33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А
"02" лютого 2012 р. Справа № 5019/2835/11
за позовом Національний університет водного господарства та природокористування
до відповідача 1 Комунальне підприємство "Районний інформаційно - комп'ютерний центр" Костопільської районної ради
до відповідача 2 Костопільська районна рада Рівненської області
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Костопільський будівельно-технологічний технікум Національного університету водного господарства природокористування
про визнання недійсним договору оренди (приміщення) від 1 січня 2010 року
Суддя Бережнюк В.В.
Представники:
Від позивача : Михайлов В.О., Протопович А.Р.
Від відповідача 1 : Несесюк О.В.
Від відповідача 2 : Лазуренко В.О.
Від третьої особи : Михайлов В.О.
В судовому засіданні оголошувалася перерва з 17 січня 2012 року до 02 лютого 2012 року.
СУТЬ СПОРУ: Національний університет водного господарства та природокористування звернувся до господарського суду Рівненської області з позовом до відповідача-1 Комунального підприємства "Районний інформаційно - комп'ютерний центр" Костопільської районної ради та відповідача-2 Костопільської районної ради Рівненської області про визнання недійсним Договору оренди (приміщення) від 1 січня 2010 року. До прийняття рішення по суті спору судом до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, було залучено Костопільський будівельно-технологічний технікум Національного університету водного господарства природокористування.
В обґрунтування вимог позивач зазначає, що Договір оренди приміщення від 01.01.2010 р. укладений Костопільським будівельно-технологічним технікумом НУВГП. Останній відповідно до ч.3 ст.95 ЦК України не є юридичною особою, а є структурним підрозділом Національного університету водного господарства та природокористування та підпорядковується йому. В договорі оренди приміщення зазначено, що особа, яка на той час підписувала договір, а це т.в.о. директора технікуму ОСОБА_1 діяв на підставі статуту, якого не існує, бо структурний підрозділ, а відтак і директор або особа, яка виконує його обов'язки діє виключно на підставі Положення про технікум від 06.07.2009 року та виданої юридичною особою довіреності. ОСОБА_1 виконував свої обов'язки директора Костопільського будівельно-технологічного технікуму НУВГП до 29 січня 2010 року (підстава - наказ НУВГП К№31 від 29.01.2010 року). Відповідно до ч.4 ст.95 ЦК України керівники філій та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності. Такої довіреності юридичною особою - НУВГП на час виконання ОСОБА_1 обов'язків т.в.о. директора технікуму не видавалося, тобто вказана особа жодним чином не була уповноважена на укладення будь-якого виду договорів від імені технікуму та не мала повного обсягу цивільної дієздатності. Т.в.о. директора технікуму ОСОБА_1 при укладенні договору оренди приміщення від 01.01.2010 року порушив вимоги п.6.1. Положення про технікум та п.3 наказу НУВГП к№362 «По особовому складу», оскільки зобов'язувався погодити дане питання з ректором НУВГП та отримати згоду на укладення такого договору, чого не було зроблено, а відтак договір оренди посадова особа уклала з перевищенням своїх повноважень і без відповідної довіреності, яка не видавалася юридичною особою - НУВГП.
Крім того, позивач зазначає, що за загальним правилом та згідно Закону України «Про оренду державного та комунального майна» оренда комунального майна проводиться на конкурсних засадах. Існують виключення, встановлені ч.4 ст.9 ЗУ «Про оренду державного та комунального майна», зокрема, протягом трьох робочих днів після закінчення строку приймання заяв орендодавець своїм наказом ухвалює рішення за результатами вивчення попиту на об'єкт оренди. У разі якщо подано лише одну заяву, конкурс на право оренди не проводиться і договір оренди укладається із заявником. У разі надходження двох і більше заяв орендодавець оголошує конкурс на право оренди. Однак, оскільки орендар не подавав жодних заяв про укладення спірного договору, то невідомо з яких підстав відповідачі уклали даний договір. В договорі оренди від 01.01.2010 року відсутні істотні умови, які встановлюються для договорів оренди ст.10 ЗУ "Про оренду державного та комунального майна" та ч.1 ст.284 ГК України, зокрема порядок використання амортизаційних відрахувань, відновлення орендованого майна, обов'язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна. Також, відповідно до п.1 ст.17 ЗУ "Про оренду державного та комунального майна" термін договору оренди визначається за погодженням сторін. Термін договору оренди не може бути меншим., ніж п'ять років, якщо орендар не пропонує менший термін (зміни, внесені згідно із Законом N 1759-VI (1759-17) від 15.12.2009 року). Строк дії договору є однією з істотних умов договору оренди. В даному випадку орендар - Костопільський БТТ НУВГП не пропонував менший термін на укладення оскаржуваного договору оренди, однак відповідачами укладено договір терміном на 1 рік, що суперечить вимогам закону про оренду державного та комунального майна.
