"15" лютого 2012 р. Справа № 5020-1322/2011
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого: Черкащенка М.М.
суддів: Нєсвєтової Н.М.
Студенця В.І.
розглянувши касаційну скаргу Першого заступника прокурора міста Севастополя в інтересах держави в особі Фонду комунального майна Севастопольської міської ради
на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 31.10.2011
та на рішення Господарського суду міста Севастополя від 03.10.2011
у справі № 5020-1322/2011
за позовом Прокурора Ленінського району міста Севастополя в інтересах держави в особі Фонду комунального майна Севастопольської міської ради
до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2
про стягнення 140 692, 10 грн.
За участю представників сторін:
від прокуратури: не з'явився;
від позивача: не з'явився;
від відповідача: ОСОБА_3, за довіреністю
Виконуючий обов'язки прокурора Ленінського району міста Севастополя звернувся до Господарського суду міста Севастополя в інтересах держави в особі Фонду комунального майна Севастопольської міської ради з позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором про пайову участь забудовників у розвитку соціальної та інженерно - транспортної інфраструктури міста Севастополя від 22 лютого 2007 року №111 ст/07 у розмірі 126422,00грн. та пені у розмірі 14270,10 грн.
Рішенням Господарського суду міста Севастополя від 03.10.2011 р. у справі № 5020 - 1322/2011 у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, прокурор Ленінського району міста Севастополя в інтересах держави в особі Фонду комунального майна Севастопольської міської ради звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив рішення місцевого господарського суду від 03.10.2011 р. скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 31.10.2011р. у справі № 5020-1322/2011 рішення Господарського суду міста Севастополя від 03.10.2011 р. залишено без змін.
Не погоджуючись із постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 31.10.2011р. та рішенням Господарського суду міста Севастополя від 03.10.2011 р. у справі № 5020-1322/2011 Перший заступник прокурора міста Севастополя в інтересах держави в особі Фонду комунального майна Севастопольської міської ради звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 19.01.2012 р. касаційна скарга Першого заступника прокурора міста Севастополя в інтересах держави в особі Фонду комунального майна Севастопольської міської ради прийнята до провадження, розгляд касаційної скарги призначено на 15.02.2012 р.
Відзиви на касаційну скаргу учасниками процесу до суду не подано.
В засідання касаційної інстанції з'явився представник відповідача, представники прокуратури та позивача не з'явилися, про дату, час та місце касаційного розгляду були повідомлені належним чином.
Розглянувши касаційну скаргу, заслухавши представника відповідача, перевіривши матеріали справи, повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки господарськими судами першої та апеляційної інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 22.02.2007 р. між Севастопольською міською державною адміністрацією та підприємцем ОСОБА_2 (забудовник) укладено договір № 111 ст/07 про пайову участь забудовників у розвитку соціальної та інженерно - транспортної інфраструктури міста Севастополя (будівництво і обслуговування виставкової зали по вул. Стрілецька,2).
Пунктом 1.1 договору передбачено, що у відповідності з даним договором забудовник здійснює пайову участь у розвитку соціальної та інженерно - транспортної інфраструктури міста Севастополя.
Згідно пункту 2.1 договору забудовник перераховує суму пайової участі у розмірі 126422,00 грн. на рахунок цільового фонду розвитку соціальної і інженерно - транспортної інфраструктури міського бюджету у відповідності з розрахунком. У пункті 2.2 зазначено, що розрахунки за цим договором здійснюються забудовником протягом одного року з моменту підписання договору.
Відповідно до пункту 3.2 договору за порушення строків внесення платежів забудовник виплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від загальної суми за кожен день прострочення.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанції, згідно рішення Севастопольської міської ради №6648 від 14.04.2009 р. до Фонду комунального майна Севастопольської міської ради перейшли права за договорами пайової участі у розвитку інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури, укладені на підставі доручення Севастопольської міської ради Севастопольською міською державною адміністрацією і її структурними підрозділами і не виконані на момент передачі Фонду повноважень по їх укладенню.
Таким чином судами вірно відмічено, що відбулась заміна сторони у зобов'язанні за договором № 111 ст/07 від 22 лютого 2007 року про пайову участь забудовників у розвитку соціальної та інженерно - транспортної інфраструктури міста Севастополя (будівництво і обслуговування виставкової зали по вул. Стрілецька, 2) укладеним Севастопольською міською державною адміністрацією та підприємцем ОСОБА_2, з Севастопольської міської державної адміністрації на Фонд комунального майна Севастопольської міської ради.
