ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 27/31806.02.12
За позовом Приватного акціонерного товариства «Просто-страхування»
до 1) Публічного акціонерного товариства «Київенерго»
2) Товариство з додатковою відповідальністю «Страхове товариство з
додатковою відповідальністю «Глобус»
третя особа ОСОБА_1
про відшкодування шкоди в порядку регресу у розмірі 33 909, 52 грн.
Суддя Дідиченко М. А.
Секретар Приходько Є. П.
Представники сторін:
від позивача: ОСОБА_2 -представник за довіреністю від 30.12.2011 року;
від відповідача 1: ОСОБА_3 - представник за довіреністю від 26.04.2011 року;
від відповідача 2: ОСОБА_4 -представник за довіреністю від 11.01.2012 року;
від третьої особи: не з'явились.
На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги від Приватного акціонерного товариства "Просто-страхування" до Публічного акціонерного товариства "Київенерго" про відшкодування шкоди в порядку регресу у розмірі 33 909, 52 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 01.09.2008 року в м. Києві по вул. Шота Руставелі сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки КРАЗ, д/н НОМЕР_1, під керуванням гр. ОСОБА_1 та автомобіля марки Нисан, д/н НОМЕР_3, який був застрахований позивачем на підставі договору страхування наземного транспорту. Позивачем, на виконання умов зазначеного договору була здійснена виплата страхового відшкодування. У зв'язку із зазначеним, оскільки транспортний засіб КРАЗ, д/н НОМЕР_1 станом на момент ДТП належав ПАТ «Київенерго», до позивача в порядку регресу перейшло право зворотної вимоги до відповідача.
Ухвалою суду від 27.10.2011 року було порушено провадження у справі та залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача винну у скоєнні ДТП особу - ОСОБА_1. Розгляд справи призначено на 22.11.2011 року.
Представник позивача у судовому засіданні 22.11.2011 року заявив клопотання про витребування додаткових доказів.
Представник відповідача у судовому засіданні 22.11.2011 року подав заперечення на позов, відповідно до якого зазначив, що ПАТ "Київенерго" не був власником транспортного засобу з номерним знаком НОМЕР_1. Крім того відповідач зазначив, що відносно транспортних засобів, які знаходились у власності ПАТ «Київенерго», відповідачем 14.08.2008 року було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 14Дз з ТДВ «СТДВ «Глобус».
Представник третьої особи у судове засідання 22.11.2011 року не з'явився, вимоги ухвали не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив.
Ухвалою суду від 22.11.2011 року витребувано від Департаменту ДАІ МВС України відомості щодо того, чи зареєстрований транспортний засіб КРАЗ, д/н НОМЕР_1; витребувано у Фастівського міськрайонного суду Київської області адміністративну справу № 3.8129/2008 р; залучено до участі у справі на стороні відповідача у якості третьої особи 2 без самостійних вимог на предмет спору Товариство з додатковою відповідальністю «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус». Розгляд справи відкладено на 20.12.2011 року.
16.12.2011 року через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Департаменту ДАІ МВС України надійшли витребувані судом відомості, відповідно до яких транспортний засіб з номерним знаком НОМЕР_1 в базі даних відсутній. Поряд з цим з відповіді вбачається, що за транспортним засобом марки КРАЗ, шасі № НОМЕР_2, закріплений номерний знак НОМЕР_1. Станом на 01.09.2008 року власником транспортного засобу марки КРАЗ, д/н НОМЕР_1, шасі № НОМЕР_2, є «Енергоавтотранс»АЕК «Київенерго».
Представник позивача у судовому засіданні 20.12.2011 року заявив клопотання про залучення третьої особи 2 у якості відповідача 2.
Представник відповідача у судовому засіданні 20.12.2011 року не заперечував проти залучення третьої особи 2 у якості відповідача 2.
Представники третіх осіб в судове засідання 20.12.2011 року не з'явилися, вимоги ухвали суду не виконали, однак від третьої особи 2 через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Ухвалою суду від 20.12.2011 року відкладено розгляд справи на 06.02.2011 року, залучено до участі у справі у якості відповідача 2 страховика за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 14Дз від 14.08.2008 року - Товариство з додатковою відповідальністю «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус».
30.12.2011 року через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Фастівського міськрайонного суду Київської області надійшли відомості, у яких повідомлялося, що адміністративна справа № 3-8129/2008 відносно гр. ОСОБА_1 була знищена у зв'язку із закінченням терміну зберігання.
