"22" лютого 2012 р. Справа № 5004/1682/11
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючогоДунаєвської Н.Г.
суддів :Воліка І.М.,
Подоляк О.А.,
розглянувши у відкритому судовому
засіданні касаційну скаргу ПАТ "Ковельсільмаш"
на постановуРівненського апеляційного
господарського суду від 14.12.2011
та рішеннягосподарського суду Волинської області від 18.10.2011
у справі№ 5004/1682/11
за позовомПАТ "Ковельсільмаш"
(надалі - Товариство)
доПАТ "Акціонерний комерційний
промислово-інвестиційний банк" в особі філії "Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Луцьк"
(надалі -Банк)
провизнання договору недійсним
за участю представників:
від позивача- не з'явились
від відповідача- Чернов Д.Є.
У серпні 2011 року Товариство звернулося до господарського суду з позовом до Банку про визнання недійсним Кредитного договору № 171 від 24.11.2006, укладеного між ними.
Рішенням господарського суду Волинської області від 18.10.2011 (суддя Слупко В.Л.), залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 14.12.2011 (судді: Олексюк Г.Є., Гудак А.В., Сініцина Л.М.), в позові відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятими судовими актами, Товариство звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши пояснення представника відповідача, розглянувши матеріали справи оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 24.11.2006 між Товариством (Позичальник) та Банком укладено Кредитний договір № 171 (надалі -Кредитний договір), згідно умов якого Банк за умови наявності вільних власних кредитних ресурсів надає Позичальнику кредит шляхом відкриття відкличної кредитної лінії в сумі, яка не може перевищувати 3 000 000 грн., на умовах, передбачених цим договором, на власні виробничі потреби з остаточною датою повернення всіх отриманих сум -27.11.2008.
В силу ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі Кредитного договору виникли зобов'язальні відносини, які, в силу ч. 1 ст. 193 ГК України та ст. ст. 525, 526 ЦК України, повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.
Звертаючись з позовом, Товариство мотивувало свої вимоги тим, що з боку Банку спірний договір був підписаний головою правління ОСОБА_1, який не мав необхідних повноважень, оскільки рішенням загальних зборів Товариства від 13.06.2005 було змінено склад правління та призначено головою Марчука В.П., а ОСОБА_1 відкликано із займаної посади, з огляду на що договір має бути визнаний судом недійсним на підставі ст. 215 ЦК України.
Дані твердження позивача обґрунтовано спростовані судами попередніх інстанцій, з огляду на наступне.
Згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Рішенням господарського суду Волинської області від 03.06.2008 у справі № 2/58-76, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 11.08.2008, встановлено, що голова правління ОСОБА_1 був головою правління Товариства до 16.10.2007 та склав дані повноваження на підставі поданої ним заяви. Дані обставини були встановлені судом на підставі відзиву самого Товариства та наданих до нього доказів. У своєму відзиві Товариство вказувало, що його правління, сформоване рішеннями спостережної ради від 20.06.2003 та від 17.09.2003 діяло до 18.10.2007. До відзиву було долучено наказ № 204-ОС від 17.10.2007 за підписом в.о. голови правління -генерального директора Заікіна М.М., згідно якого з 17.10.2007 ОСОБА_1 звільнено з посади голови правління -генерального директора.
Відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правомірних висновків про те, що на час укладення спірного Кредитного договору (24.11.2006) голова правління ОСОБА_1 мав необхідний обсяг цивільної дієздатності для його вчинення.
Крім того, судами встановлено, що після укладення спірного договору та отримання кредитних коштів Товариство частково погашало заборгованість по основній сумі кредиту та процентам.
Також, 28.11.2008 між Банком та Товариством в особі голови правління Заікіна М.М. укладено Договір про внесення змін № 104 до Кредитного договору. 17.06.2010 Товариство звернулося до Банку листом про перенесення графіку погашення заборгованості, згідно Кредитного договору. 17.01.2011 Товариство також направило Банку лист, в якому просило розглянути можливість надання кредиту в сумі 4 200 000 грн. для погашення існуючих кредитних заборгованостей.
Тобто, вказані вище дії свідчать про схвалення Товариством Кредитного договору та прийняття його до виконання.
Згідно ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.
З огляду на викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованих висновків про відсутність правових підстав для визнання спірного договору недійсним та правомірно відмовили в позові.
Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що оскаржуваний судовий акт прийнятий з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 1115 ГПК України та ч. ч. 1, 2 ст. 1117 ГПК України, касаційна інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові господарських судів. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Посилання оскаржувача на інші обставини не приймаються колегією суддів до уваги, з огляду на положення ст. 1117 ГПК України та з підстав їх суперечності матеріалам справи.
Твердження оскаржувача про порушення і неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових актів не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законних та обґрунтованих судових рішень колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, суд
Касаційну скаргу ПАТ "Ковельсільмаш" залишити без задоволення.
Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 14.12.2011 та рішення господарського суду Волинської області від 18.10.2011 у справі № 5004/1682/11 залишити без змін.
Головуючий, суддя Н. Дунаєвська
С у д д і І. Волік
О. Подоляк