"16" лютого 2012 р. Справа № 5015/3798/11
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддіДобролюбової Т.В.,
суддівГоголь Т.Г.,
Швеця В.О.
розглянувши касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Червоноградський завод залізобетонних виробів"
на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 30.11.11
у справі№ 5015/3798/11 господарського суду Львівської області
за позовомПублічного акціонерного товариства "Червоноградський завод залізобетонних виробів"
доВиконавчого комітету Червоноградської міської ради
прозарахування авансового внеску в сумі 161 384,13 грн.
Згідно з Розпорядженням Вищого господарського суду України № 03.08-05/40 від 25 січня 2012 року для розгляду касаційної скарги у цій справі сформовано колегію суддів у складі: Добролюбової Т.В. (головуючого), Гоголь Т.Г., Швеця В.О.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 26.01.12 розгляд касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Червоноградський завод залізобетонних виробів" було відкладено на 09.02.12 о 12 год. 10 хв.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 09.02.12 було продовжено строк розгляду касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Червоноградський завод залізобетонних виробів" до 16.02.12.
У судовому засіданні 09.02.12 у справі було оголошено перерву до 16.02.12.
за участю представників сторін від:
позивача: ОСОБА_1 (дов. від 12.12.11).
Представники відповідача в судове засідання не з'явилися, хоча належно повідомлені про час та місце розгляду касаційної скарги.
Публічне акціонерне товариство "Червоноградський завод залізобетонних виробів" звернулося з позовом до виконавчого комітету Червоноградської міської ради про зобов'язання виконком провести зарахування невикористаного ним за цільовим призначенням залишку авансового внеску позивача в сумі 161 384,13 грн. в рахунок ціни продажу земельної ділянки № 2, площею 3,5229 га, яка знаходиться за адресою: м. Червоноград, вул. Львівська, 36 і погашення заборгованості в розмірі спірної суми перед Червоноградською міською радою. Позов обґрунтований тим, що у відповідності до вимог статті 128 Земельного кодексу України позивач здійснював фінансування робіт з проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок № 1, 2, 3 на які мав намір набути право власності, внісши відповідний авансовий платіж. При цьому, відповідачем було використано лише частину авансового платежу за земельну ділянку № 3 після проведення експертної оцінки, яку позивач мав намір скерувати для погашення заборгованості за договором купівлі-продажу земельної ділянки № 2.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 20.09.11, ухваленим суддею Синчук М.М. позовні вимоги задоволено. Суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для припинення зобов'язання у порядку статті 601 Цивільного кодексу України шляхом зарахування невикористаної частини авансового внеску за земельну ділянку № 3 до ціни продажу земельної ділянки № 2 і тим самим погашення заборгованості з продажу земельної ділянки № 2 перед Червоноградською міською радою.
Львівський апеляційний господарський суд, колегією суддів у складі: Галушко Н.А. -головуючого, Краєвської М.В., Орищин Г.В., постановою від 30.11.11 переглянуте рішення місцевого господарського суду скасував, в задоволенні позову відмовив. Вмотивовуючи постанову суд дійшов висновку про відсутність у відповідача обов'язку щодо будь-якого розпорядження коштами, одержаними як авансовий платіж за земельну ділянку №3, на користь позивача, що виключає можливість проведення зарахування коштів. При цьому, суд апеляційної інстанції керувався приписами статей 601, 602 Цивільного кодексу України, статті 128 Земельного кодексу України.
Не погоджуючись з ухваленою у справі постановою апеляційного суду, ПАТ "Червоноградський завод залізобетонних виробів" звернулося з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить її скасувати, а рішення суду першої інстанції у справі залишити в силі. Касаційна скарга обґрунтована доводами щодо порушення судом апеляційної інстанції положень статті 128 Земельного кодексу України, статті 570 Цивільного кодексу України і статей 202, 203, 220 Господарського кодексу України.
Відзиву на касаційну скаргу до Вищого господарського суду України не надходило.
Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Швеця В.О., пояснення присутнього в судовому засіданні представника позивача, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.
Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджено матеріалами справи, що на підставі рішень Червоноградської міської ради № 484 від 19.11.09 "Про проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок" та № 552 від 03.06.10 "Про переоформлення договорів оренди земельних ділянок та внесення змін в рішення міської ради від 19.11.09 № 484" між Червоноградською міською радою та ПАТ "Червоноградський завод залізобетонних виробів" 05.07.10 укладено три договори на сплату авансових внесків (далі - договори) за земельні ділянки у м. Червонограді для обслуговування виробничої бази: на вул. Радехівській, площею 0,0418 га (далі - земельна ділянка № 1); на вул. Львівській, 36, площею 3,5229 га (далі - земельна ділянка № 2); на вул. Львівській, 36, площею 22,4530 га (далі - земельна ділянка № 3). Згідно цих договорів сума авансових внесків за земельні ділянки становить: за першу - 7 900,20 грн., за другу - 37 363, 88 грн. і за третю - 238 294,13 грн. Платіжними дорученнями № 635 від 09.07.10, № 636 від 09.07.10, № 637 від 09.07.10 позивачем були сплачені вказані авансові внески. Судами також установлено, що згідно виконаних ТОВ "Експертна група "Богдан" робіт з проведення експертної грошової оцінки вартість земельних ділянок становить: земельна ділянка № 1 -14 485,00 грн., земельна ділянка № 2 -1 078 870,00 грн., земельна ділянка № 3 -5 603 920,00 грн. На підставі рішення Червоноградської міської ради № 574 від 05.08.10 між позивачем та відповідачем 09.09.10 були укладені два договори № 2-1428 і № 2-1432 купівлі-продажу земельних ділянок № 1 і № 2 несільськогосподарського призначення за оціночною вартістю 14 485,00 грн. та 1 078 870,00 грн. відповідно. Вартість земельної ділянки № 2 позивачем сплачена частково в сумі 874 000,00 грн. Окрім того, судами установлено що, рішенням Червоноградської міської ради № 577 від 12.08.10 із змінами внесеними рішенням № 606 від 21.10.10 вирішено продати у власність позивача земельну ділянку № 3 за ціною 5 603 920,00 грн. (без ПДВ) із зарахуванням до ціни продажу земельної ділянки сплаченого авансового внеску в сумі 238 294,13 грн. Проте, як установлено судом апеляційної інстанції, договір купівлі-продажу земельної ділянки № 3 між сторонами у справі не укладався через відмову позивача від його укладення. Предметом спору у даній справі є заявлені вимоги ПАТ "Червоноградський завод залізобетонних виробів" до Червоноградської міської ради про зобов'язання провести зарахування невикористаного відповідачем за цільовим призначенням залишку авансового внеску позивача в сумі 161 384,13 грн. в рахунок ціни продажу земельної ділянки № 2, площею 3,5229 га, яка знаходиться за адресою: м. Червоноград, вул. Львівська, 36 і погашення заборгованості в розмірі спірної суми перед Червоноградською міською радою. Відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний господарський суд дійшов вірних висновків про відсутність підстав для задоволення позову, виходячи з такого. Відповідно до частини 8 статті 128 Земельного кодексу України ціна земельної ділянки визначається за експертною грошовою оцінкою, що проводиться організаціями, які мають відповідну ліцензію на виконання цього виду робіт, на замовлення органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. Фінансування робіт з проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки здійснюється за рахунок внесеного покупцем авансу, що не може бути більшим ніж 20 відсотків вартості земельної ділянки, визначеної за нормативною грошовою оцінкою земельної ділянки. Сума авансового внеску зараховується до ціни продажу земельної ділянки. У разі відмови покупця від укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки сума авансового внеску не повертається. Згідно статті 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін. Відповідно до статті 602 Цивільного кодексу України не допускається зарахування зустрічних вимог, зокрема, у випадках встановлених договором або законом. Разом з тим правовий аналіз вказаних норм свідчить про те, що для можливості здійснення зарахування зустрічних однорідних вимог, однією із необхідних умов такого зарахування є наявність двох зобов'язань між двома їх сторонами, а саме боргу заявника перед адресатом і боргу адресата перед заявником. Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що з урахуванням приписів частини 8 статті 128 Земельного кодексу України у відповідача відсутній обов'язок щодо будь-якого розпорядження коштами, одержаними як авансовий платіж за земельну ділянку № 3, на користь позивача. Таким чином, апеляційний господарський суд, скасувавши рішення місцевого господарського суду, дійшов вірного висновку про неможливість застосування в даному випадку положень статті 601 Цивільного кодексу України та припинення зобов'язання шляхом зарахування невикористаної частини авансового внеску за земельну ділянку № 3 до ціни продажу земельної ділянки № 2 і тим самим погашення заборгованості позивача з продажу земельної ділянки № 2, оскільки таке зарахування не допускається законодавством. Отже, з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені апеляційним господарським судом на підставі повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки апеляційного суду відповідають цим обставинам і при вирішені спору суд правильно застосував норми матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення касаційної скарги і скасування постанови апеляційної інстанції колегія суддів не вбачає. Доводи касаційної скарги, не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, оскільки спростовуються встановленими судами попередніх інстанцій обставинами. Крім того, скаржник в касаційній скарзі вказує і на питання які, стосуються оцінки доказів, яка не віднесена до компетенції касаційної інстанції. За таких обставин, підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги не вбачається.
Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Червоноградський завод залізобетонних виробів" залишити без задоволення.
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 30.11.11 у справі Господарського суду Львівської області № 5015/3798/11 залишити без змін.
Головуючий суддя: Т. Добролюбова
Судді: Т. Гоголь
В. Швець