ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 59/25810.02.12
За позовом Приватного підприємства "Капітолій"
До Антимонопольного комітету України
Про визнання недійсним рішення та спростування інформації
Суддя Картавцева Ю.В.
Представники:
від позивачаОСОБА_1 -представник (дов. № б/н від 17.10.2011 р.)
від відповідачаОСОБА_2 -представник (дов. № 300-122/08-96 від 04.01.2012 р.)
ОСОБА_3 -представник (дов. № 300-122/10-363 від 12.01.2012 р.)
Приватне підприємство "Капітолій" звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до Антимонопольного комітету України (далі - Комітет) про визнання недійсним рішення Антимонопольного комітету України № 481-р від 14.09.2011 р. у справі №27-26.13/173-10; зобов'язання відповідача спростувати розміщену на своєму офіційному Веб-сайті інформацію стосовно ПП "Капітолій" (далі - Рішення).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 18.05.2010 р. у справі №3.6.12-63/2009 відповідачем було винесене рішення №223-р про порушення позивачем законодавства про захист від недобросовісної конкуренції та накладення штрафу.
20.09.2010 р. розпорядженням Антимонопольного комітету України було розпочато розгляд справи про порушення позивачем законодавства про захист економічної конкуренції у справі №27-26.13/173-10, а 14.09.2011 р. відповідачем було винесено рішення №481 -р у даній справі, відповідно до якого було визнано дії позивача щодо поширення рекламних матеріалів та на власному сайті інформації, визнаною рішенням АМКУ від 18.05.2010 р. №223-р у справі №3.6.12-90/2009 такою, що вводить в оману споживачів щодо послуг, які надаються підприємством, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим п.4 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді виконання рішення Антимонопольного комітету України не в повному обсязі; накладено на позивача штраф у розмірі 497182,00 грн. та зобов'язано його припинити поширення інформації, визнаної рішенням АМКУ від 18.05.2010 р. №223-р такою, що вводить в оману споживачів щодо послуг, які ним надаються.
Однак рішення відповідача є недійсним з підстав, передбачених ч. 1 ст. 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції", а саме з підстав неповного з'ясування обставин, які мають значення для справи, не доведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими, невідповідності висновків, викладених у рішенні, обставинам справи, неправильного застосування норм матеріального та порушення процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 14.12.2011 р. порушено провадження у справі №59/258 та призначено справу до розгляду на 16.01.2012 р.
10.01.2012 р. відділом діловодства суду отримано від представника відповідача відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач заперечує проти позовних вимог вказуючи на пропущення позивачем двомісячного строку на звернення з позовом до суду про оскарження рішення органу Антимонопольного комітету України.
Представник позивача в судове засідання 16.01.2012 р. не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.
Натомість, 11.01.2012 р. відділом діловодства суду отримано від директора позивача електронне повідомлення про відкладення розгляду справи у зв'язку із необхідністю виготовлення пакету документів. Клопотання задоволено.
У зв'язку з нез'явленням в судове засідання 16.01.2012 р. представника позивача, невиконанням вимог ухвали суду про порушення провадження у справі, суд відповідно до ст. 77 ГПК України відкладає розгляд справи на 06.02.2012 р.
В судовому засіданні 06.02.2012 р. представник позивача заявив клопотання про залучення до участі у справі в якості 3-ої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Житомирське територіальне відділення Антимонопольного комітету України.
Клопотання обґрунтоване тим, що при вирішенні справи № 3.6.12-90/2009 Житомирським обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України було зібрано всі необхідні документи щодо змісту рекламної продукції підприємства, на підставі яких було винесено рішення № 223-р від 18.05.2010 р. та рішення № 481 -р від 14.09.2011 р. Таким чином, для всебічного розгляду даної справи необхідно залучити Житомирське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України в якості 3-ї особи та витребувати матеріали справи № 3.6.12-90/2009, на підставі якої приймалось рішення № 223-р від 18.05.2010 р.
Представник відповідача заперечив проти даних клопотань, зазначаючи, що вони не обґрунтовані та не підлягають задоволенню, оскільки всі матеріали справи, на підставі якої приймалось спірне рішення № 481 -р наявні в матеріалах справи.
Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи відмовляє в задоволенні клопотання представника позивача про залучення до участі у справі в якості 3-ї особи Житомирське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України з наступних підстав.
Відповідно до ст. 27 ГПК України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора.
Предметом спору в даній справі є визнання недійсним рішення Антимонопольного комітету України № 481-р від 14.09.2011 р. у справі № 27.26.13/173-10 про порушення позивачем законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим п.4 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді виконання рішення Антимонопольного комітету України не в повному обсязі.
