Справа №22-ц-4440/11Головуючий у І інстанції Борець Є.О.
Категорія41Доповідач у 2 інстанціїВоробйова
17.10.2011
Іменем України
17 жовтня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:
головуючого - судді Воробйової Н.С.
суддів: Кулішенко Ю.М., Рудніченко О.М.
при секретарі- Бобку О.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні у м.Києві цивільну справу за апеляційною скаргою акціонерного товариства фірма «Укргазбуд» на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 26 травня 2011 року у справі за позовом акціонерного товариства фірма «Укргазбуд» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про виселення з гуртожитку без надання іншого жилого приміщення.
Встановила :
У травні 2011 року позивач звернувся до суду з названим позовом, посилаючись на те, що на балансі структурного підприємства товариства, а саме-УМБ№17 знаходиться гуртожиток, що розташований в АДРЕСА_1.
Відповідачі без належних правових підстав вселилися в кімнату №134 гуртожитку, звільнилися з підприємства за власним бажанням, добровільно виселятися з кімнати в гуртожитку відмовляються,
Просив примусово виселити їх з кімнати без надання іншого житлового приміщення.
Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 26 травня 2011 року у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду з підстав невідповідності його вимогам матеріального і процесуального права та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Апеляційна скарга підлягає до задоволення частково з таких підстав.
По справі встановлено, що на балансі структурного підприємства товариства, а саме-УМБ№17 знаходиться гуртожиток, що розташований в АДРЕСА_1.
Відповідач ОСОБА_3 з липня 1982 року працював в УМБ-17 АТФ «Укргазбуд», звільнений в 2004 році.
Відповідачка ОСОБА_2 перебувала у трудових відносинах з Управлінням механізації будівництва №17 з 1988 року по 2006 рік. Звільнена з роботи за згодою сторін.
Після укладання шлюбу між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 сім»ї для проживання була надана АДРЕСА_1. В 1991 році було зареєстровано доньку сторін, а в 1999 -сина.
На час звернення з позовом до суду в кімнаті проживають ОСОБА_3, ОСОБА_2 та їх син ОСОБА_4, 1999 року народження.
Підставою для звернення до суду з позовом про виселення відповідачів з кімнати в гуртожитку позивач зазначав ту обставину, що при вселенні відповідачів у гуртожиток, спеціальний ордер на вселення не видавався, спільне рішення адміністрації підприємства та профспілкового комітету щодо надання жилої площі в гуртожитку не приймалося, поселення відповідачів в кімнату в гуртожитку відбулося з встановленої законом процедури на поселення, а також на те, що відповідачі звільнилася з роботи за власним бажанням : ОСОБА_3- у 2004 році, а ОСОБА_2- у 2002 році, а тому повинні бути виселенні з нього без надання іншого жилого приміщення.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд виходив з того, що вселення відповідачів в кімнату гуртожитку відбулося з порушенням порядку, передбаченого ч.2 ст.128 та ст..129 ЖК України. Разом з тим, позивач не надав належних доказів про те, що відповідачі самоуправно вселилися в кімнату №134 в гуртожитку, а тому суд вважав, що підстави для виселення їх згідно ч.3 ст.116 ЖК України відсутні.
Проте такий висновок суду не є безспірним.
Встановлено, що відповідач ОСОБА_2 вселилася в кімнату № 134 в гуртожитку в 1991 році і на час вселення перебувала із підприємством у трудових відносинах. Вселилася з дозволу керівника підприємства, була зареєстрована в гуртожитку з 1991 року, сплачувала комунальні послуги, на час розгляду справи проживає в спірній кімнаті разом з чоловіком ОСОБА_3 та неповнолітнім сином ОСОБА_4, 1999 року народження.
Відповідач ОСОБА_3 перебував у трудових відносинах з УМБ-17 АТФ «Укргазбуд»з 1982 року по 27.02.2004 року. Згідно з наказом №23-к від 27.02.2004 року звільнився з роботи за ст..38 КЗпП України. З часу вселення в кімнату №134 до теперішнього часу в гуртожитку зареєстрованим не був, постійно зареєстрований за іншою адресою - АДРЕСА_2. Дана квартира зареєстрована на праві власності за ОСОБА_5 та ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності на житло за №3012, виданого Бориспільським міськвиконкомом 05.12.1996 року.
Згідно зі ст..127, 128,129 ЖК України для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання можуть використовуватися гуртожитки.
За змістом указаних норм жила площа в гуртожитку надається особам, які перебувають із підприємством у трудових відносинах.
Порядок надання жилої площі в гуртожитку підприємства, правила користування гуртожитками та їх утримання регулюються Примірним положенням про гуртожиток.
