"15" лютого 2012 р. Справа № 5002-23/2321-2011
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого судді Прокопанич Г.К.
суддів Алєєвої І.В.
Попікової О.В.
за участю представників:
Позивача: не з'явився;
Відповідача: ОСОБА_1 дов. від 27.12.2011 року №01/07-607.
розглянувши касаційну скаргу Державного підприємства "Експлуатаційно-технічне управління "ВОДЕНЕРГОРЕМНАЛАДКА" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 21.06.2011 року та на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 15.08.2011 року
у справі № 5002-23/2321-2011 господарського суду Автономної Республіки Крим
за позовом приватного підприємства "СИЛИКАТ"
до Державного підприємства "Експлуатаційно-технічне управління "ВОДЕНЕРГОРЕМНАЛАДКА"
про спонукання до виконання умов договору оренди
У червні 2011 року приватне підприємство "СИЛИКАТ" звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Державного підприємства "Експлуатаційно-технічнеуправління"ВОДЕНЕРГОРЕМНАЛАДКА", просило спонукати відповідача до виконання зобов'язань за договором оренди від 02.08.2010 року.
Позовні вимоги мотивовані тим, що порушення договірних зобов'язань зі сторони відповідача зачіпає суттєві інтереси позивача та перешкоджає виконанню умов договору оренди вітрообладнення від 02.08.2010 року.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 21.06.2011 року (суддя Доброрез І.О.), залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 15.08.2011 року (головуючий Заплава Л.М., судді Євдокімов І.В., Остапова К.А.) позов задоволений, зобов'язано Державне підприємство "Експлуатаційно-технічне управління "ВОДЕНЕРГОРЕМНАЛАДКА" в 7-дневний строк з моменту набрання рішенням законної сили, виконати умови договору оренди від 02.08.2010 року, а саме: виконати будівельні монтажні роботи, згідно з проектом будівництва "Пресноводненська ВЕС потужністю до 50 МВт, 4-та черга будівництва, 2-ий пусковий комплекс потужністю 2,25 МВт з 3-х ВЕУ (Вітроелектричних установок) потужністю по 600-750 кВт кожна Ленінського району АР Крим", а також придбати та встановити електричне устаткування.
Судові рішення мотивовані посиланням на загальні положення про виконання зобов'язань.
Не погодившись з прийнятими судовими актами, Державне підприємство "Експлуатаційно-технічне управління "ВОДЕНЕРГОРЕМНАЛАДКА"звернулося з касаційною скаргою, просило скасувати судові рішення, направити справу на новий розгляд, посилаючись на допущені вищезгаданим судами порушення норм процесуального і матеріального права.
Розпорядженням заступника секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 13.02.2012 року №03.07-05/82 сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий Прокопанич Г.К., судді Алєєва І.В., Попікова О.В.
У судове засідання 15.02.2012 року представник позивача не з'явився, причин неявки суду не повідомив.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
З врахуванням вищенаведеного судова колегія визнала за можливе розглянути справу у відсутність представника позивача.
Колегія суддів, вислухавши представника відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування господарським судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Сторони можуть за взаємною згодою конкретизувати або розширити зміст господарського зобов'язання в процесі його виконання, якщо законом не встановлено інше.
Згідно статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 02.08.2010 року між приватним підприємством "СИЛИКАТ" (орендодавець) та Державним підприємством "Експлуатаційно-технічне управління "ВОДЕНЕРГОРЕМНАЛАДКА" (орендар) був укладений договір оренди обладнання - повітротурбін АN BONUS 600 kW/44-З тип: АN BONUS, модель 600/44-3,потужність: 600 кВт, діаметр ротора: 44 м.
Предметом договору є передача орендодавцем для встановлення і користування орендарем на належній йому земельній ділянці обладнання за переліком №1, який є невід'ємною частиною договору.
Строк дії договору становить 10 років з дати прийняття обладнання за відповідним актом, як то передбачено пунктом 4 угоди.