Позивач зазначає, що рішення прийняте Антимонопольним комітетом України № 481-р від 14.09.2011 р. тісно пов'язано зі справою № 3.6.12-90/2009, що розглядалась Адміністративною колегією Житомирського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України.
Однак, враховуючи те, що спірне рішення приймалось Антимонопольним комітетом України на підставі матеріалів справи № 27-26.13/173-10, суд, в порядку ст. 27 ГПК України, не вбачає обставин за якими рішення у даній справі вплинуло б на права та обов'язки Житомирського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України.
Суд також відмовляє в задоволенні клопотання представника позивача про витребування доказів, оскільки в матеріалах справи № 59/258 наявна копія справи № 27-26.13/173-10, на підставі якої приймалось спірне рішення № 481-р від 14.09.2011 р., а отже підстав для витребування справи № 3.6.12-90/2009, за матеріалами якої прийнято рішення 223-р, немає.
Представник позивача усно заявив клопотання про відкладення розгляду справи з метою ознайомлення з матеріалами справи. Клопотання задоволено. В судовому засіданні оголошено перерву до 10.02.2012 р.
В судовому засіданні 10.02.2012 р. представник позивача надав суду клопотання про зупинення провадження у справі, відповідно до якого просив суд зупинити провадження у справі № 59/258 до вирішення справи №21/5007/117/11 за позовом Комітету до ПП "Капітолій" про зобов'язання виконати рішення, яка розглядається Рівненським апеляційним господарським судом. Клопотання обґрунтоване наступним.
Рішенням господарського суду Житомирської області від 20.12.2011 р. у справі №21/5007/117/11 зобов'язано ПП "Капітолій" виконати рішення Комітету від 18.05.2010 р. за №223-р, а саме: припинити поширення інформації, що вводить в оману споживачів.
Вищезазначене рішення оскаржене підприємством до Рівненського апеляційного господарського суду.
Як вбачається зі змісту рішення господарського суду Житомирської області від 20.12.2011 р. Комітет просив суд зобов'язати ПП "Капітолій" виконати його рішення від 18.05.2010 р. Тобто при розгляді зазначеної справи доказуванню підлягає зокрема та обставина, чи було належним чином виконане зазначене рішення Комітету. В свою чергу, зазначена обставина підлягає доказуванню ПП "Капітолій", як позивачем, у справі №59/258, і таким чином даний факт буде преюдиціальним для справи №59/258.
Суд вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, відмовляє в задоволенні даного клопотання з наступних підстав.
Предметом позовних вимог у справі № 21/5007/117/11 господарського суду Житомирської області є зобов'язання ПП "Капітолій" виконати п. 3 рішення Антимонопольного комітету України від 18.05.20101 р. № 223-р, а саме припинити поширення інформації, що вводить в оману споживачів, під час рекламування послуг, пов'язаних із наданням позик. Тобто при розгляді зазначеної справи доказуванню підлягає зокрема та обставина, чи було належним чином виконане зазначене рішення Комітету.
Предметом позовних вимог у справі № 59/258 господарського суду м. Києва є визнання недійсним рішення Антимонопольного комітету України № 481-р від 14.09.2011 р. у справі № 27.26.13/173-10 про порушення позивачем законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим п.4 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді виконання рішення Антимонопольного комітету України не в повному обсязі.
Однією з підстав подання даного позову є те, що Комітет неповно з'ясував обставини, які мають значення для винесення рішення по справі № 27-26.13/173-10, оскільки на думку позивача, рішення Комітету від 18.05.20101 р. № 223-р ним виконане в повному обсязі.
Таким чином, доказуванню в даній справі підлягає факт належного виконання позивачем рішення Комітету від 18.05.20101 р. № 223-р.
Відповідно до ч. 1 ст. 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.
Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарському суду слід у кожному конкретному випадку з'ясовувати як пов'язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом та чим обумовлюється неможливість розгляду справи.
Пов'язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, що мають преюдиціальне значення. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи.
Неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі. Йдеться про те, що господарський суд не може розглянути певну справу через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок зокрема обмеженості предметом позову.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що обставини встановлені господарським судом Житомирської області не впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, а також обставини, які будуть встановлені господарським судом Житомирської області можуть бути встановлені господарським судом м. Києва самостійно у даній справі.
В судовому засіданні 10.02.2012 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд міста Києва, -
Згідно з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. А згідно з ч. 2 ст. 4 названого Кодексу юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Відповідно до приписів статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" рішення органів Антимонопольного комітету України оскаржуються до господарського суду.
Отже, спір у цій справі відноситься до підвідомчості господарських судів і підлягає вирішенню за правилами ГПК України.
