06 жовтня 2011 р.Справа № 2а-2225/10/1819
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Русанової В.Б.
Суддів: Любчич Л.В., Спаскіна О.А.
розглянувши у порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в м. Шостка Сумської області на постанову Шосткинський міськрайонний суд Сумської області від 11.11.2010р. по справі № 2а-2225/10/1819
за позовом ОСОБА_1
до Управління Пенсійного фонду України в м. Шостка Сумської області
про зобов'язання вчинити певні дії,
13.10.10 позивач звернувся до суду з вищезазначеним адміністративним позовом.
Ухвалою Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 18.10.10 року поновлено позивачу строк звернення до суду з позовом.
Постановою Шосткинський міськрайонний суд Сумської області від 11.11.2010 року позов задоволено. Поновлено позивачу строк звернення до суду з позовом. Визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу щомісячної державної соціальної допомоги дитині війни. Зобов'язано відповідача провести позивачу перерахунок пенсії з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" , виходячи із розміру, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»та провести відповідні виплати за період з 09.07.2007р. по 31.12.2007р., з 22.05.2008р. по 31.12.2008р., з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року та з 01.01.2010р. по 11.11.2010р..
Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на неврегульованість на законодавчому рівні механізму та умов виплати допомоги особам, які мають статус “дитина війни”, прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм бюджетного законодавства України та ст.28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, що призвело до неправильного вирішення справи. Крім того, відповідач зазначив, що позивачем пропущено строк звернення до суду, встановлений ст. 99 КАС України.
Виходячи з приписів ч.1 ст. 197 КАС України вищезазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції обґрунтовано встановлено, що позивач відповідно до ст.1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" має статус дитини війни та за приписами ст.6 цього Закону має право на отримання підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач звернувся до суду в межах строків звернення до суду, право позивача за періоди з 09.07.2007р. по 31.12.2007р., з 22.05.2008р. по 31.12.2008р., з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року та з 01.01.2010р. по 11.11.2010р. було порушено, оскільки відповідач виплатив позивачу доплату до пенсії в розмірі меншому, ніж встановлено ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" .
Між тим, при ухваленні рішення судом було допущено порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з позовом 13.10.10 року із вимогами щодо захисту його порушених прав, що мали місце з 09.07.07 року .
Відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно ч.2 ст. 99 КАС України (в редакції яка діяла до 30.07.2010 року) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлювався річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
30.07.2010 року Законом України «Про судоустрій і статус суддів»від 07.07.2010 року зазначений строк звернення з позовом до адміністративного суду було скорочено до шести місяців.
Таким чином, перебіг шестимісячного строку розпочався з 30.07.2010 року, оскільки до цієї дати для звернення до суду з позовом було встановлено один рік та позивач не був обізнаний про його скорочення.
Виходячи з принципу юридичної визначеності та на підставі рішення Європейського суду з прав людини від 28.03.2006 року по справі "Мельник проти України" (заява №23436/03), колегія суддів вважає, що порушене право позивача підлягає судовому захисту в межах річного строку.
З огляду на зазначене, строк звернення до суду регламентовано Кодексом адміністративного судочинства України.
Отже, враховуючи дату звернення позивача до суду, річний строк на звернення до суду з позовом та період за який позивач просить суд захистити його права, колегія суддів приходить до висновку, що права позивача підлягають захисту з 13.10.09 року.
Відповідно до ч.1 ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Приймаючи рішення про поновлення позивачу строку на звернення до суду з позовом, суд першої інстанції посилався на необізнаність позивача в діючому законодавстві, однак, колегія суддів вважає, що зазначена обставина не є поважною причиною пропуску процесуального строку для звернення до суду.
Обгрунтовуючи клопотання про поновлення строку на звернення до суду, позивач посилався на те, що про порушення своїх прав дізнався лише отримавши довідку від УПФУ в м. Шостка Сумської області.
З матеріалів справи вбачається, що позивач в період з 01.01.2008р. по теперішній час отримує доплату до пенсії як дитина війни, тому мав можливість дізнатися про порушення своїх прав, проте до суду за захистом прав не звертався.
Інших доказів поважності пропуску позивачем строку звернення до суду матеріали справи не містять.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом при ухваленні рішення було порушено приписи ст.ст.99, 100 КАС України, що призвело до частково необґрунтованого задоволення позову.
Таким чином, колегія суддів погоджується в цій частині з доводами апеляційної скарги та приходить до висновку, що через порушення судом норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, постанова суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог до 12.10.09 року - підлягає скасуванню, з прийняття ухвали про відмову в поновленні позивачу строку на звернення до суду з позовом та залишенням цієї частини позовної заяви без розгляду.
Щодо доводів апеляційної скарги про необґрунтоване застосування до спірних правовідносин ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", колегія суддів зазначає наступне.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
З огляду на викладене, колегія суддів, вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги положення ч.3 ст.28 зазначеного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої ст.46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Щодо доводів апеляційної скарги про неможливість проведення виплат управлінням Пенсійного фонду України в м. Шостка Сумської області з бюджету Пенсійного фонду України, колегія суддів вважає їх безпідставними, оскільки суд першої інстанції не зобов'язував Управління Пенсійного фонду України в м. Шостка Сумської області проводить виплати позивачу саме з бюджету Пенсійного фонду України.
Колегія суддів вважає безпідставним посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплат зазначеної доплати до пенсії, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як на підставу невиконання своїх зобов'язань, які встановлені ст.46 Конституції України та зазначеною нормою Закону.
Керуючись ст.ст. 99, 100, 160, 167, 183-2, 195, 197 п. 4 ст. 198, 200, 203, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Шостка Сумської області - задовольнити частково.
Постанову Шосткинський міськрайонний суд Сумської області від 11.11.2010р. по справі № 2а-2225/10/1819 скасувати в частині задоволення позову ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Шостка Сумської області про визнання протиправною бездіяльності щодо не нарахування та не виплати доплати до пенсії у відповідності до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з 09.07.2007р. по 31.12.2007р., з 22.05.2008р. по 31.12.2008р., з 01.01.2009р. по 11.10.09 р.
Прийняти ухвалу, якою відмовити ОСОБА_1 в поновленні строку для звернення до суду з позовом.
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Шостка Сумської області про визнання протиправною бездіяльності щодо не нарахування та не виплати доплати до пенсії у відповідності до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з з 09.07.2007р. по 31.12.2007р., з 22.05.2008р. по 11.10.09 р. - залишити без розгляду.
В іншій частині постанову Шосткинський міськрайонний суд Сумської області від 11.11.2010р. по справі № 2а-2225/10/1819 -залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.
Головуючий суддя (підпис)Русанова В.Б.
Судді (підпис)
(підпис)Любчич Л.В.
Спаскін О.А.
ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Русанова В.Б.