"21" лютого 2012 р. Справа № 19/69
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого судді:Запорощенка М.- доповідач
суддів:Акулової Н.
Владимиренко С.
розглянув
касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Євробуд-Альянс", м. Київ
на рішення Господарського суду міста Києва від 14.10.11р.
та постановуКиївського апеляційного господарського суду від 01.12.2011р.
у справі№19/69 господарського суду міста Києва
за позовомГоловного управління внутрішніх справ України в місті Києві, м. Київ
доТовариства з обмеженою відповідальністю "Євробуд-Альянс", м. Київ
пророзірвання інвестиційного договору
за участю представників сторін:
від позивача:ОСОБА_1, за довіреністю
від відповідача:Вертепа М.Ю., керівник
Головне управління внутрішніх справ України в місті Києві, м. Київ звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Євробуд -Альянс” про розірвання інвестиційного договору.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 14.10.2011 р. по справі № 19/69 позовні вимоги задоволені в повному обсязі, розірвано інвестиційний договір №7 від 19.07.2002 року, укладений між Головним управлінням Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві та Товариством з обмеженою відповідальністю “Євробуд -Альянс”.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Євробуд -Альянс” на користь Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві 85-00 грн. державного мита та 236-00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.12.2011р. у справі № 19/69 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Євробуд-Альянс", м. Київ залишено без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 14.10.2011р. у справі №19/69 - без змін.
Не погодившись з прийнятими у справі судовими актами, Товариство з обмеженою відповідальністю “Євробуд-Альянс”, м. Київ звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 14.10.2011р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.12.2011р. у справі № 19/69, і прийняти нове рішення , яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування заявлених вимог , скаржник посилається на те, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку про те, що інвестиційний договір № 7 від 19.07.2002р. є договором підряду, що призвело до неправильної оцінки правовідносин між сторонами та прийняття помилкового рішення з посиланням на ст. 849 ЦК України та ст. 320 ГК України, апеляційний господарський суд неналежним чином дослідив обставини справи, застосувавши редакцію спірного договору, що не діяла на час подання позову, неправильно застосував ст. 651 ЦК України, не врахував факту відсутності порушення умов укладеного договору.
Представник позивача, що був присутній в судовому засіданні проти вимог та доводів касаційної скарги заперечує.
Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як було встановлено судами попередніх інстанцій, 19.07.2002 р. між позивачем як замовником та ЗАТ “НВО “Україна” як інвестором-підрядником було укладено інвестиційний договір №7, за умовами п. 1.1. якого, предметом договору було визначено коригування проекту, будівництво, введення в експлуатацію та передача на баланс експлуатаційним організаціям об'єкту за адресою: м. Київ, вул. Кутузова, 18/7.
Пунктом 1.2. договору сторони обумовили строк дії будівництва згідно погодженого ними графіку будівництва.
11.10.2004 р. за угодою № 1 до вказаного договору сторони здійснили заміну ЗАТ “НВО “Україна” на правонаступника -Приватне підприємство “Євро-Альянс”, а за угодою № 3 від 21.03.2006 р. до цього ж договору -на правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю “Євро-Альянс”.
Угодою №2 від 30.06.2006 р. сторони змінили договір №7 від 19.07.2002 р., обумовивши, що замовник не має права передавати третім особам на праві володіння та користування земельні ділянки (або їх частини) площею 0,3749 Га (належить Замовнику на праві постійного користування земельною ділянкою згідно Державного акту серія ЯЯ №080748 від 26.05.2005 року) і 0,1170 Га (належить Замовнику на праві строкового платного користування згідно договору оренди земельної ділянки) без письмової згоди інвестора -генпідрядника протягом строку дії інвестиційного договору №7 від 19.07.2002 року.
04.10.2006 року сторони уклали додаткову угоду №6 до означеного договору №7 за якою пункт 1.1. договору виклали в наступній редакції: “Предметом цього Договору є розробка проектно-кошторисної документації, будівництво, введення в експлуатацію та передача на баланс експлуатаційним організаціям адміністративного будинку та приміщень районного управління внутрішніх справ на вул.. Кутузова, 18/7 у Печерському районі м. Києва”. Пункт 4.3. договору також був викладений в новій редакції: “Інвестор-Генпідрядник за власні та залучені кошти забезпечує фінансування робіт по розробці проектно-кошторисної документації на будівництво об'єкту, по виконанню оздоблювальних робіт та встановленню обладнання, передбаченого цим договором, у приміщеннях районного управління внутрішніх справ, які безумовно залишає за собою замовник, виконанню інших робіт чи послуг, пов'язаних із будівництвом об'єкту у випадках, передбачених цим договором.
10.06.2008 р. сторони уклали додаткову угоду №8 до договору № 7 від 19.07.2002 року, якою було затверджено графік-план виконання етапів будівельних робіт по інвестиційному договору №7, доповнено інвестиційний договір №7 від 19.07.2002 року пунктом 1.5., котрим визначено, що ціна договору складає 250000000 грн. 00 коп.
