"01" лютого 2012 р. Справа № 5015/2541/11
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Остапенка М.І.
суддів :Гончарука П.А.,
Стратієнко Л.В.
розглянувши касаційну скаргудержавного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України " Укрзалізничпостач"
на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 25.10.2011 року
у справі за позовомдержавного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України " Укрзалізничпостач"
до
треті особи товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація колійні ремонтні технології"
Державне територіально-галузеве об'єднання "Південна залізниця"
ПАТ "Дружківський завод металевих виробів"
простягнення коштів
у травні 2011 року ДП матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України " Укрзалізничпостач" звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з ТОВ "Корпорація колійні ремонтні технології" 118 301,40 грн. вартості недопоставленого товару.
Рішенням господарського суду Львівської області від 19.07.2011 року у задоволенні позову відмовлено.
За наслідками перегляду справи в апеляційному порядку, постановою Львівського апеляційного господарського суду від 25.10.2011 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постановлені у справі судові рішення оскаржено у касаційному порядку й ухвалою Вищого господарського суду України від 19.01.2012 року порушено касаційне провадження у справі за касаційною скаргою позивача, у якій він посилається на порушення судами матеріальних та процесуальних норм, і просить судові рішення скасувати, прийнявши нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, судова колегія вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Постановляючи про відмову в позові, місцевий господарський суд та апеляційний господарський суд виходили з того, що постачання продукції відбувалось відповідно до умов договору № 09/03/20-2п від 20.03.2009 року і передача товару перевізнику виключає вину відповідача у його нестачі.
Проте погодитись з наведеними судами обох інстанцій мотивами відмови у позові не можна.
Відносини сторін врегульовані договором № 09/03/20-2п від 20.03.2009 року, за умовами якого ТОВ "Корпорація колійні ремонтні технології" (постачальник) зобов'язалось поставити та передати у власність ДП матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" (замовник) товар, а останній оплатити вартість цього товару.
Пунктом 5.1 цього договору передбачено, що постачальник здійснює поставку продукції залізничним транспортом загального користування на умовах FCA (франко-перевізник) станція відвантаження, з подальшим прямуванням продукції на адресу вантажоодержувачів, які зазначаються в рознарядці замовника.
За п. 7.3 та п. 7.4 цього договору, приймання продукції за кількістю та якістю здійснюється у відповідності з вимогами Інструкції Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР про порядок приймання товару по кількості № П-6 від 15.06.1965 року і Інструкції Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР про порядок приймання товару по якості № П-7 від 25.04.1966 року. У разі виявлення невідповідності асортименту, кількості та якості продукції при прийманні, постачальник в погоджений термін, але не більше 20 днів робить за свій рахунок постачання недопоставленої продукції.
На виконання умов цього договору, позивач здійснив попередню оплату на суму 956 872,87 грн., що підтверджується зокрема актом звірки від 31.01.2010 року, який підписаний та скріплений печатками сторін, і за його розпорядженням відповідач зобов'язався поставити товар СТГО "Південна залізниця, доручивши виконання цих зобов'язань ПАТ "Дружківський завод металевих виробів".
Останнє, перебуваючи у договірних відносинах з відповідачем, поставило визначеному позивачем вантажоотримувачу, за накладною № 50899615 у вагоні № 24533721, обумовлений договором товар, при прийнятті якого з дотриманням визначених договором умов вантажоотримувачем виявлено нестачу товару в обсязі на 7 тон, що підтверджується актом № 17775 від 12.07.2009 року, правильність складання якого та достовірність викладеного у ньому сторони не оспорювали.
Відповідно до ст. 105 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1998 р. N 457, залізниці, вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами.
За приписами ст. 111 цього ж Статуту, залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу зокрема у разі, коли вантаж надійшов у непошкодженому вагоні (контейнері) з непошкодженими пломбами відправника чи без пломб, коли таке перевезення дозволено Правилами, а також якщо вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо немає ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення.
За наявними у справі матеріалами вантаж на адресу вантажоотримувача надійшов у непошкодженому вагоні за справними та непошкодженими пломбами вантажовідправника, що з огляду на наведене вище норму звільняє залізницю від відповідальності за втрату чи недостачу вантажу.
Наведеним вище обставинам не було дано належної правової оцінки, як і тому, що відвантаження та приймання продукції здійснювалось третіми особами, вантажовідправник на свій розсуд здійснював передачу товару перевізнику без повідомлення про це позивача у справі, а тому висновок суду першої інстанції та апеляційного господарського суду про належне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань при передачі товару перевізнику та те, що відповідальність за недопоставку товару покладається на позивача не можна визнати таким, що ґрунтується на матеріалах справи і правових нормах, які регулюють відносини сторін за спірним договором.
За таких обставин, судові рішення не можуть залишатись без змін і підлягають скасуванню з направлення справи на новий судовий розгляд під час якого суду необхідно врахувати наведене, повно та всебічно з'ясувати дійсні обставини справи, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, постановити законне і обґрунтоване рішення.
Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 85, 1119-11111, Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
Касаційну скаргу задовольнити частково.
Рішення господарського суду Львівської області від 19.07.2011 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 25.10.2011 року скасувати, а справу передати на новий судовий розгляд у іншому складі суддів.
Головуючий М.І. Остапенко
Судді П.А. Гончарук
Л.В. Стратієнко