Задовольняючи позов, суди виходили з того, що у грудні 2010 року орендодавець передав відповідне обладнання орендарю, тоді як останній ухиляється від встановлення та експлуатації зазначеного устаткування.
Відповідно до частини 1 статті 111-10 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Як свідчать матеріали справи, 21.06.2011 року відповідач звернувся до господарського суду з клопотанням про зупинення розгляду справи до набрання чинності рішення господарського суду Донецької області у справі №37/44пд про визнання недійсним договору оренди від 02.08.2010 року (а.с. 24).
Стаття 79 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.
Пункт 1 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України надає суду право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.
Разом з тим, місцевий господарський суд з яким погодився і суд апеляційної інстанції, керуючись статтею 204 Цивільного кодексу України , виходив з презумпції правомірності правочину, з огляду на що відмовив відповідачеві у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі.
Стаття 84 Господарського процесуального кодексу України містить вимоги до судового рішення, серед яких, згідно пункту 3 частини 1 статті 84 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині вказуються обставини справи, встановлені господарським судом; причини виникнення спору; докази, на підставі яких прийнято рішення; зміст письмової угоди сторін, якщо її досягнуто; доводи, за якими господарський суд відхилив клопотання і докази сторін, їх пропозиції щодо умов договору або угоди сторін; законодавство, яким господарський суд керувався, приймаючи рішення; обґрунтування відстрочки або розстрочки виконання рішення;
Натомість суд першої інстанції залишив без будь-якої оцінки доводи відповідача про порушення при укладенні договору вимог Закону України "Про здійснення державних закупівель", тоді як апеляційна інстанція без належної правової оцінки відхилила доводи апеляційної скарги щодо відповідності правочину положенням вищенаведеного закону.
Відповідно до пункту 1 статті 613 Цивільного кодексу України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.
Кредитор також вважається таким, що прострочив, у випадках, встановлених частиною четвертою статті 545 цього Кодексу.
На думку колегії, судами обох інстанцій не перевірено дотримання сторонами договору вимог пункту 3.1, 4.1 договору, не встановлені обставини щодо належності орендарю майданчика (земельної ділянки) повітрополя 1 Пресноводненськой ВЕС (п. 1.3 договору), не перевірені доводи відповідача щодо відсутності технічної та дозвільної документації для належного виконання орендарем умов договору.
Касаційна інстанція згідно з вимогами статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
У касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
З врахуванням вищенаведеного, прийняті у справі судові акти підлягають скасуванню як такі, що прийняті з порушенням норм матеріального права та процесуального права, а справа передачі на новий розгляд до господарського суду Автономної Республіки Крим.
При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і в залежності від установлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами матеріального і процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Крім того, касаційна інстанція звертає увагу попередніх судових інстанцій на те, що як позивач, так і відповідач не виконали обов'язки, покладені на них місцевим господарським судом щодо надання документів на підтвердження юридичного статусу сторін, в тому числі витягів Державного реєстратора про включення позивача та відповідача до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, оригіналу проекту будівництва Пресноводненськой ВЕС та інших.
Без дослідження судами першої та апеляційної інстанції витребуваних судом та не наданих сторонами доказів встановити, чи призвели вище перелічені процесуальні недоліки до прийняття неправильного рішення у справі, неможливо, тому зазначені обставини не стали підставою для скасування судових актів, однак, зловживання сторонами своїми процесуальними правами повинно знаходити належне та передбачене п. 5 ч. 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України реагування судових інстанцій.
Керуючись ст.ст. 1117, 1119 -11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
Касаційну скаргу Державного підприємства "Експлуатаційно-технічне управління "ВОДЕНЕРГОРЕМНАЛАДКА" задовольнити.
Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 21.06.2011 року та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 15.08.2011 року у справі № 5002-23/2321-2011 скасувати, справу передати на новий розгляд до господарського суду Автономної Республіки Крим.
Головуючий суддя Г.К.Прокопанич
Судді: І.В.Алєєва
О.В. Попікова