79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
16.01.12 Справа № 5015/7232/11
Господарський суд Львівської області у складі судді Мазовіти А.Б. при секретарі Волошин О.Я. за участю представника позивача Тарнавського В.Б., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства “Комерційний банк “Надра”, м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю “Саона”, м. Львів, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1, м. Львів про звернення стягнення на заставлене майно на суму 2402259 грн. 90 коп.
Публічне акціонерне товариство “Комерційний банк “Надра”, м. Київ звернулося до господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Саона”, м. Львів про звернення стягнення на заставлене майно на суму 2402259 грн. 90 коп.
Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 05.12.2011 р. призначив розгляд справи на 26.12.2011 р., залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1. Розгляд справи відкладався з підстав, зазначених в ухвалах суду.
В судових засіданнях представник позивача позов підтримав, просив задоволити. З приводу заявленого позову пояснив, що між позивачем та третьою особою було укладено договір кредитної лінії, на виконання умов якого третій особі було надано кошти в сумі 200000,00 доларів США. Третя особа зобов'язувалась протягом дії договору сплачувати проценти за користування коштами та повернути суму кредиту у визначений в договорі строк, а в разі неналежного виконання обов'язків по договору -на вимогу позивача повернути суму кредиту достроково. Однак, третя особа свої зобов'язання щодо сплати процентів та повернення суми кредиту не виконала, на дату подання позову до суду заборгованість становила 1507682 грн. 06 коп. по кредиту, 684469 грн. 26 коп. по сплаті процентів, 153158 грн. 68 коп. пені за порушення строків повернення кредиту, 56949 грн. 90 коп. штрафу. Також зазначив, що між позивачем та відповідачем було укладено договір іпотеки, згідно умов якого відповідач передав в іпотеку позивачу для забезпечення вимог третьої особи по кредитному договору нежитлову будівлю. Відповідно до умов договору іпотеки, в разі невиконання або неналежного виконання третьою особою умов кредитного договору, позивач має право задовольнити забезпечені договором іпотеки вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. У зв'язку з цим, представник позивача просив стягнути з відповідача заборгованість на суму 2402259 грн. 90 коп. шляхом звернення стягнення на заставлене майно.
В судові засідання відповідач явку представника не забезпечив, проти позову не заперечив, доказів погашення заборгованості не надав, вимог ухвали суду від 05.12.2011 р. не виконали, причин неявки не повідомив, хоча належним чином про дату, час та місце розгляду справи були повідомлений (повідомлення про дату, час та місце розгляду справи надсилалися на адресу, вказану в позовній заяві та по місцезнаходженню відповідача, внесеному в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), тому у відповідності до ст. 75 ГПК України суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами.
Третя особа в судове засідання не з'явилася, повідомлення про дату, час та місце розгляду справи надсилалися на адресу, вказану третьою особою у договорі кредитної лінії №51/МБ-39 від 27.12.2007 р.
Представнику позивача, роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст. 22 ГПК України, заяв про відвід суду не поступало.
В судовому засіданні 16.01.2012 р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повний текст рішення складено та підписано 20.01.2012 р.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.
27 грудня 2007 р. між ВАТ КБ “Надра”, яке в подальшому перейменоване у ПАТ “КБ “Надра” (банк) та ОСОБА_1 (позичальник) було укладено договір кредитної лінії №51/МБ-39.
За цим договором банк (позивач) відкриває позичальнику (третій особі) кредитну лінію в сумі 200000 доларів США, терміном на 84 місяців з 27 грудня 2007 р. по 27 грудня 2014 р.
На виконання умов вищевказаного договору, позивач відповідно до заяви про видачу готівки №NL-2 від 27.12.2007 р. надав третій особі грошові кошти в сумі 200000 доларів США.
Відповідно до п. 1.2. договору кредитної лінії №51/МБ-39 від 27.12.2007 р., кредит надається зі сплатою 14,4% відсотків річних, котрі можуть бути змінені додатковими угодами до даного договору, що є його невід'ємною частиною.
Пунктом 3.1.1. договору кредитної лінії №51/МБ-39 від 27.12.2007 р. встановлено, що повернення кредиту та сплата відсотків здійснюється згідно з графіком повернення кредиту та сплати відсотків, щомісячно до 5 числа місяця, наступного за тим, в якому фактично були нараховані відсотки, що наведений у додатку №1, який є невід'ємною частиною цього договору.
Згідно п. 3.1.3. договору кредитної лінії №51/МБ-39 від 27.12.2007 р., у випадку виникнення у позичальника прострочення сплати відсотків за користування кредитом згідно з графіком за будь-який період, банк має право вимагати дострокового повернення кредиту позичальником, в тому числі звернути стягнення на заставлене майно.
Як вбачається з матеріалів справи, пояснень представника позивача, третя особа свої зобов'язання перед позивачем щодо повернення суми кредиту та сплати процентів за користування кредитними коштами по договору кредитної лінії №51/МБ-39 від 27.12.2007 р. не виконала, на дату судового розгляду заборгованість третьої особи перед позивачем становить 1507682 грн. 06 коп. по кредиту, 684469 грн. 26 коп. заборгованості по сплаті процентів.
27 грудня 2007 р. між ВАТ КБ “Надра”, яке в подальшому перейменоване у ПАТ “КБ “Надра” (іпотекодержатель) та ТзОВ “Саона” (іпотекодавець) було укладено договір іпотеки.