Згідно п.3 ст.17 ЗУ 'Про оренду державного та комунального майна" у разі якщо власник має намір використовувати зазначене майно для власних потреб, він повинен письмово попередити про це орендаря не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну договору. Таких попереджень від власника майна теж не надходило. По закінченню терміну дії договору оренди між сторонами не було підписано акту прийманння-передачі приміщення як це передбачено умовами договору оренди від 01.01.2010 року. Відповідно до ч.4 ст.291 ГК України правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.
Отже, позивач зазначає, що особа, яка укладала договір оренди - т.в.о. директора ОСОБА_1 не мав достатнього обсягу цивільної дієздатності на укладення договору оренди. Останній суперечить актам цивільного законодавства та іншим нормативно-правовим актам, відтак згідно з ч. 1,2,3 ст. 203 та ч. 1 ст. 215 ЦК України даний договір слід визнати недійсним.
Відповідач-1 надав письмові заперечення проти позову №9 від 13.01.2012 р., у яких вказує, що Договір оренди приміщення від 1 січня 2010 року, укладений між Комунальним підприємством "Районний інформаційно-комп'ютерний центр" із Костопільським будівельно-технологічним технікумом НУВГП, не суперечить Цивільному кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, та відповідає всім вимогам зазначеним у п.п. 1, 5 статті 203 ЦК України. Обсяг цивільної дієздатності технікуму визначається пунктом 2.2.4. "Положення про Костопільський будівельно-технологічний технікум Національного університету водного господарства та природокористування", затвердженого ректором Національного університету водного господарства та природокористування В.А. Гуриним 6 липня 2009 року. Згідно цього пункту технікуму надано право укладати угоди з підприємствами, установами, організаціями в Україні та за її межами відповідно до чинного законодавства в межах кошторисних видатках технікуму. Статтею 241 ЦК України врегульовані питання пов'язані з вчиненням правочинів з перевищенням повноважень. Так, правочин вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа яку він представляє вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Оплата за використання приміщення по Договору була здійснена 1 січня та 16 листопада 2009 року, що підтверджено виписками із банку. Крім того, відповідач-1 пояснює, що позивачем порушені вимоги пункту 2 ст. 795 ЦК України та п. 2,9 договору, якими передбачено та покладено обов'язок на позивача впродовж трьох робочих днів повернути орендоване приміщення по акту приймання-передачі, обов'язок складання акту покладено на сторону, яка повертає приміщення тобто на Орендаря по договору.
Статтею 12 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлено, що договір оренди вважається укладеним з моменту досягнення домовленості з усіх істотних умов і підписання сторонами тексту договору оренди. Договір оренди приміщення від 1 січня 2010 року підписаний і скріплений мокрою печаткою орендаря, що не викликає сумнівів в дієздатності посадової особи, яка підписувала зазначений договір.
Враховуючи викладене, та те, що вимоги позивача щодо визнання договору оренди приміщення від 1 січня 2010 року є безпідставними та необґрунтованими, які не підтверджені нормами чинного законодавства, відповідач-1 просить в позові відмовити.
Відповідач-2 також подав суду заперечення проти позову, у яких виклав позицію, що співпадає із письмовими запереченнями відповідача-1. Просить суд відмовити у задоволенні позову з тих же підстав, що й відровідач-1.
У судовому засіданні 02 лютого 2012 року позивач повністю підтримав позовні вимоги. Просить позов задоволити.