Пункт 8.1. сторони виклали в такій редакції: Термін дії договору -даний договір укладено терміном до 01.01.2015 року, але в будь якому випадку даний Договір діє до остаточного виконання сторонами своїх зобов'язань по цьому договору. Пункт 7.4. викладено наступній редакції: Задля належного виконання мети цього Договору, інвестор має право передавати (уступати) або заставляти свої права за цим договором, як те може вимагатись для залучення коштів для потреб фінансування будівельних та інших робіт на підставі даного договору. В такому випадку, на вимогу інвестора замовник зобов'язується надавати погодження щодо такої передачі (уступки) чи застави.
Графік-план виконання етапів будівельних робіт сторони затвердили у такому вигляді: 1.Підготовчий етап будівництва (початок -не пізніше 150 днів з дня підписання договору підряду на капітальне будівництво) -6 місяців ;2.Зведення основних об'єктів будівництва -40 місяців; 3.Об'єкти транспортного господарства та зв'язку -4 місяці; 4.Зовнішні мережі і споруди водопостачання, каналізації, теплопостачання та газопостачання -8 місяців; 5.Благоустрій та озеленення території -4 місяці;
15.02.2011 року було складено Акт №27/06 обстеження земельної ділянки за адресою: м. Київ. Вул.. Кутузова, 18/7., в якому було відображено, що на момент обстеження 15.02.2011р. дані земельної ділянки по периметру огороджені дерев'яним парканом. Будівельні роботи не проводяться. Земельні ділянки вільні від забудови.
14.03.2011 р. позивач звернувся листом №1/1395 від до відповідача з пропозицією про розірвання спірного договору, у відповіді від 15.04.2011 р. на який відповідач сповістив про виконання ним в повному обсязі проектних робіт із залученням провідних та вітчизняних фахівців, отримання всіх необхідних погоджень та дозволів, отримання дозволу на початок будівельних робіт. Також пояснив, що товариство здійснює пошук джерел фінансування та просить не розривати договір, оскільки граничний термін виконання зобов'язання за інвестиційним договором 01.01.2015 року.
Задовольняючи позовні вимоги , суди попередніх інстанцій виходили з того , що за наявними матеріалами в справі доказами встановлені факти порушення відповідачем умов п. 2.2.1. договору, що полягає у невиконанні зобов'язань по встановленому в п. 1 додаткової угоди №8 від 10.06.2008 року до інвестиційного договору №7 від 19.07.2002 року графіку-плану виконання етапів будівельних робіт, а саме, щодо підготовчого етапу будівництва, зведення основних об'єктів будівництва, об'єктів транспортного господарства та зв'язку, зовнішніх мереж і споруд водопостачання, каналізації, теплопостачання та газопостачання, благоустрою та зазеленню території тощо.
Судова колегія погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції з оглядом на наступне.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України, договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).
Згідно із ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
За приписами статті 1 Закону України «Про інвестиційну діяльність»інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект, зокрема: такими цінностями є рухоме та нерухоме майно (будинки, споруди, устаткування та інші матеріальні цінності).
Статтею 9 Закону України «Про інвестиційну діяльність»встановлено, що основним правовим документом, який регулює взаємовідносини між суб'єктами інвестиційної діяльності, є договір (угода).
Відповідно до статей 525, 526, 530, 629 Цивільного кодексу України договір є підставою для виникнення зобов'язання, які повинні виконуватись належним чином і в установлений законом строк, згідно умов договору; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 188 Господарського кодексу України закріплено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.
Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.
Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.
У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.
За положеннями ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Частиною 1 статті 651 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Частиною 2 цієї статті встановлено, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. При цьому сторона, яка ставить питання про розірвання чи зміну договору, має довести наявність порушення договору та наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною.
Враховуючи викладене та встановлені судами обставини справи, колегія суддів вважає правомірними висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо наявності підстав для розірвання договору № 7 від 19.07.2002 р. (з урахуванням додаткових угод до нього) через порушення відповідачем умов п. 2.2.1. договору, що полягає невиконанні зобов'язань по встановленому в п. 1 додаткової угоди №8 від 10.06.2008 року до інвестиційного договору №7 від 19.07.2002 р. графіку-плану виконання етапів будівельних робіт. При цьому доводи заявника касаційної скарги не знаходять підтвердження та не заперечують правомірність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, якими вони керувались, задовольняючи позовні вимоги. Також судовою колегією не встановлено заявлених відповідачем фактів порушення норм процесуального права.
З огляду на викладене та враховуючи, що в силу вимог ст. 111-7 ГПК України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх, колегія суддів Вищого господарського суду України не вбачає підстав для скасування оскаржуваних рішень.
Таким чином, колегія суддів вважає, що судами першої та апеляційної інстанції дана належна юридична оцінка обставинам справи, порушень норм матеріального та процесуального права не вбачається, у зв'язку з чим підстави для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 14.10.2011р. та постанови Київського апеляційного господарського суду від 01.12.2011р. у справі № 19/69 - відсутні.
Керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Євробуд -Альянс” - залишити без задоволення . Рішення Господарського суду міста Києва від 14.10.2011р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.12.2011р. у справі № 19/69 -без змін.
Головуючий суддя:М. Запорощенко
Судді: Н. Акулова
С. Владимиренко