Представник позивача в судовому засіданні 06.02.2011 року подав заяву, відповідно до якої просив стягнути з Публічного акціонерного товариства «Київенерго»8 919, 52 грн. та з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус»24 990, 00 грн.
Відповідно до ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.
Судом прийнята до розгляду заява позивача про зменшення розміру позовних вимог.
Представник відповідача 1 у судовому засіданні 06.02.2011 року підтримав викладені у минулому засіданні заперечення на позов.
Представник відповідача 2 у судовому засіданні 06.02.2011 року надав поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відносно транспортного засобу КРАЗ, д/н НОМЕР_1 та подав письмові заперечення на позов, відповідно до яких заявив про застосування строку позовної давності, посилаючись на те, що право звернення до суду з позовною заявою до відповідача 2 виникло у позивача з моменту виплати ним страхового відшкодування потерпілій особі за договором добровільного страхування (16.10.2008 року), тобто станом на момент подачі позову до суду (25.10.2011 року) строк позовної давності позивачем пропущений. Відповідач 2 також зазначив, що станом на день розгляду справи позивач не звернувся з вимогою про випату страхового відшкодування до відповідача 2 в порядку, передаченому п. 37.1 ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів», тобто права позивача відповідачем 2 станом на день розгляду справи жодним чином не порушені.
Представник третьої особи у судове засідання 06.02.2011 року не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про поважні причини нечвки суд не повідомив.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
Відповідно до постанови Фастівського міськрайонного суду Київської області по справі № 3.8129/2008 р від 20.10.2008 року гр. ОСОБА_1 було визнано винним у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулась по вул. Шота Руставелі 01.09.2008 року о 17 год. 05 хв. та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 51, 00 грн.
Поряд з цим, з наданої позивачем до матеріалів справи довідки УДАІ ГУ МВС України в. м. Києві № 8205039 вбачається, що 01.09.2008 року, о 17 год. 05 хв., по вул. Шота Руставелі, через порушення гр. ОСОБА_1, який керував автомобілем марки КРАЗ, д/н НОМЕР_1, положень пункту 10.9 ПДР України, сталося зіткнення з автомобілем марки Ніссан, д/н НОМЕР_3.
Адреса проживання особи, винної у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулась по вул. Шота Руставелі 01.09.2008 року о 17 год. 05 хв., зазначеної у постанові Фастівського міськрайонного суду Київської області по справі № 3.8129/2008 р від 20.10.2008 року співпадає із адресою проживання винної у скоєнні ДТП особи, вказаної у довідці УДАІ ГУ МВС України в. м. Києві № 8205039.
З урахуванням зазначенго вище суд вважає, що під час прийнятя постанови по справі № 3.8129/2008 р, суддею Фастівського міськрайонного суду Київської області помилково було вказано у постанові прізвище винного у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди - ОСОБА_1 замість ОСОБА_1.
Пошкоджений внаслідок вказаної ДТП автомобіль Ніссан, д/н НОМЕР_3, був застрахований на підставі договору № 130789 добровільного страхування транспортних засобів від 04.09.2007 року, укладеного між Закритим акціонерним товариством «Просто-страхування»(правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство «Просто-страхування»), за договором страховик, та гр. ОСОБА_5, за договором страхувальник.
Із матеріалів справи вбачається, що за замовленням Закритого акціонерного товариства «Просто-страхування» 01.10.2008 року було проведено автотоварознавче дослідження, згідно висновку якого (звіт № 2504/19052 товарознавчого дослідження транспортного засобу), матеріальна шкода, нанесена власнику автомобіля Ніссан, д/н НОМЕР_3, у результаті його ушкодження при ДТП, становить 31 357, 94 грн.
Відповідно до наявної у матеріалах справи калькуляції № 1010900 від 16.09.2008 року, виданої ТОВ «Автомобільний центр Голосіївський», вартість ремонтних робіт транспортного засобу Ніссан, д/н НОМЕР_3, складає 33 909, 52 грн.
Як вбачається із страхового акту від 07.10.2008 року, позивачем було прийнято рішення про виплату страхового відшкодування у розмірі 33 909, 52 грн.
На виконання умов договору № 130789 добровільного страхування транспортних засобів від 04.09.2007 року, позивач здійснив виплату страхового відшкодування у розмірі 33 909, 52 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжними дорученнями № 23009 від 16.10.2008 року.
Статтею 27 Закону України «Про страхування»та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Відповідно до ч.1 статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Відшкодувавши збитки, завдані водієм ОСОБА_1, позивач на підставі положень статті 27 Закону України «Про страхування» та статті 993 ЦК України став в межах сплаченої суми стороною-кредитором у зобов'язанні, що виникло з делікту, замість особи, якій нанесено шкоду.
