"15" лютого 2012 р. Справа № 37/433
Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:
Черкащенка М.М. - головуючий,
Жукової Л.В.,
Студенця В.І.,
розглянувши касаційну скаргудочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"
на рішеннягосподарського суду міста Києва від 08.11.2010 р.
та постановуКиївського апеляційного господарського суду від 13.12.2011 р.
у справі № 37/433 господарського суду міста Києва
за позовомдочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"
додочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"
простягнення боргу 3 044,85 грн.
в судовому засіданні взяли участь представники від:
позивача: ОСОБА_1 (дов. 27.12.2011р.);
відповідача: ОСОБА_2 (дов. від 26.12.2011р.)
ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" звернулася до господарського суду м. Києва з позовною заявою до ДП "Нафтогазмережі" (правонаступником якого є ДК "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України") НАК "Нафтогаз України" про стягнення 3 044,85 грн. боргу, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором про транспортування природного газу № 119р-705 від 28.12.2009 року.
Рішенням господарського суду м. Києва від 08.11.2010 року №37/433 (суддя: Гавриловська І.О.) у задоволенні позову відмовлено повністю.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.12.2011 року (головуючий суддя: Ільєнок Т.В., судді: Верховець А.А., Шипко В.В.), апеляційну скаргу Дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" залишено без задоволення, а рішення господарського суду м. Києва від 08.11.2010 року №37/433 залишено без змін.
Дочірня компанія "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" подала касаційну скаргу до Вищого господарського суду України, в якій просить суд касаційної інстанції скасувати рішення господарського суду м. Києва від 08.11.2010 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.12.2011 року та прийняти у справі №37/433 нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
В обґрунтування своїх вимог, скаржник посилається на те, що судами попередніх інстанцій належним чином не досліджені всі обставини справи, крім того неправильно застосовані норми чинного законодавства.
Заслухавши представників позивача та відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши, згідно ч.1 ст.1117 Господарського процесуального кодексу України, наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що між ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" (позивач, виконавець) та ДП "Нафтогазмережі" НАК "Нафтогаз України" (замовник) було укладено Договір на транспортування природного газу від 28.12.2009 року №119 р-705 (надалі - Договір), відповідно до умов якого виконавець зобов'язується надати послуги замовнику з транспортування трубопровідним транспортом природного газу, надалі -газу, замовника від пунктів прийому-передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення -газорозподільних станцій, надалі -ГРС, а замовник зобов'язується сплатити за транспортування газу встановлену плату.
Пунктом 1.2. Договору встановлено, що газ замовника, транспортування якого за даним Договором здійснює виконавець, призначений для забезпечення потреб релігійних організацій (окрім обсягів газу, що використовується для виробничо-комерційної діяльності) Чернівецької та Вінницької областей, надалі -споживачів.
Відповідно до пунктів 4.1., 4.2., 4.3. та 4.4. Договору, виконавець до 15-го числа, наступного за звітним місяцем, направляє замовнику два примірники акту здачі-прийомки послуг по транспортування газу за звітний місяць, підписані уповноваженими представниками та скріплені печаткою виконавця; замовник протягом 2-х (двох) днів з моменту одержання акту здачі-прийомки послуг по транспортуванню газу зобов'язується повернути виконавцю один примірник оригіналу акту дачі-прийомку послуг по транспортування газу, підписані уповноваженим представником та скріплений печаткою замовника, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акту здачі-прийомки послуг по транспортування газу; акти здачі-прийомки послуг по транспортування газу є підставою для проведення остаточних розрахунків.
Пунктом 5.1. Договору встановлено, що тариф на послуги з транспортування 1 000 куб.м. газу по магістральним трубопроводам виконавця встановлюється в розмірі 22,30 грн., крім того ПДВ -4,46 грн., всього в розмірі 26,76 грн.
Пунктом 5.2. Договору тариф на послуги з транспортування газу, зазначений в пункті 5.1 даного Договору, змінюється за рішенням Національної комісії регулювання електроенергетики України. У випадку зміни тарифу, новий тариф є обов'язковим для сторін за даним договором з моменту введення в його дію. Зміна тарифу оформлюється додатковою угодою до даного договору.
Згідно пункту 6.1 Договору на транспортування природного газу №119 р-705 від 28.12.2009 року, вартість фактично наданих виконавцем замовнику послуг по транспортуванню газу у звітному місяці визначається на підставі акту здачі-прийомки послуг по транспортуванню газу, зазначеного в пункті 4.1. даного договору.
Пунктом 6.2 Договору встановлено, що оплата послуг з транспортування природного газу здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів на рахунок виконавця в розмірі вартості послуг, що були надані виконавцем замовнику у звітному місяці транспортування газу, до 20-го числа, наступного за звітним місяцем.
Відповідно до п. 11.1. Договору на транспортування природного газу №119 р-705 від 28.12.2009 року, сторони погодили, що даний Договір набирає чинності з 01.01.2010 року і діє в частині надання послуг по транспортуванню газу до 31.12.2010 року, а в частині проведення розрахунків за послуги -до повного їх здійснення.