Представники відповідача-1 та відповідача-2 надали пояснення, які повністю співпадають із позиціями, викладеними у письмових запереченнях на позов. Просять в позові відмовити.
Представник третьої особи через канцелярію суду подав пояснення, у яких зазначив, що на його думку спірний договір оренди не відповідає вимогам чинного законодавства України, оскільки з вини Костопільської районної ради та КП «Районний інформаційно-комп'ютерний центр» Костопільської районної ради фактично були порушені вимоги закону, не надано згоди Костопільською районною радою на укладення відповідного договору, з боку орендаря на адресу орендодавця не поступала заява про укладення такого договору, в договорі оренди відсутні ряд істотних умов, які передбачені ст.638 ЦК України, ст.180 ГК України, не проведено експертної оцінки перед укладенням даного договору та інше. У судовому засіданні підтримав доводи, викладені у письмових поясненнях.
Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін та третьої особи, вивчивши подані ними письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, місцевий господарський суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення.
При винесенні рішення суд
У матеріалах справи міститься надана позивачем копія Положення про Костопільський будівельно-технологічний технікум Національного університету водного господарства та природокористування, прийнятого конференцією трудового колективу від 16.06.2009 р., затвердженого ректором Національного університету водного господарства та природокористування 06.07.2009 р. (надалі- Положення про Технікум) (арк.с.9-31). Оригінал Положення оглянуто у судовому засіданні.
Відповідно до п.1.4. Положення про Технікум останній не є юридичною особою, веде самостійний баланс, має реєстраційні рахунки в держказначействі та установах банків згідно чинного законодавства, печатку із зображенням державного Герба України зі своєю назвою та ідентифікаційним кодом, штампи та депозитні рахунки.
У п.2.2.4. Положення про Технікум зазначено, що Технікум як структурний підрозділ Національного університету водного господарства та природокористування для здійснення поставлених перед ним завдань має право, зокрема, укладати угоди з підприємствами, установами, організаціями в Україні та за її межами відповідно до чинного законодавства в межах кошторисних видатків Технікуму.
У розділі 6 Положення про Технікум відображені права та обов'язки директора технікуму.
Так, пункти 6.1. та 6.4. вказаного Положення передбачають, що директор технікуму за погодженням з ректором Національного університету водного господарства та природокористування вирішує усі питання діяльності Технікуму відповідно до чинного законодавства та згідно з Статутом Національного університету водного господарства та природокористування, Положенням про Технікум; забезпечує виконання кошторису, укладає угоди за погодженням з ректором Національного університету водного господарства та природокористування, дає доручення, відкриває банківські рахунки.
20 листопада 2009 року згідно наказу К №362 по особовому складу тимчасове виконання обов'язків директора Костопільського будівельно-технологічного технікуму НУВПК з 23 листопада 2009 року покладено на заступника директора з навчально-виховної роботи Технікуму ОСОБА_1. У п.3 вказаного наказу визначено, що т.в.о. директора Костопільського будівельно-технологічного технікуму НУВПК ОСОБА_1 доручено прийняття рішень з кадрових, фінансових та майнових питань здійснювати тільки після відповідного погодження з ректором НУВГП Гуриним В.А. або проректором з науково-педагогічної роботи, міжнародних і регіональних зв'язків Сапсаєм Г.І. (арк.с.37).
У подальшому 01 січня 2010 року між Костопільською районною радою (власник) в особі голови районної ради Талащука Віктора Флоровича, Комунальним підприємством «Районний інформаційно-комп'ютерний центр» Костопільської районної ради (балансоутримувач) в особі директора Несесюка Юрія Васильовича та Костопільським будівельно-технологічним технікумом Національного університету водного господарства та природокористування (орендар) в особі тимчасово виконуючого обов'язки директора ОСОБА_1 укладено договір оренди (приміщення) (арк.с. 34-36).
Відповідно до п.п.1.1., 1.2. вказаного договору власник надає, орендодавець передає, а орендар приймає в оренду (приміщення) надалі - нерухоме майно площею 848, 5 кв.м. на строк 1 рік, балансоутримувач контролює виконання даного договору та отримує орендну плату за користування орендованим майном. Адреса: м.Костопіль, вул.Фабрична, 2-А. Майно здається в оренду для здійснення виробничого навчання учнів та студентів технікуму НУВГП.