Тобто, позивач з моменту сплати шкоди за особу відповідальну за її спричинення став кредитором у деліктному зобов'язанні отримавши право замість потерпілого вимагати відшкодування заподіяної шкоди від особи відповідальної за завдані збитки.
Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
В судовому засіданні позивач зазначив, що власником транспортного засобу, яким нанесена матеріальна шкода власнику автомобіля Ніссан, д/н НОМЕР_3, станом на момент ДТП було Публічне акціонерне товариство «Київенерго».
Як вбачається з листа № 45/5679 від 14.12.2011 року, який надійшов на запит суду від Департаменту ДАІ МВС України, транспортний засіб з номерним знаком НОМЕР_1 (що зазначено у довідці УДАІ ГУ МВС України в. м. Києві № 8205039), в базі даних відсутній. Поряд з цим з відповіді вбачається, що за транспортним засобом марки КРАЗ, 1993 року випуску, шасі № НОМЕР_2, закріплений номерний знак НОМЕР_1. Станом на 01.09.2008 року власником транспортного засобу марки КРАЗ, д/н НОМЕР_1, шасі № НОМЕР_2, є «Енергоавтотранс»АЕК «Київенерго».
З урахуванням зазначеного суд вважає, що під час оформлення довідки УДАІ ГУ МВС України в. м. Києві № 8205039 було помилково зазначено номерний знак транспортного засобу, яким було спричинено ДТП - НОМЕР_1 замість НОМЕР_1.
Так, дослідивши матеріали справи судом встановлено, що власником транспортного засобу, яким 01.09.2008 року о 17 год. 05 хв. по вул. Шота Руставелі було спричинено ДТП, є відповідач 1.
Тобто, на підставі положень ст. 1187 ЦК України, ПАТ «Київенерго»є особою, відповідальною за збиток, заподіяний автомобілю Ніссан, д/н НОМЕР_3, у результаті пошкодження цього автомобіля при ДТП.
Однак як вбачається з матеріалів справи, станом на момент ДТП між АЕК «Київенерго»(правонаступником якого є відповідач 1) в особі відокремленого підрозділу та Товариством з додатковою відповідальністю «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус»(відповідач 2) укладено поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (тип 1), відповідно до якого відповідач 2 взяв на себе обов'язок відшкодувати шкоду заподіяну, зокрема, майну третіх осіб під час ДТП, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу -автомобіль КРАЗ, д/н НОМЕР_1, шасі № НОМЕР_2. Відповідно до п. 2 цього полісу, ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 25 500, 00 грн., франшиза -510, 00 грн.
Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктами 1, 3 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
За загальним правилом зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи (стаття 511 ЦК України).
Водночас, згідно з частиною 7 статті 528 ЦК України виконання обов'язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто.
Згідно з частинами 1, 2 статті 636 ЦК України договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі. Виконання договору на користь третьої особи може вимагати як особа, яка уклала договір, так і третя особа, на користь якої передбачено виконання, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із суті договору.
Вказані норми містяться у розділі І «Загальні положення про зобов'язання»книги п'ятої ЦК України і стосуються як договірних, так і недоговірних (деліктних) зобов'язань.
Відповідно до статті 511 ЦК України у випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.
Згідно з пунктом 4 частини 1 та частиною 3 статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Ні вище вказані договори страхування, ні закон не містять заборони на зміну кредитора у зобов'язанні щодо відшкодування шкоди завданої в результаті ДТП.
Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Таким чином, у Приватного акціонерного товариства «Просто-страхування»виникло право вимоги до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус»у порядку регресу на підставі вказаних норм та статей 27 Закону України «Про страхування»та 993, 1191 ЦК України на відшкодування завданих внаслідок ДТП збитків відповідно до лімітів відповідальності страховика, який становить 25 500, 00 грн. та з вирахуванням встановленої полісом франшизи, що складає 510, 00 грн., тобто у розмірі 24 990, 00 грн.
Згідно ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відповідно, сума збитку, яка перебільшує ліміт відповідальності страховика з вирахуваннм франшизи, а саме 8 919, 52 грн., підлягає стягненню з власника транспортного засобу, яким нанесено матеріальної шкоди, тобто з відповідача 1.
