91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32
15.02.12 Справа № 19пд/5014/157/2012
Суддя Косенко Т.В., за участю секретаря судового засідання Скокової К.Л., розглянувши матеріали справи за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Лугелектроремонт", м.Луганськ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оріал", м.Алчевськ Луганської області
про визнання договору недійсним
в присутності представників сторін:
від позивача -ОСОБА_1., представник за довіреністю № 16/04 від 16.11.2011;
від відповідача -представник не прибув.
Обставини справи: позивачем заявлена вимога про визнання недійсним договору поставки товару № 64 від 04.07.2011, укладеного між ним та відповідачем.
В судовому засіданні 15.02.2012 представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Відповідач участі свого повноважного та компетентного представника не забезпечив, хоча про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення № 9420601286809.
Відповідач надав відзив на позовну заяву від 06.02.2012, в якому виклав клопотання про розгляд справи без участі його представника.
Дане клопотання було розглянуто судом в судовому засіданні та задоволено.
В цьому ж відзиві відповідач заперечив проти задоволення позову, вважає його безпідставним, законодавчо необгрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню з підстав, зазначених у відзиві.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши представника позивача, який прибув у судове засідання, встановивши фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, господарський суд Луганської області дійшов наступного.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на наступне.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Лугелектроремонт" (покупець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Оріал" (продавець, відповідач) 04.07.2011 був підписаний договір поставки товару № 64, за умовами якого продавець бере на себе зобов"язання поставити, а покупець зобов"язується прийняти та оплатити товар, вартість та кількість якого визначається в специфікаціях, які є невід"ємними частинами договору.
До цього договору сторони уклали специфікації № 1 від 18.07.2011, № 2 від 22.07.2011, № 3 від 25.08.2011, № 4 від 30.08.2011, в яких узгодили найменування , кількість, ціну та загальну вартість товару, що підлягає поставці ( а.с.27, 30, 33, 71).
Відповідно до п.п.2.1-2.2 ціна на поставлений товар складає 900000,00 грн., у тому числі ПДВ -150000,00 грн. Покупець здійснює 100% передплату за товар, який поставляється, шляхом перерахування грошових коштів в національній валюті України на розрахунковий рахунок продавця.
Згідно п.3.1 договору покупець здійснює вивіз товару, після його оплати, зі складу продавця (або з місця зберігання товару) своїм транспортом.
Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2011 (п.6.1 договору).
Зазначений договір позивач вважає недійсним, оскільки у відповідача відсутні необхідні умови, а саме матеріально-технічна база для здійснення відповідної господарської діяльності, управлінський та технічний персонал, відсутній у власності транспорт, нерухоме майно, складські приміщення, що, на його погляд, є економічно необхідним для виробництва товарів, виконання робіт або надання послуг; відповідач здійснив поставку товару вартістю 808652,00 грн., замість 900000,00 грн., передбачених договором; з огляду на викладене позивач вважає, що фінансово-господарська діяльність відповідача носить фіктивний характер, а укладений з ним правочин є таким, що вчинено без мети настання реальних правових наслідків; договір та специфікації не містять посилань на умови поставки та терміни, передбачені Міжнародними правилами щодо тлумачення термінів "Інкотермс"; договір не має вказівки на строк, протягом якого має бути поставлений товар, який оплачений позивачем.
В підтвердження виконання умов договору позивач надав рахунки-фактури, згідно яких він здійснив оплату отриманого товару (а.с.28, 31, 34, 35); податкові накладні (а.с.29, 32); виписки по особовому рахунку, в підтвердження перерахування коштів відповідачу (а.с.52-61); товарно-транспортні накладні, згідно яких він отримав товар (а.с.62-63); сертифікат якості на отриманий товар (а.с.64).
Проаналізувавши матеріали справи, суд вважає вимоги позову необґрунтованими, враховуючи наступне.
Загальні положення про правочин визначені в §1 глави 16 Цивільного кодексу України.
Стаття 203 Цивільного кодексу України визначає загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.
Відповідно до вимог даної статті умовами чинності правочинів є дотримання низки вимог щодо їх змісту, дієздатності сторін, характеру волевиявлення, форми, ставлення до настання наслідків, спеціальних вимог тощо.
Стаття 215 Цивільного кодексу України визначає, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 ст.203 цього Кодексу.
Згідно приписів ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх доводів і заперечень.
Відповідно до приписів ст.ст.203, 215 Цивільного кодексу України позивач повинен довести підстави недійсності вищезазначеного договору.
Згідно ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
Згідно ст.11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань) є, зокрема, договір.
Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч.1 ст.638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що може бути предметом договору купівлі-продажу.
Статтею 180 Господарського кодексу України передбачено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Вимоги щодо якості предмета договору визначаються відповідно до обов'язкових для сторін нормативних документів, зазначених у статті 15 цього Кодексу, а у разі їх відсутності - в договірному порядку, з додержанням умов, що забезпечують захист інтересів кінцевих споживачів товарів і послуг. Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними. У разі визнання погодженої сторонами в договорі ціни такою, що порушує вимоги антимонопольно-конкурентного законодавства, антимонопольний орган має право вимагати від сторін зміни умови договору щодо ціни. Строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору. На зобов'язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.
Враховуючи викладені приписи законодавства істотними умовами договору купівлі-продажу є умови про предмет, ціну та строк дії договору.
В даному випадку сторонами в розділі 1 договору поставки товару № 64 від 04.07.2011 погоджений предмет договору, в розділі 2 договору погоджена ціна. Вказані умови договору також додатково узгоджені в специфікаціях до нього, які є його невід'ємними частинами.
Також сторонами погоджений в п.6.1 договору строк його дії.
Враховуючи викладені приписи законодавства та умови договору поставки товару № 64 від 04.07.2011, суд дійшов, висновку про дійсність вказаного договору та про необґрунтованість позовних вимог позивача.
Необґрунтованим є посилання позивача і на ст.663 Цивільного кодексу України, оскільки відповідно до цієї статті продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Що стосується доводів позивача відносно фіктивності правочину, то судом звертається увага на наступне.
Відповідно до приписів ст.234 Цивільного кодексу України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.
В п.24 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 06.11.2009 "Про судову практику розгляду цивільних прав про визнання правочинів недійсними" зазначено, що для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину.
Судам необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.
Тобто позивачем не доведено наявності ознак фіктивності договору поставки товару № 64 від 04.07.2011, оскільки відповідач здійснив поставку товару, а позивач отримав його та оплатив.
Інші доводи позивача також не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду справи, у зв"язку з чим у задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на позивача.
У судовому засіданні 15.02.2012 були оголошені вступна та резолютивна частини рішення.
Керуючись ст.ст.49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Луганської області
1. У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Лугелектроремонт", м.Луганськ, до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оріал", м.Алчевськ Луганської області, відмовити.
2. Судові витрати покласти на позивача по справі -Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Лугелектроремонт", м.Луганьк.
Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Дата підписання рішення: 20.02.2012.
Суддя Т.В. Косенко