10 лютого 2012 року Справа №
Господарський суд Черкаської області у складі: головуючого - судді Спаських Н.М., з секретарем судового засідання Волна С.В., за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 - за довіреністю;
від відповідача: ОСОБА_2 - за довіреністю;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за позовом публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" в особі Черкаського управління Центрального регіонального департаменту до фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3 про стягнення 1 117 067,48 грн.
Заявлено позов про стягнення з відповідача 1 117 067,48 грн. кредитної заборгованості, з яких 653 329,99 грн. простроченої заборгованості по кредиту, 389 261,91 грн. простроченої заборгованості по процентам, 50 756,11 грн. пені за несвоєчасне погашення заборгованості по кредиту, 23 719,47 грн. пені за несвоєчасне погашення заборгованості по процентах за кредитним договором № 11373620000 від 18.07.2008 р. з додатковою угодою № 1 від 29.10.2009 р., укладеним між сторонами по справі.
За клопотанням позивача, ухвалою від 10.02.2012 року на підставі ст. 25 ГПК України, позивача було замінено його правонаступником за договірними зобов'язаннями на ТОВ "Кей-Колект" внаслідок укладеного між позивачем та цим товариством договору факторингу № 1 від 12.12.2011 року та похідного договору відступлення права вимоги за договорами іпотеки від 12.12.2011 року. Новий позивач оформив довіреність на представництво своїх інтересів також на ОСОБА_1
За наслідками заміни позивача, представники сторін не заявили клопотання про відкладення розгляду справи, а тому розгляд справи завершено у даному засіданні.
В ході розгляду справи представник нового позивача свої вимоги підтримав повністю та просить їх задовольнити.
Представник відповідача проти розрахунку суми боргу заперечень не має. Однак проти стягнення боргу відповідач заперечує з мотивів, що кредитний договір ОСОБА_3 було укладено як фізичною особою, а не як суб'єктом підприємницької діяльності, новий кредитор (фактор) не надсилав відповідачу ніякого повідомлення про уступку права вимоги, а тому йому ще не потрібно платити, крім того, первісний позивач в односторонньому порядку збільшив розмір процентів за кредитним договором та порушив вимоги ЗУ "Про захист прав споживачів" , бо не повідомив відповідача про передачу своїх прав вимоги за кредитним договором.
Заслухавши доводи та пояснення представників сторін, що надані в ході розгляду справи, дослідивши наявні в справі документи, суд вважає, що позов підлягає до повного задоволення на користь нового позивача у справі, виходячи з наступного:
У відповідності до ст. 33 ГПК України сторони по справі повинні довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень.
З матеріалів справи вбачається наступне:
Рішенням загальних зборів акціонерів від 27.10.2009 р. акціонерний комерційний інноваційний банк "УкрСиббанк", у зв'язку з приведенням своєї діяльності у відповідність до норм Закону України "Про акціонерні товариства" змінив своє найменування на публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк".
18.07.2008 р. між акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" (далі - Іпотекодержатель) та ОСОБА_3 (далі - Позичальник, третя особа) було укладено кредитний договір № 11373620000 (далі - Кредитний договір, а.с. 15-18) з додатковою угодою № 1 від 29.10.2009 р. (далі - Додаткова угода, а.с. 20) у відповідності до умов якого Іпотекодержатель надав Позичальнику кредит в сумі 840 000,00 грн. для поповнення обігових коштів з кінцевим строком погашення 15.07.2011 р. зі сплатою 20,9% річних за користування кредитом та 41,8% річних за користування кредитом понад встановлений Договором строк (розділ 1).
Додатковою угодою № 1 від 29.10.2009 року ( а.с. 15) сторонами було спеціально погоджено, що для ідентифікації кредитного договору сторони можуть вказувати номер договору 11373620000 нарівні із реєстраційним номером договору в системі обліку банку - НОМЕР_1.
Відповідно до п. 1.5. Кредитного договору кредит надається шляхом зарахування Банком коштів на поточний рахунок Позичальника № 26001029657001 у Банку для подальшого використання за цільовим призначенням - на поповнення обігових коштів.
Згідно Графіку сплати кредиту та процентів, що є Додатком № 1 до Кредитного договору, передбачено сплату Позичальником кредиту та процентів до 20 числа кожного місяця рівними частинами.