Поряд з цим, згідно п. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»(у редакції, чинній станом на момент набуття позивачем права звернення до відповідача з вимогою про виплату страхового відшкодування -16.10.2008 року (дата виплати позивачем страхового відшкодування за договором добровільного страхування потерпілій особі)), для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику (або якщо страховик невідомий - МТСБУ) відповідну заяву. У заяві про виплату страхового відшкодування має міститися: найменування страховика, до якого подається заява, або МТСБУ; назва (для юридичної особи), прізвище, ім'я, по батькові (для фізичної особи) заявника, його місцезнаходження або місце проживання; зміст майнової вимоги заявника щодо відшкодування завданих збитків; інформація про вже здійснені взаєморозрахунки осіб, відповідальність яких застрахована, та потерпілих; обставини, якими заявник обґрунтовує свою вимогу, та докази, що підтверджують її відповідно до законодавства; розмір шкоди; підпис заявника і дата подання заяви. До заяви додаються довідки про дорожньо-транспортну пригоду, довідки відповідних закладів охорони здоров'я щодо тимчасової втрати працездатності або довідки спеціалізованих установ про встановлення стійкої втрати працездатності (інвалідності) у разі її виникнення, інші документи, які мають відношення до даної дорожньо-транспортної пригоди, завірені у встановленому порядку.
Відповідно до 37.1 п. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів»(у редакції, чинній станом на момент набуття позивачем права звернення до відповідача з вимогою про виплату страхового відшкодування), виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду.
В судовому засіданні відповідачем 2 було заявлене клопотання про застосування строку позовної давності, яке не приймається судом у зв'язку із наступним.
Відповідно до п. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу визначений Цивільним Кодексом як позовна давність (ст. 256 Кодексу). Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).
Заявляючи про застосування позовної давності відповідач 2 зазначав, що перебіг такого строку розпочався в момент виплати ним страхового відшкодування потерпілій особі за договором добровільного страхування.
Однак відповідач 2 не вбачає, що обов'язок виплати позивачеві страхового відшкодування в порядку п. 37.1 ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів»у нього виникає з моменту отримання від позивача передбачених ст. 35 цього Закону заяви та доданих документів.
Тобто порушення відповідачем 2 права позивача на отримання ним страхового відшкодування відбудеться (у разі несплати відповідачем 2 страхового відшкодування та ненадання обґрунтованого заперечення щодо такої сплати) у день наступний після спливу встановленого Законом місячного терміну з дня отримання страховиком (відповідачем) визначених у статті 35 цього Закону документів.
Позивачем до матеріалів справи не було надано підтвердження надсилання відповідачеві 2 визначених у статті 35 зазначеного Закону документів. До того ж, відповідач 2 в судовому засіданні проти факту отримання ним від позивача вказаних документів заперечував.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Так, станом на день прийняття рішення по справі позивачем жодним чином не доведено, що права останнього на отримання від відповідача 2 страхового відшкодування у розмірі 24 990, 00 грн. порушені.
Тому, оскільки, як зазначалося вище, згідно ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права, строк позовної давності у даному випадку не розпочався.
У з'вязку із тим, що позивачем не доведено факту порушення його прав відповідачем 2, суд відмовляє позивачеві в задоволенні позовних вимог відносно відповідача 2.
Позовна вимога щодо стягнення з відповідача 1 частини страхового відшкодування у розмірі 8 919, 52 грн. судом визнається законною, та такою, що підлягає задоволенню.
Відповідно до статті 49 ГПК України (в редакції, чинній на момент подачі позову) при задоволенні позову державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідачів пропорційно розміру задоволених вимог.
На підставі викладеного та керуючись п. п. 1, 3 ч. 2 ст. 11, ст. ст. 22, 29, 509, 511, 512, 514, 528, 636, 993, 1187, 1188, 1191, 1192 ЦК України та ст. ст. 33, 49, ст. ст. 82-85 ГПК України, суд -
1. В частині стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус»24 990, 00 грн. відмовити.
2. Позовні вимоги в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства “Київенерго” задовольнити повністю.
3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства “Київенерго” (01001, м. Київ, Печерський район, площа Івана Франка, буд. 5; ідентифікаційний код: 00131305) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення на користь Приватного акціонерного товариства «Просто-страхування»(04050, м. Київ, вул. Герцена, 10; ідентифікаційний код: 24745673) 8 919 (вісім тисяч дев'ятсот дев'ятнадцять) грн. 52 коп. витрати по сплаті державного мита в сумі 89 (вісімдесят дев'ять) грн. 18 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 62 (шістдесят дві) грн. 07 коп.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Дідиченко М. А.
Дата підписання 13.02.2012 р.