Справа №22-ц-721/12Головуючий у І інстанціїМельник О.О.
Категорія50Доповідач у 2 інстанції Савченко
03.02.2012
Іменем України
02 лютого 2012 року м.Київ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого Савченка С.І.,
суддів Іванової І.В., Кашперської Т.Ц.,
при секретарі Мариняко М.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою Управління освіти і науки Бориспільської міської ради Київської області на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 17.11.2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління освіти і науки Бориспільської міської ради Київської області про поновлення на роботі, оплату вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, -
В жовтні 2011 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом, який мотивував тим, що 12.11.2001 р. він був призначений на посаду директора Бориспільської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 3. Наказом відповідача № 542-К від 12.10.2011 р. його звільнено із займаної посади за п.1 ст.41 КЗпПУ у зв'язку із одноразовим грубим порушенням трудових обов'язків. Посилався, що дане звільнення є незаконним, бо він не вчиняв одноразового грубого порушення трудових обов'язків. Зокрема причинами його звільнення в наказі зазначено наступне : на території школи розрита тепломережа, яка не огороджена захисними бар'єрами, розклад уроків не погоджений з ДП «Бориспільська санепідемстанція», майстерня з обробки деревини та металу не відремонтована, кабінет майстерні використовується не за призначенням, кабінет логопеда не відремонтований, в кабінеті медичної сестри не впорядковані інформаційні стенди. Вказував, що всі перелічені факти не є одноразовим грубим порушенням трудових обов'язків, а можуть свідчити лише про існуючі недоліки в роботі. Крім того, його вина в неналежному оформленні кабінетів та їх ремонті відсутня, бо незважаючи на його неодноразові звернення відповідач не виділяв кошти на їх ремонт. Просив поновити його на роботі на посаді директора Бориспільської ЗОШ І-ІІІ ступенів № 3, стягнути на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу і моральну шкоду в сумі 5000 грн.
Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 17.11.2011 року позов задоволено частково. Позивача поновлено на роботі на посаді директора школи, стягнуто з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 5517,72 грн., допущено негайне виконання рішення в частині поновлення на роботі. В решті позову відмовлено.
Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального і процесуального права.
- 2 -
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.
Поновлюючи позивача на посаді директора школи та стягуючи середній заробіток за час вимушеного прогулу, суд обгрунтовував свої висновки тим, що звільнення позивача з роботи проведене з порушенням вимог ч.1 ст.41 КЗпПУ, зокрема позивач як директор школи не вчиняв одноразового грубого порушення трудових обов'язків, а вказані в наказі недоліки в роботі позивача не є одноразовим грубим порушенням, є триваючими і можуть свідчити про відсутність контролю за підлеглими з боку позивача.
Такі висновки суду є правильними і такими, що відповідають обставинам справи і вимогам закону.
Відповідно до положень ч.1 ст.41 КЗпП України трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний у випадку одноразового грубого порушення трудових обов'язків керівником підприємства, установи, організації.
Згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Судом першої інстанції встановлено і вбачається з матеріалів справи, що позивач з 12.11.2001 р. перебував у трудових відносинах з відповідачем, обіймаючи посаду директора Бориспільської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 3. Наказом відповідача № 542-К від 12.10.2011 р. позивач звільнений із займаної посади за п.1 ст.41 КЗпПУ у зв'язку із одноразовим грубим порушенням трудових обов'язків.
Також судом встановлено, що вказані в наказі про звільнення позивача підстави звільнення, як вцілому, так і кожна окремо не є одноразовим грубим порушенням трудових обов'язків.
Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.
За таких обставин, враховуючи, що звільнення позивача відбулося з порушенням норм КЗпПУ за відсутності доказів вчинення останнім одноразового грубого порушення трудових обов'язків, суд обгрунтовано задоволив вимоги позивача про поновлення на роботі, захистивши його трудові права.
Доводи апеляційної скарги про те, що кожне з допущених позивачем порушень трудових обов'язків, вказаних в наказі про звільненя, є одноразовим грубим порушенням необгрунтовані та суперечать матеріалам справи.
За змістом ч.1 ст.41 КЗпПУ для звільнення з вказаних у статті підстав порушення трудових обов'язків має бути саме грубим, тобто таким, що відрізняється від звичайного порушення трудових обов'язків за своїм характером та ступенем.
Відповідно до роз'яснень, викладених в п.27 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 р. «Про практику розгляду судами трудових спорів», вирішуючи питання про те, чи є порушення трудових обов'язків грубим, суд має виходити з характеру протупку, обставин, за яких його вчинено, яку ним завдано шкоду.
З матеріалів справи вбачається, що жодна з наведених в наказі підстав звільнення позивача з огляду на їх характер, обставини, за яких вони вчинені, та відсутність завданої шкоди, не є одноразовим грубим порушенням трудових обов'язків.
- 3 -
Крім того, колегія суддів вважає, що не може бути підставою для застосування п.1 ст.41 КЗпПУ вчинення особою у різний час ряду порушень тудових обов'язків, кожне з яких не є грубим. У такому разі може йтися про застосування п.3 ст.40КЗпПУ, якщо є всі умови для цього.
З урахуванням наведеного, викладені в апеляційній скарзі доводи колегія суддів вважає безпідставними, оскільки вони матеріалами справи не підтверджуються, не грунтуються на вимогах закону і висновків суду про часткове задоволення позову не спростовують.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія судів, -
Апеляційну скаргу Управління освіти і науки Бориспільської міської ради Київської області відхилити.
Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 17.11.2011 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту її проголошення.
Головуючий : ___________________
Судді : ___________________ ________________