Підстави для виселення з гуртожитку визначаються ст..132 ЖК України та Примірним положенням про гуртожитки .
Відмовляючи позивачу у задоволенні позовних вимог про виселення відповідачів без надання іншого жилого приміщення, суд не обґрунтував достатньо, чому до даних правовідносин застосовано ч.3 ст.116 ЖК України , яка визначає порядок виселення з жилого приміщення осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення, залишивши при цьому поза увагою, що позивач посилався на виселення відповідачів з гуртожитку з тих підстав, що вселення останніх у гуртожиток відбулося із порушенням встановленої законом процедури на поселення, а також на те, що відповідачі звільнилася з роботи за власним бажанням : ОСОБА_3- у 2004 році, а ОСОБА_2- у 2002 році.
Висновок суду про те, що на обґрунтування пред»явленого позову позивач не посилався на інші підстави виселення відповідачів ніж ті, що визначені ч.3 ст.116 ЖК України не ґрунтуються на матеріалах справи.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду не відповідає обставинам справи та вимогам закону, а тому не може бути залишеним без змін та підлягає скасуванню. По справі слід ухвалити нове рішення.
Встановлено, що на балансі структурного підприємства товариства, а саме-УМБ№17 знаходиться гуртожиток, що розташований в АДРЕСА_1.
Відповідач ОСОБА_3 з липня 1982 року працював в УМБ-17 АТФ «Укргазбуд», звільнений в 2004 році згідно ст..38 КЗпП України за власним бажанням..
Відповідачка ОСОБА_2 перебувала у трудових відносинах з Управлінням механізації будівництва №17 з 1988 року по 2006 рік. Звільнена з роботи за згодою сторін за п.1 ст.36 КЗпП україни.
Згідно зі ст..127, 128,129 ЖК України для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання можуть використовуватися гуртожитки.
За змістом указаних норм жила площа в гуртожитку надається особам, які перебувають із підприємством у трудових відносинах.
Відповідачі вселилися в кімнату №134 гуртожитку з дозволу керівництва УМБ №17 АТФ «Укргазбуд»в 1991 році. На час вселення в гуртожиток перебували з підприємством у трудових відносинах. На підприємстві пропрацювали тривалий час, а саме ОСОБА_3- 22 роки, ОСОБА_2-18 років.
З часу вселення в кімнату №134 до теперішнього часу ОСОБА_3 в гуртожитку зареєстрованим не був, постійно зареєстрований за іншою адресою -АДРЕСА_2. Дана квартира зареєстрована на праві власності за ОСОБА_5.( мати відповідача) та ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності на житло за №3012, виданого Бориспільським міськвиконкомом 05.12.1996 року.
ОСОБА_2 була постійно прописана у гуртожитку, сплачувала комунальні послуги на загальних підставах.
На даний час в спірній кімнаті проживають відповідачі-подружжя ОСОБА_2 та їх неповнолітній син ОСОБА_6, 1999 року народження.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що вимоги позивача щодо виселення відповідачів ОСОБА_2 та її неповнолітнього сина ОСОБА_6, 1999 року народження з спірної кімнати в гуртожитку , що розташований в АДРЕСА_1 не підлягають до задоволення.
Відповідачка вселилася в кімнату в гуртожитку з дозволу керівництва підприємства, тривалий час (18 років) пропрацювала на підприємстві, звільнилася з роботи в 2006 році згідно п.1 ст.36 КЗпП України, фактично проживає в гуртожитку з неповнолітнім сином, а тому, в розумінні ст..ст.132, 125 ЖК України підстави для виселення їх з гуртожитку без надання іншого житла, придатного для проживання відсутні.
Щодо виселення відповідача ОСОБА_3 з кімнати в гуртожитку без надання іншого жилого приміщення, то вимоги позивача підлягають до задоволення.
ОСОБА_3 не був зареєстрований в гуртожитку, має на праві власності іншу житлову площу, де і був постійно зареєстрований з 09.07.1982 року, припинив трудові відносини з підприємством у зв»язку з звільненням за власним бажанням.
В силу ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є неповне з»ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
За таких обставин, керуючись ст..ст.307, 309 ЦПК України, колегія
Вирішила :
Апеляційну скаргу задовольнити частково.
Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 26 травня 2011 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо виселення з гуртожитку без надання іншого жилого приміщення ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.
Позов акціонерного товариства фірма «Укргазбуд»задовольнити частково.
Виселити ОСОБА_3 з АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення.
У задоволенні позовних вимог про виселення ОСОБА_2, ОСОБА_4 відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді: