків витрати, зроблені управленою стороною, втрату або пошкодження її майна, а також не одержані доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків та упущеної вигоди, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, тобто, наявність протиправної поведінки (дія чи бездіяльність особи); шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. При цьому за принципом розподілу доказування на кредитора покладається обов'язок доведення належними та допустимими доказами протиправність поведінки боржника, шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками.
Натомість вина боржника є законною презумпцією, що не доводиться кредитором, але може бути спростована боржником у встановленому порядку.
Відтак господарськими судами попередніх інстанцій у відповідності до наведених положень матеріального права та приписів статей 32-34 Господарського процесуального кодексу України вірно покладено на позивача обов'язок доведення як неправомірності поведінки боржника у зобов'язанні, так і розміру заподіяних збитків, причинно-наслідкового зв'язку між неправомірною поведінкою та збитками, а доводи касаційної скарги щодо неправильного розподілу судами обов'язку доказування є безпідставними.
За висновками судів попередніх інстанцій позивач не довів належними доказами повного складу цивільного правопорушення, а саме розміру упущеної вигоди; в касаційній скарзі скаржник не зазначив положень договору банківського рахунку № 106813 від 13.10.2008 року (додаткових угод до нього) щодо умов нарахування процентів (плати) за користування залишками грошових коштів позивача за відповідний період, що спростовували б висновки господарських судів в цій частині.
Також слід зазначити, що відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відшкодування цих витрат здійснюється за наявності документального підтвердження витрат, пов'язаних з угодою про надання послуг щодо ведення справи у суді, та належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.
Судами досліджено, що до матеріалів справи позивач надав копію угоди про надання правової допомоги від 11.04.2011, відповідно до якої адвокат ОСОБА_2 здійснює представництво інтересів позивача у господарських судах всіх рівнів при розгляді справи, копію акта звірки взаємних розрахунків станом на 11.04.2011, копію платіжного доручення від 11.04.2011 № 38 про перерахування ФОП ОСОБА_3 6500,00 грн. з призначенням платежу "передплата за юридичну допомогу надану адвокатом ОСОБА_2 згідно угоди про надання правової допомоги від 11.04.2011", копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 30.03.2006 № 2527, виданого ОСОБА_2 копію акта прийому-передачі виконаних робіт від 11.04.2011 року.
У судових засіданнях суду першої інстанції 06.09.2011 та 13.09.2011 інтереси позивача представляли ОСОБА_1 за довіреністю від 05.09.2011 № 529 та Топоровська І.І. за довіреністю від 08.02.2011 № 88.
Судова колегія погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій, що надані позивачем в підтвердження спірних судових витрат документи, які датовані 11.04.2011 року та стосуються надання правової допомоги позивачу у стягненні сум з Закритого акціонерного товариства “Форум-ДС”, не можуть підтверджувати пов'язаності цих витрат з розглядом справи, що відбувався протягом липня -вересня 2011 року, відповідачем у якій виступало Товариство з обмеженою відповідальністю “Форум-ДС”.
Таким чином, перевіривши у відповідності до частини 2 статті 111 5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого та постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що апеляційний господарський суд всебічно, повно та об'єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; належним чином проаналізував правовідносини, що виникли та існували між сторонами, та дійшов законних та обґрунтованих висновків за наслідками розгляду апеляційної скарги.
Висновки апеляційного суду, якими відхилено доводи апеляційної скарги, ґрунтуються на належних та допустимих доказах та аналізі норм матеріального та процесуального права, наведених у постанові суду.
Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 1115, 1117, пунктом 1 частини 1 статті 1119, статтею 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Октан" залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.12.2011 року у справі № 33/189 Господарського суду міста Києва залишити без змін.
Головуючий Т.Дроботова
Судді Н.Волковицька
Л.Рогач