"16" лютого 2012 р. Справа № 17/5007/68/11
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді Дерепи В.І.
суддівБондар С.В., Грека Б.М.
розглянувши матеріали
касаційної скарги
за участю представників : Публічного акціонерного товариства "Банк Національний кредит"
від позивача: не з'явились
від відповідача: 1. не з'явились; 2. ОСОБА_4
від третьої особи: не з'явились
на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 14.12.2011 року
у справі№17/5007/68/11
за позовомУправління Пенсійного фонду України в Баранівському р-ні Житомирської області
до1.Приватного підприємства "Емануїл"
2. Публічного акціонерного товариства "Банк Національний кредит"
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Ліквідаційна комісії Спільного підприємства "Баранівський хлібзавод" райспоживспілки
провизнання недійсним договору іпотеки від 16.08.2004 року
Управління Пенсійного фонду України в Баранівському р-ні Житомирської області (далі позивач) звернулось з позовом до Приватного підприємства "Емануїл" (далі відповідач 1) та Публічного акціонерного товариства "Банк Національний кредит" (далі відповідач 2) про визнання недійсним договору іпотеки від 16.08.2004 року (далі Договір), який укладений між відповідачами у справі.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у третьої особи, яка незаконно була позбавлена права власності на майно, яке є предметом оспорюваного договору, рахується заборгованість по розстрочених сумах до ПФУ в обсязі 47 217,79 грн. Вимоги щодо сплати до ПФУ надсилаються до ліквідаційної комісії третьої особи, яка визнає борг перед позивачем. Єдиним джерелом погашення боргу є нерухоме майно, яке було предметом іпотеки за оспорюваним Договором.
Рішенням Господарського суду Житомирської області від 27.09.2011 року в задоволенні позовних вимог відмовлено, судове рішення мотивоване тим, що визнання договору недійсним не несе правових наслідків для позивача, оскільки прямий зв'язок між наслідками недійсності іпотечного договору та погашенням боргу третьої особи перед відповідачем відсутній.
Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 14.12.2011 року апеляційна скарга позивача задоволена, рішення суду першої інстанції у справі скасовано. Прийняте нове рішення, яким позовні вимоги задоволені. Постанова апеляційної інстанції мотивована тим, що біржову угоду, на підставі якої до іпотекодавця перейшли права на предмет іпотеки визнано недійсною рішенням Господарського суду Житомирської області від 18.04.2005 року у справі №16/10Д та застосовано двосторонню реституцію.
Згідно витягу інформаційного центру Мінюсту України м. Житомир до державного реєстру застав рухомого майна внесено запис про заставу №1452- 1853, якій містить наступні дані: податкова застава; дата виникнення - 01.07.2004 року; заставодержателі Баранівська МДПІ; заставодавці: СП Баранівський "Хлібзавод" райспоживспілки; код ЄДРПОУ 017306628; майно -все рухоме та нерухоме майно; запис про реєстрацію застави дійсний до 04.07.2009 року.
Суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про те, що при укладанні Договору було порушено діюче законодавство, а саме статті 316, 317, 319, 215, 203 ЦК України та Закон України "Про іпотеку" (далі Закон).
Не погоджуючись з прийнятою постановою апеляційної інстанції відповідач 2 звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а рішення Господарського суду Житомирської області від 27.09.2011 року залишити без змін.
В своїй касаційній скарзі відповідач 2 звертає увагу на наступні обставини: позивач не зазначив чим порушуються саме його права. Двостороння реституція застосовується виключно до договору, який визнано недійсним та не може бути підставою для визнання недійсним іпотечного договору. Судом апеляційної інстанції не взято до уваги, що в момент вчинення оспорюваного правочину сторонами було виконано всі вимоги чинного законодавства, а зміст правочину повністю відповідає ст.18 Закону. На момент укладання іпотечного договору сторони дотрималися встановлених законом вимог і у зв'язку з цим підстави для визнання іпотечного договору недійсним відсутні.
Заслухавши суддю доповідача, пояснення представника відповідача 2, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
16.08.2004 року між відповідачами у справі було укладено оспорюваний Договір, предметом якого є об'єкти нерухомості: магазин та будівлі Хлібзаводу, які знаходяться за адресою: м. Баранівка, Баранівського р-ну, Житомирської області.
В пункті 1.2 Договору зазначено, що об'єкти іпотеки належать іпотекодавцю (відповідач 1) на підставі біржової угоди -Договору купівлі продажу від 30.03.2004 року та акту прийому -передачі від 31.03.2004 року.
До матеріалів справи залучено копію рішення Господарського суду Житомирської області від 18.04.2005 року у справі №16/10Д за позовом СП "Баранівський хлібзавод райспоживспілки" до Баранівської міжрайонної ДПІ та ПП "Петан" та ПП "Емануїл" про визнання біржових торгів та біржової угоди недійсними. Рішенням прийнятим у зазначеній справі біржові торги проведені 30.03.2004 року на Українській універсальній товарній біржі по продажу цілісного майнового комплексу СП "Баранівський хлібзавод райспоживспілки" визнані недійсними. Біржова угода (договір купівлі -продажу) від 30.03.2004 року укладена між відповідачами -ПП "Питан" (діяв за дорученням ДПІ) і ПП "Емануїл" по купівлі продажу цілісного майнового комплексу СП "Баранівський хлібзавод райспоживспілки" визнана недійсною. Рішенням суду застосовано по справі двосторонню реституцію - повернення у стан, що існував до укладення біржової угоди від 30.03.2004 року.
Відповідно до ст.236 ЦК України некчемний правочин або правочин визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов'язки передбачалися лише на майбутнє можливість настання їх у майбутньому припиняється.
В зв'язку з тим, що рішенням у справі №16/10Д визнано недійсним біржову угоду продажу цілісного майнового комплексу СП "Баранівський хлібзавод райспоживспілки" від 30.03.2004 року слід вважати, що вона визнана недійсною з 30.03.2004 року (з моменту вчинення).
Відповідно до ст.5 Закону предметом іпотеки можуть бути один або декілька об'єктів нерухомого майна за таких умов (у тому чисті) нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського віддання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство (установа чи організація).
Враховуючи те, що біржова угода продажу цілісного майнового комплексу СП "Баранівський хлібзавод райспоживспілки" від 30.03.2004 року була визнана недійсною, майно цілісного майнового комплексу СП "Баранівський хлібзавод райспоживспілки" не могло бути предметом оспорюваного договору іпотеки.
З матеріалів зібраних у справі, враховуючи обґрунтування позовних вимог, вбачається причинний зв'язок між предметом позову та порушеними правами позивача.
На підставі викладеного, судова колегія приходить до висновку про те, що касаційна скарга відповідача 2 задоволенню не підлягає, а постанова Рівненського апеляційного господарського суду є законною та обґрунтованою та такою, що прийнята з дотриманням норм діючого законодавства.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.В задоволенні касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Банк Національний кредит" відмовити.
2.Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 14.12.2011 року у справі №17/5007/68/11 залишити без змін.
Головуючий В.І.Дерепа
Судді С.В.Бондар
Б.М.Грек