14 лютого 2012 р. № 4/52-10-1797
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого:Селіваненка В.П.,
суддів:Владимиренко С.В.,
Добролюбової Т.В.,
Могил С.К.,
Удовиченка О.С.,
розглянувши заяву публічного акціонерного товариства "Укртранснафта" в особі філії "Південні магістральні нафтопроводи" (далі -ПАТ "Укртранснафта" в особі філії "Південні магістральні нафтопроводи")
про перегляд Верховним Судом України
постанови Вищого господарського суду України від 28.09.2011
у справі№ 4/52-10-1797
за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Інфокс"
(далі -ТОВ "Інфокс")
довідкритого акціонерного товариства "Укртранснафта" в особі філії "Південні магістральні нафтопроводи"
простягнення заборгованості,
Рішенням господарського суду Одеської області від 23.03.2011 у справі №4/52-10-1797 позов ТОВ „Інфокс” задоволено в повному обсязі; стягнуто з відкритого акціонерного товариства "Укртранснафта" в особі філії "Південні магістральні нафтопроводи" (правонаступником якого є ПАТ "Укртранснафта" в особі філії "Південні магістральні нафтопроводи") 43530866,82 грн. - основного боргу, 28738851,32 грн. -інфляційних втрат, 4576107,64 грн. -три відсотки річних, 27820699,91 грн. збитків, що утворилися через сплату позивачем банку відсотків за користування кредитами.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 19.04.2011 у даній справі рішення господарського суду Одеської області від 23.03.2011 змінено та викладено його резолютивну частину в такій редакції: "Позов задовольнити частково. Стягнути з відкритого акціонерного товариства „Укртранснафта” в особі філії „Південні магістральні нафтопроводи” на користь ТОВ „Інфокс” 43530866,82 грн. основного боргу, 28738851,32 грн. інфляційних збитків, 4.576.107,64 грн. трьох відсотків річних, 87061,64 грн. штрафу, 18.727,20 грн. державного мита та 173,30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. У задоволенні решти позову відмовити.”
Постановою Вищого господарського суду України від 28.09.2011 у справі №4/52-10-1797 постанову суду папеляційної інстанції залишено без змін.
ПАТ "Укртранснафта" в особі філії "Південні магістральні нафтопроводи" звернулося із заявою про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 28.09.2011 у справі №4/52-10-1797, в якій просить зазначену постанову скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду касаційної інстанції, мотивуючи свої вимоги неоднаковим застосуванням Вищим господарським судом України статей 525, 526 Цивільного кодексу України, статті 232 Господарського кодексу України, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.
Обґрунтовуючи свої доводи, заявник посилається на постанови Вищого господарського суду України від 25.11.2010 у справі №31/447, від 08.12.2010 у справі №18/156, від 02.12.2010 у справі №31/225.
Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, Вищий господарський суд України не вбачає підстав для допуску справи до провадження Верховного Суду України з огляду на таке.
Відповідно до статті 11116 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України) заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана виключно на таких підставах: 1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах; 2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.
Як вбачається зі змісту постанови Вищого господарського суду України від 28.09.2011 у справі №4/52-10-1797, зазначеною постановою залишено без змін постанову суду апеляційної інстанції, якою задоволено позов про стягнення з відповідача основної заборгованості з врахуванням інфляційних втрат та трьох процентів річних, а також штрафу. Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач виконав свої зобов'язання за договором підряду щодо оплати власними коштами проектних та будівельно-монтажних робіт, відповідач же свої договірні зобов'язання не виконав, що й призвело до виникнення спірної заборгованості. За таких обставин суд касаційної інстанції погодився з висновком суду попередньої інстанції про правомірність відповідно до умов договору та вимог статей 525, 526 Цивільного кодексу України стягнення з відповідача спірної суми заборгованості з урахуванням трьох процентів річних та інфляційних втрат. Крім того, суд касаційної інстанції зазначив, що суди попередніх інстанцій вірно визначили правову природу заявленої до стягнення неустойки як одноразовий штраф, а не як пеню, і правомірно стягнули її з відповідача у заявленій сумі.
Водночас у постанові від 02.12.2010 у справі №31/225, на яку посилається заявник, залишаючи без змін рішення та постанову судів попередніх інстанцій в частині стягнення основної заборгованості з урахуванням трьох процентів річних та інфляційних втрат, Вищий господарський суд України на підставі встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи виходив з того, що відповідач прийняв виконані позивачем роботи в повному обсязі, однак в порушення взятих на себе зобов'язань за договором оплатив виконані позивачем роботи лише частково. Разом з тим, суд касаційної інстанції скасував рішення та постанову судів попередніх інстанцій в частині задоволення позову про стягнення пені, оскільки позивач звернувся з даною вимогою до суду з пропуском річного строку, встановленого частиною другою статті 258 Цивільного кодексу України (якою закріплено, що до вимог про стягнення неустойки застосовується спеціальна позовна давність в один рік).
Ухвалення різних за змістом судових рішень матиме місце тоді, коли суд касаційної інстанції при розгляді двох чи більше справ за подібних предмета спору, підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.
Зміст наведених постанов свідчить про те, що в частині задоволення позову про стягнення основної заборгованості з урахуванням трьох процентів річних та інфляційних втрат, суд касаційної інстанції, враховуючи порушення відповідачами договірних зобов'язань, дійшов аналогічних правових висновків щодо наявності підстав для задоволення позову; в той же час в частині позовної вимоги щодо стягнення пені дійшов інших правових висновків з огляду на різні обставини справ, встановлені судами попередніх інстанцій. Зазначене не дає підстав стверджувати про наявність у справах №4/52-10-1797 та №31/225 неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.
Крім того, як на докази неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права заявник посилається на постанови Вищого господарського суду України від 25.11.2010 у справі №31/447, від 08.12.2010 у справі №18/156, якими скасовано рішення та постанови судів попередніх інстанцій, а справи передано до місцевих господарських судів на новий розгляд. Оскільки прийняття касаційною інстанцією постанови про скасування судових рішень судів нижчих інстанцій з передачею справи на новий розгляд не означає остаточного вирішення спору в справі, на зазначені постанови не може здійснюватися посилання на підтвердження підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 11116 ГПК України.
За таких обставин відсутні визначені статтею 11116 ГПК України підстави для допуску справи № 4/52-10-1797 до провадження Верховного Суду України.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 86, 11116, 11121 ГПК України, Вищий господарський суд України
Відмовити публічному акціонерному товариству "Укртранснафта" в особі філії "Південні магістральні нафтопроводи" у допуску справи № 4/52-10-1797 до провадження Верховного Суду України.
Головуючий суддяВ.Селіваненко
Судді:
С.Владимиренко
Т.Добролюбова
С.Могил
О.Удовиченко
KAСАЦІЯ до ВСУ (03.14.04 - розгляд)