За даним договором іпотеки іпотекодавець (відповідач) з метою забезпечення виконання зобов'язань позичальника, що витікає із договору кредитної лінії №51/МБ-39 від 27.12.2007 р., передає в іпотеку, а іпотекодержатель (позивач) приймає у іпотеку предмет іпотеки.
Відповідно до договору іпотеки від 27.12.2007 р., предметом іпотеки є нерухоме майно, а саме: нежитлову будівлю “А-1”, загальною площею 193,4 кв.м. у АДРЕСА_1.
Згідно п. 4.5. договору іпотеки від 27.12.2007 р. іпотекодержатель має право задовольнити за рахунок предмету іпотеки свої вимоги в повному обсязі, який визначається на момент реалізації права іпотеки, в тому числі але не виключно, всі платежі на користь іпотекодержателя, передбачені кредитним договором, а також нараховані штрафні санкції за порушення зобов'язань за кредитним договором (пені, штрафи), витрати іпотекодержателя на адвокатів, аудиторів, експертів, оцінювачів, витрати, понесені при зверненні стягнення на предмет іпотеки та його реалізації, в тому числі при здійсненні виконавчого напису нотаріуса та будь-які інші витрати, понесені іпотеко держателем у зв'язку з цим договором.
Пунктом 5.1. договору іпотеки від 27.12.2007 р. передбачено, що іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку невиконання або неналежного виконання зобов'язання в цілому або в тій чи іншій його частині, а також у випадку порушення іпотекодавцем будь-яких зобов'язань за цим договором або будь-яких гарантій та запевнень, наданих іпотекодержателю за цим договором.
2 серпня 2011 р. позивач звернувся до відповідача з претензією за вих. №10/2-4487, в якій вимагав сплатити заборгованість, яка виникла по договору кредитної лінії №51/МБ-39 від 27.12.2007 р. Відповідачем вказана претензія залишена без розгляду та задоволення.
При прийнятті рішення суд виходив з наступного.
Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є зокрема договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 1048 ЦК України передбачено, що розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.
Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов'язання боржниками, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
Відповідно до п. 8.1. договору кредитної лінії №51/МБ-39 від 27.12.2007 р., за порушення строків повернення кредиту позичальник сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення, починаючи з наступного дня після дати, коли позичальник повинен був повернути кредит.
Згідно п. 8.3. договору кредитної лінії №51/МБ-39 від 27.12.2007 р. за порушення строків повернення кредиту та/чи сплати відсотків за користування кредитом позичальник сплачує банку штраф у розмірі 5% від суми заборгованості по поверненню кредиту ча/чи сплати відсотків, вказаних у графіку і визначених на дату прострочення.
З врахуванням цих положень, позивачем правомірно нараховано пеню за несвоєчасне повернення кредиту в розмірі 153158 грн. 68 коп. та штраф в розмірі 56949 грн. 90 коп.
Згідно ст. 572 ЦК України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (ч. 2 ст. 575 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 589 ЦК України, у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. Частиною 2 цієї статті встановлено, що за рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.
Абзацом 1 ст. 7 Закону України “Про іпотеку” встановлено, що за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.
Якщо вимога за основним зобов'язанням підлягає виконанню у грошовій формі, розмір цієї вимоги визначається на підставі іпотечного договору або договору, що обумовлює основне зобов'язання, у чітко встановленій сумі чи шляхом надання критеріїв, які дозволяють встановити розмір цієї вимоги на конкретний час протягом строку дії основного зобов'язання (абз. 2 ст. 7 Закону України “Про іпотеку”).
Згідно абз. 1 ст. 33 Закону України “Про іпотеку”, у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Статтею 38 Закону України “Про іпотеку” передбачено право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві на підставі рішення суду.
Згідно абз. 1 ст. 20 Закону України “Про заставу”, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.
Звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави (абз. 6 ст. 20 Закону України “Про заставу”).
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами та підлягають до задоволення повністю.
Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по розгляду справи відповідно до ст. 49 ГПК України необхідно покласти на відповідача.
З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 530, 572, 575, 589, 599, 610, 612, 625, 626, 1048, 1050, 1052, 1054 ЦК України, ст. 193, 230, 231, 232 ГК України, ст.ст. 7, 33, 38 Закону України “Про іпотеку” та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд -
1. Позов задоволити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Саона”, м. Львів, площа Князя Святослава, 5А (ідентифікаційний код 33533440) на користь Публічного акціонерного товариства “Комерційний банк “Надра”, м. Київ, вул. Артема, 15 (ідентифікаційний код 20025456) заборгованість по договору кредитної лінії №51/МБ-39 від 27.12.2007 р. на суму 2402259 грн. 90 коп., в тому числі 1507682 грн. 06 коп. заборгованості по кредиту, 684469 грн. 26 коп. заборгованості по процентах, 153158 грн. 68 коп. пені за несвоєчасне повернення кредиту, 56949 грн. 90 коп. штрафу, а також 48048 грн. 00 коп. судового збору шляхом звернення стягнення на заставлене майно Товариства з обмеженою відповідальністю “Саона” згідно договору іпотеки, посвідченого 27.12.2007 р. приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_2. за реєстровим №4744, а саме: нежитлову будівлю “А-1”, загальною площею 193,4 кв.м. за адресою АДРЕСА_1
3. Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.
Суддя Мазовіта А.Б.