Справа №11-21/12Головуючий у І інстанціїЛисенко В.В.
Категорія43Доповідач у 2 інстанції Полосенко
02.02.2012
Іменем України
19 січня 2012 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого -судді Бех М. О.,
суддів: Полосенка В. С., Дриги А. М., засуджених ОСОБА_2, ОСОБА_3 та захисника ОСОБА_4,
за участю прокурора Тарасюк Т. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляціями потерпілого ОСОБА_5 та прокурора на вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 жовтня 2011 року за яким засуджено:
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Степанки Мурованокуриловецького району Вінницької області, українця, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, не працюючого, раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1,
за ч. 2 ст. 289 КК України до 5 років позбавлення волі без конфіскації майна.
На підставі ст.75 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування основного покарання із іспитовим строком три роки та покладено на нього обов'язки, передбачені ст.76 КК України.
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця с. Степанки Мурованокуриловецького району Вінницької області, українця, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, працюючого продавцем продовольчих товарів відділу стелажної торгівлі магазину №22 ТОВ „Фоззі-Фуд", раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2
за ч. 2 ст. 289 КК України до 5 років позбавлення волі без конфіскації майна.
На підставі ст.75 КК України ОСОБА_3 звільнено від відбування основного покарання із іспитовим строком один рік та покладено на нього обов'язки, передбачені ст.76 КК України.
Стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 солідарно на користь ОСОБА_5 матеріальну і моральну шкоду та витрати на правову допомогу.
Вирішено питання про речові докази.
Згідно з вироком, ОСОБА_3 за попередньою змовою в групою осіб з ОСОБА_2, близько 21 години 26 листопада 2010 року, маючи прямий умисел на незаконне заволодіння транспортним засобом скориставшись довірою ОСОБА_5, шляхом обману, отримали ключі від автомобіля марки "Фольксваген Пасат Б-5" д/н НОМЕР_1, яким він керує по дорученню та який належить ОСОБА_6 для постановки його на паркування поблизу будинку АДРЕСА_3 Києво-Святошинського району Київської області. Отримавши шляхом обману ключі від автомобіля, ОСОБА_2 з ОСОБА_3 прибули до припаркованого на узбіччі дороги поблизу будинку АДРЕСА_3 Києво-Святошинського району Київської області, де ОСОБА_2, відкрив ключами автомобіль, запустив двигун та на автомобілі марки «Фольксваген Пасат Б-5», д/н НОМЕР_1, з місця вчинення злочину зникли, чим заподіяли потерпілому ОСОБА_5 матеріального збитку на суму 66 301,70 грн. Викраденим автомобілем розпорядилися на власний розсуд.
Потерпілий ОСОБА_5 не погоджуючись з вироком, подав апеляцію, в якій просить вирок суду першої інстанції скасувати за м'якістю і постановити новий вирок, з урахуванням тяжкості злочину, в зв'язку з порушенням норм матеріального і процесуального права. В обґрунтування апеляції посилається на те, що судом при винесенні вироку не були враховані всі обставини справи, а також не взято до уваги те, що ОСОБА_2 під час досудового та судового слідства змінював свої покази, а вину так і не визнав.
Вказує на те, що вирок не відповідає тяжкості злочину, судом не враховано таку обтяжуючу обставину як вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб, а також те, що засудженими не було відшкодовано завдану йому шкоду навіть частково, що говорить про те, що як на досудовому слідстві так і після вироку ніякого каяття у них не було.
Прокурор в апеляції просить касувати вирок внаслідок м'якості.
Вказує, що суд в порушення вимог ст. 65 КК України не врахував тяжкість вчинених злочинів, дані про особу ОСОБА_2, його роль у вчинені злочину і просить постановити новий вирок, яким призначити покарання засудженому ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 289 КК України покарання у вигляді 6 років і 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна.
Заслухавши доповідача, виступи прокурора та потерпілого в підтримку своїх апеляцій, засуджених та захисника ОСОБА_4, які вважають вирок законним, перевіривши матеріалами справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляції підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 22 КПК України досудове слідство повинно вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного, об'єктивного дослідження обставин справи, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують і обтяжують його відповідальність.
Як зазначено у п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування», досудове слідство визнається неповним, якщо під час його провадження всупереч вимогам статей 22 і 64 КПК не були досліджені обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи ( не були допитані певні особи, не витребувані і не досліджені документи, речові та інші докази для підтвердження чи спростування таких обставин.
Як убачається з протоколу допиту підозрюваного ОСОБА_2 від 22 лютого 2011 року (а.с. 161-166 т.1), що схилив його до незаконного заволодіння автомобілем «Фольксваген-Пасат»раніше знайомий йому товариш на ім'я ОСОБА_10, який в подальшому оформляв документи щодо незаконної реалізації вказаного автомобіля.
Крім того, згідно наявної в матеріалах кримінальної справи копії довіреності, посвідченої 25 листопада 2010 року нотаріусом ОСОБА_7 (а.с.183 т. 1), ОСОБА_6 уповноважив ОСОБА_2 управляти та розпоряджатись вказаним вище автомобілем, на якій виконано підпис від імені ОСОБА_6, а згідно копії довіреності, посвідченої нотаріусом ОСОБА_8 27 листопада 2010 року(а.с. !79 т. 1), ОСОБА_2 діючи за вказаною вище довіреністю, уповноважив громадянку ОСОБА_9 управляти та розпоряджатись належним ОСОБА_6 автомобілем, на якій наявний підпис від імені ОСОБА_2
Разом з тим, органи досудового слідства законність походження вказаних довіреностей не перевірили та діям ОСОБА_2 щодо використання цих документів оцінки не дали та законного рішення не прийняли.
До того ж, постановою старшого слідчого СВ Києво-Святошинського РВ ГУ МВС України в Київській області Поліщуком О. І. було порушено питання перед прокурором Києво-Святошинського району Київської області про продовження строків досудового слідства, посилаючись на те, що для повного, об'єктивного та всебічного розслідування даної справі необхідно встановити чоловіка на ім'я ОСОБА_10, який зі слів ОСОБА_3 та ОСОБА_2 допомагав їм підготувати документи для продажу вказаного автомобіля, однак органами досудового слідства вказані особа встановлена не була.
В судовому засіданні ОСОБА_2 показав, що саме громадянин на ім'я ОСОБА_10 видав йому доручення на керування автомобілем потерпілого ОСОБА_5, на підставі якого він на авторинку в с. Чапаєвка разом з ОСОБА_10 продали за 6000 доларів США вказаний автомобіль.
На дані обставини суд першої інстанції уваги не звернув і належної оцінки не дав.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що без встановлення і допиту у даній кримінальній справі вказаних осіб та встановлення законності оформлення і використання ОСОБА_2 наведених вище довіреностей, може негативно відбитися на всебічності, повноті і об'єктивності дослідження і вирішення справи. У зв'язку з чим вирок суд необхідно скасувати, а справу направити на додаткове розслідування.
Керуючись ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
Апеляції потерпілого ОСОБА_5 та прокурора задовільнити частково.
Вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 жовтня 2011 року щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_3 -скасувати, а справу повернути прокурору Києво-Святошинського району для додаткового розслідування.
Запобіжний захід засудженим ОСОБА_2 та ОСОБА_3 залишити раніше обраний.
Вірно за належними підписами.
Суддя В. С. Полосенко