"14" лютого 2012 р. Справа № 36/262
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів:Запорощенка М.Д.,
Акулової Н.В., Владимиренко С.В.
розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Єдітепе-Україна", м. Київ
на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 28.11.2011 року
у справі№ 36/262 господарського суду міста Києва
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг", м. Київ
дотовариства з обмеженою відповідальністю "Єдітепе-Україна", м. Київ
простягнення 167 759,05 грн.,
за участю представників:
Позивача: не з'явився;
Відповідача: Лесик М.А. (дов.№б/н від 07.06.2011 року);
Рішенням господарського суду міста Києва від 29.08.2011 року (суддя Трофименко Т.Ю.) позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю “УніКредіт Лізинг” до товариства з обмеженою відповідальністю “Єдітепе-Україна” про стягнення 167 759,05 грн. -задоволено повністю, стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю “Єдітепе-Україна” на користь позивача 119 581,16 грн. основного боргу, 11 790,14 грн. неустойки, 28 041,23 грн. інфляційних нарахувань, 8 346,52 грн. 3% річних та судові витрати.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.11.2011 року (головуючий суддя Федорчук Р.В., судді Ткаченко Б.О., Лобань О.І.), апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Єдітепе-Україна" залишено без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 29.08.2011 року залишено без змін.
Оскаржені судові акти мотивовані тим, що відповідачем порушено умови договору фінансового лізингу №69-LD від 19.02.2007 року, а також положення статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України, а також відповідачем не спростовано заявлених до нього вимог та не доведено відсутності у нього заборгованості.
Не погодившись з прийнятими судовими актами, товариство з обмеженою відповідальністю "Єдітепе-Україна", звернулося з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просило скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.11.2011 року по справі №36/262 частково -в частині нарахування пені після 10.07.2009 року та інфляційних нарахувань в частині, яка передбачає лише збільшення інфляційної складової і прийняти нове рішення в цій частині.
В касаційній скарзі скаржник посилався на те, що судові акти прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши представника відповідача, який з'явився в судове засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами
Як встановлено судами попередніх інстанцій, 19.02.2007 року між товариством з обмеженою відповідальністю “УніКредит Лізинг” (лізингодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю “Єдітепе-Україна” (лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу № 69-LD, предметом якого є зобов'язання лізингодавця прийняти на себе зобов'язання придбати предмет лізингу у власність від продавця, згідно додатку № 1 до цього договору на умовах, передбачених у контракті купівлі-продажу та передати предмет лізингу у користування лізингоодержувачу на строк та на умовах, визначеному цим договором. Ціна предмета Лізингу становить 418 706, 00 грн. у тому числі ПДВ 69 784,33 грн. (п.1.1. договору).
Відповідно до п. 1.3. договору строк лізингу починається з дати передачі та закінчується в останню дату платежу, зазначену у додатку № 2 до цього договору, якщо інше не передбачено умовами цього договору. Лізингоодержувач не має права односторонньо розірвати цей договір до закінчення строку лізингу.
Згідно з п. 7.1. договору складові лізингових платежів, їх суми та дати платежів визначені в графіку лізингових платежів у додатку № 2 до цього договору.
Відповідно до п. 7.5. договору лізингодавець письмово повідомлятиме лізингоодержувача про суму лізингового платежу, що належить до сплати, згідно з цим договором, за три робочих дні до кожної чергової дати платежу. Сума лізингового платежу, що зазначається в повідомленні про лізинговий платіж, визначається по офіційному курсу обміну національного банку України на дату повідомлення. У разі якщо офіційний курс обміну валюти Національного банку, який діє на дату повідомлення не співпадає з офіційним курсом обміну Національного банку на дату платежу лізингодавець здійснює перерахунок лізингового платежу і враховує таку різницю в окремому повідомленні.
