Справа № 2-299/11
14.06.2011
14 червня 2011 року Зіньківський районний суд Полтавської області в складі: головуючого - судді Должко С.Р., при секретарі Шаблій М.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Зіньків справу за позовом
ОСОБА_1 до Опішнянської селищної ради Зіньківського району Полтавської області про визнання права власності на нерухоме майно,-
В провадженні Зіньківського районного суду Полтавської області знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Опішнянської селищної ради Зіньківського району Полтавської області про визнання її права власності на нерухоме майно, в тому числі і самочинно збудоване, яке знаходиться в будинковолодінні за АДРЕСА_2 та визнання права власності на земельну ділянку, призначену для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, та для ведення особистого селянського господарства, розташовану за тією ж адресою.
Заслухавши представника позивача, який підтримав позовні вимоги та дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
У відповідності до ст.. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цивільно-процесуального кодексу України.
Відповідно до ст. 1268 ЦК України спадкоємець має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Згідно ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою… .
У відповідності до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.07.2008 року №7 де вказано, що при відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.
Відповідач по справі, Опішнянська селищна рада Зіньківського району Полтавської області, повідомлений належним чином про розгляд справи, не надав суду заперечень щодо заявлених позовних вимог і просить суд справу розглянути без участі його представника.
В судовому засіданні було встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 року в АДРЕСА_2 померла баба позивача ОСОБА_2. З дня її смерті відкрилася спадщина на її спадкове майно, яке складається з садибного житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами за АДРЕСА_2 За життя, 14 липня 2006 року, її баба ОСОБА_2 заповітом, посвідченим нотаріусом Зіньківського районного нотаріального округу Полтавської області ОСОБА_3, заповіла позивачу все належне їй майно, де б воно не було та з чого б воно не складалося, що буде належати їй на день смерті, та все те, на що вона за законом матиме право. Таким чином, цим заповітом охоплено і усе нерухоме майно, яке знаходиться в будинковолодінні за АДРЕСА_2 яким спадкодавець ОСОБА_2 володіла на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, посвідченого 26 листопада 2002 року державним нотаріусом Опішнянської державної нотаріальної контри Зіньківського району Полтавської області ОСОБА_4. У вищевказаному свідоцтві про право на спадщину за заповітом зазначено, що спадкове майно, на яке видане це свідоцтво складається з: жилого будинку з господарчими та побутовими спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_2, розташованого на земельній ділянці державного фонду. Вищевказане спадкове майно ОСОБА_2 успадкувала від своєї матері ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 року. У встановлений законом строк позивач ОСОБА_1 звернулася до Опішнянської державної нотаріальної контори Зіньківського району Полтавської області з заявою про прийняття спадщини спадкодавця ОСОБА_2, як спадкоємець за заповітом. Але оглянувши надані нею документи, які підтверджують право власності спадкодавця ОСОБА_2 на її спадкове майно, нотаріус ОСОБА_4 виявила, що житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами за АДРЕСА_2 розташований на земельній ділянці, якою на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії IV-ПЛ № 035802, зареєстрованого в книзі реєстрації державних актів під № 591 25 липня 2001 року, за життя володіла мати спадкодавця ОСОБА_2 і прабаба позивача ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 року. Таким чином виявилося, що цей же нотаріус при оформленні спадщини спадкодавця ОСОБА_5 26 листопада 2002 року у вищезазначеному свідоцтві про право на спадщину за заповітом допустила помилку і не вписала в спадкове майно, на яке видано це свідоцтво, земельну ділянку загальною площею 0,45 гектара, призначену для будівництва і обслуговування житлового будинку за АДРЕСА_2 і господарських будівель, та ведення особистого селянського господарства, якою на час смерті володіла ОСОБА_5, на підставі вищевказаного державного акту на право приватної власності на землю, оригінал якого на даний час втрачений. А тому, через вищевикладені обставини, успадкувати в повному обсязі в нотаріальному порядку спадкове майно спадкодавця ОСОБА_2, як спадкоємець за заповітом, позивач ОСОБА_1 не може.
У відповідності зі ст. 377 Цивільного кодексу України до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для їх обслуговування. Аналогічну норму права містить і ст. 120 Земельного кодексу України.
Крім цього, при виготовленні технічного паспорта на вищевказаний садибний житловий будинок в ПП Полтавське бюро технічної інвентаризації «Інвентаризатор»виявилося, що в 1973 році попередній власник даного будинковолодіння ОСОБА_5, на земельній ділянці, яка на той час була надана їй у користування для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, самочинно, без відповідного дозволу Опішнянської селищної ради Зіньківського району Полтавської області і без належно затвердженого проекту, побудувала гараж, позначений на плані земельної ділянки технічного паспорта на садибний житловий будинок літерою «Е». Відповідно даний гараж не зазначений як спадкове майно у свідоцтві про право на спадщину за заповітом від 26 листопада 2002 року, та свого часу не успадкований ОСОБА_2.
Відповідно до ст. 376 Цивільного кодексу України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво без належного дозволу і належно затвердженого проекту, на земельній ділянці, якою вона володіє (користується), якщо це не порушує права інших осіб.
Крім позивача, ОСОБА_1 у спадкодавців ОСОБА_5 і ОСОБА_2 відсутні спадкоємці за заповітом і за законом, які подали до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.
Факт того, що вищевказане нерухоме майно за життя належало ОСОБА_5 і ОСОБА_2, а також факт наявності родинних відносин між позивачем та вищевказаними особами, підтверджується документами і фотокопіями документів, які додані до позовної заяви.
У відповідності до ст. 213 ЦПК України суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, ухвалюючи рішення на основі повного і всебічного з'ясування обставин, на які позивач посилаються як на підставу своїх вимог, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, а відповідач не заперечує проти позовних вимог позивача, та керуючись ст.ст. 3, 10, 15, 30, 57-61, 212-223 ЦПК України, суд, -
Визнати за позивачем ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, жителькою с.м.т. Опішня, АДРЕСА_1, право власності на нерухоме майно, в тому числі і самочинно збудоване, яке знаходиться в будинковолодінні за АДРЕСА_2 і позначене на плані земельної ділянки технічного паспорта на садибний житловий будинок відповідними літерами, цифрами і знаками, а саме: житловий будинок «А 1»; сарай «Б»; сарай «б»; гараж «Е»; літню кухню «В»; вбиральню «Г»; огорожу «№1 №2».
Визнати за позивачем ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, жителькою с м т Опішня, АДРЕСА_1, право власності на земельну ділянку загальною площею 0,45 гектара, призначену для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, та для ведення особистого селянського господарства, розташовану на АДРЕСА_2 якою за життя, на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії IV-ПЛ
№ 035802, виданого 25 липня 2001 року, зареєстрованого в Книзі реєстрації державних актів на право приватної власності на землю за № 591, володіла ОСОБА_8, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 року.
На рішення може бути подано апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня його проголошення, апеляційна скарга апеляційному суду подається через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване рішення.
Написано власноручно.
Головуючий С. Р. Должко