Власником майна залишається Костопільська районна рада Рівненської області, а орендар користується та утримує його впродовж строку оренди (п.2.3. Договору).
Передача майна в оренду здійснюється за актом передачі-приймання, в якому зазначається стан орендованого майна та інші відомості за узгодженням сторін відповідно до вимог чинного законодавства (п.2.4. Договору).
Згідно п.п.2.7.,2.8. Договору орендоване майно повинно бути повернене орендодавцеві впродовж трьох робочих днів з моменту закінчення строку дії цього Договору. Майно вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі.
За умовами п.п.7.1.,7.2. Договору оренди строк дії останнього складає один рік з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2010 року включно. Умови цього Договору зберігають чинність впродовж всього строку дії Договору, в тому числі у випадках, коли після його укладання законодавством встановлено правила, що погіршують становище орендаря, а в частині зобов'язань орендаря щодо орендної плати - до виконання зобов'язань.
Договір підписаний представниками Костопільської районної ради (власник), Комунального підприємства «Районний інформаційно-комп'ютерний центр» Костопільської районної ради (балансоутримувач, орендодавець) та Костопільського будівельно-технологічного технікуму Національного університету водного господарства та природокористування (орендар) та скріплений відбитками печаток сторін Договору.
На виконання умов Договору між Костопільським будівельно-технологічним технікумом Національного університету водного господарства та природокористування та Комунальним підприємством «Районний інформаційно-комп'ютерний центр» Костопільської районної ради було підписано Акт приймання-передачі приміщення в оренду від 01 січня 2010 року, згідно якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне володіння та користування (оренду) приміщення загальною площею 848,5 м.кв., яке знаходиться за адресою: м.Костопіль, вул.Фабрична, 2-А та перебуває на балансі орендодавця (арк.с.87).
На виконання умов Договору оренди (приміщення) від 01.01.2010 р. орендарем - Костопільським будівельно-технологічним технікумом Національного університету водного господарства було здійснено часткову сплату орендної плати. Вказане підтверджується наявними у справі банківськими виписками (арк.с.61-66).
Разом з тим позивач вважає, що Договір оренди (приміщення) від 01.01.2010 р. слід визнати недійсним та звернувся до суду з даним позовом.
За умовами ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Стаття 626 Цивільного кодексу України, встановлює поняття договору, відповідно до якої, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі статтею 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір оренди (приміщення) від 01.01.2010 р. є договором найму (оренди).
Згідно ч.1 ст.759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ч.1 та 5 ст.762 ЦК України).
Відповідно до ст.763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Як зазначалося вище, строк дії спірного Договору оренди складає один рік з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2010 року включно, та орендоване майно повинно бути повернене орендодавцеві впродовж трьох робочих днів з моменту закінчення строку дії цього Договору.
Слід відмітити, що у матеріалах справи відсутній підписаний сторонами акт приймання-передачі орендованого приміщення, який свідчив би про повернення приміщення від орендаря до орендодавця. Доказів повернення приміщення орендодавцю сторони не надали, та у судовому засіданні пояснили, що фактично приміщення не було повернуте від орендаря до орендодавця. Таким чином, суд приходить до висновку, що Костопільський будівельно-технологічний технікум Національного університету водного господарства та природокористування надалі користується орендованим приміщенням згідно укладеного між сторонами спірного Договору.
Відповідно до ст.764 Цивільного кодексу України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Отже, спірний Договір на даний час не припинив свою дію.
Однією із сторін Договору оренди (приміщення) від 01.01.2010 р. є Костопільський будівельно-технологічний технікум Національного університету водного господарства та природокористування. Як передбачено Положенням про Технікум останній не є юридичною особою. Крім того, у Положенні про Технікум вказано, що до повноважень директора Технікуму належить укладення угод за погодженням з ректором Національного університету водного господарства та природокористування.
Разом з тим, у матеріалах справи відсутні докази того, що при підписанні спірного Договору Технікум вчинив дії щодо погодження з ректором Національного університету водного господарства та природокористування укладення даного Договору. На вимогу суду таких доказів сторонами не подано.
