"15" лютого 2012 р. Справа № 5/63
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Остапенка М.І.,
суддів :Гончарука П.А.,
Стратієнко Л.В.
розглянувши касаційну скаргу військового прокурора Івано-Франківського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України в особі державного підприємства «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат»
на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 18.10.2011 року
у справі за позовомвійськового прокурора Івано-Франківського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України в особі державного підприємства «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат»
доприватного акціонерного товариства «МТС Україна»
простягнення коштів
у червні 2011 року військовий прокурор Івано-Франківського гарнізону звернувся до господарського суду з позовом в інтересах держави в особі Міністерства оборони України в особі ДП «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат»про стягнення з ПАТ «МТС Україна»43 332,01 грн. заборгованості за надані йому послуги.
Рішенням господарського суду м. Києва від 26.07.2011 року у задоволенні позову відмовлено.
За наслідками перегляду справи в апеляційному порядку, постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.10.2011 року рішення місцевого господарського суду залишено без змін.
Постановлені у справі судові рішення оскаржені в касаційному порядку й ухвалою Вищого господарського суду України від 07.02.2012 року порушено касаційне провадження у справі за скаргою військового прокурора, у якій він посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права і просить судові рішення скасувати, постановивши нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у касаційній скарзі, колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
За ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами обох інстанцій, відносини сторін врегульовані договором № 272/850 від 03.07.2006 року, за умовами якого ДП “Івано-Франківський військовий ліс промкомбінат” (виконавець) зобов'язалось надати ПАТ “МТС Україна” (замовник) послуги з розміщення обладнання ЗАТ “УМЗ” на території Івано-Франківського лісгоспу, за адресою: смт. Делятин, Надвірнянського району (квартал 73, відділ 14); утримання цього обладнання в належному санітарному стані, забезпечувати відсутність поблизу нього сторонніх предметів в т.ч. вибухо- та пожежонебезпечних; здійснювати візуальний огляд обладнання; сприяти збереженню обладнання; забезпечувати неможливість доступу сторонніх осіб до обладнання, а останній оплачувати щомісяця вартість надані йому послуги в сумі 300 грн. (п. 3.1 цього договору).
Додатковою угодою № 1 від 23.02.2011 року сторони внесли зміни до п. 3.1 та п. 3.8 зазначеного договору № 272/850 від 03.07.2006 року.
За п. 3.1 договору, вартість плати за надання послуг, вказаних в п. 1.2 складає (що не включає вартість спожитої електроенергії) 900 грн. на місяць, ПДВ 190 грн. Загальна місячна плата становить 1 080 грн. Місячна плата у зміненому розмірі починає нараховуватись та сплачуватись з 01.03.2011 року.
Пунктом 3.8 договору передбачили, що розмір плати переглядається на вимогу однієї із сторін у разі змін умов, ціни і тарифів на аналогічні послуги та в інших випадках, передбачених чинним законодавством. Дані зміни оформлюються додатковою угодою до договору. До моменту укладання такої угоди, умови та порядок розрахунків за цим договором є незмінними.
Перевіряючи дотримання кожною із сторін умов зазначеного договору судами попередніх інстанцій встановлено, що ні позивачем, ні відповідачем укладання договору чи його окремих положень не оспорюється, за період з січня 2008 року по січень 2011 року останньому надані зазначені послуги на загальну суму 11 100 грн., які він оплатив в повному обсязі і на час розгляду спору борг за ці послуги відсутній.
За таких обставин, коли сторони, у відповідності до статті 181 ГК України дійшли згоди щодо вартості цих послуг, закріпивши її розмір умовами договору № 272/850 від 03.07.2006 року та додатком № 1 до нього, і ці угоди в судовому порядку не були визнанні недійсними та з урахуванням того, що рішення Міністра оборони України від 28.09.2007 року, доповідний лист Міністру оборони України за № 270/5/20 17.01.2008 року, на які посилається позивач не є достатньою правовою підставною для перерахування вартості наданих послуг, місцевий господарський суд та апеляційний господарський суд дійшли правильного висновку про безпідставності заявлених вимог, обґрунтовано відмовили в позові, і підстав для скасування чи зміни судових рішень з мотивів наведених у касаційній скарзі, судова колегія Вищого господарського суду України не вбачає.
Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України, -
Касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.10.2011 року -без змін.
Головуючий М.І. Остапенко
Судді П.А. Гончарук
Л.В. Стратієнко