Також, судами встановлено, що згідно розрахунку, за договором про пайову участь від 22 лютого 2007 року підприємець ОСОБА_2 станом на 22 серпня 2008 року має заборгованість, яка з урахуванням пені складає 140 692,10 грн.
Оскільки відповідачем не було здійснено перерахувань до цільового фонду створення та розвитку соціальної та інженерно - транспортної інфраструктури міста Севастополя, що передбачають умови договору № 111 ст/07 від 22 лютого 2007 року, це стало підставою для звернення позивача до суду першої інстанції з даним позовом.
Відповідно до пункту 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно статті 629 Цивільного кодекс України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно пункту 2.1 договору, забудовник перераховує суму пайової участі у розмірі 126 422,00 грн. на рахунок цільового фонду розвитку соціальної і інженерно - транспортної інфраструктури міського бюджету у відповідності з розрахунком.
Згідно пункту 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Як зазначають суди попередніх інстанцій в матеріалах справи відсутні докази перерахування відповідачем встановленої у договорі суми пайової участі у розмірі 126 422,00 грн. на рахунок цільового фонду розвитку соціальної і інженерно - транспортної інфраструктури міського бюджету протягом одного року з моменту підписання цього договору, тобто, до 22 лютого 2008 року.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов, у відповідності до статті 525 Цивільного кодексу України, не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна правова позиція викладена в статті 193 Господарського кодексу України.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції щодо порушення відповідачем умов договору і правомірність заявлених вимог позову, однак, вважає вірним також висновок судів попередніх інстанцій про застосування позовної давності з огляду на наступне.
Відповідно статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Як вбачається з матеріалів справи відповідачем була подана заява про застосування позовної давності.
Згідно статті 260 Цивільного кодексу України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу.
Відповідно статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Згідно статті 262 Цивільного кодексу України, заміна сторін у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.
Оскільки, заміною кредитора у зобов'язанні перебіг позовної давності не зупиняється, у судів були відсутні підстави для застосування положень статті 263 Цивільного кодексу України (зупинення перебігу позовної давності).
Як встановлено судом першої та апеляційної інстанції, встановлений договором строк виконання зобов'язання з перерахування відповідачем суми пайової участі сплинув 22.02.2008 р., отже, строк позовної давності для вимоги про стягнення відповідної суми як для Фонду, так і для прокурора сплинув 22.02.2011 р.
Таким чином, колегія суддів зазначає, що доводи прокурора та позивача щодо початку перебігу строку позовної давності з моменту передачі Фонду рішенням Севастопольської міської ради № 6648 від 14 квітня 2009 року прав за договорами про пайову участь є безпідставними та обгрунтовано відхилені господарськими судами першої та апеляційної інстанції.
Згідно статті 267 Цивільного кодексу України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Приписи вказаної норми обгрунтовано прийнято місцевим господарським судом до уваги.
Відповідно статті 266 Цивільного кодексу України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).
Таким чином, позивачу обгрунтовано та підставно відмовлено в стягненні з відповідача пені у сумі 14 270,10 грн.
Колегія суддів вважає, що за наведених обставин, суди попередніх інстанцій правомірно застосували наслідки спливу позовної давності та обґрунтовано дійшли висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Отже, господарськими судами попередніх інстанцій правильно встановлені обставини справи, надана вірна оцінка наявним у справі доказам, судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстави для їх скасування відсутні.
Стаття 1117 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Відповідно статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Доводи касаційної скарги спростовуються вищевикладеними, встановленими судами попередніх інстанцій, обставинами у даній справі, тому постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 31.10.2011р. та рішення Господарського суду міста Севастополя від 03.10.2011 р. у справі № 5020-1322/2011 слід залишити без змін.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд
Касаційну скаргу Першого заступника прокурора міста Севастополя в інтересах держави в особі Фонду комунального майна Севастопольської міської ради залишити без задоволення.
Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 31.10.2011р. та рішення Господарського суду міста Севастополя від 03.10.2011 р. у справі № 5020- 1322/2011 залишити без змін.
Головуючий М.М. Черкащенко
Судді Н.М. Нєсвєтова
В.І. Студенець