Також у справі відсутні докази того, що директор Технікуму був наділений повноваженнями без погодження з ректором Національного університету водного господарства та природокористування укладати спірний Договір.
За умовами ст.241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.
Разом з тим, вбачається, що позивач як особа, з якою Технікум повинен був погодити укладення спірного Договору оренди, не вчинив дій, які свідчили б про схвалення останнього.
Отже, суд погоджується із твердженнями позивача, що Костопільський будівельно-технологічний технікум НУВГП уклав Договір оренди від 01.01.2010 р. без відповідних на те повноважень.
Окрім цього, майно, яке є предметом договору, належить до комунальної власності. Отже, до спірних правовідносин застосовуються норми Закону України "Про оренду державного та комунального майна".
За умовами ст.5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендодавцями за цим Законом є, зокрема, органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування управляти майном, - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке відповідно належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності.
Відповідно до статті 9 названого Закону фізичні та юридичні особи, які бажають укласти договір оренди, направляють заяву, проект договору оренди, а також інші документи згідно з переліком, що визначається Фондом державного майна України (далі - матеріали), відповідному орендодавцеві, зазначеному у статті 5 цього Закону. Орендодавець протягом п'яти днів після погодження умов договору оренди з органом, уповноваженим управляти відповідним майном (у випадках, передбачених цим Законом, - органом Антимонопольного комітету України), а в разі якщо заява про оренду майна не потребує узгодження (щодо оренди окремого індивідуально визначеного майна, крім нерухомого), протягом 15 днів після дати її реєстрації розміщує в офіційних друкованих засобах масової інформації та на веб-сайтах орендодавців оголошення про намір передати майно в оренду або відмовляє в укладенні договору оренди і повідомляє про це заявника. Протягом 10 робочих днів після розміщення оголошення орендодавець приймає заяви про оренду відповідного майна. Протягом трьох робочих днів після закінчення строку приймання заяв орендодавець своїм наказом ухвалює рішення за результатами вивчення попиту на об'єкт оренди. У разі якщо подано лише одну заяву, конкурс на право оренди не проводиться і договір оренди укладається із заявником. У разі надходження двох і більше заяв орендодавець оголошує конкурс на право оренди.
Однак, сторонами до справи не надано доказів того, що орендар подавав заяву про укладення спірного договору.
За ч.1 ст.284 ГК України істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.
Стаття 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачає істотні умови договору оренди, якими є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); термін, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань, якщо їх нарахування передбачено законодавством; відновлення орендованого майна та умови його повернення; виконання зобов'язань; забезпечення виконання зобов'язань - неустойка (штраф, пеня), порука, завдаток, гарантія тощо; порядок здійснення орендодавцем контролю за станом об'єкта оренди; відповідальність сторін; страхування орендарем взятого ним в оренду майна; обов'язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна. Укладений сторонами договір оренди в частині істотних умов повинен відповідати типовому договору оренди відповідного майна. Типові договори оренди державного майна розробляє і затверджує Фонд державного майна України, типові договори оренди майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, затверджують відповідно Верховна Рада Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування.
Як вбачається з матеріалів справи рішенням Костопільської районної ради Рівненської області №209 від 07 серпня 2007 року затверджено Типовий договір оренди майна, що є спільною власністю територіальних громад району, що відповідає вимогам Закону (арк.с.76-83).
Разом з тим, проаналізувавши зміст укладеного Спірного Договору оренди (приміщення) від 01.01.2010 р. суд прийшов до висновку, що в останньому сторонами не відображено певні істотні умови, які встановлюються для договорів оренди ст.10 ЗУ "Про оренду державного та комунального майна" та ч.1 ст.284 ГК України, зокрема, порядок використання амортизаційних відрахувань, відновлення орендованого майна, обов'язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна, що суперечить вимогам Закону.
Відповідно до п.1 ст.17 ЗУ "Про оренду державного та комунального майна" термін договору оренди визначається за погодженням сторін. Термін договору оренди не може бути меншим., ніж п'ять років, якщо орендар не пропонує менший термін (зміни, внесені згідно із Законом N 1759-VI (1759-17) від 15.12.2009 року). Строк дії договору є однією з істотних умов договору оренди.