Пунктом 7.6. договору передбачено, що лізингоодержувач сплачує на користь лізингодавця лізингові платежі у гривнях на дати платежів, вказані в додатку № 2 до цього договору на рахунок, зазначений у розділі 16 цього договору, в сумі, яка визначена, в повідомленні про лізинговий платіж.
Згідно пункту 8.2 договору у випадку несплати лізингоодержувачем в належний термін будь-якої суми, яка має бути сплачена ним за цим договором лізингоодержувач сплачує неустойку з простроченої суми за період з дати настання терміну платежу до дати фактичної оплати в розмірі 20 % річних за кожний день прострочення.
Додатками №1 та №2 до Договору сторонами було погоджено специфікацію предмету лізингу та графік лізингових платежів.
27.05.2008 р. між сторонами було укладено додаткову угоду №1 до Договору відповідно до п. 1.1 якої сторони дійшли згоди доповнити п. 1.1 договору наступним: "При зміні курсу гривні до долару США з моменту передачі предмету лізингу за актом приймання-передачі ціна предмета лізингу має переглядатись сторонами."
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що відповідач не сплатив у встановлений строк лізингові платежі, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 119 581,16 грн. за період з 15.12.2008 до 15.06.2009 року, чим порушені умови договору.
Крім того, суди попередніх інстанцій вважають, що відповідач повинен сплатити неустойку в розмірі 11 790 грн. 14 коп. за період з 16.12.2008 року до 15.12.2009 року; інфляційні нарахування в розмірі 28 041грн. 23 коп. за період з 16.12.2008 року до 30.06.2011 року та 3% річних в розмірі 8346 грн. 52 коп. за період з 16.12.2008 року до 15.07.2011 року.
За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли до висновку щодо обґрунтованості заявлених вимог.
Проте, колегія суддів Вищого господарського суду України, вважає, що даний висновок судів попередніх інстанцій є передчасним, з огляду на наступне.
Так судами попередніх інстанцій не дана оцінка абзацу 2 пункту 8.2 договору, згідно якого лізингодавець зазначає суми нарахованої неустойки в окремому повідомленні і надсилає його лізингоодержувачу.
З наведеного вбачається, що сума нарахованої неустойки, що належить до сплати, визначається у окремому повідомлені яке має бути направлене на адресу лізингоодержувача. Однак судами не з'ясовано, чи були виконані вказані умови договору.
Крім того, судами попередніх інстанцій не дана правова оцінка повідомленню надісланому товариством з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг" на адресу товариства з обмеженою відповідальністю "Єдітепе-Україна" за вихідним №572 від 09.07.2009 року, в якому позивач повідомляє відповідача про відмову від договору фінансового лізингу №69-LD від 19.02.2007 року, з врахуванням пункту 14.8 договору, яким чітко передбачено, в яких випадках лізингодавець має право відмовитися від цього договору, а саме шляхом направлення письмового повідомлення лізингоодержувачу з наступних підстав:
- у випадку невиконання лізингоодержувачем положень розділу 2 цього договору протягом періоду, визначеного в пункті 2.1 цього договору;
- у випадку передбаченому п.5.4-5.5 цього договору.
Відповідно до ст. 1117 переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Враховуючи неповне з'ясування обставин справи, що є порушенням норм процесуального права, які не можуть бути виправлені касаційною інстанцією, з огляду на визначені статтями 1115, 1117 Господарського процесуального кодексу України повноваження, рішення господарського суду міста Києва від 29.08.2011 року та постанова Київського апеляційного господарського суду від 28.11.2011 року підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна інстанція вважає за необхідне доручити суду першої інстанції при новому розгляді справи усунути зазначені порушення, з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази та умови договору, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті та вирішити спір відповідно до вимог закону.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 1115, 1117-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Єдітепе-Україна", м. Київ задовольнити частково.
2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.11.2011 року та рішення господарського суду міста Києва від 29.08.2011 року у справі № 36/262 скасувати.
3. Справу передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва в іншому складі суду.
Головуючий суддя М.Д. Запорощенко
Судді: Н.В. Акулова
С.В. Владимиренко