У пункті 4 Інформаційного листа Верховного Суду України від 26.12.2005 р. № 3.2-2005 також зазначено: "Закони України можуть передбачати вирішення певних категорій публічно-правових спорів в порядку іншого судочинства (наприклад, стаття 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" встановлює, що заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів АМК до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення)".
В силу ч. 1 ст. 3 Закону України "Про захист економічної конкуренції" законодавство про захист економічної конкуренції ґрунтується на нормах, установлених Конституцією України, і складається із цього Закону, законів України "Про Антимонопольний комітет України", "Про захист від недобросовісної конкуренції", інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.
Згідно ст. 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель. При цьому, особливості спеціального статусу Антимонопольного комітету України обумовлюються його завданнями та повноваженнями, в тому числі роллю у формуванні конкурентної політики, та визначаються цим Законом, іншими актами законодавства і полягають, зокрема, в особливому порядку призначення та звільнення Голови Антимонопольного комітету України, його заступників, державних уповноважених Антимонопольного комітету України, голів територіальних відділень Антимонопольного комітету України, у спеціальних процесуальних засадах діяльності Антимонопольного комітету України, наданні соціальних гарантій, охороні особистих і майнових прав працівників Антимонопольного комітету України на рівні з працівниками правоохоронних органів, в умовах оплати праці.
Відповідно до ч. 1 ст. 22 цього Закону розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов'язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом.
Стаття 3 зазначеного Закону до основних завдань Антимонопольного комітету України відносить участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має повноваження, зокрема, перевіряти суб'єкти господарювання, об'єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю щодо дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конкуренції та під час проведення розслідувань за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
Згідно ст. 5 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України здійснює свою діяльність відповідно до Конституції України, законів України "Про захист економічної конкуренції", "Про захист від недобросовісної конкуренції", цього Закону, інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.
14.09.2011 р. відповідачем прийнято рішення № 481-р у справі № 27-26.13/173-10 яким визнано дії ПП "Капітолій" щодо поширення в рекламних матеріалах та на власному сайті інформації, визнаної рішенням АМКУ від 18.05.2010 р. №223-р у справі №3.6.12-90/2009 такою, що вводить в оману споживачів щодо послуг, які надаються підприємством, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим п.4 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді виконання рішення Антимонопольного комітету України не в повному обсязі; накладено на ПП "Капітолій" штраф у розмірі 497182,00 грн. та зобов'язано позивача припинити поширення інформації, визнаної рішенням АМКУ від 18.05.2010 р. №223-р такою, що вводить в оману споживачів щодо послуг, які надаються підприємством.
Не погоджуючись з Рішенням Комітету, позивач звернувся до господарського суду міста Києва з вимогою про визнання недійсним Рішення та зобов'язання відповідача спростувати розміщену на своєму офіційному Веб-сайті інформацію стосовно ПП "Капітолій".
Відповідач проти позову заперечує з підстав необґрунтованості та недоведеності позовних вимог та пропуску позивачем строку оскарження рішення відповідача.
Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги не підлягають до задоволення з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.
Отже, приписами вищевказаної норми передбачено строк оскарження рішення органу Антимонопольного комітету України, який не може бути відновлено.
З матеріалів справи вбачається, що копія Рішення була надіслана відповідачем позивачу листом від 22.09.2011 р. № 227-26.13/04-8406 "Про рішення у справі № 27-26.13./173".
Судом встановлено, що позивач отримав Рішення Комітету 28.09.2011 р. (копії супровідного листа Комітету № 227-26.13/04-8406 від 22.09.2011 р. та повідомлення про вручення поштового відправлення № 0303503832880 містяться в матеріалах справи).
Отже, спірне рішення мало бути оскаржено позивачем до 28.11.2011 р. включно.
З матеріалів справи вбачається, що позовна заява від 25.11.2011 р. № 716 про визнання недійсним рішення та спростування інформації була пред'явлена позивачем до суду 28.11.2011 р., що підтверджується штампом господарського суду міста Києва від 28.11.2011 р.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.11.2011 р. № 05-5-39/13799 наведена позовна заява та додані до неї документи були повернуті позивачу без розгляду на підставі п.п. 2, 4, 6 ч. 1 ст. 63 ГПК України.
Після виправлення недоліків, 09.12.2011 р. позивач повторно звернувся до суду з позовною заявою від 25.11.2011 р. № 716 про визнання недійсним рішення та спростування інформації (підтверджується реєстраційним штампом господарського суду міста Києва за вх. № 36852 від 09.12.2011 р.).
Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.12.2011 р. порушено провадження у справі № 59/258 та прийнято позовну заяву до розгляду.
