36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
15.12.2011 р. Справа №18/3277/11
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова фірма "Роко", вул. Некрасова, 53, м. Кременчук, Полтавська обл., 39600
до Товариства з обмеженою відповідальністю "АС-ОІЛ", вул. Перемоги, будинок, 4.
м. Кременчук, 39600
про стягнення 29001,3 грн.
Суддя Босий В.П.
Представники:
від позивача: ОСОБА_1 дов. № 81 від 14.11.2011 р.
від відповідача: не з'явився
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення у відповідності до вимог ст. 85 ГПК України.
СУТЬ СПОРУ: Розглядається позовна заява про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 25379,30 грн. за товар, поставлений згідно договору № ДГ-21 від 01.02.2011 р., 817,21 грн. інфляційних, 454,75 грн. - 3 % річних та 2350,04 грн. пені.
На виконання вимог суду позивач надав розрахунок пені з урахуванням вимог п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, відповідно до якого розмір пені складає 1972,74 грн.
Відповідач у відзиві на позовну заяву повідомив суд про сплату частини боргу в розмірі 10379,30 грн. Крім того, відповідач заперечує проти стягнення інфляційних та річних, посилаючись на те, що договором передбачена тільки одна штрафна санкція - пеня, в зв'язку з чим просить суд відмовити в позові.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив:
1 лютого 2011 року між сторонами був укладений договір поставки №ДГ-21, відповідно до якого позивач взяв на себе зобов'язання передати у власність покупцеві оливу та мастила, а відповідач зобов'язувався прийняти та оплатити оливу та мастила, передбачені договором.
Строк дії договору - до 31 грудня 2011 року.
Відповідно до умов (п.4.2) договору №ДГ-21 від 01 лютого 2011р. відповідач зобов'язувався сплатити суму за поставлений товар у повному обсязі на протязі 3-х банківських днів з дня поставки товару.
Як вбачається з матеріалів справи 3 лютого 2011 року позивач поставив відповідачу згідно договору "ДГ-21 оливу, масло та паливо на загальну суму 12025,00 грн. Факт приймання - передачі товару підтверджується видатковою накладною №Рн-3/1-2 від 3 лютого 2011 року.
22 лютого 2011 року позивач поставив відповідачу оливу на суму 2900,00 грн. (дві тисячі дев'ятсот) гривень, що підтверджується видатковою накладною №РН-22/3-2 від 22 лютого 2011 року.
25 лютого 2011 року позивач поставив відповідачу оливу на суму 4625,00 грн. (чотири тисячі шістсот двадцять п'ять) гривень, що підтверджується видатковою накладною № РН-25/4-2 від 25 лютого 2011 року.
18 березня 2011 року позивач поставив відповідачу оливу на суму 8060,00 грн. (вісім тисяч шістдесят) гривень, що підтверджується видатковою накладною № РН-18/1-3 від 18 березня 2011 року.
Також, факт приймання - передачі товару підтверджується довіреностями №063 від 1лютого 2011р., та від 1 березня 2011р.
Загальна сума поставленого позивачем товару склала 27 610 грн.
Відповідачем сплачено за поставлений товар 2230,7 грн.
В порушення п.4.2. Договору №ДГ-21від 01.02.2011р. відповідач не здійснив в повному обсязі оплату товару, отриманого відповідно до умов договору.
Таким чином, станом на момент подання позову заборгованість відповідача перед позивачем становила 25 379,30 грн.
Згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог , що звичайно ставляться.
Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться.
Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, встановлених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно повинно бути виконане у встановлений строк (термін).
Згідно із статтею 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Таким чином, відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання по оплаті товару отриманого ним відповідно до умов договору поставки № ДГ-21 від 01.02.2011р.
Як вбачається з матеріалів справи, після подання позову відповідачем була сплачена частина боргу в сумі 10 379,30 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 158 (в матеріалах справи).
В частині стягнення 10379,30 грн. основного боргу суд припиняє провадження у справі на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України в зв'язку з відсутністю предмету спору.
Таким чином, залишок суми основного боргу відповідача, що підлягає стягненню на користь позивача складає 15000,00 грн.
Відповідно до ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором.
Частиною 2 ст. 217 ГК України встановлено, що у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Водночас, до штрафних санкцій ст. 230 ГК України відносить господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
У відповідності до ст.ст. 547-548 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК).
Згідно з п. 5.2 договору №ДГ-21 від 01.02.2011р. у разі несплати покупцем товару постачальнику сплачується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочки.
Позивач просить суд стягнути пеню за період з 21.03.2011 р. по 25.10.2011 р. в сумі 2350,04 грн.
Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлюється, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
За перерахунком, здійсненим позивачем на вимогу суду та перевіреним судом за період 21.03.2010 р. по 25.10.2011р. (183 дні) розмір пені, який підлягає стягненню на користь позивача складає 1972,74 грн.
Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сума інфляційних, яка підлягає до стягнення з відповідача за період з 21.03.2011 р. по 25.10.2011 р. складає 817,21 грн. та 454,75 грн. - 3% річних від простроченої суми.
На підставі вищевикладеного суд дійшов до висновку про задоволення позову частково.
Заперечення відповідача щодо стягнення інфляційних та річних не можуть бути прийняті судом до уваги як підстава відмови в позові, оскільки відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, (неустойка, штраф, пеня), які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі, зокрема, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Отже, виходячи з викладеного та за змістом ст. 625 ЦК України, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, у тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.
Керуючись ст. ст. 32-33, 43, 44-49, 82-85 ГПК України, суд,-
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АС-ОІЛ", вул. Перемоги, будинок, 4, м. Кременчук, 39600, код ЄДРПОУ 33817555 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова фірма "Роко", вул. Некрасова, 53, м. Кременчук, Полтавська обл., 39600, код ЄДРПОУ 24561370 - 15000,00 грн. основного боргу, 1972,74 грн. пені, 817,21 грн. інфляційних, 454,75 грн. - 3% річних, 286,24 грн. державного мита та 232,93 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.
3. Припинити провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 10379,30 грн.
4. Відмовити в позові в частині стягнення пені в сумі 377,30 грн.
Суддя Босий В.П.
Повне рішення складено: 20.12.2011 р.