Вбачається, що сторонами не надано доказів того, що орендар - Костопільський БТТ НУВГП пропонував менший термін на укладення оскаржуваного договору оренди. Проте, спірний Договір укладений строком на один рік. Вказане також суперечить вимогам ЗУ "Про оренду державного та комунального майна".
З аналізу наведених вище правових норм та матеріалів справи вбачається, що сторонами Договору оренди від 01.01.2010 р. під час його вчинення порушено вимоги законодавства, а саме даний правочин вчинений з перевищенням повноважень з боку орендаря, порушено вимоги ст.9 та ст.10 ЗУ "Про оренду державного та комунального майна" щодо порядку укладення та змісту Договору.
Беручи до уваги зазначене, суд погоджується з твердженням Національного університету водного господарства та природокористування про те, що спірний Договір від 01.01.2010 р. не відповідає вимогам чинного законодавства України.
Відповідно до ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, за умовами яких зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999 року за №02-5/111 (зі змінами та доповненнями) "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до ст.ст.32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
В свою чергу господарський суд, керуючись положеннями статті 43 Господарського процесуального кодексу України, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
В силу статей 43, 47, 33, 38 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, коли кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а суд, оцінивши подані по справі докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, повинен прийняти рішення за результатами обговорення усіх цих обставин.
Отже, зважаючи на все викладене вище, суд прийшов до висновку, що Договір оренди (приміщення) від 01 січня 2010 року слід визнати недійсним.
Відтак, доводи відповідачів є безпідставними, спростовуються наведеними вище правовими нормами та поданими сторонами доказами, тому не приймаються судом до уваги.
Відповідно до статті 236 Цивільного кодексу України правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.
Таким чином, вимоги Національного університету водного господарства та природокористування підтверджуються матеріалами справи та є обґрунтованими, тому підлягають до задоволення повністю.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, при задоволенні позову покладаються на відповідачів.
Разом з тим, судом встановлено, що згідно квитанції №4 від 26.12.2011 р. позивачем надміру сплачено судовий збір. А саме, відповідно до ст. 4 Закону України "Про судовий збір". судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Слід зазначити, що відповідно до ЗУ "Про Державний бюджет України на 2011 рік" від 23.12.2010 р. №2857-VI станом на 01 січня 2011 року мінімальний розмір заробітної плати встановлено у розмірі 941 грн. 00 коп.
У даному випадку позивач сплатив 1004 грн. 00 коп. судового збору. Тому суд вважає за необхідне повернути Національному університету водного господарства та природокористування з державного бюджету судовий збір в розмірі 63 грн. 00 коп., про що винести відповідну ухвалу.
Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд ВИРІШИВ:
1. Позов задоволити. Визнати недійсним Договір оренди (приміщення) від 1 січня 2010 року, укладений між Костопільською районною радою, Комунальним підприємством «Районний інформаційно-комп'ютерний центр» Костопільської районної ради та Костопільським будівельно-технологічним технікумом Національного університету водного господарства та природокористування.
2. Стягнути з Костопільської районної ради (35000, Рівненська область, м.Костопіль, вул.Незалежності,7, код ЄДРПОУ 21082611) на користь Національного університету водного господарства та природокористування (33028, м.Рівне, вул.Соборна,11, код ЄДРПОУ 02071116) 470 грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору. Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.
3. Стягнути з Комунального підприємства «Районний інформаційно-комп'ютерний центр» Костопільської районної ради (35000, Рівненська область, м.Костопіль, вул.Грушевського,2, код ЄДРПОУ 32358848) на користь Національного університету водного господарства та природокористування (33028, м.Рівне, вул.Соборна,11, код ЄДРПОУ 02071116) 470 грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору. Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.
4. Винести ухвалу про повернення Національному університету водного господарства та природокористування з державного бюджету надміру сплачений судовий збір в розмірі 63 грн. 00 коп.
Суддя Бережнюк В.В.
повний текст рішення підписаний "07" лютого 2012 року