В судовому засіданні представник позивача зазначив, що двомісячний строк для оскарження рішення органу Антимонопольного комітету України ним не пропущений, що підтверджується позовною заявою № 716 від 25.11.2011 р. з відміткою господарського суду міста Києва про її прийняття 28.11.2011 р., яку в подальшому було повернуто ухвалою господарського суду міста Києва від 29.11.2011 р. № 05-5-39/13799.
Проте, суд не погоджується із зазначеним твердженням позивача, з огляду на наступне.
Господарський процесуальний кодекс України не містить припису, згідно якого після усунення допущених недоліків позовної заяви, про які було зазначено судом в ухвалі про повернення позовної заяви без розгляду та при повторному зверненні до суду із зазначеним позовом, позовна заява вважається поданою в день первісного звернення до господарського суду.
Таким чином, повторно подана до господарського суду позовна заява вважається поданою саме у день повторного звернення з позовом до господарського суду.
Вищенаведене узгоджується з правовою позицією Вищого господарського суду України, викладеною, зокрема в п. 24 Інформаційного листа від 07.04.2008, № 01-8/211 "Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України", а саме: відмова господарського суду в прийнятті позовної заяви до розгляду в порядку статті 62 ГПК України або повернення позовної заяви у відповідності до статті 63 ГПК України свідчить, що не був дотриманий встановлений порядок подання позову.
Таким чином, днем подання позовної заяви від 25.11.2011 р. № 716 про визнання недійсним рішення та спростування інформації з дотриманням встановленого порядку подання слід вважати 09.12.2011 р., а отже наведена позовна заява подана позивачем до суду з пропуском встановленого частиною 1 ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" двомісячного строку для оскарження рішення органу Антимонопольного комітету України.
Враховуючи те, що позивач пропустив двомісячний строк для оскарження рішення Антимонопольного Комітету України від 14.09.2011 р. № 481-р, а пропущений строк не може бути відновлено, він є присікальним, то у задоволенні заявлених позовних вимог слід відмовити.
Зазначена позиція суду узгоджується з правовою позицією Вищого господарського суду України, викладеною у п. 2 Рекомендацій Вищого господарського суду України, від 29.10.2008, № 04-5/247 "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства" (надалі -Рекомендації ВГСУ), п. 34 Листа Вищого господарського суду України від 29.09.2009, № 01-08/530 "Про деякі питання, порушені у доповідних записках господарських судів України у першому півріччі 2009 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України" (надалі -Лист ВГСУ), а саме:
Відповідно до п. 2 вищенаведених Рекомендацій, у застосуванні, зокрема, згаданого припису частини першої статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції", господарським судам слід враховувати, що за цим приписом передбачені ними строки оскарження рішень органу Антимонопольного комітету України не може бути відновлено. Таким чином, зазначені строки є присікальними. Визначений згідно із законом строк позовної давності до відповідних правовідносин не застосовується.
Відповідно до п. 34 Листа ВГСУ, у відповідь на питання, яким чином має діяти господарський суд, якщо позовну заяву про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України подано після закінчення строку, передбаченого частиною першою статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції", було зазначено, що пропуск позивачем зазначеного строку є підставою для відмови в задоволенні позову про визнання рішення органу Антимонопольного комітету України недійсним.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд України у постанові від 01.09.2009 р. у справі № 38/350-18/101.
Крім того, положення статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" жодним чином не суперечать положенням ст. 223 ГК України бо ці норми регулюють різні види цивільно-правових строків. Так, перший строк (2 місяці) є регулятивним, тобто строком здійснення суб'єктивних прав і обов'язків. Другий (строк реалізації відповідальності) - є охоронювальним, тобто строком захисту цивільних прав.
Більшість строків у регулятивних цивільних правовідносинах дають можливість здійснювати свої права у межах відведеного часу. Закінчення строку, передбаченого для здійснення права чи виконання обов'язку, за загальним правилом, не тягне за собою автоматичного припинення цього права або обов'язку, оскільки зберігається можливість їхнього примусового здійснення і захисту протягом певних строків в оперативному або позовному порядку. Але для деяких правовідносин законодавець встановив присікальність регулятивного строку, закінчення якого означає, що нездійснення права або невиконання обов'язку у певний строк призводить до припинення цього права або обов'язку як такого.
Всі інші доводи та заперечення сторін та надані на їх підтвердження докази судом не приймаються на підставі ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не мають значення для справи.
Приймаючи до уваги викладене, враховуючи пропуск встановленого ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" строку для оскарження рішення органів Антимонопольного комітету України та приймаючи до уваги неможливість його відновлення, господарський суд відмовляє в позові повністю.
Таким чином, зважаючи на встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 ГПК України суд, -
В позові відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Ю.В. Картавцева
Дата складення
повного рішення: 15.02.2012 р.