На момент укладання Договору вартість послуг з транспортування 1 000 м.куб. газу на території Чернівецької та Вінницької областей складала 22,30 грн., крім того ПДВ -4,46 грн., всього в розмірі 26,76 грн., яка була розрахована відповідно до Постанови НКРЕ України від 07.08.2008 року №935 "Про затвердження тарифів на транспортування та постачання природного газу".
У зв'язку з цим у пункті 5.1. Договору було встановлено тариф на послуги з транспортування 1000 куб.м. газу по магістральним трубопроводах виконавця в розмірі 26,76 грн.
Судами встановлено, що з 01.03.2010 року Постановою НКРЕ України внесено зміни до даної Постанови та встановлений новий тариф на транспортування природного газу в розмірі 25,50 грн. без ПДВ. У березні 2010 року позивач протранспортував природний газ для відповідача загальним обсягом 99,05 тис.м. куб., що підтверджується даними, які містять "Зведений реєстр реалізації природного газу в березні 2010 року населенню, релігійним організаціям, бюджетним установам і організаціям, теплогенеруючим підприємствам на вироблення теплової енергії для населення, ВТВ та нормовані втрати по Вінницькій філії ДП "Нафтогазмережі" та "Розподіл обсягів природного газу для потреб населення, установ та організацій, які фінансуються з державного та місцевого бюджетів та виробничо-технологічних витрат і нормованих втрат газорозподільних підприємств за регіонами України (в розрізі газорозподільних підприємств) на березень 2010 р." та який не заперечується відповідачем.
Позивач на виконання умов Договору та на підставі нових тарифів на оплату послуг з транспортування природного газу у розмірі 25,50 грн. направив на адресу відповідача акт №03Р/2 здачі-прийому послуг з транспортування газу у березні 2010 року від 14.07.2010 року в обсязі 99,505 тис.м.куб. на суму 3 044,85 грн.
Відповідач, у свою чергу, відмовився від підписання названого акту, оскільки не визнав ціну тарифу, на підставі якого було здійснене нарахування суми послуг з транспортування газу.
За таких обставин, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 3 044,85 грн. боргу, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором про транспортування природного газу № 119 р-705 від 28.12.2009 року.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Згідно з частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Колегія суддів касаційної інстанції, вважає обґрунтованим висновок судів попередніх інстанцій про те, що, оскільки пунктом 5.2. Договору про транспортування природного газу №119 р-705 від 28.12.2009 року встановлено, що зміна тарифу оформлюється Додатковою угодою до Договору.
З наявних у справі матеріалів вбачається, що належних доказів, які б підтверджували факт підписання між сторонами Додаткової угоди, якою була б встановлена нова ціна на послуги з транспортування трубопровідним транспортом природного газу, як суду першої так і апеляційної інстанцій не надано.
Пунктом 4.4. Договору передбачено, що підставою для проведення остаточних розрахунків є акти здачі-прийому послуг по транспортування газу.
З матеріалів справи вбачається, що акт №03 Р/2 здачі-прийому послуг з транспортування газу за березень 2010 року не був підписаний представниками відповідача, а тому, згаданий вище акт не може бути доказом про транспортування позивачем природного газу обсягом 99,505 тис.куб.м. на суму 3 044,85 грн.
Крім того, з листа від 23.07.2010 року № 37/2240 вбачається, що не погоджуючись з тарифом 25,50 грн., визначеним ДК "Укртрансгаз" в акті приймання-передачі послуг з транспортування газу за березень 2010 року, ДП "Нафтогазмережі" надіслало позивачу акти приймання-передачі послуг з транспортування газу за березень 2010 року з тарифом на рівні 1,80 грн., однак акти також сторонами не було підписано.
Таким чином, господарські суди дійшли правомірного висновку про те, що позивачем не було доведено факту підписання між сторонами Додаткової угоди, якою була б погоджена нова ціна на послуги з транспортування трубопровідним транспортом природного газу за Договором від 28.12.2009 року № 119 р-705, а також не підтверджено належними доказами факту транспортування природного газу на суму 3 044,85 грн., оскільки відсутній підписаний сторонами акт приймання-передачі послуг по транспортуванню газу за березень 2010 року), а тому, господарські суди дійшли обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог
Решта доводів скаржника, викладені у касаційній скарзі зводяться до переоцінки встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, натомість обґрунтованих доводів про порушення судами норм процесуального права та матеріального права скаржником суду касаційної інстанції не наведено.
Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.
За змістом статей 33 і 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог.
З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені судами першої та апеляційної інстанцій на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим підстав для скасування оскаржуваних судових актів не вбачається.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-
Касаційну скаргу дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" залишити без задоволення.
Рішення господарського суду міста Києва від 08.11.2010 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.12.2011 р. у справі № 37/433 залишити без змін.
Головуючий Черкащенко М.М.
Судді Жукова Л.В.
Студенець В.І.