Згідно Додаткової угоди № 1 (а.с. 20) до Кредитного договору, з 29.10.2009 р. запроваджено новий графік сплати кредиту та процентів Позичальником до 20 числа кожного місяця, виходячи із залишку заборгованості по кредиту в розмірі 653 329,99 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, 18.07.2008 р. на виконання умов Кредитного договору, з вказаного позичкового рахунку банк надав Позичальнику кредит загальною сумою 840 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 15797 від 18.07.2008 р. (а.с. 17).
Заперечень з приводу неотримання кредиту позичальник суду не надав. Доказів недійсності кредитного договору сторонами у справі не надано. Кредитний договір укладено сторонами у відповідності до вимог чинного законодавства, зокрема до ст. 1054 ЦК України, якою передбачено, що за кредитним договором банк видає позичальнику кредит на умовах договору, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити за нього проценти. Кредитний договір сторонами виконувався. У відповідності до ст. 193 ГК України, 526 ЦК України, зобов'язання підлягають до виконання належним чином та у встановлений договором строк.
За доводами та розрахунками позивача Позичальник свої зобов'язання не виконав, строк користування кредитними коштами для позичальника скінчився, а тому станом на 15.07.2011 р. сума заборгованості Позичальника по кредиту за Кредитним договором становить 653 329,99 грн. і не змінилася станом на час розгляду справи.
Доказів проведення повного розрахунку по кредиту чи розрахунку у більшій сумі, ніж вказує позивач, учасниками процесу у справу не надано.
Вимоги банку про сплату боргу позичальником та його майновим поручителем залишені без задоволення, з чого і виник спір. Строк виконання зобов'язання по поверненню кредиту в розмірі 653 329,99 грн. є таким, що настав з 15.07.2011 р. Оскільки доказів про добровільну сплату цієї суми суду не надано, тому до примусового стягнення з відповідача-позичальника на користь позивача належить 653 329,99 грн. боргу по кредиту.
Суд відхиляє заперечення відповідача про подвійне стягнення боргу за одним кредитним договором із позичальника та його майнового поручителя, виходячи з такого:
28.09.2011 року господарським судом Черкаської області по справі № 16/5026/1760/2011 вже було прийнято рішення, що набрало законної сили, за позовом публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" в особі Черкаського управління Центрального регіонального департаменту до ТОВ "Інститут сучасних технологій" (третя особа СПД "ОСОБА_3.) про звернення стягнення на майно на суму 981 427,99 грн. Позов було задоволено повністю та звернуто стягнення на предмет іпотеки - нежитлову будівлю складу за адресою АДРЕСА_2.
За змістом чинного законодавства та укладених між сторонами і іпотекодавцем (ТОВ "Інститут сучасних технологій") договорів, позичальник та іпотекодавець є самостійними боржниками перед кредитором і обсяг відповідальності майнового поручителя відповідає розміру відповідальності позичальника. Питання про черговість стягнення кредитного боргу з позичальника та його майнових поручителів вирішується виключно кредитором.
Лише ст. 24 ЗУ "Про заставу" встановлює обмеження, що у випадках, коли суми, вирученої від продажу предмета застави, недостатньо для повного задоволення вимог заставодержателя, він має право, якщо інше не передбачено законом чи договором, одержати суму, якої не вистачає для повного задоволення вимоги, з іншого майна боржника в порядку черговості, передбаченої законодавством України, чим вимагається повне завершення процедури виконавчого провадження про звернення стягнення на заставлене майно перед стягненням недоотриманих коштів. Однак при цьому позичальник і заставодавець повинен співпасти в одній особі ( ч. 2 ст. 1 ЗУ "Про заставу"). Таких обставин у відносинах між сторонами по справі немає, звернення стягнення було проведено на предмет іпотеки, режим якого врегульовується спеціальним законом.
Таким чином, відсутні законні обмеження для позивача вимагати стягнення в повній сумі боргу одночасно як із позичальника, так і з його майнового поручителя. Протилежного (із посиланням на норми права) відповідач суду не довів.
У відповідності до умов п.п. 1.3.1., 1.3.2. Кредитного договору, за використання кредитних коштів за цим Договором встановлюється процентна ставка в розмірі 20,9% річних, якщо не встановлена інша ставка згідно умов цього Договору, а за користування кредитними коштами понад встановлений Договором строк процентна ставка встановлюється у розмірі 41,8% річних.
Суд не погоджується із запереченнями представника відповідача про те, що застосування відсоткової ставки в розмірі 41,8% за користування кредитом понад встановлений строк (як по графіку, так і кінцевий) є односторонньою зміною банку процентної ставки, оскільки такий розмір відсоткової ставки спеціально був погоджений сторонами на випадок прострочення повернення кредиту чи його частин.
У відповідності до умов п. 1.3.4., 1.3.5. Кредитного договору нарахування процентів за цим Договором здійснюється щомісяця в останній робочий день поточного місяця, методом "факт/360"відповідно до умов нормативно-правових актів Національного банку України та чинного законодавства України. Період нарахування процентів згідно умов цього Договору починається з дня фактичного надання кредитних коштів, якщо умовами п.п. 1.3.2., 1.3.3., 9.2.Договору не передбачено іншу дату початку нарахування процентів, а в наступному - з першого календарного дня поточного місяця, і закінчується останнім календарним днем поточного місяця. При цьому проценти нараховуються на суму кредитних коштів, що фактично надані Банком Позичальнику і які ще не повернуті останнім у власність Банку відповідно до умов Договору, якщо інша база нарахування процентів не передбачена умовами п. 1.3.2. та/або п.п. 1.3.3., 9.2 Договору. Сплачуватися проценти повинні протягом перших 20 робочих днів місяця після місяця нарахування процентів.
Зважаючи на систематичні прострочки сплати кредиту та процентів Позичальником за період з 29.10.2009 року по 30.11.2011 року Іпотекодержатель застосовував до нарахування процентну ставку по кредиту в розмірі 20,90 % на строкову заборгованість та 41,8% річних на прострочену, що передбачено п. 1.3.2. Кредитного договору.
За доводами та розрахунками позивача, заборгованість по процентах позичальника станом на 05.12.2011 р. становить 389 261,91 грн. (а.с.33-36). Розрахунок процентів зроблено вірно та у відповідності до умов кредитного договору. Доказів про проведення розрахунку за процентами Позичальник суду не надав, а тому до примусового стягнення належить 389 261,91 грн. процентів за користування кредитом.
У відповідності до п. 7.1. Кредитного договору за порушення Позичальником термінів повернення кредиту та/або процентів за кредит та/або комісій, встановлених Договором Банк має право вимагати від Позичальника, а Позичальник при цьому зобов'язаний сплатити Банку додатково до плати за кредит пеню з розрахунку 20% річних від суми зазначеної простроченої заборгованості (суми кредиту та/або процентів по кредиту та/або комісій), розрахованої за кожен день прострочення платежу, включаючи день сплати заборгованості, за методом "факт/360" (метод "факт/360 передбачає, що для розрахунку використовується фактична кількість днів у місяці, але умовно в році 360 днів), але в будь-якому випадку такий розмір пені не може перевищувати розмір, встановлений чинним законодавством.
Дані умови договору відповідають положенням чинного законодавства, зокрема ч. 3 ст. 549 ЦК України про те, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання і положенням Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", за яким розмір пені що сплачується, обмежується подвійною обліковою ставкою НБУ.
Позивач просить стягнути 50 756,11 грн. пені за несвоєчасне погашення заборгованості по кредиту за період з 05.06.2011 р. по 05.012.2011 р. та 23 719,47 грн. пені за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам за період з 05.06.2011 р. по 05.12.2011 р. (а.с. 38), яка розрахована із розміру подвійної облікової ставки по кредиту.
Розрахунок всіх платежів по пені зроблено вірно та у відповідності до умов кредитного договору. Доказів про сплату пені Позичальником не надано, а тому до стягнення з відповідача належить 50 756,11 грн. пені за несвоєчасне погашення заборгованості по кредиту та 23 719,47 грн. пені за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам.
Відповідач погоджується із математичним розрахунком суми боргу за всіма позовними вимогами, про що представник повідомив суд в засіданні.
Таким чином, зібраними по справі доказами позивач довів своє право на стягнення із позичальника 653 329,99 грн. простроченої заборгованості по кредиту, 389 261,91 грн. простроченої заборгованості по процентам, 50 756,11 грн. пені за несвоєчасне погашення заборгованості по кредиту, 23 719,47 грн. пені за несвоєчасне погашення заборгованості по процентах, а всього - 1 117 067,48 грн.
Суд не погоджується із запереченнями представника відповідача про те, що спір не підлягає розгляду у господарському суді, оскільки відповідачем по справі фактично є фізична особа, виходячи з такого:
За змістом кредитного договору від 18.07.2008 року № 11373620000 позичальником по кредиту є саме суб'єкт підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_3, оскільки її підпис на договорі засвідчено печаткою приватного підприємця, у преамбулі договору вказано її ідентифікаційний номер як суб'єкта підприємницької діяльності, кредитні кошти видані на поповнення обігових коштів ( п. 1.4), а не як споживчий кредит. При укладенні додаткової угоди № 1 від 29.10.2009 року ( а.с. 15) у сторонах договору відповідачка ідентифікувала себе як фізичну особу підприємця.
Крім того, за доводами позивача, вказане питання вже було предметом розгляду у Придніпровському районному суді м. Черкаси і ухвалою від 03.11.2011 року (а.с. 46) було відмовлено у прийнятті позову ПАТ "Укрсиббанк" до ОСОБА_3 про стягнення боргу по кредиту за цим же кредитним договором.
Відповідач вказує також і на порушення банком положень ЗУ "Про захист прав споживачів" про те, що кредитодавець зобов'язаний повідомити споживача про передачу третій стороні своїх прав за договором про надання споживчого кредиту. Як вказано вище, у відповідності до п. 1.4. кредитного договору, призначення цільового використання коштів вказано як поповнення обігових коштів, а тому між сторонами не мало місце споживче кредитування. Позичальника по кредиту можна вважати споживачем послуг лише до моменту укладення кредитного договору, а вже після цього моменту відносини сторін врегульовуються спеціальним законодавством про кредитування ( норми ЦК та банківське законодавство). Порушення прав позивача в цій частині суд не вбачає.
Як вказано вище, між позивачем та ТОВ "Кей-Колект" відбулося договірне правонаступництво, яке ґрунтується на уступці права вимоги за кредитним договором з СПД ОСОБА_3 на підставі укладення договору факторингу.
За умовами договору факторингу № 1 від 12.12.2011 року позивач по справі зобов'язався передати право вимоги за плату стосовно в т.ч. і кредитного договору, укладеного із відповідачем по справі. Одночасно із відступленням права вимоги до ТОВ "Кей-Колект" переходять і всі права позивача за усіма договорами забезпечення.
На виконання договору факторингу між його сторонами також було укладено і договір відступлення права вимоги за договорами іпотеки по всіх боржниках від 12.12.2011 року.
У відповідності до ст. 1077 - 1086 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції. Договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження. Боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.
У відповідності до свідоцтва про реєстрацію фінансової установи від 08.12.2011 року, ТОВ "Кей-Колект" має право здійснювати операції факторингу.
Суд не погоджується із доводами відповідача про те, що у неї не виникло зобов'язання перед фактором (ТОВ "Кей-Колект") сплачувати борг, оскільки відповідачу не було направлено офіційного повідомлення про зміну кредитора та укладення договору факторингу. До часу судового засідання представник відповідача ознайомилася із усіма матеріалами справи, в т.ч. і з документами про укладення договору факторингу. Ненаправлення відповідачу повідомлення про фактора згідно чинного законодавства не робить вимоги фактора недійсними чи погашеними, відповідач борг не сплатила ні первісному, ні новому кредитору та не ставить питання про визнання договору факторингу між його сторонами недійсним.
Укладення договору факторингу не є порушенням п. 9.6. кредитного договору, оскільки даним пунктом за згодою сторін заборонено передавати третім особам будь-яку інформацію, що стосується кредитного договору без письмової згоди іншої сторони. За змістом даного пункту така передача включає в себе всі інші випадки, а не укладення угод про відступлення права вимоги (факторинг в т.ч.) чи переведення боргу.
Таким чином, суд не вбачає підстав для звільнення відповідача від відповідальності перед ТОВ "Кей-Колект", як новим кредитором, а тому позов підлягає до повного задоволення на користь даного стягувача.
На підставі ст. 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача слід стягнути 22 341,35 грн. судового збору.
Керуючись статтями 49, 82-85 ГПК України, суд, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з фізичної особи-суб"єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2, АДРЕСА_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект" (ідентифікаційний код 37825968, м. Київ, вул. Іллінська, 8) - 653 329,99 грн. простроченої заборгованості по кредиту, 389 261,91 грн. простроченої заборгованості по процентам, 50 756,11 грн. пені за несвоєчасне погашення заборгованості по кредиту, 23 719,47 грн. пені за несвоєчасне погашення заборгованості по процентах, 22 341,35 грн. на відшкодування судового збору.
Наказ видати.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду протягом 10 днів.
Суддя Н.М. Спаських
Повний текст рішення підписано 13 лютого 2012 року